Проблеми, що виникають 2 страница

2.Визначення маси і зросту пацієнта.

3.Порівняння динаміки їх збільшення.

4.Визначення розподілу підшкірної жирової клітковини.

5. Оцінку розвитку вторинних статевих ознак.

Під час оцінки лабораторних аналізів звертають увагу на загальний діурез; частоту сечовипускань та питому вагу сечі.

Щоб визначити форму, структуру і розміри гіпофіза, проводять комп'ютерну томографію і магнітно-резонансну томографію. Для визна­чення функціонального стану гіпофіза застосовують радіоімунологічні методи виявлення рівня гормонів у крові пацієнта.

На основі оцінки клінічного обстеження виявляють ендокринологічні проблеми пацієнта. Для вирішення цих проблем медична сестра складає план сестринських дій.

Проблема Дистрофічні зміни шкіри та її придатків, атрофія м'язів та внутрішніх органів, гіпотермія, артеріальна гіпотонія

Причина Гіпофізарна кахексія (хвороба Сімондса). Пухлини, хронічні інфекції, емболії мозкових судин гіпоталамо-гіпофізарної зони.

Мета Поліпшити загальний стан, спрямувати зусилля на ліквідацію апатії, психічних розладів, нормалізацію рівня глюкози в крові, теплорегуляцію. Зробити все можливе для припинення розвитку хвороби.

Дії Провести повне клінічне обстеження.

медичної Виявити причину захворювання (якщо це можливо).

сестри Організувати консультацію ендокринолога. Контролювати дотримання повного спокою, повно­цінного харчування, гігієнічних умов, лікування в ендо­кринолога. Здійснювати контроль за біохімічними аналізами.

Проблема Карликовість, яка розвивається у віці 2 —3 роки, рідше — у старших дітей

Причина Ппофізарнии нанізм, який розвивається внаслідок недо­статності продукції гормону росту (можуть бути пух­лини, травми, інфекції, інтоксикації гіпофіза).

Мета Провести стимуляцію росту, зміцнення загальних сил організму.

Дії Провести повне клінічне обстеження.

медичної Організувати консультацію ендокринолога.

сестри Організувати повноцінне харчування, вітамінотерапію. Контролювати проведення терапії анаболічними гормо­нами, замісної терапії за призначенням ендокринолога. Якщо діагностована пухлина гіпоталамо-гіпофізарної зони, вирішувати питання про хірургічне лікування або рентгенотерапію.

Проблема Ожиріння за жіночим типом, гіпоплазія статевих органів, частіше у дітей віком 5 —6 років

Причина Ураження окремих ділянок гіпофіза або гіпоталамуса внаслідок пухлин, енцефаліту, менінгоенцефаліту.

Мета Зменшити ожиріння, нормалізувати процес статевого дозрівання.

Дії Провести повне клінічне обстеження.

медичної Дітей з ожирінням обов'язково консультувати в ендокринолога.

сестри Контролювати дотримання дієти з обмеженням вугле­водів і жирів.Використовувати масаж, ЛФК.

Контролювати лікування гонадотропіном за призначен­ням ендокринолога.

Здійснювати спостереження за біохімічними аналізами (рівнем 17-оксикортикостероїдів у плазмі та 17-кетос-тероїдів у сечі, рівень яких знижується з погіршенням стану).

Проблема Посилений ріст у віці після 10 років

Причина Гіпофізарний гігантизм через посилене виділення гормо­ну росту.

Мета Пропорційний гігантизм не потребує втручань. У разі непропорційного гігантизму пригнічувати функцію гіпофіза і прискорити ріст епіфізів кісток.

Дії Провести повне клінічне обстеження.

медичної Організувати консультацію ендокринолога.

сестри Контролювати проведення курсу естрогенів за при­значенням ендокринолога в разі непропорційного гіган­тизму.

Якщо виявлено пухлину гіпофіза, вирішувати питання про хірургічне втручання або проведення променевої терапії.

