Основні структурні елементи особистості

У психології не існує єдиної концепції щодо структури особистості, тому що в матеріальному світі цей об'єкт не існує. Тому є багато наукових концепцій особистості, що мають свою модель. Найбільш відомі представлення З.Фрейда, К. Роджерса, К. Юнга, Э Берна й ін.

Для лікаря найбільш привабливою моделлю є концепція Б.Г. Ананьєва (1907 – 1972) про багаторівневу організацію людини. Він вважав неможливим вивчати психічне життя людини у відриві від його біологічної сутності. Т.ч. виділяється три рівні організації особистості: біологічний (психофізіологічна конституція), поведінковий (вироблені в процесі виховання, типові форми поведінки) і духовний (сфера ведучих мотивів, особистісних змістів, переконань)

Рівні організації особистості:

1- біологічний

2- поведінковий

3- духовний

Кожне з таких понять, як темперамент, характер, індивідуальність описують особистість на різному рівні її організації. Т.ч. найбільш точний опис особистості включає опис його особливостей на всіх рівнях організації.

До особливостей особистості, обумовлених у першу чергу біологічною природою людини відносять темперамент.

Темперамент характеризує динамічні особливості протікання психічних процесів і станів, тобто темп, ритм, швидкість, силу. Найважливішими критеріями виділення властивостей темпераменту є спадковість, прояв у ранньому дитинстві, стійкість прояву у різних ситуаціях, прояв як у тварин, так і в людини. Теорій, що пояснюють механізми темпераменту, нараховується дуже багато, але всі їх можна умовно розділити на 3 групи: гуморально-ендокринні, конституціональні, нейродинамічні.

Гуморально-ендокринна теорія бере свій початок від Гіппократа, який прийшов до висновку, що в організмі змішуються чотири рідини, або соки: кров — теплий початок; слиз — холодний початок; чорна жовч — вологий початок і жовта жовч — сухий початок. У залежності від переваги якого-небудь початку складаються й особливості людини. Через 5 століть Гален описав типологію темпераментів, назви яких беруться від греко-латинських коренів: флегматик («флегма» — слиз); холерик («хойле» — жовч); меланхолік («мелані хойле» — чорна жовч) і сангвінік („сангвіс” — кров). Ці назви темпераментів збереглися й у сучасній мові.

Конституціональні теорії темпераментів розробляли Кречмер та Шелдон. Їхні положення будуть описані нижче.

Основоположником нейродинамічної теорії темпераменту, що пояснює його з позицій функціональної типології вищої нервової діяльності, був Павлов. Він виділив 3 основні властивості нервової системи: силу, рухливість і врівноваженість процесів збудження та гальмування. Він вважав, що сполучення цих властивостей визначає тип вищої нервової діяльності і темперамент, як прояв цього типу в поведінці.

Дата добавления: 2014-12-27