Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення 10 страница

Бюджетні асигнування призупиняються з 1-го числа місяця, наступного за датою прийняття розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань.

Бюджетні асигнування призупиняються на термін від одного місяця до трьох у межах поточного бюджетного періоду в обсязі, що дорівнює 50 відсоткам асигнувань, затверджених у плані асигнувань розпорядника бюджетних коштів за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету на цей період, за винятком асигну­вань на оплату праці, нарахування на заробітну плату та трансфертів населенню.

У разі виявлення бюджетного правопорушення та наявності підстав для призупи­нення бюджетних асигнувань протокол про бюджетне правопорушення або акт реві­зії разом з пропозиціями щодо призупинення бюджетних асигнувань необхідно по­дати до Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республі­ки Крим, відповідного фінансового органу чи виконавчого органу міської (міста рай­онного значення), селищної або сільської ради залежно від рівня бюджету, стосовно коштів якого допущене порушення.

Пропозиції щодо призупинення бюджетних асигнувань, які підписує керівник органу, що встановив бюджетне правопорушення, або особа, що його заміщає, по­винні містити назву відповідної бюджетної програми (тимчасової класифікації видат­ків місцевих бюджетів), за якими пропонується призупинити бюджетні асигнування.

Разом з пропозиціями необхідно подати копію плану асигнувань розпорядника бюджетних коштів, яким вчинено бюджетне правопорушення, та копії довідок про внесення змін до нього.

Розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань є підставою для вне­сення змін до помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету (плану асигнувань із загального фонду бюджету відповідного розпорядника бюджетних кош­тів) шляхом перенесення бюджетних асигнувань на наступні періоди.

Розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань складається у п'яти примірниках — один оригінал і чотири копії. Оригінал розпорядження про призупи­нення бюджетних асигнувань залишається органові, який прийняв рішення, для вне­сення змін до помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету. Одна ко­пія розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань передається Державному казначейству України разом з довідкою про внесення змін до помісяч­ного розпису асигнувань загального фонду бюджету. Друга копія розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань передається розпорядникові чи одержувачу бюджетних коштів, яким вчинено бюджетне правопорушення. Третя копія розпоряд­ження про призупинення бюджетних асигнувань передається головному розпоряд­никові бюджетних коштів, до сфери управління якого належить розпорядник чи одержувач бюджетних коштів. Четверта копія розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань протягом п'яти робочих днів надсилається органові, за подан­ням якого його прийнято.

Розпорядник чи одержувач бюджетних коштів, якому призупинені бюджетні асигнування, в установлені у розпорядженні про призупинення бюджетних асигну­вань терміни подає інформацію відповідному органу про усунення бюджетного пра­вопорушення та копії документів, що її підтверджують (пункти 3—11 зазначеного Порядку).

Зменшення бюджетних асигнувань. Цей захід впливу може застосовуватися за такі види бюджетного правопорушення: нецільове використання коштів (п.24 — стосов­но розпорядників бюджетних коштів); здійснення видатків бюджету чи надання кре­дитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всу­переч Бюджетному кодексу чи закону про Державний бюджет України (п.29); здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу чи закону про Державний бюджет України (п.38).

Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взят­тя бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у ра­зі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет Укра­їни (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для застосування цього заходи впливу як у випадку нецільового використання коштів, так і в і інших випадках зараз слід використовувати норми затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2006 р. №492 «Порядку зменшен­ня бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках» в частині, що не суперечить п.4 частини першій ст.117 та іншим нормам Бюджетного кодексу України.

Так, підставою для зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів є акт (інший документ), складений за результатами ревізії (перевірки) відпо­відно до законодавства посадовою особою органу, уповноваженого здійснювати кон­троль за дотриманням бюджетного законодавства.

Протягом п'яти робочих днів після надходження вказаних документів Міністр фі­нансів (керівник місцевого фінансового органу, головний розпорядник бюджетних коштів) приймає рішення про зменшення бюджетних асигнувань у поточному бюд­жетному періоді розпоряднику бюджетних коштів за кодами економічної класифіка­ції видатків та відповідною бюджетною програмою (функцією), за якими встановле­но факт порушення бюджетного законодавства.

