Кількісний склад місцевих бюджетів у 2009 році 4 страница

Розрахунок показника обсягу видатків за галузями визначає постанова Кабінету Міністрів України щодо затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюд­жету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Зокрема, на 2010 рік по­рядок розрахунку було визначено постановами Кабінету Міністрів України від 5 ве­ресня 2001 р. №1195 (зі змінами та доповненнями) та від 30 грудня 2004 р. №1782.

Розрахунковий показник обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету (И), що враховується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, становить суму розрахункових показників за основними видами видатків цього бюджету й роз­раховується за формулою:

Уі = Ууі + Уіі + Уоі + Уоі + Укі +Ур + Уйі + Укі, де: Ууі — розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління;

Уіі — розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я;

Уоі — розрахунковий обсяг видатків на освіту;

У$і — розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення;

Укі — розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво;

У[і — розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру і спорт;

Уйі — розрахунковий обсяг видатків на інші заходи;

Укі — розрахунковий обсяг видатків на нерозподілений резерв коштів місцевих бюджетів.

Розрахунок показників обсягу видатків наведено в допоміжних матеріалах до ви­робничих ситуацій (див. ситуаційні вправи).

§ 2. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригувальні коефіцієнти до них

Для визначення розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості (стаття 94 Бюджетного кодексу України).

Основна ідея застосування цього нормативу полягає в тому, що обсяг видаткових потреб має віддзеркалювати потребу в гарантованих послугах і бути обмеженим рам­ками наявних ресурсів для задоволення цих потреб. Принцип розподілу, яким керу­ються, застосовуючи нормативи, полягає в тому, що органи місцевого самоврядуван­ня з більшими за середні потребами в соціальних послугах повинні одержувати більший за середній обсяг ресурсів для задоволення цих потреб.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — це гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначен­ня обсягу міжбюджетних трансфертів (визначено статтею 2 Бюджетного кодексу України).

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається у спосіб ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг тощо.

Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховують­ся під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та інши­ми нормативно-правовими актами. Цим забезпечується вирівнювання бюджетного споживання.

Іншими словами — держава відіграє істотну роль у визначенні тих ресурсів, які спрямовуються на виконання цих функцій, бо вона зацікавлена в тому, щоб ці най­важливіші для суспільного відтворення та добробуту населення функції — передусім освіта, охорона здоров'я та соціальний захист — надавалися у зіставних обсягах та зіставній якості в усіх територіально-адміністративних одиницях. Тож держава маж право регулювати ефективність виконання бюджетів у цих сферах, орієнтованих пе­редусім на безпосередніх споживачів. Крім того, вона бере на себе зобов'язання за­безпечувати адекватне їх фінансування через закріплені податкові доходи й безумов­ні (нецільові) трансферти.

Отже, від величини фінансового нормативу залежить розрахунковий обсяг видат­ків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, і ці нор­мативи обраховуються у вартісному вираженні в розрахунку на одного жителя чи споживача послуги, виходячи із загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямо­вуються на реалізацію бюджетних програм.

Фінансові нормативи відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 5 верес­ня 2001 р. №1195 (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами» та від 31 грудня 2004 р. №1782 «Деякі питання врегулювання міжбюджетних відносин» застосо­вуються під час планування для таких видів видатків бюджету:

- державне управління (на одного жителя адміністративно-територіальної одини­ці та на 1 нормативну штатну одиницю);

- освіта (на одного користувача послуги), з диференціацією для різних типів за­кладів;

- охорона здоров'я (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці);

- соціальний захист і соціальне забезпечення (на одного користувача послуги);

- культура і мистецтво (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці);

- фізична культура і спорт (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці.

Важливо зазначити, новою редакцією Бюджетного кодексу України (ч. 3, ст. 94)

передбачено, що загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, слід встановлю­вати на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами (рис. 18.1).

Рис. 18.1. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості

Під час розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може бути передбачено обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті пов­новаження, встановлення нормативів за якими є недоцільним.

Рівень бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригується коефіцієн­тами, що враховують відмінності у вартості надання гарантованих послуг (ст. 95 Бюд­жетного кодексу України) залежно від:

- кількості населення та споживачів гарантованих послуг;

- особливостей адміністративно-територіальних одиниць: соціально-економіч­них, демографічних, кліматичних, екологічних та інших.

Коригувальні коефіцієнти затверджує Кабінет Міністрів України.

