Передмова. 5 страница

Державна підтримка паритету цін здійснюється за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних джерел (використання спе­ціальних фондів, митних зборів, пільгових ставок ПДВ та ін.), якщо це не суперечить законодавству України.

Розрахунок паритетних цін обміну між переробною промисловістю і сільським господарством

Для відшкодування нормативних витрат коштів і забезпе­чення однакового прибутку на одиницю їх витрат на формування основних і оборотних засобів з урахуванням терміну їх обороту застосовують формулу:

Ц = Сп + Вовф х Кнп + Спа х Кнп х Коб,

де Ц - ціна продукції; Сп - собівартість продукції; Спа - собі­вартість продукції без суми амортизаційний відрахувань; Вовф - вартість основних виробничих фондів; Кнп - коефіцієнт норми прибутку; Коб - коефіцієнт обороту витрат, який визначається діленням терміну в днях (місяцях) виробничого циклу і обороту витрат (крім амортизації) у процесі виробництва сировини, її переробки і реалізації готової продукції на 365 днів (чи 12 міся­ців).

За умови, коли виробничий цикл триває більше року (напри­клад, вирощування і відгодівля великої рогатої худоби), вартість основних фондів слід обчислювати з урахуванням терміну виробничого циклу за формулою:

Ц = Сп + (Вовф + Спа) х Кнп х Коб.

Еквівалентні ціни

Еквівалентні ціни формуються виходячи із середньо галузевих нормативних витрат та норми прибутку на авансований капі­тал на рівні середньої по народному господарству. Такий рівень цін забезпечує розширене відтворення виробництва.

В разі реалі­зації продукції, передбаченої державними програмами, за цінами, нижчими від еквівалентних, товаровиробникам має відшкодову­ватися різниця. З цією метою в державному бюджеті передбачає­ться спеціальний фонд регулювання цін і доходів сільськогоспо­дарських товаровиробників.

Розмір та перелік продукції, яка ви­робляється та реалізується за державними програмами, та рівні цін підтримки й еквівалентних цін затверджуються урядом.

Перші кроки у цьому напрямі в Україні вже зроблено. Зако­ном передбачена нульова ставка податку на додану вартість від продажу молока та м'яса в живій масі, що дало можливість під­вищити реалізаційні ціни на молоко та м'ясо відповідно на 15 та 9%. Однак ці заходи не вирішують проблеми диспаритету.

6.4. Система державної підтримки цін і доходів сільськогосподарського товаровиробника

Диспаритет цін у 1998 р. порівняно з 1990 досяг шести­кратного розміру, в результаті чого сільськогосподарське ви­робництво стало збитковим (у 1998р. збитковість становила близько 30%).

Світовий досвід свідчить, що значна державна підтримка власних сільськогосподарських товаровиробників застосовується в багатьох розвинутих країнах, її питома вага у вартості сільсь­когосподарської продукції в Японії досягає 66%, Канаді - 45, країнах ЄС - 49 і США - 30%.

Застосування державного регулювання цін шляхом встанов­лення дотацій населенню з низькими доходами проблематичне, оскільки такою допомогою необхідно було б охопити переважну більшість населення.

Нині найбільш економічно обгрунтованим слід вважати ме­тод підтримки доходів товаровиробників через запровадження системи цін підтримки та еквівалентних цін на сільськогосподар­ську продукцію. Суть його полягає в тому, що на окремі найваж­ливіші види продукції, виробництво яких передбачене держав­ними програмами, встановлюються гарантовані мінімальні ціни - ціни підтримки.

Ціни підтримки

Ціни підтримки визначаються на основі нормативних галу­зевих витрат та прибутку, необхідного для сплати обов'язкових платежів до бюджету. Такі ціни забезпечують просте відтворення сільськогосподарського виробництва.

6.5. Ціновий моніторинг в АПК

В умовах вільного ціноутворення цілеспрямована діяльність суб'єктів господарювання неможлива без наявності оперативної достовірної інформації про ціни на сільськогосподарську проду­кцію і продовольство, рівень попиту і пропозиції щодо конкрет­них їх видів.

Створення механізму збирання, обробки, зберігання та по­ширення найбільш доступної не тільки для товаровиробників, а й широкого кола споживачів продукції, достовірної та надійної оперативної інформації про ціни, рівень попиту і пропозиції по­кликана забезпечити система цінового моніторингу, яка започат­ковується в Україні.