Проблема Збільшення окремих частин тіла (щелепи, носа, вух, язика, стопи, кисті тощо)

Причина Акромегалія, що розвивається внаслідок еозинофільної аде номи гіпофіза або гіперплазії його ацидофільних клітин.

Мета Спрямувати зусилля на ліквідацію безсоння, м'язової слабкості, головного болю, при цьому поліпшити гос­троту зору, слуху, затримати прогресуючий розвиток хвороби.

Дії Організувати консультацію ендокринолога.

медичної Вирішити з ендокринологом питання про хірургічне

сестри втручання, продовження рентгенотерапії.

Проводити консервативну терапію за призначенням ендокринолога.

Проблема Місяцеподібне обличчя. Ожиріння з відкладенням жи­ру в ділянці шиї, обличчя, верхньої частини тулуба, живота

Причина Хвороба Іценка — Кушінга, яка розвивається через базо-фільну аденому гіпофіза. Причиною патології може ста­ти синдром Іценка — Кушінга, який виникає внаслідок первинного ураження надниркових залоз.

Мета Нормалізувати загальний стан пацієнта, підтримувати нормальний артеріальний тиск, нормалізувати роботу серцевого м'яза, запобігати крововиливам, кровотечі, приєднанню інфекції.

Дії Провести клінічне обстеження, по можливості з'ясувати

медичної причинузахворювання.

сестри Організувати консультацію ендокринолога.

Вести спостереження за біохімічними показниками в аналізах крові та сечі й доповідати лікарю (про рівень АКТГу крові та 17-кетостероїдів у сечі). Контролювати проведення терапії за призначенням лікаря.

Проблема Спрага, поліурія

Причина Нецукровий діабет через недостатність антидіуре-

тичного гормону в разі травм голови, психічних травм, гострих та хронічних інфекцій.

Мета Нормалізувати водно-сольовий баланс.

Дії Провести клінічне обстеження пацієнта, з'ясувати при чину

медичної захворювання.

сестри Організувати консультацію ендокринолога.

Проводити замісну терапію адіурекрином або пітуїтри-ном за призначенням ендокринолога.

Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози

Щитоподібна залоза складається з двох часток, які з'єднані перешийком (мал. 9). Розташована залоза в ділянці шиї між щитоподібним хрящем і 5— 6-м кільцеподібними хрящами трахеї. Маса залози в дорослої людини 15— ЇО г. Тканина залози складається з фолікулів, які заповнені колоїдом з йодом. Розрізняють три види клітин:

• А-клітини — тироцити, які виділяють тироксин, — Т₄ і трийодти-ронін — Т₃;

• В-клітини, які містять біогенні аміни;

• С-клітини, які синтезують кальїїитонін.

Щитоподібна залоза розвивається з випинання вентральної стінки глотки на 3—4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. На 7-му тижні в залозі починають формуватися фолікули, на 11-му тижні вони мають знач­ну кількість колоїдів, здатні накопичувати йод. Виділення тироксину в кров починається наприкінці 3-го місяця. У крові плода є білок, який зв'язує тироксин. Концентрація тироксину (Т₄) та трийодтироніну (Т₃) у крові досягає високого рівня в 4,5—5 міс і тримається на ньому до народ­ження дитини.

Гормони щитоподібної залози відіграють важливу роль у розвитку плода, у процесі його росту, диференціації клітин. Надлишок або нестача тиреоїдних гормонів в антенатальний період призводить до порушення розвитку ЦНС і процесів окостеніння. У новонародженої дитини концентрація в крові тиреоїдних гормонів вища, ніж у дорослих, і становить для Т4 — 198 ммоль на 1 л (у дорослих 75—170 ммоль на 1 л), для Т4 — 4 ммоль на 1 л (у доросли 2,5 ммоль на 1 л). Протягом кількох діб концентрація гормонів у ново народженого знижується.

