Практичні завдання 1 страница

1. Використайте вправу у власному житті та у роботі з клієнтами.

Вправа-тренінг "Радість життя"

Звільніть свої руки. Сядьте вільно. Підніміть руки вгору. Активно попрацюйте кистями. Стисніть у кулак, розтисніть. Активніше. Активніше.

Руки опустіть на коліна, очі в усіх заплющені. Сторонні думки відійшли, вся увага зосереджена на моєму голосі. Тому що мій голос - це ваш внутрішній голос.

Розслабте м'язи ніг. Розслабте м'язи стегон. Розслабте м'я­зи живота. Розслабте м'язи грудей. Повністю розслабте м'язи рук. Розслабте м'язи шиї. Розслабте м'язи обличчя.

"Сьогодні ми пізнали мудрість здорового способу життя. Я весь сповнений сонячною радістю життя. Я відмовився від шкідливих звичок. Я гостро відчуваю, як здоровішаю і міцнію. Я весь сповнений радості і любові до людей. Сталева міцність і впевненість у собі вливаються в мою психіку, у мої нерви.

Я - людина смілива, твердо впевнена в собі, я все можу, я всього досягну. Я люблю природу і весь довколишній світ. Сон­це, повітря, вода - джерело мого здоров'я, бадьорості, радості. Я весь наповнений радістю життя. На моєму обличчі завжди весе­ла, світла посмішка. Мої думки добрі і світлі. Я зичу всім людям здоров'я, добра і благополуччя. У моєму тілі буяє величезна сила, всі внутрішні органи працюють енергійно і злагоджено.

Усі мої здібності активно розвиваються. Моє мислення стає все більш активним, а пам'ять міцною, яскравою, ясною. В мене вли­вається незламна духовна сила. Я людина нездоланної, сильної волі.

Я впевнено долаю життєві труднощі, зберігаю прекрасне самопочуття, веселий, життєрадісний настрій. Я сповнений доброзичливості й любові до людей. Я люблю людей. Я люблю життя. У мене прекрасний настрій і він буде у мене довго".

2. Підберіть вправи для психічного саморозвитку особистості.

Література

1. Психологиясоциальной работы: Уч. пособие / О.В. Боголюбова, Н.Л. Васильева и др. Под общ. ред. М.А. Тулиной - Спб.: Питер, 2004.

2. Социальные технологии: Толковый словарь / Отв. ред В.Н. Иванов. - Мос­ква; Белгород, 1995.

3. Технологии социальной работы: Учебник / Под общ. ред. Е.И. Холостовой. - М.: ИНФРА-М, 2002.

4. Технология социальной работы: Учебное пособие для студ. высш. учеб. заве­дений / Под ред. И.Г. Зайнышева. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000.

5. Федорченко Т.Є. Кроки до здоров'я (профілактика вживання неповнолітні­ми наркотичних речовин): Навчально-методичний посібник. - К.: ТОВ "ХІК", 2003.

Тема 15. Технології соціального захисту населення

1. Сутність категорії "соціальний захист".

2. Методи і технології соціального захисту (підтримки) на­селення в сучасних умовах.

3. Технології соціального захисту та підтримки безробітних.

1. Аналіз соціально-економічних процесів, що відбувають­ся в усіх розвинутих країнах, переконливо свідчить про не­обхідність проведення спеціальних законодавчих та організац­ійних заходів по соціальному захисту і підтримці населення.

Термін "соціальний захист" (чи "соціальна безпека") з'явив­ся у США у 1935 р. В Україні це поняття почало широко вжи­ватися тільки на етапі переходу до ринку, хоча у тій чи іншій формі соціальний захист завжди був притаманний суспільству. Формування сучасних систем соціального захисту у світі було пов'язане з усвідомленням необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків.

У світі склались в основному дві моделі соціального захисту:

1) модель соціал-демократичної орієнтації із значною роллю держави в усуспільненні доходів і суттєвим значенням загальнонаціональних соціальних механізмів управління;

2) неоліберальна - з меншим ступенем державного втручан­ня в соціально-економічні процеси.

Соціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, економічних, соціально-психологічних гарантій, яка створює працез­датним громадянам рівні умови для покращання свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску в конкретних економічних умовах, а непрацездатним та соціально вразливим верствам насе­лення надає перевагу в користуванні суспільними фондами спожи­вання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності.

