Наслідки

· Було підірвано військово-політичну могутність Тевтонського ордену, розпочався його занепад;

· Зупинено просування ордену на слов'янський Схід

Городельська унія 1413 р. - угода між польським королем Владиславом II Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 р. в замку Городель на річці Західний Буг.

Причини укладення:	· Суттєве зміцнення позицій Великого князівства Литовського внаслідок перемоги в Грюнвальдській битві · Посилення прагнень литовських князів здобути незалеж­ність від Польщі · Згода поляків на певні поступки Литві з метою збереження польсько-литовської унії
Основні умови:	· Заперечувала положення Кревської унії 1385 р. й підтверд­жувала існування Великого князівства Литовського з його політичною самостійністю · Надання Вітовту прав пожиттєвого правителя Великого кня­зівства Литовського під зверхністю польського короля · Уніфікація адміністративно-територіального устрою за польським зразком, запровадження у Литві власного сейму та посадових осіб, подібних до польських · Українські землі після смерті Вітовта не переходили під владу польського короля, як це передбачалося Віленською унією, а залишалися у складі Литовської держави · Зрівняння у правах і привілеях шляхти католицького віро­сповідання Литви і Польщі. Литовці-католики, на відміну від православних, мали можливість повністю розпоряджа­тися своїми землеволодіннями (до цього землеволодіння належали їм умовно)
Наслідки:	· Зміцнення союзу Великого князівства Литовського і Польсь­кого королівства в боротьбі з Тевтонським орденом · Стала провісником релігійної нетерпимості прокатолицької польської державної влади до прихильників православ'я на підпорядкованих їй землях · Призвела до релігійного розколу між православними на­родними масами й окатоличеною знаттю у Великому кня­зівстві Литовському і, зокрема, на українських землях

Спроба створення Великого князівства Руського.

Остаточна ліквідація удільного устрою українських земель

дата	подія
1430 p.	Проголошення великим князем литовським Свидригайла
1432 р.	Заколот проти Свидригайла литовської знаті, проголошення ве­ликим князем литовським Сигізмунда
1432 р.	Українська і частина білоруської знаті відмовилася визнати владу Сигізмунда і створила «Велике князівство Руське», очолюване Свидригайлом
1435 р.	Битва під Вількомиром, поразка Свидригайла
1438 р.	Поширення влади Сигізмунда на всі землі Великого князівства Литовського
1440 р.	Змова української знаті. Вбивство Сигізмунда.
1440 р.	Обрання великим князем литовським Казимира, який у 1447 р став королем Польщі
1441 р.	Відновлення Волинського князівства на чолі з Свидригайлом. Відновлення Київського князівства на чолі з Омелько Володи­мировичем
1452 р.	Ліквідація Волинського князівства
1471 р.	Ліквідація Київського князівства
1481 р.	Невдала змова руських князів
1508 р.	Повстання Михайла Глинського, поразка

Державна приналежність українських земель на середину XVI ст.

Держава	Які українські землі належали
Велике князівство Литовське	Волинь, Підляшшя, Київщина, Східне Поділля
Польське королівство	Галичина, Західне Поділля, Холмщина
Московське царство	Чернігово-Сіверщина
Молдавське князівство (васал Османсько/Імперії)	Буковина
Трансільванське князівство	Східне Закарпаття
Володіння австрійських Габсбургів	Західне Закарпаття

Господарське життя в Україні в другій половині ХІV-ХV ст.