Передбачається, що служби цінового моні­торингу діятимуть на районному, обласному та загально галузевому рівнях. Вони збиратимуть та поширюватимуть ринкову ін­формацію через всі можливі оперативні канали: окремі тиражу­вання, пресу, радіотелефонну мережу тощо. Така система ринко­вої інформації існує в більшості країн світу.

Методологія збирання інформації та складання звіту уніфі­ковані, що дозволяє користувачам оперативно аналізувати тенде­нції щодо цін різноманітної продукції на різних ринках та при­ймати обґрунтовані рішення про тактичні дії в агробізнесі.

Бартерні угоди

Перехід до суцільної лібералізації цін призвів до гіперінфля­ції, знецінення коштів господарських суб'єктів, погіршення між­галузевих співвідношень, зменшення попиту, зниження ефектив­ності виробництва, скорочення оборотних коштів, а в кінцевому підсумку - до втрати грошової маси та кризи неплатежів.

Платіжні кошти у великих масштабах почали витіснятися бартером за схемою „товар-товар". Високі процентні ставки упо­вільнили кредитну активність суб'єктів господарювання. Жорст­ка кредитно-фінансова політика держави спровокувала недосту­пність коштів для більшості з них. Негативний вплив на обсяги грошової маси справляє, також доларизація економіки.

Все це особливо позначилося на бартеризації в агропромис­ловому комплексі, насамперед у сільському господарстві. Укла­дання бартерних угод набуло значного поширення у взаємовід­носинах підприємств галузі з партнерами (у 1998 р. за бартерни­ми угодами реалізовано близько 30% продукції рослинництва і тваринництва).

Бартерні операції - вимушена форма відносин. Заходи, яких вживає уряд щодо подолання кризи неплатежів та уникнення бартерних операцій переважно дисциплінарними методами, не дають позитивних наслідків. Нині Україна має одну з найменших у Європі масу готівки (в 1998 р. - 13,6% ВВП).

Вирішення даної проблеми можливе лише при активному втручанні держави в регулювання економіки.

Банківська структура повинна кредитувати передусім власне виробництво - основу ринкової економічної системи, обмежува­ти переливання грошової маси з виробничої сфери до сфери обігу капіталу, де вона переходить у готівку, яка живить тіньову еко­номіку.

Правила укладання комерційних угод

Вчасне і повне виконання умов комерційної угоди значною мірою залежить від юридичне грамотного оформлення. Крім сут­тєвих умов (реквізити сторін, їх права та обв'язки), договір пови­нен містити інформацію про конкретні терміни, дати, "ціни, вимо­ги до якості товару, адресу поставки.

Бажана наявність фінансо­вої гарантії банку (при великих сумах договорів). Необхідно уто­чнити відповідальність сторін за порушення договору; пеня за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Угода про порядок здаван­ня-приймання робіт (виконання договору) оформлюється відпо­відним актом. Перед укладанням договору необхідно перевірити партнера, з'ясувати, чи має він ліцензії, дозволи, чи є платником ПДВ. Все це бажано вказати в реквізитах договору з припискою, що „відповідальність за достовірність інформації несе сам парт­нер". Слід пам'ятати, що визнати договір недійсним може лише суд.

Стандартизація та сертифікація сільськогосподарської продукції для продажу на внутрішньому і зовнішньому ринках

Стандартизація продукції - це встановлення в державному масштабі, а також у межах міжнародних організацій єдиних норм і вимог, які пред'являються до сировини, напівфабрикатів чи кі­нцевого споживчого продукту, виготовлених з неї.

Стандарт являє собою нормативно-технічний документ, що встановлює сукупність норм, правил, вимог до об'єкта стандар­тизації. В Україні діють стандарти якості, затверджені Держстан­дартом.

До ознак стандартизованого біржового товару належать кількісна стандартизація партії однотипного товару, яка забезпе­чує їх зіставність за обсягами та якісна стандартизація, яка забез­печує зіставність сортів і типів продукції через визначення бази­сного сорту, тобто цінового еталону.

