Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення 13 страница

10. Севастопольською міською радою прийнято рішення про затвердження бюджету міста Севастополя з заниженими обсягами доходів та завищеними обсягами видатків, що враховувалися при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Дайте правову кваліфікацію діям Севастопольської міської ради. Які заходи впливу і ким можуть бути застосовані?

11. Міністерством фінансів України зупинено дію рішення про затвердження бюдже­ту міста Севастополя, який невірно складений в частині міжбюджетних трансфертів з за­ниженням обсягів доходів та завищенням обсягів видатків.

Обґрунтуйте правомірність або неправомірність дій Міністерства фінансів України.

Перелік контрольних питань до екзамену (заліку)

1. Поняття та ознаки порушення бюджетного законодавства.

2. Склад порушення бюджетного законодавства.

3. Види порушень бюджетного законодавства та їх особливості.

4. Правова характеристика інших випадків порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

5. Система заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

6. Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства.

7. Зупинення операцій з бюджетними коштами.

8. Призупинення бюджетних асигнувань.

9. Зменшення бюджетних асигнувань.

10. Повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету.

11. Зупинення дії рішення про місцевий бюджет.

12. Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів.

13. Інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України.

14. Підстави застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

15. Органи, які наділені повноваженнями застосовувати заходи впливу за порушення бюджетного законодавства.

16. Повноваження Міністерства фінансів України у сфері регулювання бюджетного процесу.

17. Статус Державної контрольно-ревізійної служби України.

18. Компетенція органів Державного казначейства України у сфері регулювання бюд­жетного процесу.

19. Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства.

20. Поняття та зміст акту ревізії бюджетної організації.

21. Поняття та види додаткових матеріалів до акту ревізії чи протоколу про по­рушення бюджетного законодавства.

22. Зміст Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджет­них коштів, державного і комунального майна — 4. Документування результатів та фор­мування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання.

23. Заборона повторного застосування заходів впливу за порушення бюджетного за­конодавства.

24. Оприлюднення інформації про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства: способи та обмеження.

25. Особливості відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

26. Цивільна відповідальність посадових осіб за порушення бюджетного законодавства.

27. Дисциплінарна відповідальність посадових осіб за порушення бюджетного законо­давства.

28. Адміністративна відповідальність посадових осіб за порушення бюджетного за­конодавства.

29. Кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення бюджетного законо­давства.

30. Рівні та види місцевих бюджетів, дія яких може бути зупинена.

31. Органи, які наділені повноваженнями зупинити дію рішення про місцевий бюджет.

Тема 22.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ

§ 1. Обґрунтування внесення статті 123 до Бюджетного кодексу України. § 2. Нововведення статті 123. § 3. Встановлена статтею 123 відповідальність. § 4. Зарубіжний досвід і його застосування у вітчизняній практиці

§ 1. Обґрунтування внесення статті 123 до Бюджетного кодексу України

21 червня 2001 року в Україні вперше був прийнятий Бюджетний кодекс. Він прийшов на зміну Закону України «Про бюджетну систему України», прийнятому 5 грудня 1990 року. Причиною розробки та прийняття Бюджетного кодексу України стало становлення держави Україна та розвитку її бюджетної системи, відновлення інституту органів місцевого самоврядування. В цих умовах Закон України «Про бюд­жетну систему України» з його не чітко виписаними функціями та повноваженнями учасників бюджетного процесу уже не міг забезпечувати проведення єдиної бюджет­ної політики на території всієї країни, особливо в частині надання гарантованих Конституцією України суспільних послуг.

Під час розробки та прийняття Бюджетного кодексу України були значно розши­рені повноваження органів місцевого самоврядування, розписаний механізм вико­нання державного бюджету, функції та повноваження всіх учасників бюджетного процесу. Особливий статус отримало Міністерство фінансів України. На нього пок­лали обов'язки здійснювати загальну організацію та управління виконанням Держав­ного бюджету України, координувати діяльність учасників бюджетного процесу з пи­тань виконання бюджету.