Сільське господарство	Відбуваються помітні якісні зрушення. У XIV ст. переважала примітивна експлуатація великих природних ба­гатств українських зе­мель — різні види, мис­ливства та ловства (шкур­ка бобра цінувалась більше, ніж мірка пше­ниці). У XV ст. в Європі зрос­тають ціни на худобу і зерно. Істотного розвит­ку на українських зем­лях набуває тваринниц­тво і виробництво зер­на. З'являються філь­варкові господарства. Поява водяних, а згодом і вітряних млинів
Ремесло	Поглиблюється спеціа­лізація ремісництва. Наприкінці XV ст. існу­вало близько 200 ремісничих спеціальнос­тей. Для захисту своїх інтересів і регулювання виробництва ремісники об'єднувалися в цехи. Перші цехи виникли в XIV ст. на Галичині та Закарпатті. Православ­ні українці часто не могли вступити в цехи, оскільки їх членами могли бути лише като­лики. Позацехових ре­місників, що з різних причин не могли всту­пити до цехів, назива­ли партачами
Торгівля	Активізація розвитку торгівлі. У містах влаш­товувалися спеціальні майданчики для постійної торгівлі — базари. У XV ст. набула поширен­ня ярмаркова торгівля. Перші постійні ярмарки виникли у Львові, Галичі, Луцьку, Києві. Українські землі опини­лися в центрі активних торговельних відносин після падіння Константи­нополя (1453 р.). Акти­візується експорт зерна з українських земель до європейських країн, які раніше споживали візан­тійське зерно. Через Львів проходив єдиний для Європи торговель­ний шлях зі Сходом

Ставлення до православного духовенства

Польське королівство	Велике князівство Литовське
· Православне духовенство на від­міну від католицького обкладало­ся податками; · Православних єпископів не допус­кали до сенату — верхньої палати польського сейму; · Православне населення зазнавало різних утисків і обмежень; · Православна церква дуже зале­жала від польської влади. Відбу­валася відверта торгівля церков­ними посадами	· Ставлення литовської влади до православної церкви було терпи­мим; · Питання призначення на митропо­личу і єпископські кафедри зале­жало від великого князя литовсь­кого. На державних землях він також визначав, хто буде архі­мандритом чи ігуменом · Князі й пани мали на приватних землях такі ж права стосовно пра­вославних церков і монастирів, як і великий князь

Якщо Литва толерантно ставилася до православної церкви, звичаїв українського народу, економічного та культурного життя, що створило умови для його подальшого розвитку, то керівні кола Речі Посполитої взяли курс на знищення залишків спадщини Київської Русі, насильне окатоличення та закріпачення селян.

Становий поділ українського суспільства на початку XVI ст.

Привілейований стан	Напівпривілейований стан	Непривілейований стан
Шляхта	Духівництво	Міщани	Селяни
Князі Пани Зем‘яни Бояри	Церковні ієрархи Парафіяльні священники	Патриціат Бюргерство Плебс	«Похожі» («вільні») «Непохожі» («Отчичі»)

Шляхта — привілейований пануючий стан у Польщі, Литві, на українських та білоруських землях, що в XIV—XVIII ст. входив до складу Великого князівства Литовського чи Речі Посполитої.

3 кінця XV ст. активно формується новий стан суспільства – козацтво, який на кінець XVI ст. набув юридичного оформлення і певних привілеїв.

Привілей – пільга, право, надане володарем окремим особам, групам людей, станам.

Фільварок – хутір, маєток, велике шляхетське господарство, орієнто­ване на ринок. Був багатопрофільним господарством, у якому вся земля належала панові і яке базувалося на праці селян, що відробляли тяглову службу або панщину. Набув поширення на українських землях у XVI ст.

«Устав на волоки» (1557 р.), підписаний польським королем і великим князем литовським Сиґізмундом II Августом. Згідно з документом усі земельні володіння великого князя вимірювалися й ділилися на однакові ділянки – волоки. Найкращі орні землі відводилися під великокнязівські фільварки, решта розподілялася між селянами. Тяглові селяни з усіма дорослими членами своєї родини за користування волокою повинні були відпрацьовувати два дні панщини у фільварку.

В українських містах в цей час провідною стає цехова організація. Вона не лише визначала професійну належність, але й виступала як своєрідний соціум, в якому чітко регламентувалися всі сфери життя та діяльності людини. Запровадження Магдебурзького права (захист населення від сваволі урядовців та землевласників, створення сприятливих умов для торгівлі й розвитку ремесел) – виборна система органів міського самоврядування та суду, визначення їхніх функцій, регламентація діяльності купецьких об’єднань і цехів тощо. Магдебурзьке право сприяло формуванню в Україні засад громадянського суспільства.