У зв'язку з тим, що на сьогодні в Україні відсутня система розроблених і затвер­джених соціальних норм та нормативів, частиною 10 Прикінцевих положень Бюд­жетного кодексу України доручено Кабінету Міністрів України впродовж року забез­печити формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів і нормативів з урахуванням вимог, установлених Законом України «Про державні со­ціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають різний податковий потен­ціал, неоднакову вартість послуг, які надають місцеві органи влади. Це зумовлено рівнем розвитку економіки, станом соціальної та побутової інфраструктури, відмін­ностями природно-кліматичних умов, різним екологічним і техногенним станом. То­му нормативи бюджетної забезпеченості застосовуються з урахуванням коригуваль­них коефіцієнтів, які затверджує Кабінет Міністрів України. Розміри коригувальних коефіцієнтів визначає постанова Кабінету Міністрів України щодо затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюд­жетами. Зокрема, на 2010 рік такі коефіцієнти були визначені постановами Кабіне­ту Міністрів України від 5 вересня 2001 р. №1195 (зі змінами та доповненнями) та від 30 грудня 2004 р. №1782.

Бюджетний кодекс України передбачає два види таких коефіцієнтів, залежно від: 1) кількості населення та споживачів відповідних послуг; 2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно- територіальних одиниць (рис. 18.2.).

Під час планування видатків на 2010 рік було застосовано коефіцієнти:

- Під час розрахунку видатків на управління для бюджетів міст обласного (респуб­ліканського) значення (табл. 18.1)

- Під час розрахунку видатків на управління для бюджетів районів (табл. 18.2)

- Під час розрахунку видатків на управління для сільських рад (табл. 18.3)

- У галузі видатків на охорону здоров'я застосовується ціла низка коригувальних коефіцієнтів.

Для обласних бюджетів застосовується:

- коефіцієнт коригування частки видатків бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів у загальному обсязі витрат на охорону здоров'я залежно від співвідношення видатків на заробітну плату в загальній сумі видатків цих бюджетів. Для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів (дорівнює 0,951);

- коефіцієнт рівня застосування впливу вікової структури населення (дорів­нює 0,5);

Рис. 18.2. Коригувальні коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості

Таблиця 18.1. Розмір коригувального коефіцієнта для міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на 2010 рік

Чисельність наявного населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення станом на 1 січня року, що передує плановому, тис. осіб	Коригуючий коефіцієнт
Понад 1500	0,64
1 100,001 -1500	0,68
1 100,001-1100	0,73
700,001-1000	0,77
500,001-700	0,82
400,001-500	0,87
350,001-400	0,91
300,001-350	0,96
250,001-300	1,00
200,001-250	1,05
150,001-200	1,09
100,001-150	1,14
80,001-100	1,19
30,001-80	1,23
До ЗО включно	1,27

Таблиця 18.2. Розмір коригувального коефіцієнта для бюджетів районів на 2010 рік

Чисельність наявного населення району станом на 1 січня, тис. осіб	Коригуючий коефіцієнт
Понад 150	0,90
100,001-150	0,92
75,001-100	0,94
50,001-75	0,97
35,001 -50	1,01
25,001-35	1,09
ЛР 25	1,15

Таблиця 18.3. Розмір коригувального коефіцієнта для бюджетів районів залежно від густоти населення територій сільських рад на 2010 рік

Середня чисельність населення території сільської ради району станом на 1 січня року, що передує плановому (осіб)	Коригуючий коефіцієнт
Понад 1500
1401-1500	1,04
1301-1400	1,11
1201-1300	1,2
1101-1200	1,3
1001-1100	1,44
901-1000	1,58
801-900	1,77
701-800
До 700	2,15

- коефіцієнт відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від статевої та вікової структури населення адміністративно-територіальної одиниці, об­числений за офіційними рекомендаціями ВООЗ на основі таких еквівалентних оди­ниць надання медичної допомоги одній особі залежно від віку і статі (табл. 18.4);

Таблиця 18.4. Розмір коефіцієнта відносної вартості витрат на надання медичних

Вікові групи	Еквівалент надання медичної допомоги чоловікам	Еквівалент надання медичної допомоги жінкам
0-1
2-4		3,5
5-9	3,7
10-14		2,5
15-19	2,2
20-24	2,6	3,5
25-29
30-34
35-39	2,5	4,5
40-44	3,5
45-49	4,5	5,5
50-54		6,5
55-59	6,5
60-64	7,5	8,5
65-69		9,5
70 і старші	10,5

Для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районів застосовуються такі коригувальні коефіцієнти:

послуг

- частка видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів у загальному обсязі видатків на охорону здоров'я усіх місцевих бюджетів, яка визначається за питомою вагою сумарних ви­трат на охорону здоров'я бюджетів цих міст і районів у загальній сумі витрат на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів з урахуванням розмежування видатків
між рівнями бюджетів згідно із главою 14 Бюджетного кодексу України (дорівнює 0,646);

- коефіцієнт рівня застосування впливу вікової структури населення (дорівнює 0,5);

- коефіцієнт відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від статевої та вікової структури населення адміністративно-територіальної одиниці, об­числений за офіційними рекомендаціями ВООЗ на основі еквівалентних одиниць надання медичної допомоги одній особі залежно від віку і статі, зазначених у п. 19 Формули;

