Використання фізичних факторів у лікуванні захворювань пародонта

У ряді лікувально-профілактичних заходів при захворюваннях пародонта велике значення мають фізіотерапевтичні процедури. Вони показані майже при всіх формах і стадіях захворювання і широко застосовуються на різних етапах діагностики, комплексної терапії, профілактики та реабілітації з метою впливу на окремі патогенетичні ланки процесу і для симптоматичного лікування.

Деякі фізичні фактори безпосередньо впливають на клітини і тканини. Крім того, всі вони, дратуючи багате рецепторне поле слизової оболонки рота, носа або будь-якої іншої ділянки тіла, роблять рефлекторну дію, сприятливо впливаючи на нервову систему, її вегетативний відділ, гемодинамику, у результаті чого в пародонті поліпшуються крово- і лімфообіг, трофіка і обмін речовин, пригнічується ріст патологічних грануляцій, зменшуються запальні і застійні явища, підвищується активність елементів сполучної тканини, фагоцитарна активність лейкоцитів і елементів ретикуло-ендотеліальної системи, прискорюється процес регенерації й ін.

Коштовною властивістю фізіотерапії є стимуляція неспецифічної реактивності тканин і захисних сил організму, патогенетична спрямованість фізичних методів при лікуванні різних захворювань пародонта.

При гострих запальних процесах у тканинах пародонта в ранній термін показані види фізіотерапії, що зменшують проникність кровоносних судин, що стимулюють відтік ексудату з вогнища запалення. Для впливу на гуморальні ланки регуляції патологічного процесу з метою зменшення утворення біологічно активних речовин доцільно застосовувати методи, що сприяють стабілізації клітинних мембран, обмежуючи тим самим утворення гідролаз і перехід їх у тканину.

Як правило, фізіотерапія проводиться після зняття зубних відкладень, купування гострого запального процесу. Деякі процедури (УФО, гідротерапія, лазеротерапія, аероіонотерапія й ін.) іноді можна проводити із самого початку комплексного лікування.

Постійний струм. При лікуванні захворювань пародонта часто застосовується електрофорез – метод введення лікарських речовин у тканини організму за допомогою постійного електричного струму. Залежно від місця введення препаратів розрізняють назубний, над’ясеневий і внутриносовий електрофорез, іонний (гальванічний) "комір" по Щербаку й ін.

При електрофорезі активні електроди накладають на ясеневий край через гідрофільну прокладку, змочену лікарською речовиною. Пасивний електрод фіксується в руці або на передпліччі. Прокладку пасивного електрода змочують водопровідною водою або ізотонічним розчином хлориду натрію.

Призначають електрофорез при гострих та загострених хронічних катаральних і гіпертрофічних гінгівітах, пародонтиті після усунення активного запалення і пародонтозі.

При гіпертрофічному гінгівіті рекомендується електрофорез 10% розчину кальцію хлориду поперемінно з анода й катода. Це забезпечує депонування в тканинах ясен іонів кальцію, потім хлору з метою протизапального (кальцій) і цитоцидного (хлор) дії, що забезпечує стійкий клінічний ефект.

Для впливу на ексудативні процеси застосовують електрофорез аскорбінової кислоти (5%), вітаміну Р (1%), розчинів трипсину, рибонуклеази (1 мг/мол) з анода, водяного розчину екстракту алое, 1% розчину нікотинової кислоти, віпраксину, розчину гепарину (1:15) з катода, грязьового екстракту, озокериту та ін.

При пародонтозі рекомендують електрофорез 1-2-4% розчину натрію фториду, 2,5% розчину кальцію гліцерофосфату, а при гіперестезії твердих тканин зубів-розчинів тіаміну хлориду з новокаїном Електрофорез перерахованих препаратів поліпшує мінеральний обмін і трофіку тканин пародонта, зменшує явища остеопорозу кісткової тканини. Якщо необхідно ввести комплексні препарати, які складаються з різнойменно заряджених іонів, електрофорез проводять по черзі в один день із негативного, в іншій - з позитивного полюса.