2. Люблінська унія та її наслідки для українських земель

Люблінська унія 1569 р. стала знаковим явищем в історії України. Вона була зумовлена такими чинниками:

· тривалим досвідом Литовсько-Польських союзів XIV – XV ст. (спільна боротьба проти Тевтонського ордену, об’єднання зусиль для боротьби проти зростаючої татарської загрози; подолання опозиції в середовищі литовської та руської еліти; вкорінення ідеї унії у свідомості української політичної верхівки).

· московською загрозою (Литва була у стані перманентної Лівонської війни з Московщиною (1558-1583 рр.), внаслідок якої опинилася на грані повної державної катастрофи. Літовці відчули, що порятунком стане порозуміння з Польщею).

· династичними зв’язками (польський король Сигізмунд ІІ Август, не маючи синів і розуміючи, що політично недалекоглядно покладатись на думку сеймів у визначенні нового правителя, рішуче підтримав ідею нової унії).

· прагненням української шляхти здобути права, якими користувались польські шляхтичі (не сплачувати окремі види податків, отримати допомогу в охороні своїх земель від набігів кримських татар тощо).

З польського боку зацікавленість в укладенні унії пояснюється передусім прагненням розширити свої територіальні володіння, насамперед за рахунок Центральної України з її родючими землями. Литовці вважали, що об`єднання обох держав має відбутися виключно на федеративній основі. Польська ж сторона, навпаки, наполягала на безумовній інкорпорації Великого князівства Литовського до складу Польщі.

1 липня 1569 р. було укладено акт, згідно якого Польща і Литва об’єдналися “в одне нерозривне тіло” – нову федеративну державу “двох народів” Річ Посполиту (з польськ. - республіка). В новій державі встановлювалися єдиний король, сейм, грошова система, закони, державною релігією проголошувалося католицтво. Велике князівство Литовське зберігало самостійність державного організму з окремою вищою адміністрацією, власною скарбницею, військом, судово-правовою системою.

Наслідки Люблінської унії для українських земель:

· Більшість українських земель було об'єднано в межах однієї держа­ви, що сприяло політичному і культурному згуртуванню українського народу;

· На приєднаних до Польського королівства українських землях було збережено судочинство за Литовськими статутами 1529 і 1566 рр. та існуючий адміністративний устрій. Зберігалося ведення діловодства руською мовою

· На українських землях українські князі й шляхта отримали виключне право обіймати посади в місцевих урядах, незалежно від свого віро­сповідання;

· Через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейсь­кий культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів;

· Українські землі залучалися до нових форм соціального і політично­го життя: шляхетська демократія, корпоративна організація суспіль­ства, міське самоврядування тощо;

· Необхідність брати участь у роботі сеймиків, сейму, трибуналу, спілку­ватися з польськими урядовцями - усе це вимагало від української шляхти якомога швидше пристосуватися до нових умов. Це спричиня­ло її полонізацію і денаціоналізацію, що, у свою чергу, призвело до втрати українським суспільством своєї політичної еліти;

· Виникнення на українських землях величезних латифундій польських магнатів, закріпачення селянства, постійне зростання визиску підне­вільного населення і безжальна експлуатація природних багатств України. Українське населення починає зазнавати релігійних і націо­нальних утисків.

Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої:

Воєводства: Руське (Львів), Белзьке (Белз), Підляське (Дорогочин), Волинське (Луцьк), Брацлавське (Брацлав), Київське (Київ), Подільське (Кам‘янець).

Берестейська церковна унія 1596 р. – об‘єднання католицької (Вселенської) церкви з православною церквою України та Білорусії, проголошене на церковному соборі в Бересті (Бресті).

