Стаття 14

Стаття 13.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін

Державний контроль за цінами здійснюється при встановлені і застосуванні фіксованих і регульованих цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадським організаціями.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного закону.

Господарські суб’єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.

Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів у республіці, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя населення. В організації статистичного нагляду беруть участь органи, які встановлюють ціни і тарифи, та фінансові органи.

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін

Вся необґрунтована одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залучення коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організації в банківських установах за рішенням суду (арбітражного суду).

Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити в арбітражі порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Особи винні у порушені порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Тема 1. Економічна суть цін та принципи ціноутворення.

4 План

1. Поняття ціни і процесу ціноутворення.

2. Типи моделювання ціни

3. Ринковий механізм ціноутворення

4. Державне регулювання цін

¨ Список літератури

1. Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень.

2. Закон України “Про ціни і ціноутворення”

3. Бойчик І. М., Харін М. С. “Економіка підприємства” К.: 2001 - с. 210

4. Салімжанов И. К. “Ценообразование”. – М.: Финстатинформ, 2001 – с. 6

1. Економічна суть цін та принципи ціноутворення

1.1. Поняття ціни, процесу ціноутворення та функції цін

Ціна – це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або отримується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні моменти.

Ціна на будь який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов’язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структура.

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:

· виживання на ринку як мету ставлять тоді коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись що ринок буде чутливим до них;

· максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

· лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою з метою збільшення частки підприємства на ринку;

· лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати великі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

В умовах товарного виробництва й обігу продукти праці виготовляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару необов'язково має збігається з вартістю: вона може відхилятися нагору й униз від вартості в залежності від попиту і пропозиції даного товару. У ринкових коливаннях цін навколо вартості виявляється чинність закону вартості - економічного закону товарного виробництва. Закон вартості спонукає товаровиробників рахуватися із суспільно необхідними витратами праці і домагатися їхнього зниження, регулює розподіл суспільної праці і засобів виробництва між галузями народного господарства.

Ціна повинна відбивати інтереси як виробників, так і споживачів товарів. Вона повинна забезпечити виробнику відшкодування витрат із визначеною прибутковістю, а споживачу - економічну вигоду від експлуатації даного товару.

1.2. Типи моделювання цін

За типами моделей утворення усі ціни поділяються надві великі групи: виробничі та споживчі.

Виробничі ціни – це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:

1. Гуртові ціни – це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою, або гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

2. Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукція державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, вторсировини.

3. Кошторисні ціни – ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни – ціни на товари та послуги що реалізуються населенню. До них належать:

Роздрібні ціни – ціни за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі.

Різновиди роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

· державні (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари; поділяються на фіксовані і регульовані);

· договірні (встановлюються за домовленістю між покупцем і продавцем товару і можуть змінюватися за взаємною згодою сторін);

· вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі з врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширені асортименту товарі і запобіганні ажіотажного попиту і спекуляції);

· ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанням ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена у національній валюті).

Важливу роль у вирішені завдань науково-технічного прогресу відіграють – лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна – це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Ціни "Франко" – це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

1. франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

2. франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов’язані з доставкою продукції до місця знаходження споживача);

3. франко-кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (АЗ) (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надавання послуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності по виготовленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподаткування обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір – непрямий податок що включається до ціни товарів.

Мито нараховується з вартості або обсягу товарів, що підлягають митному збору на території України.

Сума грошової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги, тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов’язані із виробництвом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають. На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон’юнктура, а саме такі фактори:

1) державне регулювання цін;

2) конкуренція виробників;

3) співвідношення попиту та пропозиції;

4) купівельна спроможність грошей;

5) якість товару та інші.

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються ряд методів.

В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

1) територіальні ціни (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);

2) ціни за знижками (встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і збереженню продукції, сезонні знижки);

3) ціни стимулювання покупок (фірми у деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни за даний товар);

4) пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);

5) ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи:

"зняття вершків на ринку" – на товари встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців;

"проникнення на ринок" – встановлюються низькі ціни на нові товари для привертання уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку).

1.3. Ринковий механізм ціноутворення

Ціна виступає як головна й універсальна форма зв'язку товаровиробника і ринку. Вона уможливлює (або робить неможливою) купівлю-продаж товару, а отже, і саме економічне існування виробника товару. Можливості реалізації практично всіх економічних інтересів в остаточному підсумку визначаються рівнем ціни, по якій продається і купується товар. Правильний вибір ціни є запорукою гарного фінансового стану і фінансової стійкості підприємства (фірми), успішної реалізації тактичного і стратегічного планування.

