Напрямки тактичного планування

Тактичне планування.

Зміст, завдання, форма тактичного планування.

Головною формою планування та організації діяльності підприємства (на тактичному рівні) є техніко – економічне планування, що здійснюється в формі плану економічного і соціального розвитку підприємства. Цей план розробляється на 5 років і конкретизується на 1рік та на квартал з урахуванням змін, що відбуваються.

План економічного і соціального розвитку підприємства являє собою розгорнену програму виробничої, господарської, соціальної діяльності. Його зміст залежить від сфери діяльності, обсягів виробництва та інших факторів. Він може охоплювати такі напрямки:

1 Виробництво та реалізація продукції;

2 Технічний розвиток та організація виробництва;

3 Показники підвищення економічної ефективності виробництва;

4 Норми і нормативи;

5 Капітальні вкладення та будівництво;

6 Собівартість, прибуток, рентабельність;

7 Матеріально – технічне постачання;

8 Кадри, заробітна платня;

9 Фонди економічного стимулювання;

10 Фінансовий план;

11 Охорона природи та раціональне використання природних ресурсів;

12 Соціальний розвиток колективу;

13 Зовнішньоекономічна діяльність.

Виробництво та реалізація продукції;

План виробництва та реалізації продукції передбачає: аналіз зовнішнього середовища,прогнозування збуту; формування асортименту на підставі товарної стратегії.

План виробництва та реалізації продукції включає:

- розробку виробничої програми;

- розрахунок обсягів і структури реалізації продукції;

- обґрунтування виробничої програми за потужністю.

Виробнича програма підприємства – це система планових завдань з випуску продукції встановленої номенклатури, асортименту, якості в визначені терміни. (Номенклатура – це перелік виробів,що випускають.

Асортимент – групування продукції по типам, розмірам, сортам.)

Для визначення обсягу випуску та реалізації продукції застосовуються природні та вартісні одиниці вимірювання (природні – штуки, тонни, кВт. Та інщі; вартісні – грн., в оптових цінах). В вартісних показниках визначаються: - обсяг товарної, валової, чистої продукції, волового обороту, незавершеного виробництва...

Обсяг товарної продукції (ТП) - це готова продукція та послуги промислового характеру,що призначені для реалізації.

Обсяг валової продукції (ВП) – складається з товарної продукції та змін залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструменту, запасних частин на початок та кінець року. Цей показник використовують для визначення динаміки обсягу виробництва, кількості основних робочих, продуктивності праці, фонду заробітної плати, кошторису витрат.

Валовий оборот (ВО)- це обсяг валової продукції, що охоплює продукцію, послуги усіх цехів і в тому числі обслуговуючих та допоміжних (незалежно від її призначення).

Реалізована продукція (РП) – це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на рахунок підприємства.

Чиста продукція (ЧП) - це товарна продукція, що не враховує матеріальні витрати (М) та амортизаційні відрахування (А).

ЧП = ТП – (М + А), грн..

Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума основної і додаткової заробітної плати працівників підприємства та прибутку.

Нормативно – чиста продукція (НЧП) визначається як добуток показника нормативної вартості обробки одного виробу (НВО) і кількості виробів (N).

Виробнича програма обґрунтовується виробничими, фінансовими, кадровими ресурсами, потужністю.

Виробнича потужність підприємства (дільниці, цеху) – це максимально можливий випуск продукції відповідної якості та асортименту в одиницю часу (рік) при повному використанні основних виробничих фондів за оптимальними умовами їх експлуатації. Виробнича потужність змінюється під впливом різних факторів. Вона розраховується на конкретну дату і у зв’язку з цим розрізняють: вхідну – на початок року, вихідну – на кінець року, середньорічну. Річна виробнича потужність для групи обладнання визначається за формулою: , шт..

де S – кількість одиниць обладнання, шт..

Fq – дійсний фонд часу роботи обладнання, годин.

Тст – середньозважена трудомісткість одиниці продукції годин.

Виробнича потужність може бути розрахована також виходячі з площі (для складальних цехів). На розмір виробничої потужності впливають:склад та структура основних виробничих фондів, використання ОВФ, оновлення ОВФ,організація виробництва...