Рішення про зменшення бюджетних асигнувань доводиться до Державного каз­начейства, його територіального органу, який здійснює обслуговування розпорядни­ка бюджетних коштів, та до контролюючого органу, за документами якого було прийнято таке рішення.

Повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету. Цей захід впливу перед­бачений в якості санкції за вчинення лише одного бюджетного правопорушень, а са­ме — за нецільове використання бюджетних коштів (щодо субвенцій та коштів, на­даних одержувачам бюджетних коштів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №495 затвердже­ний «Порядок повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповід­ного бюджету в разі їх нецільового використання».

Відповідно до цього Положення факт нецільового використання субвенції вста­новлюється в процесі проведення ревізії (перевірки) виконання бюджетів уповнова­женим державним органом, що здійснює контроль за дотриманням бюджетного за­конодавства, і оформляється актом ревізії або довідкою про перевірку. Форма Довідки про встановлені факти нецільового використання субвенцій, а також форма Вимоги про повернення використаної не за цільовим призначенням суми субвенції до відповідного бюджету затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2004 р. №9.

Вимога складається у п'ятьох примірниках, підписується керівником уповнова­женого державного органу, який проводив ревізію (перевірку), і скріплюється печат­кою цього органу. Один примірник вимоги передається керівникові бюджетної уста­нови, в якій встановлено факт нецільового використання субвенції, нарочним або рекомендованим листом; другий — органу Державного казначейства або відділенню банку, що відкрив реєстраційний рахунок, з якого надавалася субвенція; третій — ра­зом із засвідченим в установленому порядку витягом з акта ревізії (довідки про пе­ревірку) та копією пояснення керівника бюджетної установи, яка допустила бюджет­не правопорушення, — фінансовому органу, що забезпечує виконання бюджету; четвертий — місцевому органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядуван­ня; п'ятий — залишається в уповноваженому державному органі, що проводив реві­зію (перевірку).

Бюджетна установа, в якій виявлено бюджетне правопорушення, самостійно ви­конує вимогу в десятиденний термін після її отримання та надсилає уповноважено­му державному органу, що проводив ревізію (перевірку), копію документа, який під­тверджує перерахування використаних не за цільовим призначенням сум субвенції до відповідного бюджету.

Контроль за поверненням зазначених сум до відповідного бюджету здійснює уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку).

У разі невиконання в установлений термін вимоги за рішенням Міністра фінан­сів, керівника органу Державного казначейства, керівника органу Державної конт­рольно-ревізійної служби, Міністра фінансів Автономної Республіки Крим, керівни­ка місцевого фінансового органу, голови виконавчого органу міської міста районного значення, селищної та сільської ради відповідно до ст. 117 Бюджетного кодексу України на період до виконання вимоги чи до її скасування такій бюджетній уста­нові призупиняються бюджетні асигнування на суму субвенції, використаної не за цільовим призначенням, за винятком захищених статей бюджету, про що повідом­ляється уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), або від­повідно до статті 120 Бюджетного кодексу України зупиняються операції з бюджет­ними коштами, або відповідно до статті 124 Бюджетного кодексу України накладається стягнення за бюджетне правопорушення.

У разі встановлення факту нецільового використання субвенції уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), може надіслати в установленому порядку матеріали ревізії (перевірки) до правоохоронних органів для вирішення пи­тання про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності та відшкодування завданих збитків.

Уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), за винятком Рахункової палати, щокварталу до 15 числа місяця, що настає після звітного періо­ду, подає Мінфіну за результатами проведених ревізій (перевірок) інформацію про встановлені факти нецільового використання субвенцій за формою, затвердженою Мінфіном.

Зупинення дії рішення про місцевий бюджет. Цей захід впливу застосовується за по­рушення бюджетного законодавства, визначене п.7 ч.1 ст.116 БК — прийняття рі­шення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Дер­жавний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховують­ся при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів).

Зупинення дії рішення про місцевий бюджет застосовується у порядку, встанов­леному ст. 122 БК.

Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів. Цей захід впливу застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене п.28 ч.1 ст.116 БК — здійснен­ня видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього Кодексу ма­ють проводитися з іншого бюджету.

Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Державного казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюд­жету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнюван­ня) місцевим бюджетам на відповідну суму.