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів Укра­їни у процесі розробки та прийняття Бюджетного кодексу України змушені були знайти відповідний інструмент, який би в нових умовах забезпечував проведення єдиної бюджетної політики. Таким інструментом фактично було визначено Держав­не казначейство України. В Україні запроваджувалось казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів. Функції та повноваження Державного казначей­ства України були виписані у 12 статтях Бюджетного кодексу України. Це було вда­ле концептуальне рішення і для його логічного закріплення на законодавчому рівні в Бюджетному кодексі України була прийнята ст. 123 «Відповідальність органів Дер­жавного казначейства України».

Наявність даної статті дисциплінувала роботу органів Державного казначейства України, а також стала опорою в їхній роботі з клієнтами. Це підтверджено практикою останніх дев'яти років — значно скоротилася кредиторська та дебіторська заборгова­ність, відсутні борги по заробітній платі та інших соціальних виплатах у бюджетній сфері, посилився контроль за цільовим використанням коштів державного та місце­вих бюджетів, значно покращилось управління фінансовими ресурсами, виникло і багато інших позитивних моментів. І це в умовах, коли, за даними веб-порталу Дер­жавного казначейства України, станом на 01 вересня 2010 року до єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів включено 61466 установ та органі­зацій, із них 18322 установи та організації є розпорядниками та одержувачами кош­тів державного бюджету і 43144 розпорядниками та одержувачами коштів місцевих бюджетів. Самих місцевих бюджетів налічується 12168. І вони згідно з нормами і по­ложеннями прийнятого 8 липня 2010 року Бюджетного кодексу України стають більш фінансово самодостатніми і самостійними при прийнятті рішень у фінансовій сфері. При цьому необхідно зазначити, що в органах місцевого самоврядування пра­цюють люди з різною фаховою підготовкою. Є недоліки у роботі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету. Крім фаховості та компетентності людсь­кий фактор також вносить свою суб'єктивну складову у бюджетний процес. Надто строката палітра економічного розвитку і відповідно податкоспроможності регіонів.

Концепція збільшення ролі у бюджетному процесі органів Державного казначей­ства України виправдала себе і отримала розвиток у редакції Бюджетного кодексу України, прийнятого 8 липня 2010 року. У даній редакції функції та повноваження Державного казначейства України виписані вже в двадцять одній статті, також знач­но розширено у ст. 123 перелік повноважень та функцій за виконання яких несуть відповідальність органи Державного казначейства України.

§ 2. Нововведення статті 123

Нововведеннями ст. 123 Бюджетного кодексу України стало значне розширення переліку повноважень та функцій за виконання яких несуть відповідальність органи Державного казначейства України. Так, у редакції Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року, зі змінами та доповненнями, була передбачена відповідальність за невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів. В редакції від 08 липня 2010 року крім відповідальності за виконання зазначеної функції також передбачено відповідальність: за несвоєчасність подання звітності про виконання бюджетів; за здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених розписом бюджету; за порушення у процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджетними зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів відповід­но до бюджетних асигнувань; за недотримання порядку казначейського обслугову­вання державного і місцевих бюджетів.

Значне розширення переліку повноважень та функцій за виконання яких несуть відповідальність органи Державного казначейства України пов'язане зі збільшенням повноважень і функцій Державного казначейства України і з конкретизацією відпо­відальності.

Так, п. 1 частини першої ст. 123 передбачає відповідальність за виконання фун­кцій, встановлених частиною першою ст. 48 Бюджетного кодексу України: «При ви­конанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське об­слуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національ­ному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів, в тому числі, передбачає веден­ня бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриман­ням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку».

П. 2 частини першої ст. 123 передбачає відповідальність за виконання функцій, встановлених: частиною другою ст. 58 Бюджетного кодексу України; частинами 1 та 2 ст. 59 та частиною першою ст. 60; ст. 80.

П. 3 частини першої ст. 123 передбачає відповідальність у разі здійснення пору­шень бюджетного законодавства, перелік яких визначено ст. 116.

П. 4 частини першої ст. 123 передбачає відповідальність за виконання функцій встановлених ст. 112 Бюджетного кодексу України. Цією статтею встановлено пов­новаження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджет­ного законодавства. До повноважень Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюдже­ту та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам роз­пису бюджету;

4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних кош­тів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі за­стосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюд­жетним асигнуванням.

