Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Кількісний склад місцевих бюджетів у 2009 році 2 страница




Реалізація принципу субсидіарності поєднується з вимогою забезпечення повно­ти надання гарантованих послуг, що оцінюються за критеріями розмежування видат­ків, передбачених Кодексом. Згідно з ст. 86 Бюджетного кодексу розмежування ви­датків на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів поділяються залежно від прийнятих критеріїв на три групи:

1) перша група видатків — за критерієм першочерговості виконання видатків і найбільшої наближеності надання гарантованих послуг до їх споживачів;

2) друга група видатків — за критерієм рівноправності громадян в одержанні основних гарантованих послуг;

3) третя група видатків — за критерієм гарантованості надання певних послуг окремими (визначеним відповідним законодавством) категоріям громадян.

Таким чином, принцип субсидіарності доповнюється такими критеріями розме­жування видів видатків між місцевими бюджетами:

— першочерговості виконання видатків і найбільшої наближеності надання га­рантованих послуг громадянам;

— рівноправності громадян в одержанні гарантованих послуг;

— гарантованості надання певних послуг окремим категоріям громадян, визначе­них відповідним законодавством.

Крім принципу і критеріїв розмежування видів видатків між місцевими бюджета­ми Кодекс у ст. 86 визначає і джерела фінансування зазначених трьох груп видатків. Вони здійснюються в такому порядку:

— видатки, віднесені до першої групи, фінансуються за рахунок коштів бюджетів


сіл, їх об'єднань, селищ, міст;

— видатки, віднесені до другої групи, фінансуються за рахунок коштів бюджетів міст Автономної Республіки Крим, міст обласного значення, а також районних бюд­жетів;

— видатки, віднесені до третьої групи, фінансуються за рахунок бюджетів Авто­номної Республіки Крим та областей.

Бюджети міст Києва і Севастополя у зв'язку з їх спеціальним статусом, наданим цим містам відповідно до ст. 133 Конституції України, здійснюють фінансування ви­датків, віднесених до всіх трьох груп.

Схема розмежування видів видатків між місцевими бюджетами за прийнятими критеріями наведена на рис. 16.3.

Рис. 16.3.Схема розмежування видів видатків між місцевими бюджетами

 

Прийнятий Бюджетним Кодексом України порядок розмежування видатків за ланками бюджетної системи відповідно до фіксованих критеріїв має на меті забезпе­чення стабільного та об'єктивного порядку здійснення видатків на забезпечення бюджетними послугами, підвищення відповідальності за своєчасність і якість їх на­дання.

Для досягнення основної мети регулювання міжбюджетних відносин щодо забез­печення бюджетними ресурсами виконання встановлених повноважень видатки міс­цевих бюджетів розподілені на такі, що враховуються, і такі, що не враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів. Таке розмежування використовується лише на стадії бюджетного планування та використовується лише для обрахунку обсягу між бюджетних трансфертів, що мають бути передані з одного бюджету до іншого для га­рантованого забезпечення фінансовими ресурсами повного обсягу бюджетних по­слуг. Таке розмежування не порушує самостійність і свободу дій у прийнятті рішень органами місцевої влади та місцевого управління відносно видатків бюджетів у про­цесі складання та затвердження місцевих бюджетів. Воно полягає в тому, що таке розмежування націлене на визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для кож­ного бюджету, виявлення видатків, за які держава відповідає та зберігає за собою право на контроль за ефективністю використання цих коштів.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність міжбюджетних відносин?

2. Між ким і з якою метою відбуваються міжбюджетні відносини?

3. Чому бюджети країни неможливо забезпечити фінансовими ресурсами винятко­во за рахунок власних коштів?

4. У чому полягає мета міжбюджетних відносин?

5. Яка правова основа перерозподілу бюджетних коштів в системі міжбюджетних відносин?

6. Як поділяються видатки бюджетів?

7. На які видатки виділяє кошти держава?

8. Які видатки держави можуть бути передані на виконання органам місцевого са­моврядування?

9. Які видатки здійснюються органами місцевого самоврядування?