- коефіцієнт диференціації рівня витрат на одного жителя (місто республікансь­кого Автономної Республіки Крим чи обласного значення — 1,065; район — 0,934), визначений за середнім співвідношенням рівнів видатків бюджетів міст республі­канського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів за даними зведення місцевих бюджетів з урахуванням розмежування видатків між рів­нями бюджетів згідно із главою 14 Бюджетного кодексу України. Для бюджетів міст Києва і Севастополя дорівнює 1;

- коефіцієнт коригування частки видатків бюджетів міст республіканського Авто­номної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів у загальному об­сязі витрат на охорону здоров'я залежно від питомої ваги видатків на заробітну пла­ту в загальній сумі видатків цих бюджетів (дорівнює 1,027);

- коефіцієнт коригування чисельності наявного населення адміністративно-те­риторіальної одиниці, якому медична допомога частково надається відомчими закла­дами охорони здоров'я, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету (дорівнює 0,5);

У галузі освіти під час здійснення процедури фінансового вирівнювання застосо­вують такі коригувальні коефіцієнти.

Для бюджетів Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів:

- коефіцієнт коригування загальнообласних (міських, міст Києва та Севастопо­ля), загальнореспубліканських у Автономній Республіці Крим видатків на підвищен­ня кваліфікації та підготовку кадрів (крім фахівців із вищою освітою у вищих на­вчальних закладах ІІІ-ІУ рівня акредитації Автономної Республіки Крим), на проведення інших заходів загальнообласного, загальнореспубліканського у Автоном­ній Республіці Крим значення для загальної освіти (дорівнює 0,072);

- коефіцієнт приведення кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) із посиленою військово-фізичною підготовкою до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 6,5);

- коефіцієнт приведення кількості учнів (включно зі студентами) училищ олім­пійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури та спорту до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 8,4);

- коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості уч­нів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 5,7);

- коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 5);

- коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх санаторних шкіл- інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 5,4);

- коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання, в загально­освітніх школах-інтернатах, що розташовані в населених пунктах, яким надано ста­тус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 1,1);

- коефіцієнт приведення кількості вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для ді­тей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості уч­нів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 6,6);

- коефіцієнт приведення кількості вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для ді­тей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що розташова­ні в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноос­вітніх шкіл (дорівнює 7,5);

- коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання до спеціаль­них шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізично­го розвитку, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 2,5);

- коефіцієнт приведення кількості учнів та вихованців, що перебувають на пов­ному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 12,02);

Для бюджетів міст обласного (республіканського) значення, районів:

- фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 0-6 років у містах республікансь­кого Автономної Республіки Крим та обласного значення й районах дошкільними закладами відповідно в сільській та міській місцевості (крім дітей у віці 0-6 років у населених пунктах, яким надано статус гірських). Має індивідуальне значення для кожної адміністративно-територіальної одиниці;

- фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 0-6 років у містах обласного зна­чення та районах (К(§пг)) дошкільними закладами, що розташовані відповідно у сільській та міській місцевостях, яким надано статус гірських, збільшений в 1,1 ра­зу. Має індивідуальне значення для кожної адміністративно-територіальної одиниці;

- коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розта­шовані в населених пунктах міст обласного підпорядкування, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 0,968);

- коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розта­шовані в міській місцевості районів, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 1,064);

- коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розта­шовані в сільській місцевості міст обласного значення й районів, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл, який має п'ять значень — за­лежно від середньої наповнюваності класів та класів-комплектів у таких школах ста­ном на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періодові (табл. 18.5).

Віднесення міст обласного значення й районів до груп за середньою наповнюва- ністю класів та класів-комплектів проводиться кожні три роки на підставі результа­тів аналізу мережі та контингентів загальноосвітніх шкіл;

Таблиця 18.5. Розмір коефіцієнта приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості міст обласного значення й районів, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл на 2010 рік

Середня наповнюваність класів і класів- комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані у сільській місцевості, учнів	Коефіцієнт
Понад 22,2	1,162
17,8-22,2	1,355
14,8-17,8	1,5
11,7-14,8	1,645
До 11,7	1,936

- коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розта­шовані в містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного зна­чення, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 0,841);

- коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розта­шовані в міській місцевості районів, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 0,926);

- коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розта­шовані в сільській місцевості міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районів, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пун­ктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл, який має п'ять значень — залежно від середньої наповнюваності класів і класів-комплек- тів у таких школах на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періоду (табл. 18.6).