Іншою метою є також підтримання стабільності в суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, яка виникає у зв'язку з майновою, расовою, культурною, соціаль­ною нерівністю, знаходить вияв у страйках, актах громадянсь­кої непокори, сутичках між окремими групами населення.

Заходи соціального захисту мають подвійну спрямованість:

¨ активну;

¨ пасивну.

Активні заходи покликані запобігти ситуаціям, які загрожу­ють добробуту людини, стимулювати активність особи. Соціаль­ний захист виконує свою превентивну, запобіжну функцію шляхом захисту особи та її сім'ї від втрат коштів, пов'язаних із безробіттям, старінням, хворобою або смертю та поліпшенням її добробуту через соціальні служби й економічну допомогу на виховання дітей. Система соціального захисту включає програ­ми зайнятості, соціального страхування, охорони здоров'я та ін.

Пасивні заходи спрямовані на підтримку тих членів суспільства, які з певних причин опинилися у скрутному становищі. Пасивна підтримка надається у вигляді соціальної допомоги - допомоги сус­пільства особі або сім'ї, яка не має достатніх засобів для існування.

Соціальна допомога за своєю суттю є адресною, тому що надається лише тим, хто її потребує. Через соціальну допомогу соціальний захист виконує свою лікувально-реабілітаційну функцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, котрі по­трапили у скрутну життєву ситуацію, вберегтися від зубожіння та не опинитися на узбіччі суспільства.

Тобто активними заходами є соціальне страхування (забезпе­чення доходів на випадок втрати працездатності чи роботи), ліку­вання та профілактика хвороб, а також сприяння освіті й підви­щенню кваліфікації. Пасивними заходами є соціальна допомога.

Теза соціальної політики "свобода сильним і підтримка слаб­ких" - досить добре віддзеркалює суть соціального захисту та його складових.

Початком законодавчого встановлення соціального захис­ту можна вважати 1601 p., коли в Англії королева Єлизавета

видала закон про бідних. Згідно з цим законом полегшити долю бідних мали церковні парафії.

Нова історія соціального захисту розпочинається у XIX ст., коли розвинулося промислове виробництво і були створені великі підприємства найманої праці. На зміну старій доктрині соціального захисту, яка ґрунтувалася на принци­пах самодопомоги, сімейного забезпечення та доброчинності, почала формуватися нова, що декларувала відповідальність всього суспільства за добробут його членів. Пріоритет у ство­ренні систем соціального захисту по праву належить Німеч­чині, де найбільше розвинулися ідеї соціал-демократії, а та­кож завдяки політиці канцлера Бісмарка, який вважав за необхідне застосувати певні соціальні амортизатори на про­тивагу робітничому руху. Саме за часів Бісмарка було зап­роваджено систему соціального страхування для працівників промисловості. До неї входили: допомога у зв'язку з хворо­бою (1883 p.); допомога у разі нещасного випадку на вироб­ництві (1884); допомога по інвалідності та по старості (1889). На початку XX ст. уряди інших європейських країн також почали стикатися з серйозними соціальними проблемами та дедалі більшими вимогами з боку робітничого класу, що змусило їх застосувати досвід Німеччини.

У 1919 р. Було утворено Міжнародну організацію праці, прийнято перші конвенції МОП у соціальних питаннях:

№ 1. Робочий час у промисловості.

№3. Охорона материнства.

№4. Праці жінок у нічний час.

№5. Мінімальний вік прийому на роботу у промисловості.

№6. Нічна праця підлітків у промисловості.

У 1935 р. у США прийнято закон про соціальний захист.

Зі здобуттям Україною незалежності й вибором курсу на побудову держави загального добробуту, із соціально орієнто­ваною ринковою економікою, започатковано новий етап у фор­муванні системи соціального захисту на цивілізованих засадах.

Головним системоутворюючим фактором соціального захисту є законодавчо-нормативна база. На підставі законів та інших нор-

мативних актів формуються державні органи управління соціаль­ним захистом, регламентуються їх взаємовідносини з недержав­ними організаціями та населенням. У законодавчих та інших нормативних актах обумовлюються формування фондів, які аку­мулюють кошти, призначені на соціальний захист, та порядок їх використання, а також підготовка кадрів соціальних працівників (як державних, так і недержавних установ).

Сучасні системи соціального захисту охоплюють весь жит­тєвий цикл людини, передбачаючи заходи і соціальні гарантії, форми та способи соціальної допомоги, соціального страхуван­ня, що забезпечують певний рівень життя населення щодо підтримання його добробуту від народження до смерті.

