Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення 3 страница

До повноважень Рахункової палати віднесено і здійснення контролю за утворен­ням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України як внутрішнього, так і зовнішнього.

У Конституції України (стаття 92) зазначається, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення внутрішнього і зовнішнього боргу. Нині лише частково врегульовано механізм утворення внутрішнього державного бор­гу в Законі України "Про державний внутрішній борг України" (від 16.09.1992р.). Окремі питання щодо порядку здійснення державних запозичень та їх використання визначаються щорічно у законах України про Державний бюджет України, а також у нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів

України. Рахункова палата України: аналізує стан державного боргу України, витра­ти на його погашення та обслуговування (дотримання показників, схеми розрахун­ків, витрати з обслуговування і погашення державного боргу, видатки на управління та інші зобов'язання по державному боргу); контролює законність договорів, раціо­нальне використання кредитів і позик, які отримує Україна від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій; здійснює за дорученням Верховної Ра­ди України контроль за виконанням Державного бюджету України за поквартальним розподілом видатків по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України; перевіряє ефективність розміщення централізованих валютних та фінансово-кредит­них ресурсів, які надаються на поворотній основі з обов'язковим інформуванням Верховної Ради України про результати перевірки. Здійснюючи контроль за утворен­ням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України, Рахункова палата перевіряє своєчасність, доцільність отримання кредитів та позик, законність, ефек­тивність їх використання та використання за цільовим призначенням. Перевірка ефективності передбачає оцінку фінансової віддачі від вкладення державних ресурсів там, де вона передбачається. Підконтрольними суб'єктами щодо яких проводяться перевірки, ревізії Рахунковою палатою у цьому випадку є: Кабінет Міністрів Украї­ни, який обслуговує державний борг України (перевіряється: доцільність, законність прийняття рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик, держав­них грошово-речових лотерей (ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів Укра­їни"); правильність визначення умов здійснення державних запозичень, у тому чис­лі щодо виду, валюти, строків та відсоткової ставки державного запозичення (ст. 16 Бюджетного кодексу України); законність надання державних гарантій для забезпе­чення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарю­вання? резидентів України виключно у межах, визначених законом про Державний бюджет України; правильність визначення розміру та виду майнового забезпечення у разі прийняття рішення про надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, суб'єктам господарювання, у розпорядженні яких є майно держав­ної або комунальної власності (ст. 17 Бюджетного кодексу України)); Державне каз­начейство України (перевіряється законність, своєчасність погашення та обслугову­вання державного боргу в національній та іноземній валюті); Міністерство фінансів України (перевірка проводиться щодо законності: здійснення правочинів з держав­ним боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних борго­вих зобов'язань за умови дотримання граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду (ст. 16 Бюджетного кодексу України); здійснення на відкритих аукціонах продаж права вимоги погашення простроченої більше трьох років забор­гованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету в порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України (ст. 17 Бюджетного кодексу України), тощо.

Крім цього Рахункова палата здійснює перевірку:

1)планування державних запозичень (що передбачає: перевірку відповідності змін планових обсягів запозичень розмірам дефіциту державного бюджету, а також витра­там з погашення державного боргу; здійснення аналізу структури запозичень щодо відповідності цілям та завданням політики обмеження боргової залежності держави, зокрема зовнішньої, визначених Стратегією економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004—2015 роки (Указ Президента України від 28.04.2004р. № 493);

2) стану виконання закону про Державний бюджет України на відповідний рік щодо державних запозичень, тобто проводить аналіз: доцільності змін обсягів дер­жавних запозичень; відповідності фактичних показників державних запозичень та витрат з погашення державного боргу показникам встановленим законом про Дер­жавний бюджет України на відповідний рік; дотримання чинного законодавства при здійсненні заміщення одних джерел фінансування запозичень іншими тощо;

3) руху коштів від державних запозичень та напрямів їх використання (проводить перевірку надходження коштів від державних внутрішніх запозичень, зовнішніх за­позичень, що поступають як до загального, так і до спеціального фонду державного бюджету і відповідно порядок витрачання цих коштів тощо).