Основні умови:

· Прийняття католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-Сина;

· Визнання зверхності Папи Римського як першоієрарха всієї християнської церкви;

· Збереження православної візантійської обрядовості та юліанського календаря;

· Проведення богослужінь церковнослов‘янською мовою;

· Виборне право на заміщення митрополичої та єпископської кафедр з наступним затвердженням обраних духовних осіб світською владою;

· Збереження за нижчим духовенством права одружуватися, на відміну від обов‘язкової безшлюбності (целібату) католицького духовенства;

· Підтвердження східних принципів організації чернечого життя;

· Зрівняння у правах руського духовенства з католицьким у Речі Посполитій: звільнення від сплати податків, право займати державні посади, надання єпископам прав сенаторів;

· Навчання у школах і семінаріях на україно-білоруських землях повинно проводитися грецькою та слов‘янською мовами. Підпорядкування братств єпископам.

80-ті роки XVI ст. – поява православних братств – національно-релігійні громадські організації міщан при православних церквах, що виступали на захист соціально-економічних, релігійних та духовних інтересів українців:

- 1586 р. – Львівське Успенське братство;

- 1617 р. – Луцьке Хрестоздвиженське братство;

- 1615 р. – Київське Богоявленське братство;

- наприкінці XVI – у першій половині XVII ст. – близько 30 братських шкіл (в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах).

3. Зародження козацтва. Запорозька Січ – ядро формування козацької державності

Козак – вільна людина, прикор­донник, охоронець. Перша згадка про козаків датована 1492 р. Козаками називали вільних людей, що ходили в степи на лови й билися з татарами.

		Козацька рада

Козацька рада – відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібрання Війська Запорозького на якому кожен козак міг висловити свою думку, її рішення були обов'язковими до виконання. Козацька рада обирала гетьмана і військову старшину. Гетьман наділявся вищою судовою і виконавчою владою, був головнокомандувачем, представляв Військо Запорозьке на дипломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана була військова старшина, до якої належали обозний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

За допомогою кошової системи здійснювалося розміщення козаків у коші – польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. У коші козацтво розподілялося на курені (усього 38) – військово-адміністративна одиниця і, одночасно, козацьке житло. Їх очолювали виборні курінні отамани. Полковий територіально-військовий устрій реєстрового козацтва розпочав формуватися з 1625 р., коли було підписано угоду про створення приписаних до певної території реєстрових полків. Центрами полків були міста Біла Церква, Канів, Черкаси, Корсунь і Переяслав.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ У XV – XVIII ст.

Січ– укріплене місто козаків, лежало за дніпровими порогами на островах. Перша Січ виникла на о. Мала Хортиця. Заснована Дмитром Вишневецьким.

Хортиця (колишня Велика Хортиця) – острів на Дніпрі нижче від дніпрових порогів. Був важливим стратегічним опорним пунктом козаків. До 1775 р. входив до запорізьких володінь. З 1965 р. державний історико-культурний заповідник.

Назва Січі	Роки існування	Місце розташування
Хортицька	1553(6) – 1557	Острів Хортиця
Томаківська	70-ті рр. XVI ст. – 1593	Острів Томаківка
Базавлуцька	1593 – 1638	Острів Базавлук
Микитинська	1639 – 1652	Острів Микитин Ріг
Чортомлицька	1652 – 1709	Острів, який омивався річками Чортом лик, Прочна і Скарбна
Кам‘янська	1709 – 1711	Мис, утворений річковою протокою Козацьке Річище та гирлом річки Кам‘янка
1730 – 1734
Олешківська	1711 – 1728	Урочище Олешки на південь від місця впадання Інгулу в Дніпро
Нова (Підпільненська)	1734 – 1775	Півострів, що омивався річкою підпільною (протока Дніпра)

КЛЕЙНОДИ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

Клейноди – спеціальні військові знаки, регалії або атрибути українського козацтва, які використовувалися в XVI – XVIII ст. Уперше були надані Війську Запорозькому 1578 р. польським королем Стефаном Баторієм (хоругва, бунчук, булава, печатка). Згодом до них додали інші відзнаки (литаври, пернач тощо).

