Мета і завдання

З’ясувати причини захоплення українських земель сусідніми державами, зокрема Литвою та Польщею; основні етапи еволюції їх соціально-економічного становища та адміністративно-політичного устрою. Встановити основні передумови і наслідки підписання Кревської та Люблінської уній. Розкрити причини і джерела виникнення українського козацтва, дати характеристику Запорозької Січі як феномену української історії.

План лекції:

1. Захоплення українських земель Литовським князівством та шляхетською Польщею.

2. Люблінська унія та її наслідки для українських земель.

3. Зародження козацтва. Запорозька Січ – ядро формування козацької державності.

Основні поняття:

Велике князівство Литовське, Річ Посполита, експансія, Кревська унія 1385 р., Люблінська унія 1569 р., Брестська церковна унія 1596 р., уніатська церква, братства, Литовські статути, Магдебурзьке право, магнати, шляхта, сейм, фільварок, шляхетська демократія, козацтво, Запорозька Січ.

Література:

1. Боплан Г.Л. Опис України. – К., 1990.

2. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1991.

3. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

4. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

5. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т. 1-2. – К.. 1992.

6. Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

7. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К., 2006. – Т. 1.

8. Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997.

9. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою // Україна крізь віки. – Т. 6. – К., 1998.

10. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорізького. Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI – середина XVII століття. – К., 1991.

11. 100 найвідоміших українців / За заг. ред. Ю. Павленка. – К., 2005.

12. Ульяновський В., Кржижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3 кн. – К., 1994.

13. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.

14. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. – К., 1990 – 1993.

15. Яковенко Н.М. Здобутки і втрати Люблінської унії // Київська старовина. – 1993. - № 3.

16. Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – К., 2006.

17. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993.

1. Захоплення українських земель

Литовським князівством та шляхетською Польщею

Причини швидкого підпорядкування литовцями руських земель

■ Руські землі були ослаблені золотоординським пануванням

■ У протистоянні Литви з Ордою населення руських земель віддавало перевагу литовцям

■ Ослаблення Золотої Орди внаслідок усобиць та розпаду на ворогуючі між собою частини

Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського

Ім’я, роки правління	Основні заходи
Великий князь литовський Гедимін (1316-1341)	Активно проводив політику захоплення українських і білоруських земель. Протягом 1319-1320 рр. приєднав Берестейщину, Підляшшя і Дорогочин. За літописним переказом, у другій чверті XIV ст. підпорядкував північну частину Київського князівства разом з Києвом. Після Юрія І Болеслава в 1340 р. поставив свого сина Любарта князем Волині. Першим став титулуватися «королем литовців і русинів»
Великий князь литовський Ольгерд (1345-1377)	Близько 1355-1356 рр. відвоював у татар Чернігово-Сіверську землю. 1362 р. в битві біля річки Сині Води (вважається, що це річка Синюха - ліва притока Пів­денного Бугу) розбив татар і приєднав до Литви Київ­щину, Поділля і Переяславщину. Вів тривалу боротьбу з Польщею за Волинь, унаслідок чого 1377 р. до Литви увійшли Берестейський, Володимирський і Луцький уділи. За його правління у Великому князівстві Литовсь­кому українська (руська) мова набула статусу офіційної
Великий князь литовський Вітовт (1392-1420)	Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з Північного Причорномор'я. У 20-х рр. XV ст. за домовленістю з ханом Тохтамишем заволодів Чорноморським узбережжям. Збудував на південних кордонах своєї дер­жави систему укріплень, яка складалася з фортець Каравул, Білгород, Хаджибей

Битва на Синіх Водах (1362 р.)