Враховуючи особливий правовий статус Рахункової палати, вона здійснює оцін­ку впливу державних запозичень на економіку та державний бюджет України, тобто оцінює вплив державних запозичень на економічний розвиток, на виконання Дер­жавного бюджету України, на стан державного боргу та робить відповідні висновки. Якщо мали місце позики міжнародних фінансових організацій, то Рахункова палата аналізує стан використання коштів цих позик для реалізації проектів та стан розра­хунків за такими позиками. Крім цього вона оцінює виконання Стратегій допомоги Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Європейським банком реконструкції та розвитку, використання позик та виконання проектів, що передба­чає проведення перевірки використання позик Міжнародного банку реконструкції та розвитку на реалізацію системних, інвестиційних проектів.

У межах наданих повноважень Рахункова палата здійснює контроль за ефектив­ністю управління коштами Державного бюджету України. При здійсненні контролю за ефективністю управління коштами Державного бюджету України Рахункова пала­та перевіряє своєчасність, законність, результативність та обґрунтованість прийняття управлінських рішень, стосовно коштів Державного бюджету Верховною Радою Укра­їни, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, іншими держав­ними органами, головними розпорядниками бюджетних коштів та іншими уповнова­женими на те суб'єктами. Перевіряючи своєчасність прийняття управлінських рішень Рахункова палата звертає увагу на: те, щоб таке рішення забезпечило досягнення по­ставленої мети; своєчасність трактування та роз'яснення застосування окремих поло­жень нормативних актів відповідними суб'єктами; своєчасність вжиття заходів щодо надходження у повному об'ємі коштів до бюджету, належного їх розподілу та пере­розподілу; своєчасність виконання покладених на відповідні суб'єкти функцій; тощо. Будь-яке управлінське рішення повинно бути законним, тобто таким, що не супере­чить чинному законодавству та результативним — спрямованим на досягнення очіку­ваного результату. Рахункова палата перевіряє чи є управлінське рішення обґрунтова­ним, таким, що дозволяє ефективно, економічно використовувати бюджетні кошти тощо. Крім цього, Рахункова палата здійснює перевірку ефективності управлінського рішення з питання формування бюджету, витрачання бюджетних коштів, ефектив­ності механізму фінансування того чи іншого напрямку використання коштів держав­ного бюджету України.

Основним завданням Державного казначейства України є безпосереднє управлін­ня наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Враховуючи це, кон­троль ефективності управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством України виділено в якості окремої функції Рахункової палати. До основних завдань Рахункової палати при проведенні перевірки, ревізії в органах Дер­жавного казначейства України слід віднести перевірку: законності, своєчасності та повноти виконання Державного бюджету України; ефективності управління бюджет­ними коштами; законності, обґрунтованості та ефективності проведення взаємозалі- ків, операцій з казначейськими векселями та іншими цінними паперами; дотриман­ня Конституції України, актів чинного законодавства України з питань бюджету, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, при прийнятті та виданні нормативних, адміністративних, розпорядчих, інших актів та відомчих до­кументів (наказів, інструкцій, положень, вказівок, інструктивних листів тощо) з пи­тань організації виконання положень закону України про Державний бюджет Укра­їни на відповідний рік та конкретних бюджетних призначень, передбачених цим Законом; правильності відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку; реєстраційних рахунків та рахунків розпорядників коштів Державного бюджету України тощо.

Для забезпечення здійснення Рахунковою палатою контролю за управлінням коштами Державного бюджету України Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України повинні подавати Рахунковій палаті зведену фінансову звітність про виконання Державного бюджету України у повному обсязі та у строки, передбачені для складання цієї звітності; оперативну інформацію про хід виконання Державного бюджету України відповідно до встановлених форм. У свою чергу головні розпоряд­ники коштів Державного бюджету України повинні надавати Рахунковій палаті зве­дену фінансову звітність про виконання кошторису видатків.