Назва	Характеристика
Хоругва	Бойовий прапор у військових підрозділах українського ко­зацтва та збройних силах шляхетської Польщі в Х\/І-Х\/ІІІ ст. Хоругва надавалася польським королем усьому Війську Запорозькому. Її завжди носив хорунжий попереду війська, поруч із гетьманом
Бунчук	Палиця завдовжки 2-2,5 м, з кулею або вістрям на верхньо­му кінці, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінсь­кого або телячого хвоста, Надавався гетьману, але його завж­ди носив бунчужний або бунчуковий. Указував місцезнаход­ження гетьмана під час бою
Булава	Ознака влади гетьмана. Зокрема, Б.Хмельницький з 1648 р. мав срібну позолочену булаву, оздоблену перлами і коштов­ним камінням
Печатка	Печатка Війська Запорозького надавалася судді. Мала круг­лу форму, виготовлялася зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці й кафтані, із шаблею, порохівни­цею на боці та мушкетом на лівому плечі

Реєстрове козацтво – частина українського козацтва, яку влада Речі Посполитої взяла на військову службу в другій половині XVI – першій половині XVII ст. і внесла до спеціальних реєстрів (списків).

1572 р. – до реєстру внесено 300 козаків — для захисту південних кордонів Речі Поспо­литої від турецько-татарських нападів. Перші офіційні державні реєстри козаків датуються 1581, 1583, 1590 р., коли на службу було взято 300, потім 600, 1000 осіб. Вони вважалися на державній службі, користалися привілеями (зарплатня, озброєння, особиста свобода, право власності на землю, дозвіл на промисел і торгівлю). Центр дислокації – м. Трахтемірів (Чигирин, Черкаси, Переяслав, Корсунь, Біла Церква, Канів – полкові міста).

Отже, протягом XVI – на початку XVII ст. в українських землях, що перебували під владою Литви та Польщі, відбувався процес формування соціально-класової структури суспільства, консолідації двох основних класів феодальної держави – селянства та шляхти. Посилення в суспільстві позицій шляхти супроводжувалось швидким закабаленням селянства та запровадженням кріпосного права. Правлячі кола Литви та Польщі послідовно проводили політику ліквідації автономії українських земель, наступу на православ’я. Українське козацтво, генезис якого відбувається в цей період, перебрало на себе функцію виразника й захисника національних, релігійних і культурних інтересів народу. Саме воно взяло на себе історичну місію будівничого національної держави.

Разом з тим, інкорпорація українських земель до складу Речі Посполитої сприяла інтегруванню України в політичний, еконо­мічний та культурний простір Європи. В той же час козацтво як носій ідеї українсь­кої державності синтезувало традиційні політичні цінно­сті з новими, які активно утверджувалися у ранньоновітній Європі.

Питання для самоконтролю

1. Якими були наслідки входження українських земель до складу Великого князівства Литовського?

2. Розкрийте зміст та сутність Кревської та Люблінської уній.

3. Проаналізуйте соціально-економічний розвиток України за польсько-литовської доби.

4. Розкрийте причини виникнення і джерела формування українського козацтва.

5. Охарактеризуйте Запорозьку Січ, особливості її військово-політичного та адміністративного устрою.

6. Дайте характеристику козацтва як політичної сили, що справляла значний вплив на суспільний розвиток Речі Посполитої та українських земель, що входили до її складу.

Завдання для індивідуальної роботи:

1. Створення Кримського ханства і його стосунки з Україною.

2. Історичний портрет гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

3. Українське козацтво і національно-культурний рух в Україні в ХVІ – середині ХVІІ ст.

4. Релігійне життя в Україні в Україні в ХІV – ХVІ ст.

5. Культурно-освітня політика Петра Могили.

Тема 4

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

1648 – 1657 рр.

Дата добавления: 2014-12-07