Світовою практикою нагромаджено достатньо великий досвід розробки і використання ринкового механізму ціноутворення, на який впливають такі умови:

• кількість суб'єктів ринку (продавців і покупців):

чим їх більше, тим у меншому ступені змінюється ціна;

• незалежність суб'єктів ринку: чим їх менше, тим більше можливостей як у продавців, так і в покупців впливати на рівень ціни і навпаки;

• ступінь індивідуалізації продукції (робіт, послуг): чим більш різноманітний їхній асортимент, тим більша можливість того, що окремі їхні види зможуть витримати загальний напружений стан ринку;

• зовнішні обмеження: на рівень цін на ринку впливають такі чинники, як попит, пропозиція, державне регулювання цін і інші. Процес виробітки промислової стратегії в області встановлення цін на продукцію складається з ряду послідовних етапів установлення цілей ціноутворення; оцінки попиту; вивчення цін на продукти конкурентів; вибору методу ціноутворення; урахування чинників, що впливають на встановлення ціни; остаточного встановлення ціни.

Встановлення цілей ціноутворення. Для розробки відповідної цінової стратегії підприємство (фірма) повинно насамперед визначити цілі, що багато в чому видні вже із самого функціонування на ринку продукції (робіт, послуг). Ці цілі повинні бути спрямовані на досягнення підприємством стратегічних задач, що стоять перед ним у конкретному ринковому сегменті.

Оцінка попиту. У загальному випадку ціна і попит знаходяться в обернено-пропорційній залежності, тобто зі збільшенням ціни попит падає і навпаки. Проте характер цього зв'язку не однаковий для різноманітних видів продукції, оскільки підвищення цін на деякі з них може сприйматися як значне поліпшення їхньої якості і призводити до підвищення попиту. Але такий ріст попиту можливий тільки до визначеної межі, після чого знову починається спад.

Вивчення попиту на промислову продукцію ведеться на підставі великої інформації про його рівні при різноманітних цінах. Отже, адекватність оцінки попиту і встановлення оптимальної ціни на продукцію значною мірою визначаються ступенем розвитку на підприємстві маркетингової інформації.

Повинна виділятися окремо динаміка попиту на кожний вид продукції з погляду рівня цін на нього, інтенсивності рекламних заходів, засобу доставки, ступеня насичення ринку даним видом продукції, продукцією-аналогом або продукцією-замінником. Дуже важливо не припустити перехрещування окремих чинників, щоб одержати об'єктивну оцінку впливу кожного з них на рівень попиту.

Виявлений характер впливу кожного з чинників дозволяє знайти оптимальні умови, що забезпечують необхідний попит, а отже, і відповідний йому рівень ціни на продукт.

Нарешті, для адекватної оцінки попиту необхідно брати до уваги його чутливість до зміни ціни. Якщо незначна зміна ціни веде до істотної зміни попиту, то він рахується еластичним.

Ступінь еластичності попиту на окремий продукт дозволяє скорегувати ціну на нього. Так, якщо попит недостатньо еластичний, підприємство може спробувати поступово піднімати ціну на продукцію доти, поки це не відбивається небажаною уявою на її збуті. Проте таким прийомом не варто зловживати, оскільки можна підірвати відданість споживачів. При еластичному попиті, особливо якщо підприємство не задоволене розміром поточних прибутків, не зайвим було б злегка понизити ціну, щоб стимулювати збут і тим самим підвищити розмір одержуваного прибутку.

Вивчення цін на продукти конкурентів. Ціни, установлювані конкурентами, багато в чому визначають цінову стратегію підприємства, тому вони підлягають ретельному аналізу. Ціни на промислову продукцію і її якість повинні знаходитися в прямої залежності, тому споживачі, обираючи підприємство для обслуговування, ринуться зіставити насамперед ці показники. Перевага віддається тому підприємству, у якого ціни в більшій мірі відповідають рівню якості.

Для аналізу продукції конкурентів підприємства звичайно удаються до експертних оцінок показників якості.

Якість продукції конкурентів і доступність цін на них можна оцінити, узнавши про це думку самих споживачів.

Порівнюючи показники якості і ціни конкурентів з аналогічними показниками свого підприємства, службовці відділу маркетингу повинні зробити визначені висновки про спрямованість роздроблювальної цінової стратегії. Для цього ціни конкурентів беруться в якості відправної точки досліджень. Якщо якість продукції конкурентів перевершує аналогічні показники підприємства, то говорити про встановлення ціни на тому ж рівні не має змісту. Якщож якість продукції підприємства приблизно відповідає якості, запропонована конкурентами, тобто всі підстави для встановлення ціни, близької до ціни конкурентів. Таким чином, для виробітки продуманої цінової стратегії рівень цін і якість продукції конкурентів повинні прийматися за базу порівняння.

Вибір методу ціноутворення. Розробляючи цінову стратегію, підприємство може вибрати один з альтернативних методів ціноутворення.