Процесуальні питання застосування цього виду заходу впливу врегульовані По­рядком безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів, витрачених на видатки, які повинні були провадитися з іншого бюджету (затверджений постановою Кабіне­ту Міністрів України від 26 березня 2003 р. №386).

Відповідно до цього порядку у разі встановлення посадовими особами державних органів, уповноважених на проведення ревізії (перевірки), факту здійснення видат­ків з місцевих бюджетів, які повинні були провадитися з іншого бюджету, складаєть­ся акт ревізії або протокол про бюджетне правопорушення.

Міністр фінансів приймає рішення щодо застосування безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів шляхом:

- стягнення коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету;

- зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнювання) місцевим бюджетам на відповідну суму.

Прийняте рішення доводиться до Державного казначейства, відповідного місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та відповідного фінан­сового органу, а також державного органу, який здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства. Державне казначейство в свою чергу доводить зазначене рі­шення територіальному органу Державного казначейства, який здійснює обслуговуван­ня відповідного місцевого бюджету та перерахування міжбюджетних трансфертів.

Стягнення коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету здійснюється ор­ганами Державного казначейства з відповідних рахунків для обліку коштів загально­го фонду місцевих бюджетів.

Кошти, стягнуті органами Державного казначейства з місцевих бюджетів, спря­мовуються в доход загального фонду державного бюджету.

Інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України. Ці заходи впливу застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно з відповідним законом про Державний бюджет України.

Так, ст. 66 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» уста­новлено:

«...допущення нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи ми­нулих роках має наслідком:

- для розпорядників бюджетних коштів — зменшення асигнувань цим розпоряд­никам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням;

- для одержувачів бюджетних коштів — повернення коштів у сумі, що витрачена не за цільовим призначенням, у дохід відповідних бюджетів».

Перший наслідок вказаного правопорушення (зменшення асигнувань) є заходом впливу, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 117 БК.

Другий наслідок (повернення коштів, що застосовується до одержувачів бюджет­них коштів) є самостійним заходом впливу, який не включений до переліку, що міс­тить частина перша ст. 117 БК.

§ 3. Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства

Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства базується на положеннях ст. 117 Бюджетного кодексу України, якими визначені види заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства можуть застосовуватися лише за наявності певних законних підстав. Відсутність таких законних підстав уне­можливлює не тільки застосування заходів впливу за порушення бюджетного зако­нодавства, а й настання правової відповідальності взагалі.

Підставою застосування заходів впливу є виключно наявність у діях або бездіяль­ності учасника бюджетного процесу об'єктивних та суб'єктивних ознак складу пору­шення бюджетного законодавства, передбаченого БК України.

Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства мають право застосувати учас­ники бюджетного процесу, уповноважені нормами БК України на здійснення конт­ролю за дотриманням бюджетного законодавства.

З урахуванням змісту ст. 109—115 БК України попередження про неналежне ви­конання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджет­ного законодавства може бути застосоване:

- Верховною Радою України. Стаття 109 БК містить також положення щодо кон­трольних функції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету;

- Рахунковою палатою;

- Міністерством фінансів України;

- місцевими фінансовими органами;

- органами Державного казначейства України;

- органами Державної контрольно-ревізійної служби;

- Верховною Радою Автономної Республіки Крим;

- місцевими радами;

- Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

- обласними державними адміністраціями;

- міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі;

- районними державними адміністраціями;

- виконавчими органами міських рад.

Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодав­ства, а саме зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів), приймаєть­ся більш вузьким колом учасників бюджетного процесу:

- Міністерством фінансів України;

- органами Державного казначейства України;

- органами Державної контрольно-ревізійної служби;

- місцевими фінансовими органами;

- головними розпорядниками бюджетних коштів.

Щодо заходу впливу за порушення бюджетного законодавства щодо зупинення дії рішення про місцевий бюджет, то встановлено коло державних органів влади — учасни­ків бюджетного процесу, яким надано право на звернення до суду про зупинення дії рі­шення про місцевий бюджет згідно зі ст. 122 БК України. Зокрема до них відносяться:

- Кабінет Міністрів України (частина перша статті 122 БК України);

- Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина друга статті 122 БК України);

- голови обласних державних адміністрацій (частина друга статті 122 БК України);

- голови Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (части­на друга статті 122 БК України);

- голови районних державних адміністрацій (частина третя статті 122 БК України);

- голови виконавчого органу міських (міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення) рад (частина третя статті 122 БК України).