До повноважень Рахункової палати України Бюджетним кодексом України від­несено і здійснення контролю за використанням коштів місцевих бюджетів у части­ні трансфертів, які надаються з державного бюджету. Законодавство закріплює пра­во місцевих бюджетів на отримання міжбюджетних трансфертів з Державного бюджету України. Бюджетний кодекс України навіть вказує на відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції. Необхід­но відмітити, що Закон України "Про Рахункову палату", визначаючи її завдання та повноваження, не вказує ці об'єкти контролю, обмежуючись загальним правилом "здійснення контролю за витрачанням бюджетних коштів". Вважаємо за необхідне законодавчо закріпити положення про те, що одним із завдань Рахункової палати є контроль за законністю і своєчасністю руху коштів, що виділяються з Державного бюджету України нижчестоящим бюджетам у вигляді міжбюджетних трансфертів та інших форм бюджетного регулювання доходної частини цих бюджетів.

Відповідно до ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування мо­жуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, які називаються де­легованими повноваженнями. Закон України "Про місцеве самоврядування в Укра­їні" (від 21.05.1997 р., із наступними змінами і доповненнями), визначає делеговані повноваження органів місцевого самоврядування. Здійснення повноважень органів виконавчої влади фінансується у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюд­жету України. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в законі України про Державний бюджет України. Так, Кабінет Міністрів України при внесенні на розгляд Верховної Ради України проекти законів про надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади, одночасно подає пропозиції про фінансуван­ня здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загально­державних податків, а також передачі в комунальну власність чи в користування ор­ганів місцевого самоврядування відповідних об'єктів державної власності.

Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів, зокрема, коштів, передбачених у Державному бюджеті України. Отже, здійснення контролю за ефективністю, доцільністю та законністю використан­ня таких коштів покладено на Рахункову палату.

Контроль у бюджетному процесі щодо використання коштів місцевих бюджетів у частині трансфертів, які надаються з державного бюджету, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування здійснюють і територіальні управління Рахункової палати. Відповідно, основним завданням Рахункової палати та її територіальних управлінь в цьому випадку є здійснення перевірок використан­ня таких коштів за цільовим призначенням, ефективність їх використання, встанов­лення фактичного дотримання положень рішень органів місцевого самоврядування про бюджет положенням Закону України про Державний бюджет України на поточ­ний рік.

Контролю підлягають саме міжбюджетні трансферти, спрямовані з Державного бюджету України місцевим бюджетам; управління ними, розподіл між місцевими бюджетами; нормативно-правові акти та інші документи, що регламентують їх ви­користання прийняті місцевими органами виконавчої влади і місцевого самовря­дування з питань, що підлягають перевірці; дані статистичної і фінансової звітнос­ті, інша інформація стосовно їх спрямування та використання. Під час проведення контролю виявляються розбіжності між потребою у коштах на здійснення цільових видатків у бюджетній сфері, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджет- них трансфертів, обрахованою місцевими фінансовими органами та Міністерством фінансів України, проводиться вибірковий аналіз причин таких розбіжностей; ана­лізуються пропозиції, надані місцевими радами та державними адміністраціями центральним органам виконавчої влади щодо повноти забезпечення та використан­ня цільових коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів; тощо.

Одним із завдань Рахункової палати є регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан пога­шення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій. Таку функцію Рахункової палати слід назвати інформаційною. Вона реалізується на основі контрольних заходів і аналітичної роботи. Закон України "Про Рахункову палату" не містить положення яке б вказувало на основні моменти підготовки, проведення та підведення підсумків контрольних заходів. У Стандарті Ра­хункової палати наявні окремі пункти, які стосуються кожного етапу контрольних за­ходів, в тому числі і щодо підготовки звіту за результатами контрольних заходів.

Рахункова палата систематично аналізує підсумки планових і поточних контроль­них заходів, узагальнює та досліджує причини і наслідки виявлених відхилень і по­рушень у процесі формування доходів та витрачання коштів Державного бюджету України, тощо. За підсумками проведених перевірок і ревізій складаються звіти, за достовірність яких відповідні посадові особи Рахункової палати несуть персональну відповідальність. Відповідно до законодавства, Рахункова палата за встановленими формами щоквартально подає Верховній Раді України оперативний звіт про хід ви­конання Державного бюджету України, в якому наводяться фактичні відомості про формування доходів і проведені витрати у порівнянні з показниками, затверджени­ми Законом "Про Державний бюджет України" поточного року і показниками за відповідний період або квартал попереднього року.

