Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення 1 страница

1. Розрахунковий показник обсягу видатків на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів та навчання і трудо­ве влаштування інвалідів (У^ для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

у = о н + у

81»81і 81 81§і>

де Н₈₁ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного підопічного в бу- динках-інтернатах для престарілих та інвалідів, будинках-інтернатах для малолітніх інвалідів та навчання і трудове влаштування інвалідів адміністративно-територіальної одиниці;

(2_ЛІ — кількість підопічних у будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів, бу- динках-інтернатах для малолітніх інвалідів станом на 1 січня року, що передує пла­новому бюджетному періодові;

У_Лі — обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одини­ці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів Укра­їни". / не застосовується до адміністративно-територіальних одиниць, яким не на­дано статус гірських.

2. Розрахунковий обсяг видатків на утримання притулків для неповнолітніх (у_2і) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Киє­ва і Севастополя визначається за такою формулою:

^у2 і ^_ ' ^Н8 2,

де Н₈₂ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості дітей у притулках для не­повнолітніх;

(2_2і — кількість місць на кінець року в притулках для неповнолітніх за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на бюджетний період, що передує плановому.

3. Розрахунковий обсяг видатків на утримання територіальних центрів соціально­го обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та відділень со­ціальної допомоги вдома (у_3і) для бюджету міста республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення, району, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

^у3 і = ⁽^8т 3 і 1 + (0 88 3 і 1 ' ^К88п) ' ^Н8 31⁾ + (083І2 ' ^Н8 32) + ^у3 ді,

де Н₈₃₁ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які потребують різних видів соціальної допомоги в територіальних цент­рах та відділеннях соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання);

Н₈₃₂ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів та відділеннях соціальної допомоги вдома;

0_8т3і1 — кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різ­них видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові міської місцевості;

0_83і2 — кількість одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціо­нарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові;

у_3ді — обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одини­ці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів Укра­їни";

— кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різ­них видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціаль­ної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживан­ня), на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові сільської місцевості;

К_8П — коефіцієнт приведення кількості одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), станом на 1 січня року, що передує плановому, в сільській місцевості до кількості відповідного контингенту в міській місцевості. На 200_ рік К_8т дорівнює 1,4.

4. Розрахунковий обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходів сто­совно сім'ї, жінок, молоді та дітей (у_4і) визначається за такими формулами:

1) для бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету:

у = Н • N + у

84І 8 4 и ^у оті'

де Н_4и — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення Ав­тономної Республіки Крим, області на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;

N — чисельність наявного населення Автономної Республіки Крим, області ста­ном на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;

у_оі — обсяг додаткових видатків на оздоровлення та відпочинок дітей пільгових категорій, який розраховується за такою формулою:

у = Н 'И

^у оті ¹¹ оті ^иоі>

де Н^ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоровлення;

и_оі — кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечір­ніх загальноосвітніх шкіл) у цілому в Автономній Республіці Крим, області станом на 5 вересня року, що передує поточному бюджетному періоду.

2) для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та облас­ного значення, бюджету району:

^У8 4 і ^Н8 4 т(г) ^—і + ^У8 4 ді'

де Н_4т()) — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, райо­ну на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;

N — чисельність наявного населення міста республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення, району станом початок року, що передує по­точному бюджетному періоду;

У_84ді — обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одини­ці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів Укра­їни", визначений за окремим розрахунком.

3) для бюджетів міст Києва і Севастополя:

У = н • N. + V

84і 8 4 куіу(8еу) і оті куіу(8ву)>

де Н^і^) — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населен­ня міст Києва і Севастополя;

Nі — чисельність наявного населення міст Києва і Севастополя станом на 1 січ­ня року, що передує плановому бюджетному періоду;

Н₄ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, що обчислюється виходя­чи з частки видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жі­нок, молоді та дітей у загальній сумі цих видатків за даними зведення місцевих бюд­жетів на бюджетний період, що передує плановому, яка для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів становить 40 відсотків, для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району — 60 відсотків.