Конкретизація повноважень, якими наділені певні учасники бюджетного проце­су, визначається їх статутним документами.

Основні повноваження Міністерства фінансів України встановлені Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року №1837, та Указом Президента України від 26 серп­ня 1999 року №1081/99.

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Основні пов­новаження органів Державного казначейства України передбачені Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1232 "Питання Державного казначейства України ".

Статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції, правові основи діяльності та повноваження визначені Законом України від 26 січня 1993 ро­ку "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні ".

Відповідно до пункту 36 статті 2 БК України місцевим фінансовим органом вва­жається установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з скла­дання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядни­ками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий ор­ган не створено згідно із законом (див. коментар до пункту 36 статті 2 БК України).

Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шля­хом встановлення бюджетних призначень.

Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодав­ства встановлюється Міністерством фінансів України.

На даний момент це питання регламентується Порядком складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення, затвердженим наказом Мі­ністерства фінансів України від 26 лютого 2002 року №129.

Протокол складається посадовими особами Міністерства фінансів України, орга­нів Державного казначейства України, органів Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевих фінансових органів, які згідно із законодавством уповно­важені здійснювати контроль та проводити перевірки дотримання порядку складан­ня, розгляду, затвердження, унесення змін, виконання бюджету чи звіту про вико­нання бюджету.

Протокол оформляється на підставі довідок, що складені за результатами прове­дених відповідно до законодавства перевірок і засвідчують факт порушення бюджет­ного законодавства, та матеріалів звітності, за аналізом яких виявлені порушення бюджетного законодавства. У разі складання акта ревізії протокол не оформляється.

Якщо внаслідок порушення бюджетного законодавства заподіяно матеріальну шкоду або завдані збитки відповідному бюджету, то про це також зазначається в про­токолі.

Протокол підписується особою, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень та підпису керівником органу, установи, органі­зації, підприємства, де вчинене порушення бюджетного законодавства.

Якщо керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджет­не правопорушення, відмовляється від підписання протоколу, то в ньому робиться про це запис. Керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене по­рушення бюджетного законодавства, має право подати пояснення і зауваження що­до змісту протоколу, що додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї від­мови від його підписання.

Протокол складається в чотирьох примірниках — один оригінал і три копії.

Оригінал протоколу протягом трьох робочих днів після його підписання (відмо­ви від його підписання) передається для прийняття рішення про накладення стяг­нення за порушення бюджетного законодавства до органу, керівник якого має пра­во накладати стягнення за порушення бюджетного законодавства.

Акт ревізії належить (як і протокол) до офіційної документації, що складається за результатами контрольних заходів щодо фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, є основною частиною матеріалів контрольних заходів і являє со­бою обов'язкові для складання документи (див. Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна — Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, поря­док їх опрацювання і використання. Затверджено наказом Головного контрольно-ре­візійного управління України від 9 серпня 2002 року №168).

Акт ревізії — службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведен­ня комплексної, фінансової чи тематичної ревізії, що відображає її результати сто­совно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприєм­ства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів і інших нормативно-правових актів.

Додані матеріали до протоколу чи акта — додаткова документація, складена за ре­зультатами контрольних заходів, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних за­ходів і являє собою оформлену як додатки (частіше всього у вигляді зведених реєст­рів, розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офі­ційній документації. До акта ревізії та протоколу може додаватися також офіційна супровідна документація, складена за результатами контрольних заходів: листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами гос­подарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного захо­ду, інші офіційні документи, оформлені після закінчення контрольного заходу.

Бюджетний кодекс України містить заборону застосовувати вдруге заходи впли­ву за порушення бюджетного законодавства, визначені ст. 117 БК України, за рані­ше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства.

Ця норма означає, що якщо за порушення бюджетного законодавства до учасни­ка бюджетного процесу застосоване попередження про неналежне виконання бюд­жетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодав­ства і зазначена вимога своєчасно була виконана, контролюючий орган з моменту усунення порушення бюджетного законодавства не має права застосовувати інші за­ходи впливу, хоча вони і передбачені за відповідне правопорушення.