Імпульсні струми низької частоти й низької напруги.

Діадинамотерапія - використання з лікувальною метою модульованого синусоїдального імпульсного струму.

В основі механізму фізіологічної дії діадинамічного струму лежить перерозподіл у тканинах іонів, зміна проникності мембран і клітинних оболонок, поліпшення кровообігу, трофіки, знеболювання та ін. При цьому підвищуються захисні властивості тканин, у них накопичуються біологічно активні речовини (гепаринів, гістамінопоюібні речовини та ін.) і т.п.

При лікуванні захворювань пародонта найбільш доцільне використання діадінамічного струму з одночасним введенням у тканині лікарських речовин (діадинамофорез).

Флюктуоризація – використання з лікувальною метою змінного електричного струму з безладно мінливими силоміць, частотою і тривалістю коливань. Для цих цілей застосовують три форми струму: двухполярний симетричний, частково-випрямлений і постійний пульсуючий струм. Перші дві форми струму роблять протизапальну і знеболюючу дію. Постійний пульсуючий струм може бути використаний для електрофорезу лікарських препаратів (флюктуорофорез). Флюктуоризація показана при лікуванні гострих форм гінгівіту, пародонтита й пародонтозу.

Змінний струм. Дарсонвалізація - електролікування проводиться за допомогою апаратів-генераторів високочастотного змінного струму малої сили, високої напруги, що дає різко загасаючий розряд.

Струми Д'арсонваля пригнічують чутливість периферичних нервових рецепторів, роблячи болезаспокійливу дію, зменшують сверблячку в тканинах, розширюють кровоносні судини, поліпшують трофіку тканин, знімають спазм судин, підсилюють міграцію лейкоцитів і т.д. Дарсонвалізація показана при хронічному гінгівіті, генералізованому пародонтиті, пародонтозі

Електроритмотерапія заснована на використанні вихідного сину-соїдного струму малої сили із частотою 2000 Гц і модульованого по низькій частоті (5-100 Гц) у вигляді пилкоподібних ритмічних імпульсів. Струми застосовуються у двох режимах - двотактному та випрямленому. Метод електроритмотерапії чинить стимулюючу, електрофоретичну і виражену знеболюючу дію на тканини, забезпечує більш глибокий дифузний і пролонгований вплив лікарських речовин, особливо на тверді тканини зубів і шкіру.

УВЧ-терапія - один з видів електролікування. Механізм фізіологічної дії ультразвукового поля обумовлений фізико-хімічними змінами колоїдів молекул, тісно пов'язаних з тепловим і осцилляторним ефектами. Розрізняють атермичну, оліготермічну і термічну дози. Поле слабкої інтенсивності стимулює, а сильної – пригнічує функціональну активність організму.

Під впливом поля УВЧ розширюються капіляри, у них прискорюється кровообіг, підвищується активність макрофагів, зменшується кислотність тканини, знижується набряк, поліпшуються обмінні процеси, прискорюється ріст молодої сполучної тканини, знижується чутливість нервових рецепторів та ін. УВЧ-терапію застосовують при гострому перебігу гінгівітів, загостренні пародонтиту, при абсцедуванні.

Мікрохвильова терапія - використання електромагнітного поля мікрохвильового діапазону. Мікрохвилі здатні проникати в тканині організму на глибину в кілька сантиметрів. Тут енергія поглинається структурами відповідно до їх щільності і перетворюється в ендогенне тепло.

Під впливом мікрохвиль розширюються кровоносні судини, прискорюється кровообіг, нормалізуються трофіка і обмін речовин, знижується чутливість нервових закінчень, стимулюється процес регенерації та ін.

Нетепловий ефект мікрохвильової терапії проявляється в різних внутрімолекулярних фізико-хімічних реакціях.

У дозі 5-7 Вт при експозиції 5-7 хв мікрохвилі чинять протизапальну, антиспазматичну і знеболюючу дію.

Показання для мікрохвильової терапії ті ж, що й для УВЧ-терапії.