У_ті у^^еч) — обсяг додаткових видатків на оздоровлення та відпочинок дітей піль­гових категорій для бюджетів міст Києва та Севастополя, який розраховується за та­кою формулою:

V = н 'V

оті куіу(8еу) оті оті куіу(8еу)>

де _куіу(_8еу) — кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечірніх загальноосвітніх шкіл) у містах Києві та Севастополі станом на 5 вересня ро­ку, що передує поточному бюджетному періоду?

Н_оі — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноос­вітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоров­лення.

5. Розрахунковий показник обсягу видатків місцевих бюджетів на обробку інфор­мації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій (У_8б) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастопо­ля визначається за такою формулою:

У85І = (Оі-н*) + (О^'Я^'К^

де Я₈₅ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості для обробки інформації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій на одну особову справу;

(2_5і — кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій і суб­сидій, за якими нарахування та виплата здійснюється децентралізовано, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;

0_с51і — кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій та суб­сидій, за якими нарахування та виплата здійснюється централізовано, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;

К_с — коригувальний коефіцієнт врахування видатків на утримання центрів у об­ластях, в яких нарахування та виплата допомоги, компенсацій та субсидій здійсню­ється централізовано. На 200_ рік значення К_сс дорівнює 2,38.

6. Розрахунковий показник обсягу видатків з надання допомоги по догляду за ін­валідом I чи II групи внаслідок психічного розладу (У₆) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визнача­ється за такою формулою:

де Н₆ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на виплату допомо­ги по догляду за психічно хворим;

(2₆ — кількість психічно хворих — інвалідів I і II групи в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі за звітними даними;

(2_£і& — кількість психічно хворих — інвалідів I і II групи в гірських населених пун­ктах за звітними даними.

7. Розрахунковий показник обсягу видатків на виплату компенсацій реабілітова­ним громадянам (У_7і) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюдже­ту, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

^У7і ^{_ Н}87 ' Ош,

де Я₈₇ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості середнього розміру компен­сацій реабілітованим громадянам у минулому бюджетному періоді;

0_с7і — прогнозна кількість одержувачів грошової компенсації.

8. Розрахунковий показник обсягу видатків на поховання учасників бойових дій (У₈) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

у = о 'Н 'К

^Гс 8 і»с8і 88 ^-іі'

де 0С_8і — кількість учасників бойових дій у регіоні;

Н₈ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на поховання одно­го учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років";

К_йі — коефіцієнт смертності осіб у віці 70 років і більше в регіоні.

9. Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із пільговим медичним обслуговуванням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ви­значається залежно від чисельності осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та по­терпілих дітей, із урахуванням коефіцієнта приведення К_сН.

Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із медичним обслуговуван­ням зазначених осіб для усіх місцевих бюджетів (У_сНті) визначається за такою форму­лою:

у = н 'К. 'К

сНті сНт іпуіі сН>

де И_сНт — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на пільгове медичне обс­луговування однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

М_іпуШ — чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей;

К_сН — коефіцієнт приведення чисельності осіб, що належать до категорії 1 пос­траждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, до загальної чисельності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. К_сН на 200_ рік дорівнює 3,537.

10. Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із оздоровленням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається залежно від чи­сельності осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, із урахуван­ням коефіцієнта приведення К_сН.

Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із оздоровленням зазначе­них осіб, для усіх місцевих бюджетів (У_сННі) визначається за такою формулою:

у =н •N 'К

сННі сНН іпуіі сН>

де И_сНН — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на оздоровлення однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

М_іпуШ — чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей;

К_сН — коефіцієнт приведення чисельності осіб, що належать до категорії 1 пос­траждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, до загальної чисельності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. К_сН на 200_ рік дорівнює 3,537.

Питання до екзамену (заліку)

1. Поняття міжбюджетних відносин.

2. Мета регулювання міжбюджетних відносин.

3. Види видатків бюджетів.

