Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення 11 страница

§ 5. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Вчинення порушень бюджетного законодавства, вказаних у ст.116 Бюджетного кодексу України, тягнуть застосування заходів впливу до учасників бюджетного про­цесу.

Наразі, оскільки зазначені порушення вчиняються діями чи бездіяльністю поса­дових осіб, як правило керівників відповідних установ — учасників бюджетного про­цесу, постає питання про їх особисту юридичну відповідальність.

Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності, тобто закріп­лений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопо­рушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать.^[11]

Відповідальність реалізується через застосовування до порушників певних санк­цій, які передбачені цивільним, адміністративним, трудовим, або кримінальним за­конодавством.

Бюджетний кодекс України містить важливу вказівку на те, що посадові особи несуть відповідальність лише за наявності їх вини умислу чи необережності стосов­но порушення бюджетного законодавства та, відповідно, розкриває коло можливих суб'єктів відповідності — це керівники чи інші відповідальні посадові особи. Уточ­нення ознак суб'єкта відповідальності можливо лише в кожному конкретному випад­ку — залежно від характеру вчинених діянь.

Питання цивільної відповідальності в основному врегульовані Цивільним кодек­сом України. Однак, згідно з ч.2 ст.1 ЦК до бюджетних відносин цивільне законо­давство не застосовується. Фактично особи, винні у порушенні бюджетного законо­давства, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Про види дисциплінарної відповідальності та порядок застосування дисциплінар­них стягнень див. ст. 40—41, 147—152 Кодексу законів про працю України.

У відповідності до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення тру­дової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передба­чені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Так, можуть бути застосовані інші заходи впливу, наприклад, передбачені Законом України «Про державну службу».

Дисциплінарна відповідальність фізичних осіб за порушення бюджетного законо­давства настає, як правило, у випадках, коли за відповідні порушення не передбаче­на адміністративна чи кримінальна відповідальність. Хоча не виключається застосу­вання за одне порушення різних видів відповідальності. Наприклад, настає дисциплінарна відповідальність за нецільове використання коштів (звільнення керів­ника з роботи в порядку ст.147 і п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України), а по­тім ця особа притягається до кримінальної відповідальності за ст.210 Кримінального кодексу України.

Адміністративна відповідальність за порушення бюджетного законодавства перед­бачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Стаття 164—12 передбачає відповідальність за такі порушення бюджетного зако­нодавства:

- включення недостовірних даних до бюджетних запитів, що призвело до затвер­дження необгрунтованих бюджетних призначень або необгрунтованих бюджетних асигнувань;

- порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушен­ня порядку і термінів здійснення такої оплати;

- здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зо­бов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних до­кументів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні плате­жу органами Державного казначейства України;

- порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні витрат держав­ного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет) на відповідний рік;

- взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Держав­ний бюджет України на відповідний рік;

- включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не від­несених до таких Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

- зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейсько­го рахунку (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціо­нують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

- зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;

- здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) га­рантій з порушенням вимог Бюджетного кодексу України;

- прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державно­го (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;

- розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог Бюджет­ного кодексу України;

- створення позабюджетних фондів, порушення вимог Бюджетного кодексу Укра­їни щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;

- надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушен­ням вимог Бюджетного кодексу України та/або встановлених умов кредитування бюджету;

- здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупе­реч Бюджетному кодексу України;

- порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо виділення коштів з резер­вного фонду бюджету;

- здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до Бюд­жетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету;

- здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу Укра­їни чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

- нецільове використання бюджетних коштів;

- видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

- здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюд­жетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зміст наведених адміністративно-правових порушень свідчить, що вони в біль­шості є аналогічними бюджетним правопорушенням, вказаним у пунктах 1—40 ч.1 ст.116 БК. Тому для виявлення об'єктивних ознак цих адміністративно-правових по­рушень слід враховувати коментар до ст.116 БК та до ст.119 БК щодо ознак бюджет­них правопорушень.

Порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 164—12 КАП), як правило, супроводжуються (сукупність правопорушень) порушеннями законодавства з фінансових питань, відповідальність за які передбачена ст. 164—2 КАП. В певних випадках можлива сукупність порушення бюджетного законодавства з порушенням законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (ст.164—14 КАП).

Порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за пору­шення бюджетного законодавства доцільно розглянути з врахуванням затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 12 березня 2009 р. №52 Порядку оформлення органами державної контрольно-ревізійної служби в Укра­їні матеріалів про адміністративні правопорушення та затвердженого наказом Держав­ного казначейства України від 24 липня 2009 р. №303 Порядку складання органами Державного казначейства України протоколів про бюджетні правопорушення.

Про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 164—2 (порушення законодавства з фінансових питань), 164—12 (порушення законодавства про бюджетну систему України), 164—14 (порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти), уповноважена посадова особа органу ДКРС складає протокол про адміністративне правопорушення за встановле­ною формою.

Надіслані до органу ДКРС постанова прокурора про порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення та додані до неї матеріали, що підтвер­джують факт вчинення адміністративного правопорушення, розглядаються у десяти­денний строк після їх надходження. За результатами розгляду зазначених матеріалів прокурора посадовою особою органу ДКРС складається протокол про адміністратив­не правопорушення в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП. У разі відсутності підстав для складання протоколу орган ДКРС повідомляє про це відповідний орган прокуратури з викладенням мотивів прийняття такого рішення.

Від імені органів ДКРС протоколи мають право складати уповноважені на те по­садові особи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці

Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також контрольно-ревізійних підроз­ділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах, у тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів (далі — КРП).

У разі вчинення адміністративного правопорушення кількома особами протокол складається стосовно кожної з таких осіб. У разі вчинення однією особою кількох адміністративних правопорушень протоколи складаються щодо кожного з вчинених правопорушень.

Протокол складається у двох екземплярах, що підписуються посадовою особою, яка склала такий протокол, та особою, яка притягується до адміністративної відпо­відальності. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, від­мовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис.

Один екземпляр протоколу залишається в органі ДКРС, другий під розписку вру­чається особі, що притягується до адміністративної відповідальності. При складанні протоколу особі, що притягується до адміністративної відповідальності, роз'ясню­ються її права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що ро­биться відмітка у протоколі. Бланк протоколу заповнюється розбірливим почерком кульковою ручкою синього, фіолетового або чорного кольору чи друкарським спо­собом. Підчистки та помарки не допускаються. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк. Внесення до протоколу додатко­вих записів після його підписання не допускається. Особа, яка притягується до ад­міністративної відповідальності, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підпи­сання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення та зауваження до­даються до протоколу, про що до нього вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення та/або зауваження.

Належним чином оформлені протокол та інші матеріали справи надсилаються органу, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, протягом трьох календарних днів з дня підписання (відмови від підписання) прото­колу та його реєстрації.

Справи про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства з фінансових питань (стаття 164-2 КУпАП), порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (166-6 КУпАП) розглядають та накладають адміністративні стягнення від імені органу ДКРС Голова ГоловКРУ та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (ст. 234-1 КУпАП).

Орган (посадова особа) ДКРС, уповноважений розглядати справу про адмініст­ративне правопорушення, повідомляє особу, що притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду порушеної стосовно неї справи про адмі­ністративне правопорушення.

За результатами розгляду справи виноситься одна з таких постанов:

а) постанова про накладення адміністративного стягнення;

б) постанова про закриття справи.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; вказівку про порядок і строк її оскарження. Постано­ва по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою органу ДКРС, яка розглянула справу.

Посадова особа, яка розглядає справу, закриває провадження у справі про адмі­ністративне правопорушення, якщо встановить наявність таких обставин:

а) відсутність події та складу адміністративного правопорушення;

б) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушен­ня шістнадцятирічного віку;

в) неосудність особи, якою вчинено протиправну дію чи бездіяльність;

г) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

ґ) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стяг­нення;

д) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

е) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП;

є) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягується до адміністра­тивної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про на­кладення адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за цим фактом кримінальної справи;

ж) смерть особи, стосовно якої було розпочато провадження у справі.

За вчинення адміністративного правопорушення уповноважена посадова особа органу ДКРС має право накладати стягнення у вигляді штрафу в межах, передбаче­них статтями 164-2 і 166-6 КУпАП.

Розглядаючи справу, уповноважена посадова особа органу ДКРС може прийня­ти рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, обме­жившись усним зауваженням. Таке рішення детально мотивується в постанові по справі про адміністративне правопорушення. Приймаючи таке рішення, уповнова­жена посадова особа органу ДКРС повинна всебічно і об'єктивно розглянути спра­ву, з'ясувати, чи можна вважати правопорушення малозначним. Відповідно до час­тини 2 статті 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження (стаття 22 КУпАП) виноситься постанова про закриття справи.