Державне казначейство України у межах своїх повноважень забезпечує організа­цію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень.

П. 5 частини першої ст. 123 передбачає відповідальність за виконання функцій, встановлених частиною першою ст. 48: «при виконанні державного бюджету і місце­вих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Дер­жавне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забез­печує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України».

У частину другу ст.123 змін внесено не було.

§ 3. Встановлена статтею 123 відповідальність

Будь-яке невиконання учасниками бюджетного процесу, покладених на них фун­кцій та повноважень, а також здійснення вказаних повноважень з перевищенням на­даних прав утворює склад бюджетного правопорушення.

За змістом ст. 123 Бюджетного кодексу України даний висновок буде правиль­ним лише щодо посадових осіб органів Державного казначейства України.

Щодо самих органів Державного казначейства України, то вони несуть відпові­дальність згідно з частиною першою ст. 123 Бюджетного кодексу України у разі вчи­нення ними бюджетних правопорушень, визначених частиною першою ст. 116 Бюд­жетного кодексу України.

Ст. 123 Бюджетного кодексу України не містить спеціальних санкцій при настанні відповідальності, передбаченої, як частиною першою, так і частиною другою. Дані сан­кції відсутні також у нормативно-правових актах Державного казначейства України.

Так, у Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету (затвердженому наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 р. № 89, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 р. за № 716/9315), норма, що передбачає відповідальність органів Державного казначейства України за вчинені ними бюджетні правопорушення відсутня взагалі.

Пункт 11 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів (затвердже­ного наказом Державного казначейства України від 4 листопада 2002 р. № 205, за­реєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 листопада 2002 р. за № 919/7207) містить таку норму: «Недотримання фінансовими органами, органами Державного казначейства України та розпорядниками коштів місцевих бюджетів норм, визначе­них Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, щодо порядку затвердження, внесення змін, виконання місцевих бюджетів чи звіту про ви­конання місцевих бюджетів, вважається бюджетним правопорушенням. Фінансові органи, органи Державного казначейства України та розпорядники коштів місцевих бюджетів відповідно до чинного законодавства несуть відповідальність за вчинені ни­ми бюджетні правопорушення».

Чітко не передбачена відповідальність органів Державного казначейства України і в наказі Державного казначейства України від 09.08.2004 № 136, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за № 1068/9667 «Про затвердження Поряд­ку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного каз­начейства України», а зазначена лише відповідальність розпорядників бюджетних коштів.

Згідно з п. 2.6 вказаного Порядку дані бухгалтерського обліку з виконання кош­торису на звітну дату мають відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. У п. 2.11 Порядку передбачено можли­вість органами Державного казначейства України відмови в реєстрації зобов'язань, а відповідальність органів Державного казначейства України за порушення зазначених вимог в Порядку не визначена.

Таким чином, відповідальність органів Державного казначейства України за не­виконання вимог, вказаних у частині першій ст. 123 Бюджетного кодексу України, передбачена на загальних підставах. У тому числі, до них можуть застосовуватися за­ходи впливу передбачені ст. 117 Бюджетного кодексу України.

Посадові особи органів Державного казначейства України за невиконання вимог, вказаних у частині першій ст. 123 Бюджетного кодексу України несуть відповідаль­ність дисциплінарну, адміністративну, цивільну, кримінальну (залежно від тяжкості вчиненого бюджетного правопорушення та його характеру).

Персональну відповідальність керівники органів Державного казначейства Укра­їни у разі вчинення ними правопорушень, передбачених частиною 2 статті 123 Бюд­жетного кодексу України, несуть на загальних підставах та на підставах, передбаче­них статтею 121 Бюджетного кодексу України, у тому числі за вчинення корупційних діянь у зв'язку з перевищенням службових повноважень тощо, пов'язаних з вико­нанням функцій (повноважень) органів Державного казначейства України.

§ 4. Зарубіжний досвід і його застосування у вітчизняній практиці

Аналізуючи зарубіжне бюджетне законодавство необхідно зазначити, що на тере­нах СНД Бюджетний кодекс України стоїть на передових позиціях в питаннях ви­значення відповідальності органів казначейства. Наприклад, у чинному Бюджетному кодексі Російської Федерації, прийнятому 31 липня 1998 року така норма відсутня.