У дітей щитоподібна залоза продовжує розвиватися. Маса залози в дитини 7 років порівняно з новона­родженим збільшується в 3,5 разу (мал. 10). У цей віковий період гор­мони мають особливе значення для росту, психічного та розумового розвитку. Гормони щитоподібної залози значно впливають на процеси обміну, посилюють газообмін, пе­редусім поглинання тканинами і виділення вуглекислого газу, впли­вають на білковий обмін, посилюю­чи асимілятивні та дисимілятивні процеси, на процеси обміну жирів вуглеводів, посилюють виділення води, беруть участь в обміні хло­ридів, впливаючи на мінеральний

обмін, визначають обмін калію І кальцію в організмі, відповідають

Мал. 9. Схема будови щитоподібної залози:

1 — щитоподібний хрящ; 2 — перешийок; З — дві частки залози (права і ліва);

4 — фолікул; 5 — хрящі гортані

Мал. 10. Вікові зміни маси щитоподібної залози в дітей

за розвиток скелета, нормальну морфологічну і біохімічну структуру ней­ронів у ЦНС, дозрівання нейроендокринних регуляторних систем.

Прискорене збільшення маси залози і посилення функцій відбувається в період статевого дозрівання. Синтез і секреція гормонів щитоподібної за­лози залежить від статевих гормонів. У складному механізмі взаємодії гор­монів естрогени стимулюють, а тестостерони — гальмують активність щитоподібної залози.

Геронтологічні зміни щитоподібної залози

Залоза досягає максимальної маси у віці 40—50 років (мал. 11), у жінок маса залози більша, ніж у чоловіків. З віком маса її не змінюється. У лю­дей старечого віку паренхіма щитоподібної залози неоднорідна: залозиста тканина чергується з прошарками лімфоїдної, фолікули поліморфні, у де­яких ділянках фолікули зникають, колоїд гомогенний, стає щільнішим. Зменшується висота клітин фолікулів і кількість сполучної тканини. Ар­теріосклероз призводить до зниження інтенсивності кровопостачання за­лози. У процесі старіння відбуваються зміни функціонального стану щи­топодібної залози. З віком знижується активність секреції та затримується процес синтезу йодованих тиронінів. Периферійний ефект тиреоїдних гор­монів залежить від концентрації їх вільних фракцій у крові. З віком знижується інтенсивність біосинтезу тиреоїдних гормонів, їх секреція, концен­трація в крові, збільшується відносна частка вільного тироксину в кількості гормону, що циркулює в крові. Зниження з віком тироксинзв'язувальної здатності білків крові має пристосувальне значення, що спрямовано на підтримку постійної концентрації вільної фракції Т₄, яка фізіологічне більш активна.

Мал. 11. Зміна маси щитоподібної залози в дорослих людей

Зниження тироксинзв'язувальної функції глобуліну крові призводить до збільшення вільного Т₄, що призводить до його проникності в тканини в умовах зниженої секреції його щитоподібною залозою.

Порушення, які виявляються

під час обстеження щитоподібної залози

Під час огляду передньої поверхні шиї можна побачити розміри щито­подібної залози, якщо вона збільшена. Під час пальпації щитоподібної за­лози слід передусім звернути увагу на розміри залози. На основі огляду і пальпації розрізняють п'ять ступенів її збільшення:

1-й ступінь — залозу під час огляду не можна виявити візуально і во­на ледь-ледь промацується;

2-й ступінь — залоза видима в разі повного розгинання шиї і паль­пується добре;

3-й ступінь — залозу чітко можна розгледіти у звичайному положенні шиї;

4-й ступінь — залоза значно збільшена і виходить за краї груднинно-ключично-соскоподібних м'язів;

5-й ступінь — залоза різко збільшена і деформує контури шиї.