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде висновку, що в порушен­ні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства чи дізнання.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія поста­нови протягом трьох днів вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом особі, стосовно якої винесено постанову, про що робиться відповідна відміт­ка у справі із зазначенням дати відправлення.

Виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення здійсню­ється в порядку, встановленому КУпАП.

Штраф, накладений за порушення законодавства з фінансових питань (стаття 164-2 КУпАП), порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгал­терського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166-6 КУпАП), вноситься осо­бою, притягнутою до адміністративної відповідальності, в установу банку України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штра­фу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задово­лення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною пер­шою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем прожи­вання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встанов­леному законом.

Справи про порушення законодавства про бюджетну систему України (стаття 164-12 КУпАП), порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (стаття 164-14 КУпАП) розглядаються судом.

Справа про адміністративне правопорушення — порушення законодавства про бюджетну систему України чи порушення законодавства про здійснення закупівлі то­варів, робіт і послуг за державні кошти, що передається до суду, повинна містити такі документи або їх копії, завірені підписом посадової особи та печаткою органу ДКРС:

а) протокол про адміністративне правопорушення;

б) акт ревізії (перевірки) або витяг з нього з додатками, на які є посилання в ак­ті, включаючи копії розпорядчих чи господарських документів, які містять ознаки адміністративного правопорушення та/або підтверджують його вчинення; постанову прокурора про порушення провадження про адміністративне правопорушення та ма­теріали до неї;

в) заперечення посадових осіб підприємства, установи, організації, які ревізува­лись, та інших осіб щодо обставин порушення (якщо такі подані) і висновки на ці заперечення посадових осіб органів ДКРС;

г) пояснення посадової особи, стосовно якої складено протокол (якщо воно по­дано не на бланку протоколу);

ґ) довідку про розмір заробітної плати, документи щодо обставин, які пом'якшу­ють чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (довідка про склад сім'ї, наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо, якщо такі були нада­ні особою, що притягується до адміністративної відповідальності);

д) опис документів.

Справа про адміністративне правопорушення передається до суду за місцем вчи­нення правопорушення рекомендованим поштовим відправленням або нарочним у строк не пізніше трьох робочих днів після реєстрації протоколу в журналі обліку про­токолів про адміністративні правопорушення за статтями 164-12 і 164-14 КУпАП та результатів їх розгляду.

У випадку незгоди з рішенням суду, винесеним по справі про адміністративне правопорушення — порушення законодавства про бюджетну систему України чи по­рушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, відповідний орган ДКРС ініціює опротестування такого рішення перед орга­нами прокуратури.

Кримінальна відповідальність за порушення бюджетного законодавства передбаче­на статтями 210 і 211 Кримінального кодексу України (далі — КК).

Статтею 210 КК передбачена відповідальність за нецільове використання бюд­жетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням. Частина 1 ст.210 КК містить ознаки двох самостійних складів злочинів.

Перший склад — нецільове використання бюджетних коштів службовою особою.

Об'єктивні ознаки цього злочину співпадають з ознаками аналогічного бюджет­ного правопорушення, яке передбачене ст. 119 БК (див. відповідний коментар). Це витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Другий склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 210 КК, — це здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України. Об'єктивні ознаки цього складу злочину співпадають з ознаками аналогічного бюджетного правопорушення.

Єдина відміна в об'єктивних ознаках складів бюджетних правопорушень та скла­дів відповідних злочинів — це розмір бюджетних коштів, які використовуються всу­переч цільовому призначенню чи без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням. Злочинними ці дії вважаються, якщо їх предметом були бюджетні кошти у великих розмірах. Згідно з приміткою 2 до ст. 210 КК великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона цих складів злочинів характеризується прямим умислом, тобто винна особа розуміє характер своїх дій (те, що вони порушують бюджетне за­конодавство) і бажає діяти в такий спосіб.

Суб'єктом обох складів злочинів є будь-яка службова особа, наділена правом роз­поряджатися бюджетними коштами.

Дії службових осіб, що кваліфікуються за ч. 1 ст. 210 КК, караються відповідно сан­кції цієї норми — штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого

Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи на­дання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх переви­щенням, якщо їх предметом були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 210 КК, яка має санкцію у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти ро­ків або позбавлення волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як спільні ознаки, так і відмінності розглядуваних порушень бюджетного зако­нодавства, відповідальність за які передбачена Бюджетним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України, в табл. 21.1.