З метою забезпечення своєчасного надходження і обробки інформації, необ­хідної для складання звіту про виконання Державного бюджету України, Рахунковою палатою за погодженням з Кабінетом Міністрів України вводиться обов'язкова фі­нансова звітність усіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій перед Рахунковою палатою. Рішення про конкретні терміни ви­конання і форми зазначеної звітності приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Рахункової палати. Аналіз оперативної інформації, одержаної в по­рядку контролю, проводиться Рахунковою палатою, і узагальнені відомості подають­ся Верховній Раді України, її комітетам та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України висновки Рахункової палати, інші письмові матеріали, пов'язані з розглядом на пленарному засіданні Верховної Ради звіту чи інформації Голови Рахункової палати України надаються народним де­путатам не пізніш як за три дні до дня розгляду питання.

§ 4. Контрольні повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів у бюджетному процесі

Особливими суб'єктами, що наділені контрольними функціями у бюджетному процесі є Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи. Міністерство фінансів України займає важливе місце у системі контролю, бо одним із його основ­них завдань є забезпечення реалізації єдиної державної бюджетної політики.

Контрольні повноваження Міністерства фінансів України визначені у статті 111 Бюджетного кодексу України та Положенні про Міністерство фінансів України (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1837). Так, Міністерство фінансів України є одним із основних учасників бюджетного проце­су та наділене повноваженнями по здійсненню контролю за дотриманням бюджет­ного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного так і місцевих бюджетів.

Під час складання проектів бюджетів, тобто, на першій стадії бюджетного проце­су контрольні повноваження Міністерства фінансів України полягають у перевірці дотримання бюджетного законодавства у процесі розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік, визначення основних організаційно- методичних засад бюджетного планування, загального рівня доходів та видатків бюд­жету і кредитування бюджету та дачі оцінки обсягу фінансування бюджету для скла­дання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди (ст. 32 Бюджетного кодексу України). Крім цього, Міністерство фінансів України на будь- якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України аналізує бюджетні запити головних розпорядників бюджетних коштів з точки зору їх відпо­відності бюджетному законодавству.

Повноваження з контролю за дотриманням бюджетного законодавства реалізу­ються Міністерством фінансів України і під час погодження визначених у Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюд­жетних установ (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 із наступними змінами і доповненнями) кошторисів, планів асиг­нувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюд­жету, планів спеціального фонду і штатних розписів окремих установ, наприклад, Секретаріату Кабінету Міністрів України за відповідними бюджетними програмами, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій тощо.

Повноваження безпосередньо Міністерства фінансів України з контролю за до­триманням бюджетного законодавства стосовно місцевих бюджетів деталізовано ли­ше на першій стадії бюджетного процесу. Так, під час складання проектів місцевих бюджетів, Міністерство фінансів України отримує інформацію, яка стосується об­сягу міжбюджетних трансфертів, що подається Радою міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами від­повідних рад. Аналіз пункту 5 Положення про Міністерство фінансів України, в якому йдеться про документи, що мають подавати Міністерству фінансів України учасники бюджетного процесу (головні розпорядники коштів місцевих бюджетів, органи місцевого самоврядування — інформацію, документи і матеріали, необхідні для складення проекту Державного бюджету України, прогнозних показників зведе­ного бюджету України та аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюд­жетної системи держави; органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації — інформацію про здійснені запозичення, в тому числі надход­ження від розміщення облігацій місцевих позик та надходжень від укладених дого­ворів про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах) до­зволяє зробити висновок, що проводиться їх перевірка на відповідність бюджетно­му законодавству.

На другій стадії бюджетного процесу — під час розгляду проекту та прийнят­тя закону про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України представ­ляє проект закону про Державний бюджет України на пленарному засіданні Верхов­ної Ради України, виявляє неточності в розрахунках прогнозів доходів та фінансування бюджету. Наявність таких повноважень сприяє належному здійснен­ню контролю Міністерством фінансів України за дотриманням бюджетного законо­давства.