Таблиця 18.6. Розмір коефіцієнта приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення та районів, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл на 2010 рік

Середня наповнюваність класів і класів- комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані у сільській місцевості	Коефіцієнт
Понад 22,2	1,01
17,8-22,2	1,178
14,8-17,8	1,305
11,7-14,8	1,431
До 11,7	1,684

Віднесення міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районів до груп за середньою наповнюваністю класів і класів-комплектів проводиться кожні три роки на підставі результатів аналізу мережі та контингентів загальноосвітніх шкіл;

- коефіцієнт приведення кількості учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адмініст­ративно-територіальної одиниці до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (К(Ьш) дорівнює 0,43; К(Ьг) — 0,29);

- коефіцієнт приведення кількості учнів спеціальних шкіл для дітей, які потребу­ють корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів усіх загаль­ноосвітніх шкіл (дорівнює 2,5);

- коефіцієнт приведення кількості дітей у віці 0-6 років у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості дітей у віці 0-6 років. (дорівнює 1,1).

У галузі «Соціальний захист і соціальне забезпечення«застосовуються такі коригу­вальні коефіцієнти:

- коефіцієнт приведення кількості одиноких непрацездатних громадян, які по­требують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), станом на 1 січня року, що передує планованому, в сіль­ській місцевості до кількості відповідного контингенту в міській місцевості (дорів­нює 1,4);

- коефіцієнт смертності осіб віком 70 років і більше в регіоні під час розрахун­ку обсягу видатків на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни для бюд­жету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Се­вастополя;

- коефіцієнт приведення чисельності осіб, які належать до категорії 1 постражда- лих унаслідок Чорнобильської катастрофи та постраждалих дітей, до загальної чи­сельності осіб, які потерпіли внаслідок неї, під час Розрахунку показника обсягу ви­датків, пов'язаних із пільговим медичним обслуговуванням осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (дорівнює 3,7043);

- коригувальний коефіцієнт врахування видатків на утримання центрів у облас­тях, де нарахування й виплата допомоги, компенсацій та субсидій здійснюються цен­тралізовано (дорівнює 2,38).

Для інших видів фінансових нормативів коригувальні коефіцієнти не встановлю­ються.

Застосування нормативу бюджетної забезпеченості, коригувальних коефіцієн­тів дає змогу визначити обсяг міжбюджетних трансфертів для відповідних місце­вих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням соціально- економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших факторів, а також забезпечити рівноцінні умови для економічного, соціального та культурного роз­витку.

Питання для самоконтролю

1. Для чого застосовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості?

2. Як визначається норматив бюджетної забезпеченості фінансовими ресурсами?

3. На підставі чого розраховується загальний обсяг фінансових ресурсів за окремими ви­дами видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?

4. Як враховуються соціальні стандарти й нормативи під час розрахунку міжбюд­жетних трансфертів?

5. У яких випадках може бути передбачено обсяг нерозподілених видатків загально­го обсягу міжбюджетних трансфертів?

6. Що враховують коригувальні коефіцієнти?

7. Який орган затверджує коригувальні коефіцієнти?

8. Що таке коефіцієнт вирівнювання і до чого він застосовується?

9. Із якою метою використовується норматив бюджетної забезпеченості?

10. Які види коефіцієнтів передбачає Бюджетний кодекс?

Тема 19.

ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ

§ 1. Види міжбюджетних трансфертів

§ 2. Порядок розрахунку та умови надання дотацій місцевим бюджетам § 3. Умови надання субвенцій місцевим бюджетам та порядок перерахування міжбюджетних трансфертів

§ 1. Види міжбюджетних трансфертів

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти в Україні є основною формою реалізації міжбюджет­них відносин і спрямовані на збалансування та вирівнювання фінансової спромож­ності відповідних бюджетів. Функціональна спрямованість кожного виду міжбюджет­них трансфертів визначається цільовим та адресним спрямуванням коштів з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

2) субвенції — міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в по­рядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;

3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів — міжбюджетний трансферт, що здійснюється за умови переви­щення розрахункового обсягу доходів місцевих бюджетів, визначених відповідно до статей 64 та 66 Бюджетного кодексу, над розрахунковим обсягом видатків відповід­ного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної за­безпеченості та коригувальних коефіцієнтів.

4) додаткові дотації — міжбюджетні трансферти на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслі­док надання пільг, установлених державою; інші додаткові дотації.

Види міжбюджетних трансфертів, передбачені в Державному бюджеті України для місцевих бюджетів, представлено на рис. 19.1.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання, суб­венцій, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюдже­тів, окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, що відображено в додат­ках до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Рис. 19.1. Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам

Міжбюджетні трансферти можуть здійснюватися між місцевими бюджетами (див. рис. 19.2).

Бюджетний кодекс урегульовує питання визначення міжбюджетних трансфертів між районними, міськими (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Авто­номної Республіки Крим та обласного значення) бюджетами та бюджетами місцево­го самоврядування (бюджетами районів у містах, бюджетами сіл, їх об'єднань, се­лищ, міст районного значення (крім бюджетів місцевого самоврядування для яких у Державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти)).

Дата добавления: 2014-12-29