Таблиця 21.1. Нецільове використання коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням

	Як порушення бюджетного законодавства — п.24 ст.116 і ст.119 БК; п.29 ст.116 БК	Як адміністративне правопорушення (ч.5 ст.164-12 КАП)	Як злочин (ст.210 КК)
Об'єктивна сторона (ознаки дій)	Нецільове використання коштів; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України	Нецільове використання коштів; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік	Нецільове використання коштів; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік
Суб'єкт відповідаль ності	Учасник бюджетного процесу (юридична особа)	Службова особа	Службова особа
Суб'єктивн а сторона	відсутня	Умисел	Умисел
Розмір бюджетних коштів	Бюджетні кошти у будь-яких розмірах	Бюджетні кошти не у великих розмірах	Бюджетні кошти у великих розмірах (ч.1 ст.210 КК) в особливо великих розмірах (ч.2 ст.210 КК).

Стаття 211 КК передбачає відповідальність за видання нормативно-правових ак­тів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупе­реч закону.

Видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надход­ження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом та­ких дій були бюджетні кошти у великих розмірах карається штрафом від ста до чоти­рьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, караються позбавленням волі на строк від двох до шести ро­ків з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Цей склад злочину кореспондується з порушенням бюджетного законодавства, передбаченим п. 77 ч.1 ст. 116 БК.

Натомість, якщо суб'єктом бюджетного правопорушення є юридична особа — учасник бюджетного процесу, то суб'єктом злочину може бути лише службова осо­ба органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів, наділена правом затверд­жувати своїми наказами нормативно-правові акти, виконання яких зменшує надход­ження бюджету або збільшує витрати бюджету.

Від видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону як адміністративного правопору­шення, цей злочин відрізняється розміром коштів, які не надійшли до бюджету або були додатково витрачені. Великий розмір коштів (сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) утворює склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 211 КК. Особливо великий розмір коштів (сума, що в три ти­сячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) утворює склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 211 КК.

Якщо ж предметом таких дій були бюджетні кошти не у великих розмірах, то вчи­нене утворює склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст.164-12 КАП.

§ 6. Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства

Конституція України (ст. 19) зобов'язує органи державної влади, органи місцево­го самоврядування та їх посадових і службових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Юрис­дикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України).

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридич­ної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене зако­ном, іншими нормативно-правовими актами (рішення Конституційного Суду Укра­їни справа №1-2/2002 від 9 липня 2002 р.).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих грома­дян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 БК рішення про застосування заходу впливу за пору­шення бюджетного законодавства може бути оскаржено в органі, який застосував да­ний захід впливу.

На прикладі порядку розгляду звернень та організації особистого прийому грома­дян в органах державної контрольно-ревізійної служби розглянемо систему оскар­ження дій державних органів за порушення бюджетного законодавства.

Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в орга­нах державної контрольно-ревізійної служби затверджений Наказом ГоловКРУ від 28 жовтня 2008 р. №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2008 р. за №1242/15933).

У відповідності до даного Положення до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені в органах ДКРС, належать:

- постанови у справах про адміністративне правопорушення, прийняті з пору­шенням законодавства;

- вимоги про усунення порушень, які надсилаються за результатами ревізій;

- зупинення операцій з бюджетними коштами;

- призупинення бюджетних асигнувань;

- неналежний розгляд попередньої скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадо­вих осіб органів ДКРС та деякі інші.

Органи ДКРС під час розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС перевіряють законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб і приймають одне з рішень щодо:

а) залишення рішення, яке оскаржується, без змін, а скарги без задоволення;

б) скасування рішення, яке оскаржується, з одночасним винесенням нового рі­шення або без нього та притягненням винних осіб до відповідальності;

в) внесення до рішення змін у частині, що не відповідає законодавству;

г) припинення незаконної дії (бездіяльності) посадових осіб органу ДКРС, проведення службового розслідування і притягнення винних осіб до відповідаль­ності;

ґ) скасування повністю або частково акта ревізії, проведеної з порушенням зако­нодавства.

Рішення (вимога), що підлягає відміні, а також акти ревізій, проведених з пору­шенням законодавства, скасовуються повністю або у відповідній частині наказом ке­рівника органу ДКРС, який проводить розгляд скарги, або за дорученням вищесто­ящого органу ДКРС.

При розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення особа, яка її розглядає, перевіряє законність і обґрунтованість ви­несеної постанови і приймає одне з таких рішень:

а) залишає постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення;

Дата добавления: 2014-12-29