Реальний товар на біржі пропонується в строго обумовлених обсягах. Біржовий товар продається за встановленими біржовими одиницями або лотами, які відповідають певній мірі ваги у ви­значеній упаковці або формуються за обсягом вмісту транспорт­них засобів. Біржові одиниці встановлюють щодо всього асорти­менту товарів, що реалізуються на біржі. Для України, наприк­лад, 1 лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 т насипом, для олії соняшникової - 8-12 т при перевезенні автоцистерною, або 60 т - залізничною цистерною. Виходячи з цього, фактичний об­сяг продажу певного виду товару повинен бути кратним біржовій одиниці. Така практика спрощує торгівлю і розрахунки.

Якісна стандартизація біржового товару має на меті забезпе­чити умови для торгівлі товарами за описом їх якостей або зраз­ками і передбачає обов'язковість зіставності якісних характерис­тик протягом значного періоду.

Обов'язковою умовою якісної стандартизації біржового то­вару є взаємозамінність продукції в товарній групі чи підгрупі.

Сертифікація продукції - це дія третьої (незалежної) сторони стосовно продавця-покупця, у процесі якої підтверджується від­повідність ідентифікованої продукції відповідному державному стандарту.

Сертифікат - це складений за встановленою формою доку­мент на сільськогосподарську продукцію з якої виготовляються продукти харчування, який засвідчує, що ідентифіко­вана продукція повністю відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу (технічним умовам) та містить дані про біохімічний склад, обсяги, вагу, калорійність, вміст шкі­дливих речовин, сторонніх домішок, а також інші протипоказан­ня для вживання.

Діючі в Україні державні стандарти на ряд видів сільського­сподарської продукції значною мірою не збігаються з тими, що діють переважно на ринках зарубіжних країн. Тому в сертифікаті повинні відображатися дані відповідно до умов покупця.

Для прикладу, при експорті зерна з використанням залізнич­ного або водного транспорту виробник чи власник зерно продукції має отримати такі документи на підтвердження якості зерна:

посвідчення якості елеватора (картка аналізу зерна), сертифікат якості (на кожну вагонну партію), фітосанітарний сертифікат, карантинний сертифікат, радіологічний сертифікат-протокол, ветеринарне свідоцтво (на вимогу країни-імпортера) та ветерина­рний сертифікат на кожний вагон.

Безумовно, оформлення перелічених документів пов'язане з певними труднощами і затратою часу, оскільки розташовані від­повідні служби в різних місцях (районний, обласний центр). То­му доцільно створити на кооперативних засадах невелику групу (3-4 особи) спеціалістів-експедиторів, які обслуговуватимуть продавців зерна у двох-трьох адміністративних районах.

  < Запам’ятайте: 1. На сільськогосподарську продукцію діють такі ціни: ціна виробника, ціна пропозиції, заготівельна (договірна) ціна. 2. Основними напрямами забезпечення паритету цін є еквівалентність ціни. 3. В АПК діє система державної підтримки цін і заходів сільськогосподарського виробника.  

´ Пи­тан­ня для самоконтролю

1. Що таке ціновий паритет?

2. Як розрахувати паритетні ціни?

3. Назвіть систему державної підтримки цін.

4. Що являє собою еквівалентна ціна?

Тема 7. Ціни зовнішнього ринку та особливості їх формування

1. Основні вимоги та особливості формування цін зовнішнього ринку

2. Види цін зовнішнього ринку

3. Методика розрахунку розрахункової ціни зовнішнього ринку на продукцію

¨ Використана література

1. Закон України “Про ціни і ціноутворення”

2. Салимжанов И. К. “Цены и ценообразование” М.: 2001 с. – 263

7. Ціни зовнішнього ринку та особливості їх формування

7.1. Основні вимоги та особливості формування цін зовнішнього ринку

Ціни зовнішнього ринку – це ціни, по яким виконуються великі експортні і імпортні операції, достатньо повно характеризуючи стан міжнародної торгівлі конкретними товарами. Вони визначаються: для одних товарів — рівнем цін країни-експортера; для інших — цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових ви­робів — цінами провідних фірм світу.

Ціна зовнішнього ринку залежить від співвідношення попиту і пропозиції на світовому ринку на конкретний товар або групу взаємозамінюваних товарів, від цін на послуги із транспортування та стра­хування і застосовується при укладанні угод міжнародної торгів­лі. Рівень ціни зовнішнього ринку визначається національною вартістю то­варів найважливіших покупців чи продавців або основних цент­рів міжнародної торгівлі і встановлюється під час здійснення ве­ликих та регулярних угод з товарами у вільно конвертованій ва­люті на світовому ринку (на біржах, аукціонах). Відомості про них містяться в журналах, довідниках, бюлетенях. На підставі ціни зовнішнього ринку розраховуються ціни зовнішньоторговельних угод відповідно до стандартів якості продукції.