10. Охарактеризуйте методи між бюджетного регулювання.

11. Дайте визначення бюджетного регулювання.

12. Які видатки здійснюються за рахунок коштів державного бюджету?

13. Які видатки здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету?

14. Які видатки місцевого бюджетів здійснюються за рахунок трансфертів з Дер­жавного бюджету України?

15. Назвіть види видатків, які мають місцевий характер?

16. Назвіть органи, що здійснюють видатки на забезпечення конституційного ладу державної цілісності та суверенітету.

17. Які органи здійснюють видатки, визначені функціями держави і можуть бути передані на виконання АРК та місцевого самоврядування?

18. Визначте поняття забезпечення здійснення видатків.

19. Які органи забезпечують виконання обласного та районного бюджетів?

20. Які органи забезпечують виконання сільських, селищних та міських бюджетів?

21. Згідно з якими Законами України місцеві державні адміністрації та відповідні ви­конавчі органи забезпечують виконання бюджетів?

22. Чим зумовлена необхідність передачі державою права бюджетам на здійснення видатків?

23. Як проявляється принцип субсидіарності в державному регулюванні передачі прав бюджетам на здійснення видатків?

24. У чому полягає правова основа та організаційно-фінансовий механізм передачі бюджетних ресурсів окремим бюджетам?

25. Як регламентовано передачу головного розпорядника коштів державного (місце­вих бюджетів) товарів та оплати послуг і робіт окремим бюджетам здійснюваних за рахунок видатків на централізовані заходи економічного і соціального розвитку та дер­жавних цільових програм?

26. У чому полягає механізм передачі коштів з державного бюджету іншим бюдже­там?

27. Як проявляється принцип субсидіарності в розмежування видів видатків за кри­терієм першочерговості видатків і наближеності надання гарантованих послуг до їх спо­живачів?

28. Як проявляється принцип субсидіарності в розмежуванні видів видатків за кри­терієм рівноправності громадян в одержанні основних гарантованих послуг?

29. Як проявляється принцип субсидіарності в розмежуванні видів видатків за кри­терієм гарантованості послуг окремих категоріям громадян, визначеним їм відповідним законодавством?

30. Як регламентовано джерела фінансування видатків, визначених критеріями їх розмежування?

31. У чому полягають особливості міст Києва і Севастополя у розмежуванні видів видатків між місцевими бюджетами за зазначеними критеріями субсидіарності?


Тема 17.

РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ

§ 1. Видатки державного бюджету України

§ 2. Видатки місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних тран­сфертів

§ 3. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що вра­ховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів

§ 4. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних тран­сфертів

§ 5. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів

§ 1. Видатки державного бюджету України

Видатки державного бюджету — це витрати на загальнодержавному рівні, необ­хідні для виконання державою її функцій.

За рахунок державного бюджету України здійснюються видатки, пов'язані з ви­конанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України, а також інших функцій, які не можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що з Державного бюдже­ту України здійснюються видатки на:

1) державне управління:

- законодавчу владу;

- виконавчу владу;

- Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження, сприяння науково-технічному про­гресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону (крім заходів та робіт із мобілізаційної підготовки місце­вого значення);

6) правоохоронну діяльність, гарантування безпеки держави та цивільний захист населення і територій (крім заходів, визначених пунктом 16 частини першої статті 91 цього Кодексу);

7) освіту:

- загальну середню освіту: спеціалізовані школи (зокрема і школи-інтернати) дер­жавної власності, загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

- професійно-технічну освіту (на оплату послуг із підготовки кваліфікованих ро­бітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних за­кладах державної власності);

- вищу освіту (на оплату послуг із підготовки фахівців, наукових та науково-пе­дагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності);

- післядипломну освіту (на оплату послуг із підвищення кваліфікації та перепід­готовки кадрів на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності);

- позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми, відпо­відно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

- інші заклади й заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодер­жавних функцій, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

8) охорону здоров'я:

- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомо­гу (багатопрофільні лікарні й поліклініки, що виконують специфічні загальнодержав­ні функції, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України);

- спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, леп­розорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-са- нітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні полікліні­ки відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України);

- санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на ту­беркульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалі­зовані санаторії для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистсь­ких переслідувань», та інвалідів, загальнодержавні реабілітаційні установи та комплек­си для інвалідів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

- санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфек­ційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

- інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загально­державних функцій, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

- виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинсько­го складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, визначені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом;

- державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компен­сації за медикаменти; програма протезування; програми й заходи із соціального захисту інвалідів, зокрема програми й заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкоду­вання збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з її території, розміщенням іноземців та осіб без громадянства, які неза­конно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветера­нам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом);

- державну підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

- державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

- державну підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій на вико­нання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї згід­но з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України;

- державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

- забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів та державних центрів соціальної реабіліта­ції дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що га­рантують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, що затвердже­ний Кабінетом Міністром України;

10) культуру й мистецтво:

- державні культурно-освітні програми (національні й державні бібліотеки, музеї та виставки національного значення, заповідники національного значення, міжна­родні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);

- державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні фі­лармонії, національні та державні музичні колективи й ансамблі та інші заклади й за­ходи мистецтва згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України);

- державну підтримку громадських організацій культури й мистецтва, що мають статус національних;

- державні програми розвитку кінематографії;

- державну архівну справу;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книгови­дання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:


- державні програми підготовки резерву і складу національних команд та забез­печення їхньої участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, про­ведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення із визнаних видів спорту; підготовка й участь національних збірних команд у міжнародних зма­ганнях із олімпійських та неолімпійських видів спорту (включно з Олімпійськими іг­рами та Всесвітніми іграми з неолімпійських видів спорту), фінансова підтримка баз олімпійської підготовки згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України);

- державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спор­тивної реабілітації інвалідів (центри державного значення з фізичної культури і спор­ту інвалідів, проведення навчально-тренувальних зборів, всеукраїнських змагань із видів спорту для інвалідів, заходів із фізкультурно-спортивно'ї реабілітації інвалідів, утримання національних збірних команд із видів спорту для інвалідів, забезпечення їх підготовки та участі в міжнародних змаганнях (включно з Паралімпійськими та Дефлімпійськими іграми), фінансова підтримка паралімпійського руху та баз пара- лімпійської і дефлімпійської підготовки згідно з переліком, що затверджений Кабі­нетом Міністрів України);

- державні програми фізкультурно-спортивно'ї спрямованості;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галу­зей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ят­ників і монументів державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні програми (проекти);

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охоро­ни навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виник­ненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських ре­ферендумів;

21) інші програми, які мають винятково державне значення.

Постановами Кабінету Міністрів України визначений перелік закладів та заходів у галузях освіти, охорони здоров'я та інших, що забезпечують виконання загальнодер­жавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету. Так, постано­вою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1133 затверджено перелік по­зашкільних навчальних закладів та заходів із позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунк­тів «ґ» і «д» пункту 7 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України; поста­новою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2002 р. №342 затверджено перелік закладів охорони здоров'я та програм у галузі охорони здоров'я, що забезпечують ви­конання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюд­жету відповідно до підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 8 статті 87 Бюджетного кодек­су України; постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. №1557 затверджено перелік закладів мистецтва та перелік заходів у сфері культури й мистец­тва, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпункту «б» пункту 10 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України; постановою Кабі­нету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. №527 затверджено перелік центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, видатки на утримання яких здійс­нюються з державного бюджету відповідно до підпунктів «а», «б», пункту 12 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України.

§ 2. Видатки місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів

Бюджетний кодекс України визначає ті види видатків місцевих бюджетів, що вра­ховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (статті 88, 89, 90 Бюджетного кодексу України). Це видатки, які визначаються функціями держави й можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому са­моврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності.