4. Джерела здійснення видатків бюджетів.

5. Забезпечення здійснення видатків.

6. Передача державою права на здійснення видатків.

7. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

8. Видатки Державного бюджету України.

9. Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюд­жетних трансфертів.

10. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюд­жетних трансфертів.

11. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

12. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республі­канського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при виз­наченні обсягу міжбюджетних трансфертів

13. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та облас­них бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

14. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюд­жетних трансфертів.

15. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

16. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

17. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.

18. Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

19. Розрахунок показника обсягу видатків на утримання органів управління, що вра­ховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

20. Розрахунок показника обсягу видатків на охорону здоров 'я, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

21. Розрахунок показника обсягу видатків на освіту, що враховуються при визначен­ні обсягу міжбюджетних трансфертів.

22. Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпе­чення, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

23. Розрахунок показника обсягу видатків на культуру і мистецтво, що враховують­ся при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

24. Розрахунок показника обсягу видатків на фізичну культуру і спорт, що врахову­ються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Тема 20.

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти.

§ 2. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

§ 3. Участь Рахункової палати у здійсненні контролю в бюджетному процесі.

§ 4. Контрольні повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів у бюд­жетному процесі.

§ 5. Повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства.

§ 6. Державна контрольно-ревізійна служба як специфічний суб'єкт контролю за дотриманням бюд­жетного законодавства.

§ 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з кон­тролю за дотриманням бюджетного законодавства.

§ 8. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства.

§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти

Залежно від сфери фінансової діяльності, в якій здійснюється фінансовий конт­роль, можна виділити такі його види як бюджетний, податковий, банківський, ва­лютний, тощо, що відрізняються завданнями, об'єктами, суб'єктами контролю тощо. Бюджетний контроль відповідно до Бюджетного кодексу України, яким врегульова­но порядок його здійснення, має назву контроль за дотриманням бюджетного зако­нодавства. На наш погляд така назва виду контролю у нормативно-правовому акті є не зовсім вдалою, доцільніше трактувати його як бюджетний контроль. Бюджетний контроль — це діяльність відповідних суб'єктів, яка полягає у перевірці дотримання бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу, з метою запобіган­ня, виявлення, усунення бюджетних правопорушень. Його метою є забезпечення за­конності під час складання проектів бюджетів, розгляду проекту та прийняття зако­ну про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети, виконання бюджету, в тому числі при внесенні змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети, підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Тобто бюджетний контроль наявний на кожній стадії бюджетного процесу.

Вказуючи на періодичність проведення контрольних заходів, інакше — на так зва­ний час здійснення контрольних дій, ми говоримо про форми бюджетного контролю. Науковці виділяють такі форми фінансового контролю, що властиві і бюджетному контролю, як попередній, поточний, наступний, які не закріплені у жодному норма­тивно-правовому акті. В основу даної класифікації покладено час проведення конт­рольних заходів. Така класифікація відображає безперервний характер контролю та враховує всі особливості, що існують під час його проведення. Зазначені форми бюд­жетного контролю взаємопов'язані, доповнюють одна одну і тісно переплітаються.

Попередній контроль — сукупність контрольних дій, які застосовуються перед прийняттям управлінського рішення в бюджетній сфері, тобто на етапі його розгляду, планування чи здійсненням фінансової операції (наприклад перед взяттям фінансових зобов'язань або здійсненням платежів). У даному випадку проходить вивчення підстав прийняття такого рішення для встановлення законності й цілеспрямованості фінансо­вих операцій, що підлягають здійсненню. Перевіряється обґрунтованість фінансових розрахунків, відповідність вимогам чинного бюджетного законодавства тощо. Слід за­значити, що під час проведення попереднього контролю заходи впливу не застосову­ються, бо ще не мають місце порушення фінансової дисципліни. Попередній контроль проводиться різними суб'єктами в межах їх контрольних повноважень. Так, наприклад, до органів, що здійснюють попередній контроль можна віднести: парламент та органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль під час розгляду відповідних бюд­жетів; фінансові органи, які здійснюють контроль шляхом розгляду фінансових планів і кошторисів, реєстрації штатних розписів тощо; міністерства і відомства, які аналізу­ють проекти знову ж таки фінансових планів, кошторисів підприємств і установ; бух­галтерів та функціональні служби підприємств і установ, які перевіряють правильність складання кошторисів, документів на витрачання грошових коштів тощо.