Розрахунок виробничої потужності виконується після розрахунку фонду часу роботи обладнання. Розрізняють: календарний, номінальний, дійсний (ефективний) фонди часу.

Номінальний фонд часу роботи обладнання визначається за формулою:

Fн=[Дк- (Дс +Дв)]×Ф×n, год.

Ефективний річний фонд часу роботи обладнання визначається на базі номінального фонду з урахуванням простоїв обладнання в ремонті:

Fд=Fн × Кр, год.

Умовні позначення наведені в таблиці 2..

Таблиця 2.. Розрахунок фонду часу роботи обладнання на 200_ рік.

№	Показники	Умовні познач.	Розмір
	Календарний фонд часу, днів.	Дк	365(366)
	Кількість неробочих днів: ¨ святкових ¨ вихідних (суботи і неділі)	Дс Дв
	Середня тривалість робочої зміни, годин.	Ф
	Кількість робочих змін.	n
	Номінальний фонд часу роботи обладнання, годин.	Fн
	Коефіцієнт, що враховує простої обладнання в ремонті: ¨ для важких верстатів,середніх,малих	Кр	0,94-0,98
	Ефективний (дійсний) фонд часу роботи обладнання ¨ важких,середніх, малих верстатів, годин.	Fд

Потрібна кількість верстатів для виконання виробничої програми визначається для кожної групи обладнання за формулою:

де t шт.к.- штучно-калькуляційний час на операцію, хв.

Nпр. – річний (приведений) випуск продукції, шт..

Розраховану кількість верстатів Sроз. округляють до більшого цілого числа і таким чином отримують прийняту кількість верстатів Sпр.

Коефіцієнт використання обладнання визначається за формулою:

Для тих видів обладнання, де показник завантаження менше 0,8 необхідно передбачити можливість довантаження цього обладнання іншими деталями.

Кадри, заробітна платня.

Цей розділ плану забезпечує вирішення таких питань:

- кадрове забезпечення виробництва;

- зростання продуктивності праці;

- оплата праці різних категорій працюючих, відповідно трудового внеску;

Підприємство самостійно визначає структуру цього розділу плану. Він може складатися з таких частин: Продуктивність праці, чисельність працюючих, фонд заробітної плати,підвищення кваліфікації, підготовка кадрів.

Вихідними даними для розрахунку плану є: - обсяг виробництва, - техніко – економічні норми та нормативи; - план організаційно – технічних заходів, - продуктивність праці,...

Зростання продуктивності праці планується в абсолютному та відносному виражені.

Абсолютне підвищення продуктивності праці визначається за формулою:

Апр. = ПТпр - ПТб

Відносне підвищення продуктивності праці визначається за формулою:

Впр. =(ПТпр: ПТб) · 100 (%)

де ПТ – продктивність праці відповідно в базовому та проектному періодах.

На рівень продуктивності праці впливають такі фактори: регіонально – економічні; структурні; технічні; економічні; соціальні.

Планування зростання продуктивності праці може здійснюватись за кожним фактором.

Кількості працюючих на підприємстві визначається по кожній категорії.

Кількість основних робочих визначається по кожній (операції) професії за формулою:

де Нб - норма багатоверстатного обслуговування (може бути

розрахована за окремою методикою)

t шт.к.- штучно-калькуляційний час на операцію, хв.

Nпр. – річний (приведений) випуск продукції, шт..

Розраховану кількість округляють за правилами математики до цілого числа.

Кількість робочих може бути визначена з урахуванням: місць обслуговування; норм обслуговування, трудомісткості робіт, штатного розпису, кількості основних робочих.

Кількість допоміжних робочих визначається за нормами обслуговування за формулою – залежно від кількості обладнання:

де – Нобс. – норма обслуговування, верстатів або робочих,

Кількість працюючих визначається виходячи з балансу робочого часу.

Баланс робочого часу складається з: календарного фонду часу; номінального фонду часу; корисного (афективного) фонду часу.

Розрахунок фонду робочого часу робочого виконується за наведеними формулами методом календарних розрахунків на поточний рік.