Крім того, необхідно звернути увагу на такі показники:

• консистенція залози (у нормі м'яка й еластична);

• характер поверхні (у нормі гладенька);

• характер збільшення (вузловий чи дифузний);

• ступінь рухомості під час ковтання (у нормі пульсація відсутня);

• наявність больового синдрому (у нормі безболісна).

Для точнішого визначення форми, розмірів, локалізації, щільності за­лози виконують ультразвукове дослідження, термографію, проводять мор­фологічне вивчення пунктату залози.

Для оцінки функцій залози застосовують такі специфічні методи, як дослідження гормонів Т₃, Т₄, ТТГ у сироватці крові та визначення ступе­ня йодної недостатності.

На основі оцінки стану щитоподібної залози та її функцій можна вия­вити проблеми пацієнта. Для вирішення цих проблем медична сестра складає план сестринського догляду.

Проблема Набряк шкіри, підшкірної жирової клітковини, гіпо­термія

Причина Мікседема — недостатність щитоподібної залози (гіпо­тиреоз).

Мета Нормалізувати функцію щитоподібної залози.

Дії Організувати консультацію ендокринолога.

медичної Контролювати проведення замісної терапії препаратом

сестри тиреоїдином за призначенням ендокринолога.

Під час проведення диспансеризації дітей з гіпотирео­зом консультувати їх у невропатолога, стежити за їх психічно-нервовим розвитком.

Проблема Задишка, серцебиття, підвищена пітливість, збуд­ливість, розлад сну

Причина Тиреотоксикоз.

Мета Нормалізувати функцію щитоподібної залози.

Дії Забезпечити пацієнту фізичний і психічний спокій.

медичної Організувати консультацію ендокринолога.

сестри Організувати повноцінне харчування.

Контролювати проведення терапії за призначенням ендокринолога (використовують препарати йоду). Якщо консервативне лікування тривалістю 4 — 6 міс не дає ефекту, вирішувати питання про хірургічне втру­чання

Проблема Видиме збільшення щитоподібної залози. Дефор­мація шиї

Причина Ендемічний зоб.

Мета Зменшити розміри щитоподібної залози, нормалізувати її функцію.

Дії Організувати консультацію ендокринолога.

медичної Контролювати проведення лікування препаратом анти-

сестри струміном за призначенням ендокринолога. Налагодити повноцінне харчування пацієнта. Простежити за нормалізацією режиму дня.

Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз

Прищитоподібні залози — це тільця овальної форми, мають гладеньку поверхню, розмір їх у дорослої людини становить 5—7 mm x 2—4 мм, маса — 20—50 г. Розрізняють дві верхні й дві нижні залози. Розташовані чотири залози в клітковині між частками щитоподібної залози і страво­ходом.

Прищитоподібні залози виділяють у кров паратгормон, який в ор­ганізмі підтримує гомеостаз кальцію. Цей гормон підвищує рівень кальцію в крові, збільшує активність остеоцитів і остеокластів, зменшує реабсорбцію фосфору в канальцях нирок і тим самим збільшує фосфат-урію, підвищує утворення в нирках активної форми вітаміну D₃, підвищує реабсорбцію кальцію в тонких кишках.

Прищитоподібні залози починають розвиватися на 5—6-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Водночас починається секреція паратгор-мону, його роль у плода така сама, як і в дорослих — підтримання нор­мальної концентрації кальцію в крові. Концентрація паратгормону в крові судин пуповини близька до концентрації гормону в крові матері — 70— 330 мг в 1 л, підтримуються ці концентрації незалежно одна від одної.

Після народження дитини в прищитоподібних залозах відбуваються гістологічні зміни. З'являються оксифільні клітини, кількість їх збільшується до 10 років, а вже у віці 12 років у залозах з'являється жирова тканина й об'єм залозистої тканини поступово зменшується. Максимальна функціональна ак­тивність залоз проявляється в перші 2 роки життя, коли остеогенез найінтенсивніший; у подальшому функція залоз повільно знижується.