Щодо європейських країн варто звернути увагу на бюджетне законодавство Франції. В головному законодавчому акті Французької республіки — Органічному (Конституційному) законі Франції «Про закони про державний бюджет» відповідаль­ність органів казначейства не передбачена. У Франції існує в системі казначейства інститут державних бухгалтерів. Принцип розподілу функцій і повноважень суб'єк­тів казначейської системи виконання бюджетів на розпорядників кредитів і бухгал­терів існує у багатьох країнах Європи, у яких є казначейство. Особливістю французь­кої моделі організації казначейського виконання бюджетів є те, що державний бухгалтер несе особисту матеріальну відповідальність. Відповідальність встановлено Декретом Президента Франції №62-1587 від 29.11.1962 «Про загальні положення що­до бухгалтерського обліку державних фінансових операцій». Стаття 19 Декрету ви­значає: «В порядку, визначеному фінансовим законодавством, державні бухгалтери персонально і матеріально відповідальні за операції, за які вони відповідають згідно зі статтею 11 цього декрету так само як і за здійснення постійних контрольних захо­дів, передбачених статтями 12 і 13 цього декрету». Дана норма працює доволі ефек­тивно і казначейство Франції вважається одним із найнадійніших у світі.

Враховуючи зазначене, у редакції ст. 123 доцільно передбачити спеціальні санк­ції. Це дасть змогу керівникам органів Державного казначейства України та їх поса­довим особам чіткіше розуміти, яку відповідальність вони будуть нести за невико­нання їхніх функцій та повноважень. Виникне реальний стимул більш відповідально виконувати свої функції та повноваження.

Тести для перевірки засвоєння норм і положень ст. 123

1. Органи Державного казначейства України несуть відповідальність, згідно з части­ною першою ст. 123 Бюджетного кодексу України:

а) в разі вчинення ними бюджетних правопорушень визначених частиною першою ст. 116 Бюджетного кодексу України;

б) в межах своїх повноважень щодо забезпечення організації та координації діяльнос­ті головних бухгалтерів бюджетних установ та контролю за виконанням ними своїх повноважень;

в) за несвоєчасність подання звітності про виконання бюджетів;

г) за невідповідність кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам роз­пису бюджету.

2. Персональну відповідальність керівники органів Державного казначейства Украї­ни у разі вчинення ними правопорушень, передбачених частиною 2 статті 123 Бюджет­ного кодексу України, несуть:

а) на загальних підставах і до них можуть застосовуватися заходи впливу, передба­чені ст. 117 Бюджетного кодексу України;

б) за видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

в) на загальних підставах та на підставах, передбачених статтею 121 Бюджетно­го кодексу України;

г) за включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет Ук­раїни (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подан­ня таких звітів.

3. За змістом ст. 123 відповідальність за вчинення порушень визначених частиною першою цієї статті несуть:

а) органи Державного казначейства України;

б) керівники органів Державного казначейства України;

в) посадові особи органів Державного казначейства України;

г) органи Державного казначейства України та їх керівники.

4. За порушення у процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуван­ні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджетними зобов'язаннями розпоряд­ників бюджетних коштів, відповідно до бюджетних асигнувань, посадові особи органів Державного казначейства України несуть відповідальність:

а) згідно зі спеціальними санкціями, встановленими Бюджетним кодексом України;

б) дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну (залежно від тяжкості вчиненого бюджетного правопорушення та його характеру);

в) дисциплінарну та адміністративну (залежно від тяжкості вчиненого бюджетно­го правопорушення та його характеру);

г) моральну та матеріальну на загальних підставах (залежно від тяжкості вчине­ного бюджетного правопорушення та його характеру).