Урахування чинників, що впливають на встановлення ціни. Обраний метод ціноутворення багато в чому визначає цінову стратегію підприємства, для успішного здійснення котрої необхідно враховувати ряд чинників, що впливають на встановлення цін. Це такі чинники:

• імідж підприємства. Ним багато в чому визначається встановлення цін. Підприємство, пропонуючи свою продукцію споживачам, повинно насамперед піклуватися про те, як воно буде виглядати на фоні інших підприємств, як буде сприйматися споживачами його продукція. Формування іміджу підприємства відбувається під впливом множини чинників - таких, як відношення зі споживачами, якість продукції і ціна на неї. Розробляючи цінову стратегію, підприємство повинно враховувати сприйманий споживачами імідж, оскільки чим більшим авторитетом воно володіє, тим більшою довірою і популярністю користується його продукція;

• географічне розміщення. Багато підприємств мають розгалужену мережу філій і продають свою продукцію по усьому світі. У зв'язку з цим виникає необхідність орієнтації цінової стратегії на особливості грошових ринків у різних країнах (регіонах). Застосування єдиної цінової стратегії без урахування географічного чинника може призвести до істотних утрат, що так чи інакше змусить підприємство переглянути свої підходи до ціноутворення;

• вплив інших суб'єктів ринку. Крім конкурентів на цінову стратегію підприємства можуть натиснути споживачі, уряд. У багатьох випадках щоб уникнути конфліктів із споживачами своєї продукції і для підтримки свого іміджу підприємства йдуть назустріч побажанням споживачів, що стосуються проведеної політики встановлення цін. Проте варто намагатися не припускати таких "побажань", проводячи гнучку цінову стратегію. Якщо все-таки не вдасться уникнути подібного положення, то перед прийняттям відповідного рішення необхідно оцінити якісний і кількісний склад споживачів, що висувають які-небудь вимоги, і в залежності від цього вносити прийнятні корективи в цінову стратегію;

• цінові знижки. Багато підприємств активно використовують у своїх цінових стратегіях різного роду цінові знижки, що покликані стимулювати придбання промислової продукції у великих обсягах. Звичайно подібні цінові скидки застосовуються у відношенні значних споживачів продукції. Проте застосування знижок і надбавок жадає від підприємств точного аналізу своїх витрат, щоб ріст обсягів продажів сприяв не скороченню, а збільшенню прибутку.

Остаточне встановлення ціни. Обраний метод ціноутворення багато в чому визначає розмір майбутньої ціни на промислову продукцію, проте остаточно встановлена ціна може істотно відрізнятися від запропонованої заздалегідь. Це пояснюється наявністю описаних вище чинників, що впливають на встановлення цін. Урахування цих чинників таки не дає ще остаточної ціни, оскільки необхідний також аналіз деяких психологічних показників.

Встановлюючи остаточну ціну, варто подбати про те, щоб вона була доступна споживачам і в той же час підкреслювала якість продукції. Рахується, що споживачі краще сприймають ціну, що закінчується на непарне число. Так, ціна 49 грн. сприймається покупцем як уже перевищуюча 40 грн., а ціна в 50 грн. - уже як перевищуюча 50 грн.

Крім того, якщо підприємство припускає встановити ціну вище цін на аналогічні продукти конкурентів, то це варто робити з таким розрахунком, щоб це перевищення не утворювалося кратним. Наприклад, не рекомендується встановлювати ціну, що у 1,5-2 разу буде перевищувати ціни конкурентів. Аналогічно якщо підприємство розраховує, що його ціна повинна бути нижче цін конкурентів, те її доцільно встановити такий (якщо, звичайно, дозволяють можливості), щоб гадане зниження було кратним, наприклад на третину нижче цін основних конкурентів. У цьому випадку психологія споживача спрацює набагато швидше, що окупить усі початкові витрати.

Таким чином, проаналізувавши усе більш-менш значні чинники, підприємство має можливість остаточно встановити ціну на свою продукцію.

1.4. Державне регулювання цін

Політика ціноутворення є складовою частиною економічної і соціальної політики будь-якої держави. Органи державного управління будують свої відношення з товаровиробниками, використовуючи такі важелі:

• податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і податкових пільг, цін і правил ціноутворення, дотацій, економічних санкцій і ліцензій, соціальних і екологічних норм і нормативів;

• нау ково-технічні, економічні і соціальні державні і регіональні програми;

• державні замовлення на виробництво продукції, виконання робіт і послуг для державних потреб.

Рівень і співвідношення цін на товари виробничого і невиробничого призначення зачіпають інтереси всіх суб'єктів виробничої діяльності, невиробничої сфери і населення.

Основні принципи встановлення і застосування цін на товари і тарифи на послуги, організації контролю за їхнім дотриманням на території України визначаються Законом України "Про ціни і ціноутворення" і іншими законодавчими і нормативними документами. Дія цього закону поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності і підпорядкованості. Відповідно до цього закону в народному господарстві України застосовуються вільні, державні фіксовані і державні регульовані ціни і тарифи, а також контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.

