М.Андрущенко. Українські ваганти і «мандрівні дяки» стали зачинателями демократичної літератури народною мовою, пропагандистами передових ідей світової культури

Г.Нога

В.Шевчук

В.Микитась

Українські ваганти і «мандрівні дяки» стали зачинателями демократичної літератури народною мовою, пропагандистами передових ідей світової культури, живими розповсюджувачами важливих політичних і громадянських новин.

П.Житецький

…вони утворили особливий жанр «дяківської поезії», складали канти духовні і студні (вільного змісту), не цуралися любовного й розсудливого, медитативного вірша. Писали на замовлення епітафії, поезії на честь тієї чи іншої людини, а особливо кохались у вірші гумористичному й сатиричному.

Бурлескна література займає вакантне місце в загальному літературному просторі України. Церковна література вчила людину не забувати дивитися на Небо. Землі в ній відводилося другорядне місце. Ось тут і пробивається могутнє культурне річище, котре змішує земне з небесним, нагадує людині, що вона належить не тільки Богу, але й собі. Для цього не потрібно вдаватись до протиставлень. Навпаки, автори пропагують гармонію у співіснуванні двох світів.

Значення культурних діячів типу Некрашевича було для України кінця ХVІІІ ст. досить велике. В цей час висока елітарна культура Київської академії фактично гине внаслідок втрати Україною державності і занепаду державницької ідеї. Іде процес розшарування освічених верств українського суспільства – частина русифікується, а частина, як Іван Некрашевич, розчиняється в масі простолюду, не зливаючись, проте, з ним остаточно.

Тема 19: Життя і творчість Григорія Сковороди

(1722-1794)

План:

1. Основні віхи життєвого шляху.

2. Історія вивчення і дослідження літературної та філософської спадщини письменника.

3. Філософські та суспільно-політичні погляди Г.Сковороди. Концепція “філософії серця” як вияв іманентної сутності українського менталітету.

4. Особливості літературної постаті.

5. Лірика Г.Сковороди: барокова традиційність і версифікаційне новаторство. Збірка «Сад божественних пісень» (1753-1785).

6. Розвиток жанру байки у збірці «Байки Харківські» (60-70-і рр. ХVІІІ ст.).

7. Проза Г.Сковороди. Діалоги «Наркіс. Розмова про те: Пізнай себе» (1769-1770), «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» (1761). Діалоги-притчі «Вдячний Еродій» (1787), «Убогий Жайворонок» (1787).

8. Роль і значення творчості Г. Сковороди у розвитку української літератури.

Тексти:

Ø Г.Сковорода. Збірка «Сад божественних пісень». Збірка «Байки Харківські». Наркіс. Вдячний Еродій. Убогий жайворонок // Г.Сковорода. Твори: В 2-х т. – К., 1994.

Література:

1. Багалій Д. Український мандрівний філософ Г.С. Сковорода. – К., 1993.

2. Барабаш Ю. «Знаю человека...»: Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. – М., 1989.

3. Білецький О. Г.С.Сковорода // Білецький О. Зібр. праць... – Т. І. – С.357-370.

4. Білоус П. Григорій Сковорода як поет український // Білоус П. Актуальні питання… — С. 109-116.

5. Бовсунівська Т. Філософія серця Г Сковороди і українська ментальність // Сковорода Г.: Образ мислителя: Зб. праць. – К., 1997. – С.84-94.

6. Владимирова В. Григорій Сковорода в оцінці Пантелеймона Куліша // Сковорода Григорій: Ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук-теор. праць. — К., 2003. — С.445-449.

7. Возняк М. Історія... – Кн. 2. – С.76-92.

8. Геник-Березовська З. До питання про пізню українську барокову поезію // Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. — К., 2000. — С. 37-50.

9. Геник-Березовська З. Духовний і поетичний заповіт Григорія Сковороди // Там само. — С. 51-71.

10. Геник-Березовська З. Григорій Сковорода: образ художній і справжній // Слово і час. – 1995. — №3. – С.61-68.

11. Горбач Н. Невідомий Григорій Сковорода. — Львів, 2002.

12. Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. — Х., 2002.

13. рицай М. Давня українська поезія. – К., 1972. – С.49-52.

14. Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода: Біографічна повість. – К., 1984.

45. Житецький П. «Енеїда» І.Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. – К., 1987. – С.165-177.

15. Ерн В. Життя і особа Григорія Сковороди // Березіль. – 1992. – № 12. – С.150-175.

16. Єфремов С. Історія... – С.215-222.

17. Іваньо І. Філософія і стиль мислення Григорія Сковороди. – К., 1983.