Соціальний захист може здійснюватися в грошовій формі у вигляді пенсій і допомог, у натуральній формі, а також шляхом надання різного роду послуг особам, які є об'єктом соціального захисту. Він може мати як компенсаційний, так і попереджу­вальний, профілактичний характер.

Однією з державно-правових форм соціального захисту є безпосереднє державне забезпечення непрацездатних осіб. Ос­новні ознаки безпосереднього державного забезпечення - фінан­сування витрат за рахунок державного бюджету і встановлення категорій забезпечуваних осіб і рівня їхнього забезпечення відпо­відно до пріоритетів, обумовлених органами державної влади. Безпосереднє державне забезпечення в країнах з ринковою еко­номікою має досить обмежені масштаби застосування.

Іншою організаційно-правовою формою соціального захи­сту є соціальне страхування, що широко використовується в абсолютній більшості країн з ринковою економікою відносно багатьох видів соціального захисту. В його основі лежить по­няття соціальних ризиків і вимога їх обов'язкового і добро­вільного страхування.

У країнах з ринковою економікою активно також викорис­товується така організаційно-правова форма соціального захи­сту, як соціальна допомога. Вона носить адресний характер і надається особам після перевірки їхньої нужденності, якщо підтверджується, що вони не мають інших джерел існування.

Соціальний захист у будь-якій державі - це комплексна сис­тема соціально-економічних відносин, призначена для надання різнобічної допомоги непрацездатним чи обмежено працездат­ним особам, а також родинам, доходи працездатних членів яких не забезпечують суспільно необхідного рівня життя.

Проблема соціального захисту населення по-різному вир­ішується в межах конкретної країни. В умовах переходу Ук­раїни до соціально орієнтованої ринкової економіки тягар соц­іального захисту лягає на державу при одночасному зростанні ролі ринкового механізму в проведенні соціальної політики.

Прийнятими в Україні законодавчими і нормативними ак­тами передбачено, що елементами соціального захисту на су­часному етапі є:

¨ державні гарантії в оплаті праці найманих працівників;

¨ утримання непрацездатних і підтримка життєвого рівня малозабезпечених громадян і сімей з дітьми;

¨ державні гарантії у сфері зайнятості, підготовки і пере­підготовки кадрів;

¨ компенсація населенню збитків через підвищення цін на товари і послуги при проведенні комплексної реформи цін;

¨ індексація грошових доходів населення при поточному підви­щенні цін на товари і послуги, запровадження механізму перегляду мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій і т.ін.;

¨ індексація внесків населення в Ощадбанку у зв'язку зі зро­станням цін і розвитком інфляційних процесів;

¨ захист інтересів споживачів за допомогою різноманітних соц­іально-економічних інновацій, пов'язаних з переходом від "ринку продавця" до "ринку покупця" (стимулювання роз­витку споживчого сектора економіки, антимонопольне регу­лювання, сприяння діяльності споживчих асоціацій тощо).

Рівень життя людей, не спроможних брати участь у суспіль­ному виробництві, цілком залежить від держави. До категорії таких людей відносяться:

¨ особи, які не досягли повнолітнього віку, серед яких більшість складають діти в сім'ях, а також діти, що перебувають у спеціалізованих дитячих установах;

¨ інваліди з дитинства; особи, що досягли непрацездатно­го віку (пенсіонери, а також особи, які з різних причин не мають права на пенсійне забезпечення);

¨ тимчасово непрацездатні внаслідок захворювання, вагі­тності й пологів, догляду за дитиною і хворими члена­ми родини.

В умовах становлення ринкових відносин, що супроводжу­ються перебудовою і спадом виробництва, зростанням цін, інфляційними процесами, економічне становище непрацездат­них погіршується, тому їх соціальний захист є одним із першо­чергових завдань.

Разом з пенсійним забезпеченням до складу соціальної до­помоги непрацездатним, а також малозабезпеченим громадянам входять:

¨ надання матеріальної допомоги і пільг родинам, що вихо­вують дітей; надання натуральної допомоги малозабезпе­ченим громадянам (забезпечення безкоштовними обіда­ми, безплатним проїздом у транспорті, одягом, паливом, оплата житла і т.ін.);

¨ обслуговування пенсіонерів, інвалідів, самотніх непрацез­датних громадян у будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування, а також відділення­ми соціальної допомоги на дому.