При лікуванні захворювань пародонта використовується також ультразвук, що підсилює обмін речовин, активує діяльність ферментів, збільшує проникність мембрани, при цьому звільняються біологічно активні речовини. Дія ультразвуку на тканини розглядається як своєрідний мікромасаж клітин.

Використовується ультразвук для введення лікарських речовин у тканини - фонофорез (наприклад, вітамінів D, Е, групи В, фториду натрію та ін.).

Ультразвукові коливання від 0,8 до 20 МГЦ можуть бути використані для діагностики ураження тканини (ультразвукова біоехолокація). Це прижиттєвий метод вивчення структури кісткової тканини пародонта. Він дозволяє оцінити щільність тканин. Метод успішно використають для діагностики й оцінки якості проведеного лікування.

Ультразвук застосовують і для зняття зубних відкладень. Через контактне акустичне середовище - воду - легкими масажними рухами наконечника в поверхні шийки й коронки зубів ефективно і легко видаляють зубні відкладення.

Аероіонотерапія. Аерозольний метод введення лікарських речовин використовують при гострих запальних захворюваннях і загостренні хронічних захворювань тканин пародонта.

Принцип роботи інгаляційних апаратів заснований на розпиленні лікарських речовин струменем стисненого повітря на дрібні частки, які вільно проникають у тканині пародонта. Внаслідок величезної всмоктувальної здатності слизової оболонки рота і дихальних шляхів аерозольні інгаляції, крім місцевої дії на тканині пародонта, чинять загальну резорбтивну дію: сприяють поліпшенню лимфо- і кровообігу, активації обміну речовин.

Світлолікування. Ультрафіолетове опромінення чинить протизапальну, десенсибілізуючу, стимулюючу обмінні процеси та регенеруючу дію; широко застосовується при вираженому запаленні тканин пародонта.

Найбільш ефективні короткі ультрафіолетові промені - КУФ (253,7 нм). Конічні металеві насадки дають можливість направляти промені локально в порожнину рота.

Лазерна терапія - використання випромінюваних квантовими генераторами електромагнітних хвиль, що володіють монохроматичністю, когерентністю (однофазність хвилі). Найбільш широко застосовується випромінювання гелій-неонового лазера. Таке випромінювання робить лікувальну дію широкого діапазону: протизапальну, тому що нормалізує порушені мікроциркуляцію й проникність судинної стінки; болезаспокійливу; тромболітичну; поліпшує обмінні та окислювально-відновні процеси в тканинах; стимулює процес регенерації, фактори місцевого й загального імунного захисту організму та ін.

Внутрішньовенне лазерне опромінення крові застосовується в комплексі з іншими призначеннями при лікуванні важких форм генералізованого пародонтиту, виразково-некротичного стоматиту. Метод скорочує строки лікування, збільшує період ремісії, робить аналгезивний ефект, стимулює процеси регенерації

Протипоказаннями служать важко, що протікають захворювання, серцево-судинної системи (інфаркт міокарда, аневризму аорти, недостатність кровообігу ІІ-ІІІ ступеня), туберкульозна інтоксикація, цукровий діабет у некомпенсованій стадії, захворювання крові.

Вакуум-терапія. Сутність лікування - утворення гематом на яснах в області перехідної складки в результаті впливу зниженого тиску (до 40 мм рт ст). При кожному сеансі утворюються на різних ділянках ясен 4-6 гематом, які, розсмоктуючись, діють як біогенні стимулятори, активізуючи трофічні, імунобіологічні та регенеративні процеси. У тканинах пародонта створюються умови для купування запального процесу та ін.

Показаннями служать хронічний катаральний і гіпертрофічний гінгівіти, що протікають із застійними явищами, генералізований пародонтит без відокремлюваного з пародонтальних кишень і пародонтоз.

Вакуумний масаж є різновидом вакуум-терапії. У ділянках короткочасного розрідження в області ясен і перехідної складки слизової оболонки передодня рота утворяться мікрогематоми. Процес переміщення ділянок розрідження по всьому пародонту являє собою своєрідний масаж. У результаті поліпшується кровообіг у тканинах пародонта, ліквідуються застійні явища й гіпоксія, поліпшуються обмін, окислювально-відновні процеси, активізуються процеси регенерації.

