В. Яременко

Кожен із редакторів «Повісті врем’яних літ» бере на себе роль морального судді всіх людських вчинків і подій, про які оповідає. Літописець постійно і настійно апелює до моральності, до пошанівку традицій і батьківських звичаїв, в яких для нього і краса, і правовий кодекс, і педагогіка, і предківські заповіти. Від перших оповідань і до останніх записів утверджується думка, що зло карається.

Д.Чижевський

Здавалось би, що порічні записи подій можуть бути цікавими лише з історичного погляду. Насправді наші літописи належать до найцікавіших літературних творів. У цілому літописи є якимись енциклопедіями, збірками найрізноманітнішого літературного матеріалу, який не дійшов би до нас, якби літописці не занесли його до своїх творів.

Д.Лихачов

Д.Лихачов

П.Білоус

Літопис — це літературна, ідеологічно зумовлена форма викладу історичних подій, художнім ядром якої є хронотоп, що розгортається за схемою середньовічних уявлень про світ, давні спільноти, а картина світу постає як здійснення християнської провіденційної ідеї та як алегорія боротьби добра і зла, боротьби життя і смерті.

Нестор пов’язав руську історію з світовою, надав їй центрального значення в історії європейських країн. Показати Руську землю в ряду інших держав світу, довести, що руський народ не без роду й племені, що він має свою історію, якою вправі пишатися, - така прекрасна для свого часу мета, яку поставив собі автор “Повісті”.

Люди того часу (Х-ХІІІ ст.ст. – І.С.) прагнули побачити в усьому значне за змістом, могутнє за своїми формами. Стиль монументального історизму характеризується прагненням розглядати зображуване ніби з великих відстаней - відстаней просторових, часових (історичних), ієрархічних. Це стиль, у межах якого все найбільш красиве уявляється великим, монументальним, величним. Розвивається своєрідне «панорамне бачення». Літописець бачить усю Руську землю ніби з великої висоти. Він намагається вести оповідь про всю Руську землю /…/ Така «широка» розповідь відповідала естетичним уявленням свого часу.

Тема 4:Оригінальна література Київської Русі:

розвиток інших жанрів

План:

1. Ораторська проза як зразок учительної літератури:

a) «Слово про Закон і Благодать» (1037-1043 або 1050) митрополита Іларіона (р. нар. невід. — не раніше 1054) як взірець урочистого красномовства і публіцистики;

b) «слова» Кирила Турівського (бл. 1130-1134 — 1182): алегорично-символічна інтерпретація біблійних сюжетів;

c) дидактичне красномовство: повчання Луки Жидяти (р.р. нар і см. невід.), Феодосія Печерського ((р. нар. невід. — 1074)), “Послання до пресвітера Хоми” Климента Смолятича (р. нар. невід. — після 1164);

d) «Повчання дітям» Володимира Мономаха (1053 — 1125) як зразок світського повчання.

2. Житійна література:

a) трансформація візантійського «житійного» досвіду;

b) княжі житія: «Читання про житіє Бориса і Гліба» Нестора-літописця (1056 — бл.1114), житія Ольги, Володимира, «Сказання про Бориса і Гліба» (кін. ХІ-поч. ХІІ ст.);

c) «Житіє Феодосія Печерського» Нестора-літописця: використанні біографічного матеріалу, візантійської традиції;

d) Києво-Печерський патерик (20-і рр. ХІІІ ст.): історія формування твору, редакції (Основна, Арсенівська, друга Касіянівська, редакція 1661 р.), поетика пам’ятки.

3. Паломницька література. «Житіє і ходіння Данила, Руської землі ігумена» (поч. ХІІ ст.): патріотизм автора, просторово-часова організація сюжету, біблійні образи і мотиви.

Тексти:

Ø Анонім. Житіє Ольги // Давня українська література: Хрестоматія... – С.185-192.

Ø Анонім. Оповідання про святих князів Бориса і Гліба // Там само. – С.204-212.

Ø Данило Паломник. Житіє і Ходіння Данила, ігумена із руської землі// Золоте слово… — Кн. 2. — С.110-147.

Ø Володимир Мономах. Повчання // Літопис Руський. – К., 1989. – С.454-464.

Ø Іларіон. Слово.. // Золоте слово… — Кн. 2. — С.274-309.

Ø Києво-Печерський патерик. — Львів, 2001.

Ø Кирило Турівський. Твори // Золоте слово… — Кн. 2. — С. 160-162.

Ø Феодосій Печерський. Твори // Там само. — С.317-336.