В умовах структурної перебудови народного господарства, прискорення науково-технічного прогресу, розмаїтості форм влас­ності, банкрутства окремих підприємств зросте мобільність пра­цівників, скоріше здійснюватиметься моральне старіння робочої сили, накопичення знань та навичок. Тому зазначені зміни у сфері праці, без яких неможливий прогрес у суспільстві, зумов­лять вивільнення частини працівників з діючого виробництва.

У таких умовах вкрай необхідні:

¨ гарантії у сфері зайнятості працездатних громадян, перед­бачені чинним законодавством України;

¨ зобов'язання держави щодо надання робочих місць усім працездатним;

¨ доступність і безкоштовність професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки вивільнених працівників;

¨ спеціальні заходи щодо захисту прав на зайнятість молоді, інвалідів, вагітних жінок, багатодітних і матерів-одиначок, випускників шкіл, технікумів, училищ, вузів;

¨ виплата стипендій за час перепідготовки і грошової допо­моги при тимчасовій незайнятості, збереження безперер­вного і спеціального стажу в ці періоди;

¨ спеціальні програми створення нових робочих місць;

¨ організація суспільних робіт для осіб, що потерпають від тимчасових труднощів у пошуках постійної роботи;

¨ організація розгалуженої державної служби зайнятості;

¨ створення спеціальних фондів соціальної підтримки.

2. Систему органів соціального захисту населения в Україні складають Міністерство праці та соціальної політики; обласні й районні управління праці та соціального захисту населення; фонди соціального забезпечення; органи охорони здоров'я; територіальні центри соціального обслуговування.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування є Міністерство праці та соціальної політики. Спеціальними уповноваженими органами, які здійснюють керівництво та уп­равління окремими видами соціального забезпечення у відповідні фонди. До соціальних страхових фондів належать: пенсійний фонд України; Фонд соціального страхування від нещасних випадків; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності.

Безпосередньо роботу з соціального захисту населення ви­конують спеціально створені для цього обласні та районні уп­равління праці та соціального захисту населення. Діяльність управлінь соціального захисту регламентується Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типових поло­жень про головне управління праці та соціального захисту на­селення обласної, Київської міської державної адміністрації та

Севастопольської міської державної адміністрації і про управл­іння праці та соціального захисту населення районної, район­ної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації" від 29 вересня 2000 р. № 1498.

Розглянемо роботу цих закладів на прикладі управління соціаль­ного захисту населення Білоцерківської міської ради. Управлі­ння соціального захисту населення забезпечує у межах своїх повноважень дотримання законодавства про соціальний захист населення та, як основний відповідальний орган міської ради, відповідає за виконання соціальних програм у місті, координує роботу усіх причетних до цього управлінь, відділів і служб міської ради й виконавчого комітету та підприємств, установ та організацій усіх форм власності і господарювання, громадських формувань соціального спрямування, релігійних громад тощо. Організована відділами Білоцерківського міського управління соціального захисту населення робота сприяє вирішенню соц­іальних проблем незахищених верств населення, насамперед ветеранів війни та праці, пенсіонерів і інвалідів, дітей-сиріт та дітей з багатодітних сімей, малозабезпечених громадян і тим са­мим здійснює свій внесок у комплексне розв'язання проблем бідності, зменшення її масштабів та підвищення рівня життя населення міста.

Основними завданнями управління є:

¨ забезпечення у межах своїх повноважень дотримання за­конодавства про соціальний захист населення та пенсій­не забезпечення;

¨ удосконалення форм і засад соціального партнерства, організація співробітництва органів виконавчої влади міста з профспілками та організаціями роботодавців й громадськими організаціями соціального спрямування;

¨ здійснення контролю за правильністю призначення та вип­лати пенсій і допомоги на поховання померлих пенсіонерів міським управлінням Пенсійного фонду України, роз'яс­нення завдань пенсійної реформи;

¨ призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми;

¨ призначення і виплата компенсацій та соціальної допомо­ги, встановлених законодавством;

¨ участь у межах своєї компетенції в здійсненні комплек­сних програм поліпшення обслуговування інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціального обслуговування за місцем їх проживання;

¨ забезпечення працевлаштування інвалідів, сприяння здо­буттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям;

¨ сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку міста.