Гідротерапія. Гідротерапія, або водолікування, - це зрошення порожнини рота зі спеціальних приладів і апаратів різними насиченими рідинами або водяними розчинами під тиском 1,5-2,0 атм. Під впливом гідротерапії одночасно відбувається роздратування рецепторного апарата, капілярної мережі та проявляється аерозольна дія застосовуваних препаратів. Найбільш ефективну дію роблять настойки й від вари лікарських трав (ромашка, шавлія, каланхое, евкаліпт, подорожник і ін.), морська вода, мінеральні води; вода, насичена вуглекислотою, киснем; вода, піддана магнітній обробці; слабкі розчини фурациліну, перекису водню, димексиду, галаскорбінової кислоти, 2% розчин цитралю та ін.

Для зрошення використовують спеціальні наконечники - порожні трубочки, вигнуті по зубній дузі з безліччю дрібних отворів. Струменя рідини, що надходять через отвори наконечника на ясна, створюють різний рівень впливу на тканини, поліпшують кровообіг, трофіку, лікувальний і профілактичний ефект.

Масаж. Вібраційний масаж - це ритмічне повторення вібраційних рухів по поверхні ділянок. Такий масаж поліпшує кровообіг, обмінні процеси, трофіку тканин, прискорює процеси регенерації. Використовують спеціальні вібромассажери й вібруючі зубні щітки промислового виробництва. Існує безліч насадок до стоматологічного наконечника, що вібрують під час роботи бормашини.

Після масажу наступає активна гіперемія ясен, розширюється капілярна мережа і прискорюється кровообіг у ній, поліпшуються обмінні процеси в тканинах пародонта, усуваються явища гіпоксії. Масаж поліпшує лімфоток, що сприяє розсмоктуванню запального ексудату, зменшує набряклість тканин. Під впливом масажу підсилюються захисні властивості тканин пародонта.

Пальцевий аутомасаж поліпшує циркуляцію крові й лімфи, активізує обмін речовин і підвищує газообмін у тканинах пародонта. Під впливом масажу відбувається механічне роздратування численних рецепторів ясна, які включають рефлекторні механізми, що обумовлюють терапевтичний ефект.

Масажують ясна вказівним пальцем, поміщаючи його на перехідну складку в підстави міжзубного сосочка. Потім роблять рух пальця до його вершини - від 6 до 10 рухів, у кожній окремій ділянці охоплюючи 2-3 сосочка ясна. Закінчують масаж гігієнічним полосканням.

Протипоказаннями є перебіг, що загострився, наявність абсцесів, ерозії, афти, виразки, новоутворення.

Теплолікування. У комплексному лікуванні хвороб пародонта важливе місце належить глибоким прогріванням теплолікуванню.

Лікувальний бруд впливає на тканини пародонта завдяки своїм хімічним, фізичним і біологічним властивостям. З лікувальною метою застосовують сульфідний бруд, торф, сапропелі. В основі лікувальної дії грязьових аплікацій лежить складний рефлекторний процес. Через слизову оболонку всмоктуються біогенні стимулятори і мікроелементи, що впливають на чутливі рецептори, стимулюються судинні, обмінні процеси. Розвивається активна гіперемія, прискорюється відтік, змінюється рН середовища в лужну сторону.

Парафіно- і озокеритолікування є одним з видів теплового лікування. Парафін - це суміш високомолекулярних вуглеводів, що володіють високою теплоємністю і малою теплопровідністю. Чинить виражений тепловий і компресійний ефект.

Озокерит, або гірський віск, температура плавлення якого 52-68 °С, має компресійну і теплову властивості. Для підвищення пластичності парафіну і озокериту в процесі нагрівання можна додавати вазелін або вазелінове масло. Застосовують на область патологічного вогнища. Чинить розсмоктуючу, протизапальну, болезаспокійливу і антиспастичну дію.