18. Корнієнко Н. Григорій Сковорода: гіпотеза щастя // Філос. і соціол. думка. — 1992. — №11. — С.113-129.

19. Корпанюк М. Образна система віршів Г.Сковороди // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.265-272.

20. Кравец В. Разговор о Сковороде: С приложением хрестоматии по сковородоведению. – К., 2000.

21. Крекотень В. Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. // Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. – К., 1963. – С.55-75.

22. Куйбіда В. Тварини-символи у байках Г.Сковороди, біблійних описах та українському фольклорі // Сковорода Г.: Образ мислителя... – С.273-278.

23. Куташ І. Категорія щастя у філософії Сковороди // Хроніка, 2000. – № 37/38. – С.332-350.

24. Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Слово і час. – 1990. — №3. — С. 51-59.

25. Литвинов В. Філософські попередники Сковороди в Україні // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.165-173.

26. Ляшенко Л. Блискавиця темної ночі: Повість. — К., 1972.

27. Малахов В. Христологічні мотиви у творчості Г.Сковороди // Образ Христа в українські культурі: Зб. наук. праць. — К., 2003. — С.103-116.

28. Махновець Л. Григорій Сковорода: Біографія. —К., 1972.

29. Мишанич О. Григорій Сковорода // Г. Сковорода. Твори: В 2-х т. – К., 1994. – Т. І. – С.9-35.

30. Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. – К., 1976.

31. Мостова Л. Жанрово-творча роль іносказання в байках Г.С.Сковороди // Медієвістика... – Вип. 2. – Одеса, 2000. – С.134-141.

32. Нога Г. Григорій Сковорода і українські мандрівні дяки // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.435-442.

33. Петров В. До характеристики філософського світогляду Сковороди // Хроніка, 2000. – Вип. 39-40. – К., 2000. – С.587-603.

34. Пільгук І. Григорій Сковорода: Художній життєпис. — К., 1971.

35. Поліщук Ф. Григорій Сковорода: Життя і творчість. – К., 1978.

36. Попов П. Григорій Сковорода. – К, 1969.

37. Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи. — К., 2007.

38. Сивокінь Г. Григорій Сковорода як читач Біблії // Слово і час. – 1993. — №9. — С. 11-16.

39. Сковорода Г. Твори: В 2-х т. – К, 1972.

40. Сковорода Г. Твори: У 2-х т. — К., 1994.

41. Софронова Л. Три мира Григория Сковороды. — М., 2002.

42. Стадниченко В. Іду за Сковородою: Сповідь у любові до вчителя: Документальна повість-подорож. — К., 2002.

43. Стогній І. Г.Сковорода як філософ і педагог // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.231-239.

44. Тичина П. Сковорода. Симфонія // Тичина П. Зібр. творів: У 12-ти т. — Т.4. — К., 1985. — С. 7-524.

45. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: літературний портрет // Ушкалов Л. Сковорода та інші: причинки до історії української літератури. — К., 2007. — С.8-73.

46. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: Семінарій. — Х., 2004.

47. Ушкалов Л. Осмислення сковородинівської філософії // Слово і час. — 1992. — №9. — С.

48. Чижевський Д. Григорій Сковорода // Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. — Т. 1. — К., 2005. — С.33-58.

49. Чижевський Д. Історія... – С.295-296.

50. Чижевський Д. Рештки підручника поетики Сковороди. Сковорода як реформатор віршування // Чижевський Д. Українське літературне бароко. – К., 2003. – С.122-188.

51. Чижевський Д. Філософія Сковороди // Хроніка, 2000. – Вип. 39-40. – К., 2000. – С.455-475.

52. Шевченко В. Григорій Сковорода у спогадах та перших дослідженнях // Визвольний шлях. – 2002. – №11. – С.47-59.

53. Шевчук В. Григорій Сковорода – людина, мислитель, митець // Шевчук В. Дорога... – С.209-219.

54. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко – К., 2005. – С.65-107, 579-608.

55. Шевчук В. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли. — К., 2008.

56. Шевчук Василь. Григорій Сковорода: Роман. — К., 1969.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Світ схожий на театр. Щоб демонструвати на ньому гру з успіхом і похвалою, треба брати ролі за здібностями, бо дійова особа заслуговує похвали не за знатність ролі, а за вдалу гру. Я довго розмірковував про це, і після багатьох випробувань побачив, що не можу представляти на театрі світу ніякої особи вдало, крім простоти і смиріння; я вибрав цю роль і задоволений.

Дата добавления: 2014-12-07