Проблеми, які виникають

у пацієнта в разі порушення функцій

прищитоподібних залоз

Прямим об'єктивним методом оцінки стану і функцій прищитоподібних залоз є визначення в крові рівня паратгормону, а також рівня іонізованого кальцію в сироватці крові, рівня загального кальцію в сироватці крові та фосфору в сечі.

Стан прищитоподібних залоз оцінюють після з'ясування таких клінічних ознак:

—підвищена нервово-м'язова збудливість;

—ураження кісток, зубів;

—ураження шкіри і її придатків.

Обов'язково слід враховувати дані лабораторних досліджень, ультра­звукової діагностики, термографії, томографії.

Медична сестра виявляє проблеми пацієнта, обговорює їх з родичами і для вирішення цих проблеми складає план сестринського догляду.

Проблема Спазм м'язів кистей рук, стоп, ларингоспазм, мож­ливі загальні судоми

Причина Ппопаратиреоз (тетанія) через недостатнє продуку­вання паратгормону внаслідок природженої неповно­цінності залоз, інфекції, інтоксикації, спазмофілії.

Мета Провести ліквідацію гіпокальціємії, гіпофосфатемії, сек­реторної недостатності прищитоподібних залоз.

Дії Під час гострого нападу тетанії ввести 10 % розчин

медичної кальцію глюконату з розрахунку 1 мп на кожен рік

сестри життя, дорослим — 10—15 мл внутрішньовенне або внутрішньом'язово (можна вводити внутрішньовенне в 10 % розчині кальцію хлориду в тій же дозі). Організувати консультацію ендокринолога. Провести обстеження пацієнта з використанням до­даткових методів.

За призначенням лікаря проводити курс препаратами кальцію. До курсу лікування включають препарати вітаміну D, амонію хлорид, седативні препарати, гор­мони.

Проблема Біль у кістках, часті переломи кісток унаслідок незначного навантаження

Причина Гіперпаратиреоз через надлишок секреції паратгормону в разі гіперплазії залозистої тканини.

Мета Нормалізувати обмін кальцію в організмі, зменшити секрецію паратгормону, припинити прогресування хвороби.

Дії Після встановлення діагнозу лікарем-ендокринологом

медичної вирішувати питання про хірургічне втручання,

сестри оскільки видалення частини залози — єдиний метод лікування.

Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз

Надниркові залози — це парні утвори, які розташовані за очеревиною над верхніми полюсами нирок на рівні XI—XII грудних хребців (мал. 12). Кожна надниркова залоза має кірковий шар і мозкову речовину. Гісто­логічне в корі надниркових залоз розрізняють три зони, кожна з яких ви­робляє свої гормони, а саме:

• клубочкова зона синтезує мінералокортикоїди;

• пучкова зона — глюкокортикоїди;

• сітчаста зона — андрогени.

Первинна кора надниркових залоз закладається в ембріона на 4—5-му тижні його розвитку. На 2-му місяці кора ділиться на два шари: тонкий зовнішній (потім розвивається в постійну кору надниркових залоз) і ма­сивніший внутрішній (короткочасна фетальна кора). З кінця 2-го місяця починається секреція гормонів. У першій половині вагітності в організмі плода гормони секретуються фетальною корою надниркових залоз, у другій половині вагітності — зовнішньою справжньою корою наднирко­вих залоз. На 8-му тижні ембріогенезу синтезуються гормони — поперед­ники естрогенів. Після 6-го місяця внутрішньоутробного розвитку почи­нають вироблятися глюкокортикоїди (кортизон). На 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку надниркові залози починають реагувати на АКТЕ Перед народженням дитини в крові плода високий рівень глюкокор-тикоїдів відповідає їх рівню в крові матері. Для плода глюкокортикоїди ма­ють велике значення, оскільки вони потрібні для синтезу і відкладення глікогену в печінці, розвитку загруднинної залози і легень. Глюкокорти­коїди необхідні для утворення в легенях сурфактанту, у разі гіпофункції

Man. 12. Схема розташування надниркових залоз:

1 — надниркові залози; 2 — нирки

цих гормонів у період внутрішньоутробного розвитку в новонароджених проявляється синдром гіалінових мембран і ателектазів.