Ціни товарів, що реалізуються на сформованих зовнішніх ринках, характеризуються рядом особливостей, по-перше, тим, що світова ціна відхиляється від внутрішніх цін. Ціни зовнішнього ринку базуються на інтернаціональній вартості, формованої ведучими країнами-експортерами. Внутрішні ціни ґрунтуються на національній вартості і відображають витрати національних виробників. Як правило ціна зовнішнього ринку нижче внутрішньої. Розрив між ними може складати більш 30%, при цьому на готові товари він значніше, ніж на сировинні, що пов’язано з більш високим рівнем тарифних і нетарифних бар'єрів при ввозі готової продукції. Таким чином, внутрішня ціна в більшості випадків не визначає остаточно рівня ціни зовнішнього ринку. Перехід від внутрішніх цін до зовнішніх складається, як правило, з цілого ланцюжка доплат, що нашаровуються при імпорті на світові ціни (мита, компенсаційні збори) чи тих що відділяються при експорті від внутрішніх цін (податкові, амортизаційні, транспортні й інші пільги, субсидії).

Другою особливістю цін зовнішнього ринку є їхня різноманітність, тобто наявність декількох рядів цін на той самий товар. Різноманітність світових цін обумовлена різною якістю товару, різними умовами постачання, характером торгової угоди, термінами постачання, упакуванням. От чому при абсолютному значенні ціни необхідно докладно вказати наступні реквізити: якісні характеристики походження товару, умови постачання, терміни постачання, упакування.

На основі різноманітності цін кожен абсолютний показник необхідно прокоментувати: 200 дол., за тонну соєвих бобів: американських зі змістом білка 44%; СИФ; з постачанням через 3 місяці. Ціна на соєві боби іншої якості і походження, наприклад аргентинські зі змістом білка 38%, з іншими умовами (ФОБ) і термінами (чим вони віддаленіші, тим ціна, як правило, нижче) постачання буде чи вище нижче.

Третьою особливістю світових цін є їхнє швидке старіння, що відбиває зрушення в кон'юнктурі товарних ринків. Так, на рухливі біржові товари ціни протягом дня коливаються іноді в межах 100% і більш. Приймаючи в увагу специфічні ознаки світових цін, можна виділити основні особливості організації цінової роботи.

Поняття базисної ціни зовнішнього ринку

На основі різноманітності цін на той самий товар важливим стає питання у виборі орієнтира, основи для визначення ціни угоди, тобто світової базисної ціни. Ціни, що відповідають поняттю базисної ціни, повинні задовольняти двом основним вимогам: по-перше, бути доступними для будь-якого чи продавця покупця; по-друге, бути представницькими для світового товарообігу. Перша вимога означає, що в якості зовнішніх можна розглядати тільки ціни звичайних торгових операцій, що характеризуються наступними ознаками:

• роздільність, тобто незв'язаність експортних чи імпортних постачань;

• регулярність їхнього здійснення;

• платіж у вільно конвертованій валюті;

• здійснення в умовах вільного торгово-політичного режиму. Торгові угоди, складені на цих умовах, можна розглядати як звичайні по наступним причинах:

• вони типові для світової торгової практики і поширюються на значну частину світового товарообігу;

• ціна формується при порівняно високій конкуренції, вирівнювання цін здійснюється в більшому ступені, чим по операціях, що носять спеціальний характер.

До категорії спеціальних відносяться угоди на умовах товарного кредиту, коли в результаті участі уряду процентна ставка, терміни платежу не відповідають звичайним торговим умовам, прийнятим на світовому ринку.

Крім того, спеціальними вважаються угоди, платежі по який виробляються за рахунок позики, наданого урядом країни, що експортує, а також угоди, оплачені неконвертованою валютою, внутріфірмові угоди.

Необхідно враховувати, що кількісний розмір обороту, тобто обсяг закупівель за розглянутою ціною, має вирішальне значення для її показності не при всіх умовах.