На другій і третій стадіях бюджетного процесу Міністерство фінансів України практично не здійснює контрольні повноваження стосовно місцевих бюджетів Ци­ми повноваженнями наділені місцеві фінансові органи.

Контрольна функція Міністерства фінансів України реалізується і при внесенні змін до закону про Державний бюджет України, оскільки цей орган готує і подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України.

Певні контрольні повноваження з контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства має Міністерство фінансів України під час виконання бюджету: здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, а це означає, що цей державний орган контролює як надходження коштів до бюджету, так і їх витрачання. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забез­печує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Щороку, у межах своєї компетенції, Міністерство фінансів України після прий­няття Державного бюджету України, перевіряє правильність складання і затверджен­ня кошторисів і планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кре­дитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), по­місячних планів використання бюджетних коштів (Порядок складання, розгляду, за­твердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (п. 42), Положення про Міністерство фінансів України (п. 2 підпункт 34)).

Міністерство фінансів України виконує експертну функцію, оскільки відповідно до покладених на нього завдань: готує експертні висновки щодо визначення вартіс­ної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частини бюджетів та вносить пропозиції щодо доцільності їх прийняття, можливості та строку набрання чинності; проводить державну експертизу проектів, фінансування яких здійснюєть­ся за рахунок кредитів, що залучаються державою або під державні гарантії.

Міністерство фінансів України здійснює в межах своїх повноважень контроль за виконанням бюджетів, оскільки воно має право одержувати інформацію, документи і матеріали, передбачені у пункті 5 Положення про Міністерство фінансів України, з аналізу яких робить висновок про дотримання бюджетного законодавства відповід­ними учасниками бюджетного процесу. Контролюючи виконання закону про Дер­жавний бюджет України, Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам встановленим Державним бюджетом України.

На четвертій стадії бюджетного процесу контроль Міністерства фінансів України за дотриманням бюджетного законодавства полягає в тому, що воно, отримуючи звіт про виконання Державного бюджету України та інші фінансові звіти за встановле­ними правилами та формами (ст. 59, 60 Бюджетного кодексу України), здійснює їх перевірку, з метою встановлення відповідності бюджетному законодавству, повноти і достовірності інформації, що в них міститься.

Міністерство фінансів України контролює і здійснення запозичень до місцевих бюджетів. Відповідно до покладених на цей орган завдань він подає в установленому порядку висновки про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень до місцевих бюджетів чи іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавст­вом, забезпечує ведення загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів. Цей контроль може бути попереднім (здійснюється перевірка певних документів до почат­ку отримання запозичень) та поточним (шляхом отримання інформації для ведення реєстру запозичень до місцевих бюджетів). Так, у разі необхідності здійснення запози­чень до місцевих бюджетів, Міністерство фінансів України протягом 20 днів після от­римання інформації та відповідних документів від Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим чи міської ради про наміри здійснити запозичення або реструктуризацію боргових зобов'язань за ним, розглядає їх, і проводить перевірку відповідності обсягу видатків на обслуговування місцевого боргу межам, установленим законом. Якщо ви­явлено невідповідність рішення міської ради про здійснення запозичення чи проведен­ня іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, Міністерство фінансів звертається у встановленому порядку до суду для визнання такого рішення незаконним (Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів, затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 р. №207).

Міністерство фінансів України забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Так, Міністерство фі­нансів України забезпечує розроблення та затверджує в установленому порядку пев­ні документи, що стосуються бухгалтерського обліку, зокрема національні положен­ня (стандарти) бухгалтерського обліку, плани рахунків та інструкції про їх застосування підприємствами, установами і організаціями (крім банків і бюджетних установ), типові форми реєстрів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, мето­дичні рекомендації та інші нормативно-методичні документи з питань бухгалтерсь­кого обліку і фінансової звітності підприємств, установ і організацій (крім банків і бюджетних установ), що сприяє належному проведенню контролю за дотриманням бюджетного законодавства Державним казначейством України. На Міністерство фі­нансів України покладається обов'язок роз'яснювати певні бюджетні норми, що сприяє забезпеченню єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Наприклад з метою дотримання бюджетного законодав­ства постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. №1414 «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» на Міністерство фінансів Украї­ни покладалася функція надання роз'яснення щодо застосування цієї постанови.