Держава регулює їх здійснення й бере на себе зобов'язання щодо забезпечення відповідними ресурсами. Видатки, пов'язані з виконанням місцевими органами вла­ди переданих законом повноважень, здійснюються за рахунок переданих державою фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодер­жавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із державного бюджету України. Склад доходів, що враховуються під час визначен­ня обсягу міжбюджетних трансфертів і закріплюються за бюджетами місцевого само­врядування, регламентовано статтею 64 Бюджетного кодексу України, за районними бюджетами - частиною другою статті 66, за бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами - частиною першою статті 66.

До видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних транс­фертів, належать такі: на державне управління, освіту, охорону здоров'я, на соціаль­ний захист та соціальне забезпечення, на культуру та мистецтво, фізичну культуру і спорт.

Видатки місцевих бюджетів, згідно з критеріями розмежування видів видатків між місцевими бюджетами, що визначені статтею 86 Бюджетного кодексу України, поді­лені на три групи й залежать від рівня місцевого бюджету.

Перша група — видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію за­ходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів. Такі видатки здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення.

Статтею 88 Бюджетного кодексу України визначено склад видатків, що здійсню­ються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Це видатки на:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

2) освіту:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси «дошкільний навчаль­ний заклад — загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний за­клад — дошкільний навчальний заклад» за умови, що загальноосвітній навчальний заклад — І ступеня);

3) сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки.

Друга група — видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію за­ходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України.

Здійснюються вони з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, а також районних бюджетів. Тобто це видатки, від яких виграють переважно мешканці компактно розташованого адміністративно-територі­ального утворення.

До видатків, що здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республі­канського Автономної Республіки Крим та обласного значення і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів відповідно до статті 89 Бюджетно­го кодексу України, належать видатки на:

1) державне управління:

- органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Респуб­ліки Крим і обласного значення;

- органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

- дошкільну освіту (в містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

- загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (серед них: загаль­ноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи (крім шкіл, визна­чених у підпункті «а» пункту 7 частини першої статті 87 цього Кодексу), ліцеї, гім­назії, колегіуми, вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад», «загально­освітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад» (крім навчально-ви­ховних комплексів, визначених у підпункті «б» пункту 2 частини першої статті 88 цього Кодексу);

- навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабі­літації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для ді- тей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально- реабілітаційні центри (якщо не менш ніж 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-си- ріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-ре­абілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї;

- інші державні освітні програми;

- вищу освіту (на оплату послуг із підготовки фахівців, наукових та науково-пе­дагогічних кадрів у вищих навчальних закладах І?ІУ рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регі­онів);

- позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми);

3) охорону здоров'я:

- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомо­гу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки й амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельд­шерські пункти);

- програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи із санітарної освіти);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

- державні програми соціального забезпечення: притулки для дітей, центри соці­ально-психологічної реабілітації дітей і соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо не менше 70-ти відсотків кількості ді­тей, які перебувають у цих закладах, припадає на територію відповідного міста чи району); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних по­слуг); центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговуван­ня й потребують сторонньої допомоги;

- державні програми соціального захисту:

- допомога сім'ям із дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам із дитинства, ді- тям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям;

- додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комуналь­них послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі за­слуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові за­слуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслі­дувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кри­мінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Дер­жавної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Дер­жавної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та вете­ранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільне­ним зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової мі­ліції, рядового й начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам із числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядо­вого й начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непра­цездатним членам сімей, які перебували на їхньому утриманні; звільненим із військо­вої служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; бать­кам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядо­вого й начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опі­кунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорно­бильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам із числа спеціалістів із за­хисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про захист рослин»; громадянам відповідно до пункту «ї» частини першої статті 77 Основ зако­нодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законо­давства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України «Про бібліо­теки і бібліотечну справу», абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»; особам, які мають таке право згідно зі статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім'ям, інвалідам, дітям-інвалі- дам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше од­ного супроводжуючого);

- компенсації особам, які згідно зі статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення;

- компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

- виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання со­ціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принци­пом «гроші ходять за дитиною»;

- державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-29; Просмотров: 369; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.072 сек.