Література:

1. Абрамович Д. Києво-Печерський патерик: Репр. вид. – К., 1991.

2. Александров О. Старокиївська агіографічна проза ХІ – першої третини ХІІІ ст.: Монографія. – Одеса, 1999. — С.9-78, 108-242.

3. Білецький О. «Повчання» Володимира Мономаха // Білецький О. Зібр. творів... – С.188-193.

4. Білоус П. Жанр «слова» в літературі Київської Русі // Медієвістика: Зб. наук. ст. – Вип.2. – Одеса, 2000. – С.3-14.

5. Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. – Житомир, 1997.

6. Білоус П. Руський автор: імперсональність чи індивідуальність // Білоус П. Актуальні питання... – С. 194-206..

7. Білоус П. «Хожденье» ігумена Даниїла і паломницька проза на Україні у ХVІ-ХVІІІ ст. // Писемність Київської Русі і становлення української літератури: Зб. наук. праць. – К., 1988. – С.167-184.

8. Білоус П. Чудо в художній структурі легенд Києво-Печерського патерика // Білоус П. Світло зниклих світів… – С.53-64.

9. Возняк М. Історія... – Кн. 1. – С.135-185.

10. Галахов А. История... – Т.1. – С.282-305.

11. Горський В. та ін. Давньоруські любомудри. – К., 2004. — С.15-72, 109-232.

12. Горський В. Ідея наслідування Христа в давньоруській агіографії // Образ Христа в українські культурі: Зб. наук. пр. — К., 2003. — С.7-22.

13. Горський В. Святі Київської Русі. – К., 1994.

14. Грушевський М. Історія... – Т.2. – С.51-98; Т.3. – С.76-131.

15. Данилов В. О жанровых особенностях древнерусских «ходжений». – М., 1962.

16. Демин А. Развитие массовых форм литературы у восточных славян // Славянские литературы: VІІІ Международного съезда славистов: Доклады. – М., 1978. – С.16-181.

17. Древнерусские княжие жития / Сост., вступ. ст., підгот текстов, пер. и коммент. В.Кускова. — М., 2001.

18. Еремин И. Лекции и статьи... – С.15-37, 65-98, 223-234.

19. Еремин И. Литературное наследие Феодосия Печерского // Труды Отдела древнерусской литературы. – 1947. – Т.5. – С.159-184.

20. Еремин И. Сказание о Борисе и Глебе // Еремин И. Литература Древней Руси. – М.-Л., 1966. – С.18-27.

21. Єфремов С. Історія... – С.83-92.

22. Ісіченко І. Аскетична література Київської Русі. — Харків, 2002.

23. Ісіченко Ю. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. на Україні. – К., 1990. — С.14-51.

24. Історія української культури. – К., 1991. – С.218-234.

25. Києво-Печерський Патерик / Пер. М.Кашуба, Н.Пікулик. — Львів, 2001.

26. Крекотень В. «Золота книга» українського письменного люду // Києво-Печерський патерик. – К., 1991. – С.270-273.

27. Лихачев Д. Монументально-исторический стиль древнеславянских литератур // Славянские литературы: VІІІ Международного съезда славистов: Доклады. – М., 1978. – С.119-149.

28. Лихачев Д. Русские летописи // Древнерусская литература...: Хрестоматия... – С.168-173.

29. Менделеева Д. История литературы Древней Руси. — М., 2008. — С. 52-93.

30. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Українське монашество. — К., 2002. — С.46-157.

31. Павленко Г. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі. – К., 1984.

32. Патерик Києво-Печерський. – К., 1998.

33. Рінберг В. «Повчання» Володимира Мономаха і стародавні літературні жанри // Мовознавство. — 1983. — №3. — С.19-24.

34. Робинсон А. Литература Древней Руси в литературном процессе средневековья ХІ–ХІІІ ст. – М., 1990.

35. Сліпушко О. Софія Київська. – К., 2002. – С.213-232, 238-246, 271-283, 304-311, 337-343.

36. Толочко П. Давньоруські літописи і літописці Х-ХІІІ ст. – К., 2005. — С.111-132.

37. Чижевський Д. Історія... – С.72-114, 136-153, 156-161.

38. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К., 2004. – С.22- 41.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Фактично вся література Київської Русі значною мірою була підпорядкована одній меті – утвердити перевагу християнства над язичництвом, ідеологічно обгрунтувати доцільність прийняття християнства, показати торжество християнства на Русі.

Дата добавления: 2014-12-07