Продукування мінералокортикоїдів починається з 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку. У крові плода визначається альдостерон, концентрація якого з часом збільшується.

У новонародженої дитини справжня кора надниркових залоз має три зони, як у дорослих. Фетальна кора після народження дегенерує. У 1-й тиждень життя дитини диференціація фетальної кори відбувається на 50 %, наприкінці 1-го року життя залишається лише 15 % фетальної кори.

Функція кори надниркових залоз після народження значно змінюється. У перші дні життя в новонародженого синтез кортикосте­роїдів знижений, з 10-го дня він підвищується, а з 2-го тижня стає як у до­рослих. На 3-му тижні формується добовий ритм секреції.

У дітей віком 1—3 років секреція кортикостероїдів збільшується. До періоду статевого дозрівання секреція гідрокортизонів нижча, ніж у до­рослих. У 12 років їх секреція збільшується, з'являються відмінності ви­роблення кортикостероїдів: у хлопчиків їх виробляється більше (екс­креція кетостероїдів 8—9 мг), ніж у дівчаток (екскреція кетостероїдів 7 мг). Порушення діяльності надниркових залоз у дітей призводить до важких хвороб.

Мал. 13. Середня маса надниркових залоз у дітей різного віку

та в дорослої людини

Мозкова речовина надниркових залоз формується в онтогенезі пізно. Синтез адреналіну починається з кінця 3-го місяця внутрішньоутробного розвиту. Адреналіну в плода утворюється мало.

У новонароджених мозкова речовина надниркових залоз розвинута недостатньо. Збільшення хромафітних клітин відбувається з 3—4 років до 7—8 років. Від народження до 7 років маса мозкової речовини збільшується в 2,5 разу (маса тіла дитини — у 5 разів). У 10 років маса мозкової речовини така сама, як у дорослих (мал. 13). Новонароджені діти вже з перших днів реагують на стреси, при цьому в них підвищується се­креція катехоламінів, переважно норадреналіну. Катехоламіни беруть участь у терморегуляції, посилюють окисні процеси в разі охолодження. Протягом 1-го року життя секреція катехоламінів посилюється.

У віці від 1 до 3 років формується добова і сезонна циклічність вироб­лення катехоламінів. Виділення норадреналіну має два періоди добового збільшення екскреції: перший — о 9—12 год, другий — о 18—21 год. Ек­скреція адреналіну мінімальна вночі. Весною катехоламінів виробляється більше. З віком роль катехоламінів підвищується в адаптогенних реакціях організму, регуляції обміну вуглеводів, діяльності системи кровообігу та інших системах організму. Тому протягом дитячого віку секреція кате­холамінів увесь час збільшується.

Геронтологічні зміни надниркових залоз

Вікові зміни в структурі надниркових залоз проявляються в розростанні сполучної тканини, часто розвиваються мікроаденоми, вогнищеві гіпер­плазії, лімфоплазмоцитарні інфільтрати, атрофія кіркового шару наднир­кових залоз. У клітинах кіркового шару також відбуваються дегенера­тивні зміни в ядрах і мітохондріях, з'являються лізосоми, ліпідні гранули, вакуолі.

Клубочкова зона надниркових залоз виділяє мінералокортикоїди, го­ловним гормоном є альдостерон, який підтримує водний баланс організму. У чоловіків значно зменшується виділення альдостерону після 60 років, у жінок — після 70 років. У клімактеричний період значно зменшуються статеві гормони, які підтримують і посилюють діяльність клубочкової зо­ни прямо і через АКТГ передньої частки гіпофіза.