Кріотерапія. Кріотерапія, або локальна гіпотермія, - це метод лікування, заснований на застосуванні низьких температур. Під їхнім впливом на вогнище ураження в тканинах пародонта відбуваються складні фізичні, хімічні та біологічні процеси: знижується болісна чутливість, зменшується набряклість тканин, сповільнюються розпад білків і процеси всмоктування продуктів розпаду тканин і мікроорганізмів, знижуються гіпоксія і ацидоз, утворення, виділення і всмоктування медіаторів запалення, підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів, стимулюються репаративні процеси; відбувається розрив клітинної оболонки внаслідок внутрішньоклітинної кристалізації води, денатурація клітинних білків аж до загибелі клітини та ін.

Переваги кріотерапії - безболісність, обмежена руйнуюча дія, виражений гемостатичний ефект, сприятливий перебіг раневого процесу з утворенням ніжного рубця.

Як заморожуючі рідини використають рідкий азот, фреон та ін. У комплекс лікування захворювань пародонта входять методи кріообдування, контактної кріодеструкції та кріо-кюретаж.

Магнітотерапія. Постійне магнітне поле робить на організм людини протизапальну, спазмолітичну, болезаспокійливу дія, прискорює репаративні процеси та ін.

Для лікування захворювань пародонта використовують назубноясеневі капи й зубні щітки із вмонтованими в них магнітофорами. Магнітофори є джерелами постійного магнітного поля, магнітні силові лінії якого сконцентровані в зоні патології. Магнітна капа періодично використовується хворим протягом 20-30 днів.

Під впливом магнітного поля зменшуються набряк, гіперемія, кровоточивість ясен, виділення ексудату з пародонтальних кишень.

Магнітна зубна щітка забезпечує щоденний магнітомасаж тканин пародонта.

Ефективним є сполучення електрофорезу, лазеротерапії в комбінації з магнітотерапією. Можна рекомендувати аплікації, зрошення, полоскання, ротові ванночки, гідромасаж попередньо намагніченими лікарськими препаратами.

Оксигенотерапія. Захворювання пародонта супроводжуються різним ступенем розвитку кисневого голодування. Такий стан сприяє також виснаженню запасів вітаміну С, збільшенню проникності судин, розладу всіх видів обміну речовин. У результаті гіпоксії в тканинах пародонта накопичуються недоокислені продукти обміну, виникає хронічна тканинна гіпоксія. Порушення енергетичного обміну є одним з патогенетичних ланок розвитку дистрофічних змін у тканинах пародонта. Із цих позицій місцеве введення кисню в тканини пародонта є одним з патогенетичних методів лікування і широко застосовується в практиці Найбільш простими є насичення тканин за допомогою ватних тампонів, змочених перекисом водню, перманганатом калію, іригація цими розчинами, аерозольне розпилення цих препаратів - гідротерапія, при якій водний струмінь або лікарський розчин збагачуються киснем (кисневі ванночки, кисневі пунші й ін.)

Існує кілька методів введення кисню в тканини пародонта зі звичайного шприца, кисневої подушки, шприца безперервної дії, різних апаратів і пристосувань.

ЛЕКЦІЯ 8

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОБСЯГ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ УКРАЇНИ В МИРНИЙ І ВІЙСЬКОВИЙ ЧАС

Стоматологічну допомогу в армії у воєнний час організує Центральне Військово-медичне управління МО України через Головного стоматолога Збройних Сил. При Військово-медичному управлінні кожного фронту є штатний головний стоматолог фронту, він же заступник головного хірурга фронту.

Існують наступні функціональні підрозділи, частини і установи, що зайняті наданням стоматологічної, у тому числі і стоматологічної терапевтичної допомоги в регулярній Армії:

- окремий стоматологічний загін фронту;

- нейрохірургічні групи посилення із загону спеціалізованої медичної допомоги УГБ;

- стоматологічні кабінети лікувальних установ, ВПСГ, ВПМГ, ВПТГ, СВПХГ;

- стоматологічні відділення ВПГЛР, ВПХГ для поранених в голову, шию, хребет.