Ситуаційні вправи по статті 123

Вправа 1. Згідно з відповідним додатком до Закону України «Про державний бюджет України на... рік» встановлений норматив щоденного відрахування (у від­сотках від розрахункового обсягу доходів загального фонду місцевих бюджетів, що враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів) коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету міста у розмірі 68,3%. Станом на 1 вересня обсяг до­ходів загального фонду місцевих бюджетів, що враховуються при визначені міжбюд­жетних трансфертів склав 8582455122,00 грн. Згідно зі щоденним нормативом до дер­жавного бюджету станом на 1 вересня необхідно відрахувати 5861816848,32 грн. (8582455122,00 * 68,3%). Фактично станом на 1 вересня з бюджету міста передано до державного бюджету 5857654964,55 грн. Тобто державний бюджет недоотримав 4161883,77 грн. по причині невиконання органом Державного казначейства України у місті вимог ст. 108 Бюджетного кодексу України.

Довідка: 8/12річної суми становить 6150473000,00 грн.

Запитання: Передбачена чи ні статтею 123 Бюджетного кодексу України у даному випадку відповідальність органу Державного казначейства України у місті? Якщо перед­бачена, то яким пунктом, частиною і хто буде нести відповідальність?

Вправа 2. Закон України про Державний бюджет України набрав чинності 10 лю­того нового бюджетного періоду. Орган Державного казначейства України у січні но­вого бюджетного періоду придбав 1 комп'ютер. У попередньому бюджетному періо­ді в кошторисі органу Державного казначейства України були передбачені кошти на капітальні видатки, в тому числі на придбання комп'ютерної техніки.

Запитання: Ці дії органу Державного казначейства України є бюджетним правопо­рушенням, чи ні?Якщо так — то хто має нести відповідальність згідно зі статтею 123 Бюджетного кодексу України?

Вправа 3. Працівник органу Державного казначейства України при проведені платежу не перевірив відповідність вказаних у платіжних документах КЕКВ еконо­мічній сутності проведеної розпорядником бюджетних коштів господарської опера­ції. В ході перевірки фінансово-господарської діяльності даного розпорядника бюд­жетних коштів, проведеної контрольно-ревізійними органами, у нього виявлено факт придбання основних засобів як малоцінного інвентарю. Був складений акт про бюджетне правопорушення. Документи направлено у правоохоронні органи.

Запитання: Передбачена чи ні статтею 123 Бюджетного кодексу України у даному випадку відповідальність органу Державного казначейства України? Якщо передбачена, то яким пунктом, частиною і хто буде нести відповідальність?

Питання для екзамену (заліку)

1. Що утворює склад бюджетного правопорушення?

2. Обґрунтувати включення п. 1 у редакцію частини першої ст. 123.

3. Якими статтями Бюджетного кодексу України визначений відповідальний орган за подання звітності про виконання бюджетів та терміни її подання?

4. Обґрунтувати включення п. 2 у редакцію частини першої ст. 123.

5. Яку відповідальність і хто несе за невиконання вимог частини першої ст. 123 Бюд­жетного кодексу України?

6. Обґрунтувати включення п. 5 у редакцію частини першої ст. 123.

7. Які види персональної відповідальності можуть нести керівники органів Держав­ного казначейства України у разі вчинення ними порушення бюджетного законодавства та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування державного і місцевих бюд­жетів, встановлених Бюджетним кодексом України?

8. Обґрунтувати включення п. 4 у редакцію частини першої ст. 123.

9. Які спеціальні санкції містить ст. 123 Бюджетного кодексу України?

10. В якому разі несуть відповідальність органи Державного казначейства України, згідно з частиною першою ст. 123 Бюджетного кодексу України і які заходи впливу до них можуть бути застосовані?

Додаток 1

БАГАТОЛІТНЄ БЮДЖЕТУВАННЯ В КРАЇНАХ ОЕСР ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СЕРЕДНЬОСТРОКОВОГО БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ

Важливість і доцільність використання багаторічного підходу у бюджетному про­цесі полягає в існуванні кількох потенційних переваг. По-перше, довгостроковість бюджетного процесу потребує від керівних органів чіткішого та узгодженішого фор­мулювання цілей і пріоритетів політики діяльності. По-друге, середньострокові бюд­жетні проектування дають оцінку відповідності поточної політики та її майбутнього впровадження фіскальній стратегії держави. По-третє, завдяки тому, що формуван­ня бюджету відбувається у контексті середньострокової фіскальної стратегії і пріори­тетів політики уряду, багаторічне планування надає бюджетному процесові рис без­перервності й наступності. По-четверте, багатолітнє бюджетування поліпшує ефективність розподілу державних ресурсів, підвищуючи прозорість і підзвітність у бюджетному процесі й забезпечуючи механізм систематичного перегляду бюджетних зобов'язань і пріоритетів витрачання бюджетних коштів. По-п'яте, практика багато­річного бюджетування може слугувати своєрідним механізмом підвищення взаємодії між різними державними установами, заохочуючи галузеві міністерства до вищого рівня залученості у бюджетний процес.