Пучкова зона кори надниркових залоз синтезує глюкокортикоїди, вони регулюють обмін білків, жирів, вуглеводів, підтримують гомеостаз ор­ганізму, формують адаптивні реакції. Найбільшу біологічну активність ма­ють кортизол і кортикостерон. З глобуліном зв'язується 75 % кортизолу, 15 % — з альбуміном, тільки 8—10 % загальної кількості кортизолу зали­шається у вільній, біологічно активній формі. Зниження секреції глюко-кортикоїдів починається після 70 років, після 80 років їх рівень становить 75 % від їх норми в зрілому віці. Уведений кортизон у людини старечого віку зникає з плазми крові значно повільніше, ніж у молодої.

Таким чином, у людей після 70 років вироблення глюкокортикосте-роїдів зменшується порівняно з людьми молодого віку, але метаболізм їх затримується, що зумовлює збереження цих гормонів у крові, крім того, змінюється чутливість тканин до сприйняття гормонів.

Сітчаста зона кори надниркових залоз виробляє андростероїди (анд-ростерон, адреностерон, дигідроепіандростерон). З сечею виділяються метаболіти андрогенів — нейтральні 17-кетостероїди (17-КС).

У період статевого дозрівання, у зрілому віці та в період старіння ор­ганізму змінюється не сумарний показник нейтральних 17-КС, а їх фракційний склад. Коефіцієнт зміни співвідношення фракцій особливо порушується в старечому віці. Після 85 років у чоловіків 17-КС зни­жується в 3 рази, у жінок — у 2 рази порівняно з людьми зрілого віку. Зі зниженням статевої функції у чоловіків і жінок у клімактеричний період статева зона змінюється найбільше серед усіх зон кори надниркових залоз. Такі зміни починають розвиватись у жінок у 50—54 роки, у чоловіків — у 60—64 роки.

Отже, андрогенна функція кори надниркових залоз значно змен­шується вже після 60 років, тоді як глюкокортикоїдна функція змінюється мало і на більш пізніх етапах онтогенезу. Одночасно зростає чутливість кори надниркових залоз до кортикотропіну, зменшуються реактивна влас­тивість залоз, їх потенційні можливості, швидко наростає виснаження функціональної діяльності надниркових залоз.

Мозкова речовина надниркових залоз є автономною частиною організму, виділяє катехоламіни, від яких залежать процеси старіння організму. У ста­речому віці знижується синтез медіаторів нервової системи, послаблюється захоплення їх симпатичними гангліями, нервами, відбувається перерозподіл шляхів їх перетворення, підвищується чутливість адренорецепторів. Зміню­ються сезонні коливання катехоламінів у різних відділах мозку в зрілому і старечому віці, а також добові коливання та коливання в разі стресових станів. Але незважаючи на геронтологічні зміни надниркових залоз у процесі старіння організму, ці залози залишаються важливим ланцюжком організації людини до самих пізніх термінів онтогенезу.

Проблеми, які виникають у пацієнта

в разі порушення функцій надниркових залоз

Для визначення форми і розмірів надниркових залоз використовують ме­тоди ультразвукового сканування, комп'ютерну томографію.

Для визначення функцій кори надниркових залоз, діагностики пухлин цього органа використовують радіоізотопне сканування з йодованим холе-стеролом, а також проводять дослідження рівня кортизолу в крові, визна­чення 17-КС у сечі, проводять проби з навантаженням на АКТГ, преднізо­лон, дексаметазон, метопірон.

У разі порушення функцій надниркових залоз медична сестра виявляє проблеми пацієнта, узгоджує їх з родичами і складає план сестринського догляду.

Проблема Пігментація шкіри, тахікардія, задишка, слабкість, втрата апетиту, схуднення

Причина Хронічна недостатність надниркових залоз (хвороба Аддісона), яка розвивається на тлі гострих та хронічних інфекцій, автоімунних процесів, гіпоплазії кори надниркових залоз через зниження секреції АКТГ.

Дата добавления: 2014-12-29