Міністерство фінансів України удосконалює методи фінансового та бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів.

Реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, як від­мічається у Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2005 р. № 158 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. № 1347-р)) передбачає утворення у Міністерстві фінансів України під­розділу з питань реформування системи державного внутрішнього фінансового кон­тролю та оцінки ефективності систем внутрішнього контролю і внутрішнього ауди­ту, спрямування та координації централізованого внутрішнього аудиту; створення Міністерством фінансів та Головним контрольно-ревізійним управлінням України єдиної бази даних внутрішнього аудиту в органах державного і комунального секто­ру. Це також сприятиме і ефективності проведення контролю за дотриманням бюд­жетного законодавства.

Окрім цього Міністерство фінансів України виконує координаційну функцію у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, оскільки цей державний орган координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади уповноважених на проведення такого контролю. Зокрема, Міністерство фінансів України погоджує проект плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, щомісяця від Головного контрольно-ревізійного управління України отримує звіти про проведення контрольних заходів.

Як зазначається у Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головно­го розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджет­них програм на всіх стадіях бюджетного процесу (затверджений наказом Міністерст­ва фінансів України від 30.05.2007 N 66) обов'язки щодо координації питань у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету, здійснення у межах своїх повноважень контролю за додержанням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо головного розпорядника коштів, до яких вказаним документом віднесено і суб'єктів, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства такі як Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, та інші, покладаються на заступ­ників Міністра фінансів України відповідно до розподілу функціональних повнова­жень та департамент, на який покладені функції головного розпорядника коштів згідно з Положенням про структурний підрозділ Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього ауди­ту, якщо інше не передбачено законодавством.

З метою забезпечення законності формування та використання фінансових і мате­ріальних ресурсів структурними підрозділами Міністерства фінансів України, місцеви­ми фінансовими органами та підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери його управління; дотримання принципів економності, доцільності та ефектив­ності при плануванні і виконанні бюджетних програм Міністерства, відповідальними за супроводження яких є структурні підрозділи центрального апарату Міністерства та роз­порядники бюджетних коштів нижчого рівня; аналізу виконання управлінських рішень, виявлення фактів невиконання (неналежного виконання) управлінських рішень, оцін­ки їх негативного впливу та можливих наслідків для об'єкта контролю; ухвалення за ре­зультатами контролю управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію або скасуван­ня попередніх управлінських рішень, та подальший контроль за їх виконанням Міністерство фінансів України здійснює внутрішній контроль у формах внутрішнього фінансового контролю та внутрішнього адміністративного аудита. Предметом контро­лю є: управлінське рішення, порядок його ухвалення та виконання структурними під­розділами Міністерства, підприємствами, установами та організаціями, які належать до сфери управління Міністерства і є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, з питань правильності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів або ефективності системи управління. Метою оцінки внутрішнього фінансового конт­ролю є дослідження рівня досягнення підконтрольним суб'єктом таких цілей: усі рішен­ня керівництва ухвалюються у межах власних повноважень та у відповідності з вимога­ми чинного законодавства; налагоджено контроль за їх дотриманням; усі фінансово-господарські операції здійснюються за погодженням із керівництвом; усі фі­нансово-господарські операції достовірно і у повному обсязі фіксуються в бухгалтерсь­кому обліку; доступ до коштів і матеріальних цінностей можливий лише за погоджен­ням з керівництвом; фактична наявність активів відповідає відомостям бухгалтерського обліку, забезпечується їх належне зберігання (Положення про порядок здійснення внут­рішнього контролю в Міністерстві фінансів України, затверджено наказом Міністерст­ва фінансів України від 11.06.2004р. №383).

Дата добавления: 2014-12-29