В лікувальних установах тилової шпитальної бази стоматологічне відділення є тільки в ВПГЛР, нейрохірургічному і опіковому шпиталях. В решті лікувальних установ – стоматологічні відділення.

В армійській ланці стоматологічну терапевтичну допомогу надають стоматологи окремого медичного загону, які оглядають усіх поранених в щелепну-лицеву ділянку.

В дивізійній ланці – лікар-стоматолог окремого медичного батальйону.

В полковій і бригадній ланці – лікар-стоматолог МПП і Медичного пункту бригади.

Сучасна система етапного лікування з евакуацією за призначенням передбачає надання таких основних видів медичної стоматологічної допомоги:

І. Допомога, що надається на полі бою або у вогнищі масових санітарних втрат, називається першою медичною допомогою, і її основним завданням є усунення безпосередніх ускладнень, що загрожують життю. Допомогу, як правило, надають санітари і санітарні інструктори (іноді само- і взаємодопомога, але дуже рідко). Тому лікарю-стоматологу МПП, МПбр, ОМедБ, ОМЗ треба навчити весь медичний склад рот, батальйонів правилам надання першої стоматологічної допомоги, куди входять:

- попередження і боротьба з асфіксією, що розвинулась;

- тимчасова зупинка кровотечі;

- імобілізація при переломах щелеп;

- накладання первинної пов’язки на рану;

- введення знеболюючих засобів;

- дача таблетованих антибіотиків;

- одягання протигазу при знаходженні на зараженій місцевості;

- виведення (винесення) поранених з поля бою або вогнища ураження;

- втамування спраги.

При наданні першої медичної допомоги пораненим в щелепно-лицеву ділянку бажано, щоб санітари і санітарні інструктори знали і уміли надавати допомогу при таких видах асфіксії: дислокаційна, обтураційна, к лапанна.

Для профілактики шоку, а також зняття больового синдрому пораненим вводять знеболюючий засіб із шпирц-тюбика (з індивідуальної аптечки). При виражених порушеннях дихання, а також пораненим у несвідомому стані введення промедолу протипоказане, тому що він пригнічує дихання.

З метою профілактики раньової інфекції пораненим дають антибіотики. Пораненим, що неспроможні приймати антибіотики у таблетованій формі, їх дають разом з водою у подрібненому вигляді.

В якості індивідуального засобу захисту при знаходженні на зараженій місцевості або загрозі зараження застосовують спеціальний протигаз для поранених у голову (шолом для поранених у голову).

Значна частина поранених в щелепну-лицеву ділянку (при ізольованих пораненнях) зберігає здатність до самостійного пересування і може бути виведеною (за сприятливих умов) з поля бою або вогнища масових санітарних втрат.

Решту поранених евакуюють на ношах або спеціальним санітарним транспортом в положенні, що попереджує розвиток асфіксії.

Долікарська допомога надається фельдшером або санітарним інструктором і має ту ж мету, що і перша медична допомога, але можливості фельдшера з надання допомоги значно ширші.

Долікарська допомога включає в себе наступні заходи:

- боротьбу з асфіксією;

- тимчасову зупинку кровотечі;

- контроль і виправлення (за необхідності) раніше накладених пов’язок;

- введення серцевих і знеболюючих засобів;

- дача всередину антибіотиків;

- дача всередину або підшкірне введення протиблювотних засобів (за показаннями);

- обігрів поранених, що знаходяться в шоковому стані;

- втамування спраги;

- підготовка до евакуації.

Характер і обсяг медичної допомоги при асфіксії і кровотечі такий же, як при наданні першої медичної допомоги. Заміну пов’язки проводять лише у тих випадках, коли вона повністю не відповідає своєму призначенню (триває кровотеча, оголюється рана). В решті випадків проводять лише огляд пов’язки або підбинтовування (пов’язки, що збилися, промокли кров’ю і слиною).

Втамування спраги здійснюється за допомогою шматочка бинта, один кінець якого поміщують у флягу, а інший – на корінь язика пораненому з тим, щоб вода поступово по марлі надходила до рота пораненого.

Дата добавления: 2014-12-07