Одночасне застосування разом з попередженням інших заходів впливу з числа передбачених ст.117 не заборонено.

Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом. Це, зокрема, означає, що інформація про застосування попередження, зупинення опера­цій з бюджетними коштами, про застосування інших заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, в той чи інший спосіб доводиться до відома суспільства (громадськості). Лише в тих випадках, коли законом передбачено обмеження на по­ширення інформації (наприклад, віднесення її до конфіденційної), пов'язаної з ін­формацією про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства, остання не може бути оприлюднена.

§ 4. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником міс­цевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюд­жетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

На органи Державного казначейства України покладені повноваження щодо каз­начейського обслуговування місцевих бюджетів, в той час як прийняття рішення про місцевий бюджет, перспективне та поточне планування, розподіл коштів за напря­мами видатків тощо належать до повноважень місцевих рад. Досвід казначейського обслуговування місцевих бюджетів свідчить про численні випадки прийняття рішень, що суперечили актам бюджетного законодавства України.

У Бюджетному кодексі України передбачено порядок застосування процедури зу­пинення дії рішення про місцевий бюджет, як заходу впливу за порушення бюджет­ного законодавства. Визначено, що застосувати даний захід впливу, а саме, зупинен­ня дії рішення про місцевий бюджет, може лише суд в порядку адміністративного судочинства.

До державних органів влади — учасників бюджетного процесу, яким надано пра­во на звернення до суду щодо зупинення дії рішення про місцевий бюджет, згідно з статтею 122 БК України відносяться:

- Кабінет Міністрів України (частина перша статті 122 БК України);

- Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина друга статті 122 БК України);

- голови обласних державних адміністрацій (частина друга статті 122 БК України);

- голови Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (части­на друга статті 122 БК України);

- голови районних державних адміністрацій (частина третя статті 122 БК України);

- голови виконавчого органу міських (міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення) рад (частина третя статті 122 БК України).

Правом на звернення до суду щодо зупинення дії рішення про місцевий бюджет можна скористатися в строк протягом одного календарного місяця з моменту (дня) набрання чинності рішенням про відповідний місцевий бюджет.

Як правило, рішення про місцевий бюджет набирає чинності з початком нового бюджетного періоду (оскільки відповідно до частини першої статті 3 БК України бюджетний період однаковий для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України), який збігається з бюджетним роком та триває повний календарний рік, тобто з 1 січня відповідного року до 31 грудня того ж року.

Відповідно до частини четвертої статті 122 БК України та в порядку, передбаче­ному ст.79 БК України, у разі зупинення рішення про місцевий бюджет його витра­ти можуть здійснювати лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені на наступний бюджетний період. При цьому, щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період, крім наступних випадків:

- витрати на обслуговування та погашення місцевого боргу здійснюються відпо­відно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими вини­кають боргові зобов'язання, тобто боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад, незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету рішенням про місцевий бюджет (частина шоста статті 16 БК України);

- витрати спеціального фонду місцевого бюджету мають постійне бюджетне при­значення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних над­ходжень спеціального фонду місцевого бюджету (з дотриманням вимог частини дру­гої статті 57 БК України), якщо БК України та/або рішенням про місцевий бюджет не встановлено інше (частина четверта статті 23 БК України);

- передбачених пунктами 4 і 5 частини другої статті 41 БК України.

Також суттєвим обмеженням є заборона здійснювати капітальні видатки і нада­вати кредити з бюджету (крім випадків, пов'язаних із виділенням коштів з резервно­го фонду відповідного бюджету) та здійснювати місцеві запозичення та надавати міс­цеві гарантії.

Рішенням Конституційного Суду України від 2 червня 1998 року у справі за кон­ституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республі­ки Крим на 1998 рік " (справа про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), по­ложення нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік " від 14 січ­ня 1998 року, за якими до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим зараховуються податок на додану вартість та акцизний збір, затверджуються нормати­ви та встановлюється порядок їх зарахування до бюджетів міст і районів Автономної Республіки Крим. З дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, положення нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік " від 14 січ­ня 1998 р. втратили чинність.

Дата добавления: 2014-12-29