Наступною формою бюджетного контролю є поточний контроль. Ця форма контро­лю є найважливішою і найдійовішою в оперативному управлінні публічними фінансами. У літературі та чинних нормативно-правових актах можна зустріти іншу назву поточного контролю — "оперативний" (наприклад, в Законі України "Про Рахункову палату" (пункт 6 статті 7). Оскільки поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосе­редньо оперативною фінансовою діяльністю, тобто за, власне, рухом публічних коштів, він супроводжує фінансові операції, то назва його "оперативний" є дійсно правильною.

Поточний контроль — сукупність контрольних дій, які застосовуються в процесі вчинення фінансових операцій, під час виконання фінансових планів; у ході вико­нання фінансових зобов'язань перед державою; отримання та використання коштів для адміністративно-господарських видатків, проведення грошових операцій, тощо. Метою поточного контролю є оперативне виявлення та своєчасне припинення по­рушень і відхилень від встановлених норм та нормативів, попередження їх на стадії зародження фінансових операцій; досягнення раціонального, цільового, ефективно­го використання бюджетних коштів; виявлення додаткових можливостей для збіль­шення доходів і зменшення витрат тощо. Разом з попереднім контролем він сприяє попередженню порушень фінансової дисципліни. Поточний контроль, як правило, здійснюють органи безпосереднього управління фінансовою діяльністю.

Третьою формою є наступний фінансовий контроль. Він проводиться після над­ходження доходів і витрачання коштів, за наслідками фінансової діяльності, аналі­зу виконання завдань; проведення грошових операцій, тощо з метою з'ясування правильності вчинення фінансових операцій, законності й доцільності витрачання бюджетних коштів.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (затвердже­на розпорядженням Кабінету Міністрів України №158-р від 24.05.2005 р.) йдеться про наступний контроль, який називається подальшим і визначається як сукупність конт­рольних дій, які здійснюються по закінченню реалізації управлінського рішення чи пі­сля виконання фінансово-господарської операції (наприклад після здійснення платежів).

Особливістю наступного контролю є те, що поряд з виявленням фактів порушень бюджетної дисципліни і різного роду зловживань застосовуються заходи для усунен­ня виявлених недоліків і порушень, здійснюється відшкодування завданої шкоди, винні особи притягуються до відповідальності та намічаються заходи щодо запобі­гання відповідних порушень і покращення роботи підконтрольного суб'єкта, що, у свою чергу, сприяє попередженню таких порушень у майбутньому.

На відміну від українського законодавця у статті 265 Бюджетного кодексу Російсь­кої Федерації вказується на форми фінансового контролю, що здійснюється законо­давчими (представницькими) органами, зокрема попередній, поточний та наступний.

Бюджетний контроль здійснюють як спеціально створені з цією метою органи контролю, тобто контролюючі суб'єкти, основною функцією яких є контрольна, так і органи законодавчої і виконавчої влади, які поряд із реалізацією інших завдань на­ділені повноваженнями у фінансово-контрольній сфері. У главі 17 Бюджетного ко­дексу України, що має назву "Контроль за дотриманням бюджетного законодавст­ва", визначено суб'єктів, які здійснюють бюджетний контроль: Верховна Рада України та її комітети, Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Крім зазначених суб'єктів бюджетний контроль здійснюють і головні розпоряд­ники та розпорядники бюджетних коштів.

Контрольні повноваження органів законодавчої та виконавчої влади таких як Верховна Рада України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування в бюджетній сфері визначені у Конституції України і деталізовані в інших нормативно-правових актах, в тому числі і у Бюджетному кодексі України.