Дії держави в регулюванні цін можуть бути короткостроковими і довгостроковими.

Державне регулювання в сфері ціноутворення і використання цін здійснюється різноманітними методами, серед яких можна виділити:

• визначення переліку продукції і послуг, підметів державному регулюванню, у тому числі монопольної продукції;

• установлення граничних рівнів цін і тарифів, а також торгових надвишок (знижок);

• нормування рентабельності;

• заморожування цін.

У першу чергу державному регулюванню підлягають ціни на продукцію і послуги підприємств державної власності. До них відносяться тарифи на залізничні перевезення, комунально-побутові послуги і квартирну плату, послуги зв'язку й ін.

У кризових ситуаціях державні органи можуть установлювати граничні ціни на товари недержавного сектора (на хліб і хлібобулочні вироби, масло-молочну продукцію, дитяче харчування й ін.).

Зарубіжна практика має достатньо прикладів, коли рівень цін на визначені товари недержавних підприємств затверджується рішенням міждержавних органів (установлення цін на вугілля і чорні метали Європейським об'єднанням вугілля і стали, цін на нафту країнами ОПЕК, закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС і ін.).

До методів регулювання цін ставиться встановлення податку з додаткової вартості (ПДВ) і розміру акцизного збору.

Звільнення окремих товарів від ПДВ, зміна ставки цього податку на ті або інші товари дозволяють ефективно впливати на структурні зміни і розвиток виробництва в бажаних напрямках.

Велике значення має державне регулювання цін у зовнішній торгівлі. Підприємства - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності - визначають конкретні ціни на договірних умовах з урахуванням попиту і пропозиції. В окремих випадках контрактні ціни повинні визначатися відповідно до індикативних цін, що встановлюються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків.

В зарубіжних країнах використовуються також інші методи державного впливу на ціни. Це досягається законами антимонопольного характеру, про нечесну торгівлю (зокрема, антидемпінговим законодавством), про цінову рекламу й ін.

Державне регулювання цін може включати заходи законодавчого і судового характеру. У однім випадку ціноутворення в державі регламентується законами Верховної Ради, в інше - розпорядженнями державних і місцевих органів влади. У третьому випадку ті або інші спірні питання вирішуються в судовому (арбітражному) порядку. В усіх випадках установлюються визначені обмеження, правила, нормативи, що є обов'язковими для учасників ринку.

Державний контроль за цінами здійснюється в сфері дії державних фіксованих і регульованих цін і тарифів. У сфері дії вільних цін контролюються правомірність їхній застосування і дотримання вимог антимонопольного законодавства. Цей контроль здійснюється органами, на котрі ці функції покладені урядом. В Україні такими органами є Державна інспекція по контролі за цінами при Міністерстві економіки і Державний комітет України з питань захисту прав споживачів.

Особи, винні в порушенні порядку встановлення і застосування цін і тарифів, залучаються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

< Запам’ятайте. 1. Ціна є грошовий вираз вартості товару. 2. Ціна повинна забезпечувати виробнику відшкодування витрат із визначеною прибутковістю, а споживачу - економічну вигоду від користування даним товаром. 3. Ціна виконує такі функції: облікову, розподільну, стимулюючу і регулюючу. 4. Процес промислової стратегії в області ціноутворення складається з ряду послідовних етапів: установлення цілей ціноутворення; оцінки попиту; вивчення цін на товари конкурентів; вибору методу ціноутворення; урахування чинників, що впливають на встановлення ціни; остаточного встановлення ціни. 5. Держава будує свої відношення з товаровиробниками за допомогою податкової і фінансово-кредитної системи, цін і правил ціноутворення, соціальних і екологічних норм і нормативів, різноманітних державних і регіональних програм, держзамовлення для державних потреб і ін. 6. Держава обмежує дії ринкового механізму ціноутворення з метою соціального захисту населення. 7. Регулювання цін здійснюється прямими і непрямими методами.    

? Виконайте

Завдання 1. Ви маєте 25 грн., на які можете піти в кафе, подивитися цікавий спектакль, купити книгу по теорії ціноутворення. Серед множини альтернативних можливостей ви зробили один вибір - купили книгу: а) яку вартість по її характеру має ваша книга? б) який розмір цієї вартості?

´ Питання для самоконтролю

1. В чому полягає економічна суть ціни і ціноутворення?

2. Які функції виконує ціна?

3. На які групи поділяються ціни за моделюванням?

4. Які типи моделювання цін.

5. Якими методами держава регулює ціни?

Тема 2. Види цін в залежності від основних факторів ціноутворення

Дата добавления: 2014-12-23