Оперативно- виробниче (календарне) планування

ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ

Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства по­винна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та вста­новлюються завдання цехам, виробничим дільницями і робочим місцям по випуску конкретних виробів, вузлів і заготівок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.); календарні графіки, якими встановлюється послідовність та строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і но­менклатури;

2) забезпечення максимальної безперервності виробництва, найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

Оперативно-кален­дарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське ре­гулювання.

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприєм­ства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основ­них виробничих підрозділах: це­хах, на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування містить розробку:

- календарно-планових нормативів;

- планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

- у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження ус­таткування та площ (об'ємні розрахунки);

- доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Диспетчерське регулювання — це процес, який забезпечує оперативне регулю­вання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконан­ням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунен­ня недоліків і відхилень, що виникають.

Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробни­чо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці - майстер за допомогою ВДБ.

Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватися із роз­витком або впровадженням автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ).

РИТМІЧНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритміч­ності і рівномірності виробництва. Рівномірне виробництво - виробництво продукції відповідно до плану графіка. Ритмічність виробництва — виробництво у рівні проміжки часу однакового об­сягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу. Для оцінки ритмічності роботи підрозділів або підприємства використовується кое­фіцієнт ритмічності. При рівномірному виробництві та випуску продукції значення коефіцієнта ритмічності дорівнює 1. Цей коефіцієнт показує тільки рівномірність виробництва без зв'язку з виконанням плану, розраховується на підприємствах і в підрозділах масового та багатосерійного типу виробництва.

ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО

ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОДИНИЧНОГО, СЕРІЙНОГО,

ТА МАСОВОГО ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА

Усі елементи оперативно-календарного планування (системи, нормативи, планово-облікові одиниці, розрахунки руху предметів праці в часі та просторі тощо) залежать від типу виробництва підприємства.

На підприємствах одиничного типу використовуються такі системи опера­тивно-календарного планування:

- позамовна - при короткому циклі складання виробу (до одного місяця);

- комплектно-вузлова та комплектно-групова системи (при тривалості складаль­ного циклу більше одного місяця).

Календарно – планові розрахунки в одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному технологічному процесу, починаючи від заключної фази, тобто випробу­вання виробу. Такий підхід обумовлений необхідністю встановлення строку його за­пуску, який вказується у договорі із замовником.

Календарно-планові розрахунки містять:

- розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу;

- визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів із виготовлення виробу;

- складання плану-графіка виконання замовлення;

- складання зведеного графіка виконання замовлень, що встановленні у вироб­ничій програмі на плановий період;

- розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ по календарних пе­ріодах (об'ємно-календарні розрахунки) і коригування зведеного графіка з метою ви­рівнювання завантаження по окремих планових періодах.

Провідним нормативом, на основі якого виконуються календарно-планові та об'ємно-календарні розрахунки, є тривалість виробничого циклу виготовлення виробу. Визна­чення тривалості циклу починається з побудови циклового графіка (циклограми) скла­дання виробу, при цьому використовується складальна схема виробу, яка розкриває його розчленування на вузли, підвузли та інші складальні сполучення.

Початковим етапом побудови циклограми є дата здачі виробу замовнику, від неї будуються послідовно пов'язані між собою складальні процеси, а також процеси, що виконуються паралельно з іншими операціями.

Оперативно-календарне планування в серійному виробництв і має календарно-планові нор­мативи, основними з яких є:

- розмір партій (серій) виготовлення виробів;

- нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;

- тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серій виробів;

- випередження запуску-випуску партій деталей і складальних одиниць;

- запаси.

На підставі проведених розрахунків будуються календарні плани-графіки роботи виробничих дільниць і окремих груп устаткування.

Збільшення розміру партії сприяє кращому використанню устаткування і підви­щенню продуктивності праці за рахунок зменшення кількості переналагодження ус­таткування і зниження витрат підготовчо-заключного часу в середньому на одну деталь, а також зменшення трудомісткості операцій у результаті їхнього багатора­зового повторення. Обробка деталей великими партіями має і негативні сторони, а саме: збільшуються тривалість виробничого циклу, запаси деталей у незаверше­ному виробництві, що потребує доповнення складських площ, при цьому уповіль­нюється оборотність обігових коштів. Тому необхідно визначити такий розмір партій, який забезпечив би мінімальні витрати і збитки, тобто той розмір, що визначає опти­мальну партію.

Мінімальний розмір партій деталей (ПД_т\_п) визначається на підставі встанов­леного завчасно припустимого відсотка витрат часу на підготовчо-заключні роботи за такою формулою:

ПДmin = Тпз / Тшт × Р,

де ПДmin - мінімальний розмір партії предметів праці, шт.;

Р - коефіцієнт припустимих втрат часу на переналагодження обладнання (ОС=0,03-0,10 залежно від виду обладнання і типу виробництва - менше значення для багатосерій­ного виробництва);

Тпз — час підготовчо-заключних робіт, які приходяться на партію деталей, хв.;

Т_шт — норма штучного часу, хв.

В умовах серійного виробництва залежно від його особливостей можуть застосо­вуватись покомплектні та подетальні системи планування:

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенкла­тури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності та ритміч­ності виробничого процесу, широко застосовуваним методом потоку.