Відповідно до визначених завдань управління спрямовує свою діяльність на:

¨ здійснення державного контролю за додержанням законодавства про соціальний захист населення;

¨ розроблення та забезпечення разом з іншими структур­ними підрозділами міської ради, об'єднаннями громадян здійснення заходів регіональних соціальних програм;

¨ забезпечення діяльності комісії з розгляду питань, пов'я­заних з наданням статусу учасника війни;

¨ призначення і виплата компенсацій, встановлених зако­нодавством;

¨ надання пільг, встановлених законодавством, інвалідам, ветеранам війни та праці, персоніфікований облік пільго­вих категорій громадян міста;

¨ призначення і виплата допомоги по вагітності і пологах жінкам, які перебувають на обліку у міському Центрі зайнятості;

¨ призначення і виплата потерпілим від Чорнобильської ка­тастрофи допомоги та компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, за самостійне санаторно-курортне лікування, на оздоровлення, на продукти харчування, за проїзд міжміським транспортом по території України;

¨ аналіз стану реалізації комплексних програм, здійснення заходів соціальної підтримки малозабезпечених верств

населення, надання встановлених законодавством пільг соціально незахищеним громадянам та забезпечення цих категорій громадян земельними ділянками;

¨ забезпечення надання адресної цільової грошової та на­туральней допомоги малозабезпеченим громадянам, а та­кож сім'ям з дітьми;

¨ здійснення в установленому порядку компенсаційних виплат інвалідам на бензин, технічне обслуговування та ремонт автомобіля, транспортне обслуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортного лікування;

¨ прийом заяв та інших документів, на підставі яких призна­чається допомога, формування банку даних одержувачів соц­іальної допомоги за категоріями сімей та видами допомоги, здійснення перерахунків раніше призначених допомог;

¨ здійснення контролю за правильністю призначення і вип­лати пенсій та допомоги на поховання померлих пенсіо­нерів міським управлінням Пенсійного фонду України;

¨ забезпечення цільового використання бюджетних асигну­вань, передбачених на соціальний захист населення;

¨ організація роботи по встановленню шефства підприємств, установ та організацій усіх форм власності над ветерана­ми війки і праці, інвалідами, сім'ями загиблих воїнів та са­мотніми вдовами померлих учасників війни, визнаних за життя інвалідами, над багатодітними та неповними сім'я­ми,, а також над найбільш незахищеними сім'ями, вжиття заходів до вдосконалення соціального патронажу і підтрим­ки таких родин, включаючи побутове і торговельне об­слуговування, розвиток волонтерського руху;

¨ оформлення документів по виплаті допомоги на поховання непрацюючим громадянам, які не отримували пенсії та не перебували на облажу у міськрайонному Центрі зайнятості;

¨ участь у забезпеченні, відповідно до законодавства, соціаль­ного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи;

¨ організація матеріально-побутового обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, їх санаторно-курортне

лікування, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення інвалідів транспортними засобами в установ­леному порядку;

¨ вивчення стану матеріально-побутового забезпечення та по­треби соціально незахищених громадян, у тому числі інвалідів; сприяння роботі територіального центру соціального обслу­говування пенсіонерів та інвалідів, контроль якості та своєчас­ності надання ним соціальних послуг; внесення пропозицій міськвиконкому про створення мережі реабілітаційних центрів, спеціальних підприємств торгівлі, побуту, громадсь­кого харчування, медичних закладів для соціального обслу­говування цієї категорії громадян; участь в роботі комісії з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом нових об'єктів у частині доступності їх для інвалідів;

¨ внесення в установленому порядку пропозиції щодо вста­новлення піклування над повнолітніми недієздатними особами, які за станом здоров'я потребують догляду;

¨ забезпечення у разі потреби влаштування до будинків-інтернатів (пансіонатів) громадян похилого віку та інвалідів допомога в організації роботи зазначених закладів, спри­яння розвиткові їх підсобних господарств і лікувально-виробничих, трудових майстерень (цехів, дільниць тощо) та кооперації з виробничими підприємствами;

¨ організація консультацій, розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до компетенції управління, вжиття відповідних заходів до усунення причин, що викликають скарги;

¨ роз'яснення громадянам положення нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції управління;

¨ інформація населення з питань, що належать до компе­тенції управління, через засоби масової інформації.