Ефективний (корисний) фонд робочого часу визначається за формулою:

Fе=[Дн-(В+Н)]×Ф,

де Дн - номінальний фонд робочого часу або число календарних робочих днів:

Дн=Дк-(Дс+Дв)

Умовні позначення наведені в таблиці 3.

Таблиця 3. Розрахунок фонду робочого часу робочого на 200_ рік.

№	Показники	Умовні позн.	Розмір
	Календарний фонд часу, днів	Дк
	¨ Кількість неробочих днів:святкових, вихідних	Дс,Дв
	Номінальний фонд часу, днів	Дн
	¨ Неявки на роботу в середньому на одного робочого на рік, днів (100%) в тому числі: відпуски (планові, додаткові, інші), днів (80%)невиходи на роботу (хвороби та інші), днів (20%)	В Н
	Середнє явочне число днів	Дн-(В+Н)
	Середня тривалість робочої зміни., годин.	Ф
	Ефектний фонд часу, годин.	Fe

Плановий фонд заробітної плати – це сума коштів, що виділяється для оплати праці, на надбавки, доплати, премії передбачені законодавством у плановому періоді.

В цьому розділі також визначається середня заробітна плата.

Вихідними даними для розрахунку фонду оплати праці є: виробнича програма; чисельність працівників по категоріям; трудомісткість продукції; тарифна система; штатний розпис...

Укрупнено фонд оплати праці можна визначити за формулою:

ФОП = ЗП × Чпл,

де ЗП – середня заробітна плата одного працівника у плановому періоді,грн..;

Чпл –планова чисельність працівників, осіб.

При плануванні фонду заробітної плати робітників, залежно від характеру доплат і виплат, розрізняють годинний, денний, місячний, квартальний та річний фонди.

Годинний фонд охоплює всі види оплат за фактично відпрацьований час і складається з тарифної зарплати, премій, надбавок за умови праці, інтенсивність, майстерність.

Денний фонд включає годинний фонд та доплати за скорочений робочий день

Місячний (квартальний, річний) складається з денного фонду оплати праці та оплати відпусток, за вислугу років, відряджень...

Плановий фонд заробітної плати складається з:

- фонду прямої заробітної плати (за тарифними ставками, відрядними розцінками)

- доплат.

При плануванні заробітної плати треба забезпечити випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням середньої заробітної плати, що приведе до збільшення фонду накопичення і як наслідок сприятиме зростанню добробуту працівників підприємства.

Собівартість, прибуток, рентабельність

Цей розділ плану передбачає розрахунок:

- собівартості (калькуляції) кожного виду продукції;

- кошторису витрат на виробництво;

- витрат на 1грн. товарної продукції;

- зниження собівартості продукції;

- прибутку;

- рентабельності.

Собівартість продукції – витрати на виробництво та реалізацію продукції у грошовому виразі.

Собівартість є важливим показником, що характеризує використання ресурсів виробництва, ефективність діяльності, рівень організації, технічного оснащення і т.інше.

Планування собівартості на підприємстві здійснюється за напрямами:

- за економічними елементами - кошторис витрат.

- за статтями калькуляції.

Кошторис витрат складається на весь обсяг продукції, охоплює всі витрати незалежно від місця їх виникнення, витрати групуються за простими елементами відповідно їх економічного змісту.

Кошторис витрат дозволяє визначити загальний обсяг ресурсів, що споживаються, обсяг оборотних коштів.

Калькуляція собівартості продукції складається на одиницю продукції, її статті дають уявлення про місце виникнення витрат, крім цього, до калькуляції входять як прості елементи витрат так і комплексні статті.

За допомогою калькуляції можна виявити резерви зниження собівартості, визначити витрати за місцем їх походження. Залежно від галузі до калькуляції включають різні статті.

Кошторис витрат на виробництво:

1. Матеріальні витрати (сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергія...)

2. Оплата праці

3. Відрахування у соціальні фонди

4. Амортизація основних фондів (на повне відновлення)

5. Інщі витрати

Калькуляція собівартості продукції:

1. Сировина і матеріали

2. Паливо та енергія на технологічні потреби

Дата добавления: 2014-12-07