Високий рівень ритмічності вироб­ництва може бути досягнутий ще у процесі підготовки виробництва детальним розра­хунком календарно-планових нормативів: такту і ритму поточних ліній, кількості робо­чих місць по операціях і їх завантаження, нормативних графіків і нормативних рівнів незавершеного виробництва, розміру запасів. Що стосується рівня незавершеного виробництва, то його можна розрахувати як суму запасів, види яких наведені в табл. 5 Таблиця 5 Види запасів у масовому виробництві

Місце утворення	Характер запасу	Призначення
Внутрішньолінійний	Цикловий	Технологічний Транспортний Оборотний
Страховий	Постійний запас
Міжлінійний	Поточний	Транспортний Оборотний
Страховий	Постійний запас

При використанні системи за тактом потоку всім виробничим підрозділам пла­нується єдиний такт випуску.

Оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має ряд особливостей, але які б системи та методи оперативного планування не застосо­вувалися на кожному підприємстві, їхня мета одна - забезпечити рівномірність пере­бігу виробничого процесу і випуск якісної продукції у необхідній кількості та у встанов­лені строки.

2.5. ОБЛІК І АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Облік господарської діяльності підприємства.

Облік господарської діяльності підприємства – є основою ефективного господарювання.

Облік – це спосіб спостереження і контролю виробничо – господарської діяльності підприємства.

Види обліку:

- статистичний – це кількісна характеристика явищ, показників на підставі статистичних спостережень, що відбивається в спеціальних статистичних звітах;

- бухгалтерський – це система непрерервного обліку всіх операцій, де має місце рух матеріальних цінностей, коштів;

- оперативний – це облік руху деталей в процесі виробництва.

Для здійснення обліку використовуються спеціальні уніфіковані форми характерні для кожного виду обліку.

Головна вимога до обліку – достовірність інформації.

На підставі даних обліку здійснюється аналіз господарської діяльності.

Аналіз господарської діяльності підприємства

Аналіз господарської діяльності підприємства - це систе­ма методів для вивчення діяльності підприємства та його під­розділів з метою оцінки їх роботи та виявлення резервів для підвищення ефективності виробництва. Він базується на системі обліку: оперативного, бухгалтерсь­кого, статистичного. Залежно від питань, що аналізують, він буває:

- техніко-економічний,

- фінансово-економічний,

- соціаль­но-економічний.

Методи аналізу: відносні величини, середні вели­чини, індексний метод та інші...

Аналіз вивчає:

- використання матеріалів, основних фондів,

- собівартість продукції,

- прибутки,

- рентабельність та інші пока­зники.

Він ще буває:

Оперативний, підсумковий, попереджу­вальний,

Щоденний, щозмінний, річний, разовий,

Техніко – економічний, комплексний, фінансовий,

Підприємства, цехів...

Приклади аналізу: 1. Аналіз виконання плану виробництва продукції з урахуванням

якості.

2. Аналіз використання обладнання.

Перелік рекомендованих джерел.

1. Закон України " Про власність". Нове законодавство України " 2К, 1992р.

2. Закон України "Про підприємства в Україні.", Нове Законодавство України ЗК;1992р.

3. Закон України "Про оплату праці. ", Відомості Верховної Ради України, 1995 р. № 17.

4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств. ", Галицькі контракти, 1998 р. Ж№ 1-2.

5. Конституція України - К: Україна, 1996 р.

6. Бойчик І. М., Харів П. С., Хопчан М. І., "Економіка підприємств. ", Львів, Сполом. 2001 р.

7. Горфингель В. Я., Купряков Е. М., "Экономика предприятия. "- М.: ЮНИТИ, 1996г.

8. Громова Р. А-, "Организация и планирование машиностроительного производства." - М.: Высшая школа, 1986г.

9. Долгов С. И. и др., "Основы: внешнеэкономических знаний. "- М.: Высшая школа, 1990г.

10. Завьялов П. С., "Формула успеха. "- Маркетинг. - М.; 1989 г.

11. Коростелева Е. М. "Экономика, организация и планирование машиностроительного производства. " - М: Высшая школа, 1984 г.

12. Кейлер В. А-, "Экономика предприятия". Курс лекции, М.: ИНФРА, 1999г.

13. Макконел К. Р., Брю С. Л., "Экономика. Принципы проблемы и политика", в 2-х т. М.: Республика 1992 г.

14. Міщенко В- А. Погорелов М. І., "Організація, планування і управління на приладобудівних підприємствах.",: НМК В. О. 1993 р.

15. Погорелов Н. Ш. "Нормирование труда в промышленности.", Харьков: Основа. 1991г.

16. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Київ, 2001.

17. Пляскин И. И. Сборник задач по курсу "Экономика, организация и планирование производства на машиностроительном предприятии. ", М: Машиностроение, 1986г.

18. Ступниц А. И., Копыленко А. Ю. "Теория и практика ценообразования в мировом капиталистическом хозяйстве. ", - Киев: УМК ВО, 1988 г.

19. Третьяк В. Н. "Научно - техническая информация в управленческой деятельности.", - К.: Техника 1990 т.

20. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. „Планування діяльності підприємства”. Київ, „Каравела”, 2003.

21. Третьяков Э. А., Андреев А.И., Игнатова Л.А. и др. «Экономика станкоинструментальной промышленности» М., Машиностроение, 1989г.

22. Уткин Э.А. «Управление фирмой» М., Акалис, 1986г.

23. Хойкер В. «Как делать бизнес в Европе», М., Прогресс, 1992г.

24. Хонко, Яакко. «Планирование и контроль капиталовложений». М., Экономика, 1994г.

25. Хопчан М.І., Харів М.С.,Бойчук І.М., Лотиш О.Я. „Організація і планування виробництва: теорія і практика” – Тернопіль: Марком, Нова генерація, 1996р.

26. Єванс Д.Р., Берман Б. Маркетинг – М., Экономика, 1990г.

Дата добавления: 2014-12-07