Структурними підрозділами управління соціального захи­сту такі:

Відділ по обслуговуванню пенсіонерів, інвалідів та малозабез­печених верств населення. Відділ призначає: компенсацію по дог­ляду за інвалідами І групи або престарілими, яким виповнилось

80 років; компенсації за невикористане санаторно-курортне ліку­вання інвалідам війни І та II групи; компенсації на бензин, ремонт, техобслуговування та транспортне обслуговування інвалідам та малозабезпеченим пенсіонерам за рахунок коштів Київського обласного управління соцзахисту населення. Відділ надає інфор­мацію стосовно навчання інвалідів, а також веде прийом інвалідів та оформлення відповідних документів для постановки на чергу на одержання автомобілів, видає направлення шва/гідам на медич­ну комісію для визначення за медичними показниками здатності до керування автомобілем. Підтримується зв'язок з підприєм­ствами міста, організаціями, приватними підприємцями з питань працевлаштування інвалідів.

У 2004 р. виплачено компенсацію за бензин та транспорт­не обслуговування 145 інвалідам на суму 21 750 грн.; компен­сацію за невикористану санаторно-курортну путівку 29 чол. на суму 2898 грн. Оформлено та виплачено допомогу по догляду за інвалідом 1-ї групи чи престарілим 82-м непрацюючим пра­цездатним громадянам. Зроблено виплату щорічної одноразо­вої допомоги до 9 травня: інвалідам ВВВ І групи - 75 чол. на суму 14 625 грн.; інвалідам ВВВ II групи - 859 чол. на суму 137 440 грн.; інвалідам ВВВ III групи - 74 чол. на суму 9 620 грн.; учасникам бойових дій - 2 372 чол. на суму - 281 160 грн.; сім'ям загиблих ветеранів війни - 1411 чол. на суму 91 715 грн. Відділ по призначенню та виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми діє згідно з законами України "Про державну допомогу малозабезпеченим сім'ям з дітьми", "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про надання грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає та доглядає інваліда І та II групи внаслідок психіч­ного розладу". Здійснюються такі види допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при на­родженні дитини; допомога по догляду за дитиною до трьохрічного віку; допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням; допомога на дітей одиноким матерям; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям; державна

соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; допомога на догляд за інвалідом І та II групи внаслідок психі­чного розладу; грошова компенсація потерпілим дітям за не­використану санаторно-курортну путівку. У відділі по призначен­ню та виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми на обліку для отримання державної допомоги сім'ям з дітьми перебуває 8050 чол.

Відділ по призначенню соціальних допомог та компенсацій діє згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно зі ст.20 п.14 та ст.21 п.6 цього Закону проводиться випла­та компенсації на харчування особам І та II категорій. Згідно зі ст.48 проводиться виплата щорічної допомоги на оздоровлення. Згідно зі ст.20 п.4 проводиться виплата компенсації розміру се­редньої вартості путівки, визначеної Кабінетом Міністрів Украї­ни. Згідно зі ст. 20 п.19 та ст.21 п.9 проводиться надання ком­пенсації безоплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.11.1996 р. призначається одноразова ком­пенсація сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесе­них до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Відділ контролю за правильністю призначення та виплати пенсій. Відділом здійснюється контроль за призначенням та виплатою пенсій, призначених Білоцерківським міським управ­лінням Пенсійного фонду України. У ході здійснення контро­лю перевіряється відповідність прийнятого рішення про при­значення (відмову в призначенні) пенсії законодавчим та нормативно-правовим актам, дотримання установленого за­конодавством порядку оформлення документів для призначен­ня пенсій. Створена і працює комісія для розгляду питань, по­в'язаних із встановленням статусу учасника війни.

Відділ комп'ютеризації та персоніфікованого обліку. Відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль­ного захисту", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого

віку в Україні", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відділ: створює і за­безпечує функціонування Єдиного державного автоматизовано­го реєстру осіб, які мають право на пільги; організовує збір, опрацювання, систематизацію та зберігання інформації про пільги громадян, передбачені чинним законодавством. Інформація про фізичних осіб - отримувачів пільг, збирається і зберігається у до­кументальній та електронній формі. На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, де зазначається інди­відуальний індифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Персо­ніфікований облік створений з метою поліпшення прийому гро­мадян, ліквідації черг при вирішенні питань оплати житлово-ко­мунальних послуг, отримання субсидій, довідок тощо. Дані заносяться до комп'ютера і можуть бути використані всіма заці­кавленими юридичними та фізичними особами.

Дата добавления: 2014-12-27