Однак, з іншого боку, багаторічне бюджетне планування має свої недоліки. По- перше, надмірне покладання на оцінки майбутніх показників при формуванні бюд­жету може призвести до негнучкості й інертності у фіскальній політиці. По-друге, за­надто оптимістичні проектування багаторічного бюджету можуть бути використані як виправдання для необгрунтованих програм витрачання державних коштів. По- третє, залежно від цілей впровадження багаторічного бюджетування у бюджетний процес і обраного підходу до цього на практиці повномасштабне багаторічне бюдже- тування може бути складним і адміністративно затратним інструментом, що може відвернути увагу й ресурси від фундаментальніших завдань розвитку й удосконален­ня відповідних річних бюджетів^[12].

Отже, актуальність цієї тематики зумовлена сучасними тенденціями у бюджетних процесах країн світу, необхідністю розвитку таких інструментів бюджетного управ­ління, що забезпечували б поступове виконання стратегічної (довгострокової) еконо­мічної та соціальної політики держави найефективнішим і найраціональнішим шля­хом. Новою редакцією Бюджетного кодексу закладено основи середньострокового бюджетного планування, однак повне його впровадження ще потребує чимало зу­силь і часу. Проте, на нашу думку, в Україні недостатньо вивчені й проаналізовані досвід минулих років і сучасні інструменти бюджетного управління, що застосову­ються у розвинених країнах, з точки зору можливості їхньої адаптації і застосування у бюджетному процесі держави.

Тому наше завдання — проаналізувати досвід і сучасну практику багаторічного бюджетного планування у розвинених країнах, розкрити деякі напрями запровад­ження цього підходу до бюджетного процесу, а також накреслити можливі шляхи по­глиблення й розширення практики середньострокового бюджетного планування в Україні.

Характеризуючи основні завдання й особливості багаторічного бюджетування, за­уважимо, що у 1970-х і на початку 1980-х років чимало країн — членів ОЕСР — за­провадили практику формування багаторічних (або середньострокових) бюджетів. До початку 2000 року цей підхід став більш-менш універсальним. У деяких країнах роз­роблення багаторічних оцінок бюджетних показників здійснюється для деталізованих бюджетних програм, у деяких вони використовуються на більш агрегованому рівні.

Процедура розроблення багаторічних оцінок має динамічний (змінний) характер. Оцінки бюджетних показників першого року повністю збігаються з показниками річного бюджету на плановий рік, а прогнози витрат перспективних років багаторіч­ного періоду є індикативними показниками. Оцінки другого року мають стати по­казниками наступного річного бюджету, а до років багаторічного періоду плануван­ня додається один рік і т. д. Період планування зазвичай обмежується терміном від трьох до п'яти років. У той час, коли в деяких країнах розроблення багаторічних оці­нок стало невід'ємною частиною формування річного бюджету і є ключовим інстру­ментом управління державними витратами, в інших багаторічні оцінки забезпечують тільки інформаційне підґрунтя для прийняття політичних рішень.

У зарубіжній науковій літературі з питань бюджету і бюджетного планування такий підхід описується різними термінами, як, наприклад, «планування та прогнозування витрат», «багаторічне бюджетування»^[13] тощо. Прогнозування передбачає оцінювання майбутніх бюджетних ресурсів і потреб у видатках, тоді як процес планування більше зосереджується на формулюванні цілей і політики. Здебільшого мета середньостроко­вого планування й прогнозування витрат полягає у підвищенні дисципліни управлін­ня державними витратами. Така постановка мети визначає ось які завдання^[14]:

Дата добавления: 2014-12-29