Основні наслідки:

■ Територіальні межі Золотої Орди в пониззі Дністра та Південного Бугу було відсунуто до прибережної смуги, а на Дніпрі – до порогів

■ Суттєве послаблення впливу татарських орд, що мешкали на захід від Дніпра, і загострення суперечностей у Золотій Орді

■ Закріплення переважної більшості українських земель у складі Литовсь­кої держави

Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського

Період	Характерні риси
1316-1362 рр.	«Оксамитове», але досить активне проникнення та утвердження литовського правління на українських землях
1362-1385 рр.	Поступове «ослов'янення» литовських князів. Велике князівство Литовське набуває форми своєрідної феде­рації земель-князівств, рівноправними суб'єктами якої були князівства на українських землях
1385-1471 рр.	Поступова ліквідація удільних князівств на українських землях і перетворення їх на звичайні провінції Литви (кінця XIV ст., відновлення, 50-70 рр. XV ст.)
1471-1569 рр.	Посилення змагань за українські землі в умовах бороть­би між Москвою і Литвою за право бути центром «зби­рання руських земель». Періодичні московсько-литовські війни

Основні відмінності польського й литовського володарювання

на українських землях

Польська влада:

■ Прагнення перетворити українські землі на свою провінцію, підпорядковану польському королю

■ Поширення норм польського права й систем судочинства Витіснення православ'я шляхом утвердження католицизму

■ Офіційною мовою стає латинська

Литовська влада:

■ Збереження існуючої системи управ­ління, за якої литовські князі Гедиміновичі лише замінили Рюриковичів

■ Збереження судочинства на підставі норм «Руської правди»

■ Розширення сфери дії руського православ'я на теренах Литовської держави

■ Набуття «руською мовою» статусу офіційної

Правління великого князя литовського Вітовта

Дата	Подія
1390 р.	Початок боротьби частини литовської знаті на чолі з князем Вітовтом за збереження самостійності Литви
1392 р.	Польський король Ягайло визнав Вітовта своїм намісником, тобто фактичним володарем Великого князівства Литовського
1393-1394 рр.	Виступ Новгород-Сіверського, Київського і Подільського удільних князівств, передача їх під управління намісників Вітовта
1398 р.	Скасування Кревської унії
1399 р.	Битва на р. Ворскла. Поразка Вітовтавід монголо-татар
1401 р.	Віленська унія: Велике князівство Литовське визнало васальну залежність від Польщі. Всі землі після смерті Вітовта переходили під владу польського короля
1409 р.	Вітовт допоміг Тохтамиту утвердитися в Золотій Орді. Тохтамит зрікається історичних прав на руські землі
1410 р.	Грюнвальдська битва
1413 р.	Городельська унія
1420-ті рр.	Поширення влади Вітовта на узбережжя
1430 р.	Невдала спроба коронації. Смерть Вітовта

Кревська унія 1385 р. — угода про державно-політичний союз між Польським королівством і Великим князівством Литовським, укладена поляками з литовським великим князем Ягайлом Ольгердовичем 14 серпня 1385 р. в литовському місті Крево.

Загальна характеристика
Причини укладання:	· Прагнення Великого князя Литовського Ягайла знайти підтримку в боротьбі за владу, що точилася між синами Ольгерда та його племінником Вітовтом; · Необхідність об'єднати сили Польського королівства і Ве­ликого князівства Литовського в боротьбі з агресією Тев­тонського ордену; · Прагнення Польщі мирним шляхом через унію з Литвою здобути руські землі, підпорядковані литовцям; · Виникнення нової загрози Литві зі Сходу — з боку Мос­ковського князівства
Основні умови:	· Великий князь литовський Ягайло Ольгердович мав одружитися з польською королевою Ядвігою і стати польським королем, одночасно залишаючись правителем Литви; · Польща і Литва утворювали єдину державу, хоча формально Литва зберігала незалежність; · В обмін на польську корону Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за като­лицьким обрядом; · Литва повертала Польщі всі будь-коли захоплені землі, приєднувала «на віки-вічні свої литовські й руські землі до Корони польської» й обертала на її користь великокня­зівську казну
Наслідки:	· Фактична ліквідація Литви як держави, забезпечення умо­вами унії панівної ролі поляків у новому державному фор­муванні; · Боротьба литовського боярства, підтримуваного частиною руської знаті, за збереження самостійності Литви

Грюнвальдська битва 1410 р. — вирішальна битва Великої війни (1409 – 1411 рр.), яка відбулася 15 липня 1410 р. поблизу сіл Грюнвальден і Танненберг у Східній Пруссії.

Дата добавления: 2014-12-07