§ 2. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства

Єдиним законодавчим органом держави є Верховна Рада України, яка здійснює парламентський контроль. Її повноваження, в тому числі й у сфері бюджету, визна­чає Конституція України, відповідно до статті 85 якої Верховна Рада України: затвер­джує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; контролює виконання Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання; за­тверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іно­земних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом, здійснює контроль за їх використанням.

Реалізувати повноваження у сфері контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства цей орган може і під час прийняття законів, які винятково встановлюють: Державний бюджет і бюджетну систему України, систему оподаткування (сукупність податків і зборів, форми і методи їх побудови), засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України, порядок утворення і пога­шення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску й обігу дер­жавних цінних паперів, їх види і типи.

Предметом контролю Верховної Ради України є проект закону про Державний бюджет України, звіт про виконання закону про Державний бюджет України, інші законопроекти з фінансових питань тощо.

Оскільки парламент є одним із основних учасників бюджетного процесу, який і бере участь у бюджетній діяльності на всіх його стадіях, то відповідно і контроль за дотриманням бюджетного законодавства він здійснює на кожній стадії бюджетного процесу.

Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, тобто Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, реалізуються на першій стадії бюджетного процесу, зокрема, під час розгляду за спеціальною процедурою, визна­ченою Регламентом Верховної Ради України (затверджений Законом України від 10.02.2010р. № 1861—VI із наступними змінами і доповненнями), Основних напря­мів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Суб'єктами контролю в да­ному випадку виступають як парламент в цілому, який приймає постанову про схва­лення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період у разі відповідності вказаного документу бюджетному законодав­ству; так і народні депутати, комітети, розглядають цей документ, аналізують його, розробляють свої пропозиції і надсилають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше ніж за три дні до розгляду питання Верховною Радою. Основна функція контролю, у даному випадку, належить Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, який, узагальнює пропозиції, що надійшли, здійснюючи їх аналіз на відповідність бюджетному законодавству і готує проект постанови Вер­ховної Ради про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної по­літики на наступний бюджетний період.

Під час розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, тобто на другій стадії бюджетного процесу, контрольні функції Верховної Ради Укра­їни полягають у тому, що саме вона, відповідно до статті 85 Конституції України, на­ділена повноваженнями затверджувати Державний бюджет України, який згідно зі статтею 92 Основного закону встановлюється виключно законами. Парламент, під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України до першого, другого та третього читань, розгляду його у цих читаннях, перевіряє проект й інші матеріали, що до нього додаються, зазначені у статті 38 Бюджетного кодексу України, на відпо­відність бюджетному законодавству. За результатами такого контролю вживаються певні заходи, що сприяють попередженню вчинення порушень на наступних стадіях бюджетного процесу, особливо під час виконання закону про Державний бюджет України. Зокрема, якщо виявлено, наприклад, невідповідність проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Основним напрямам бюджетної полі­тики на наступний бюджетний період або вимогам складання проекту Державного бюджету України, встановленим Бюджетним кодексом України, то Верховна Рада України, за результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет Укра­їни на наступний рік, може прийняти рішення про його відхилення.

Контроль Верховної Ради України за дотриманням бюджетного законодавства під час визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період та розгляду проекту і прийняття закону про Державний бюджет України відіграє важливу роль, надає можливість виявити відхилення від запланованих нормативів, порушення бюд­жетного законодавства, які ще не призвели до негативних наслідків. Це в свою чер­гу дозволяє внести певні корективи як у проект Основних напрямів бюджетної по­літики на наступний бюджетний період, так і в проект закону про Державний бюджет України, з метою попередження негативних наслідків у майбутньому. Такий контроль має назву попереднього, оскільки він проводиться до прийняття управ­лінських рішень, у даному випадку Основних напрямів бюджетної політики на на­ступний бюджетний період та закону про Державний бюджет України.

Дата добавления: 2014-12-29