У деяких випадках представницькою може вважатися ціна, що діє на ринку, що уступає по обсягу торгівлі іншому ринку, якщо за іншими критеріями, зокрема приступності, вона в більшому ступені відповідає поняттю ціни зовнішнього ринку.

На практиці ціни зовнішнього ринку використовуються як експортні чи імпортні ціни основних постачальників і покупців відповідних товарів.

У принципі в міжнародному товарному обміні, так само як і у внутрішній торгівлі, остаточне вирівнювання цін і, отже, формування кінцевої ціни по будь-якому товарі здійснюються з орієнтацією на покупця.

Тому для того, щоб оцінити прийнятність рівня ціни і її важливість, необхідно користатися ціною найбільш великих імпортерів розглянутого товару.

Однак по деяких товарах, насамперед машинам і устаткуванню, як інформацію про ціни зовнішнього ринку використовують дані за цінами основних експортерів.

Інформація про ціни постачальників готової промислової продукції носить більш регулярний характер, чим інформація про ціни споживачів цієї продукції, тому що постачальники зацікавлені в рекламі і популяризації своїх товарів.

Крім того, різниця в рівнях цін виробника і споживача готової промислової продукції не є значною щодо невеликої питомої ваги транспортної складової.

Визначене значення має і та обставина, що "розкид" цін у споживачів готової промислової продукції може бути більшим, ніж у виробників, тому що імпортери по-різному оцінюють її якість, а також відчувають потребу в закуповуваних товарах.

По деяким (переважно масовим) товарам цінами зовнішнього ринку можуть вважатися ціни найбільших центрів торгівлі: бірж, аукціонів, торгів.

Таким чином, базисні ціни зовнішнього ринку - це ціни найважливіших чи експортерів імпортерів, чи ціни основних центрів світової торгівлі, що відносяться до звичайних, великих, регулярних, роздільних операцій, здійснюваних в умовах відкритого торгово-політичного режиму з платежем у вільно конвертованій валюті.

7.2. Види цін зовнішнього ринку

Ціни зовнішнього ринку на окремі товари і товарні групи можуть виступати в різних формах і видах. По можливості одержання цінову інформацію можна розділити на:

• друковані;

• одержувані по спеціальних каналах, тобто на основі запитів і розрахунків.

В особливу групу виділяють ціни фактичних угод, що публікуються порівняно рідко. Однак у німецькому джерелі "Ргеіsе" регулярно приводяться ціни по 150 видах імпортованих товарів.

При цьому друковані ціни і ціни, одержані по спеціальних каналах, доповнюють одна одну. У результаті товарообіг будь-якої продукції забезпечений ціновою інформацією.

По всіх товарах, що є об'єктами зовнішньої торгівлі, мається кілька видів цін, що дає можливість здійснювати взаємну перевірку цінової інформації з метою підвищення надійності й об'єктивності конкурентних матеріалів.

Серед друкованих і отриманих по спеціальних каналах цін виділяють наступні їхні види: довідкові; ціни прейскурантів, каталогів, проспектів; торгів; аукціонів; посередницьких ринків; бірж; фактичних угод.

Довідкові -це ціни на товари, реалізовані по каналах внутрішньої оптової і міжнародної торгівлі, що публікуються в періодичних виданнях об'єднаннями виробників, інформаційними агентствами, консультаційними чи брокерськими фірмами.

Довідкові ціни відображають рівень ціни виробництва відповідного товару, а отже, на їхню динаміку головним чином впливає науково-технічний прогрес у галузі.

Ці ціни не відображають змін кон'юнктури ринку, тому можуть істотно відрізнятися від цін реальних угод (на величину знижок чи надбавок).

Різновидом довідкових цін є базисні ціни на товари з фіксованими якісними характеристиками.

Базисні ціни встановлюються на деякі кольорові метали, пиломатеріали, синтетичний каучук, окремі види машинотехнічної продукції (автомобілі, трактири).

Базисні ціни на машини й устаткування власне кажучи є прейскурантними.

Специфічним видом базисних цін є ціни-індикатори, що розраховуються на базі вже зроблених угод за минулий період. Вони несуть оперативну інформацію про короткострокові тенденції на ринку і використовуються як показник рівня і динаміки цін зовнішнього ринку.

Такі ціни публікуються на нафтопродукти, целюлозно-паперову продукцію.

Вони подають інформацію про рівень цін по значним для світового ринку угодам.

Ціни прейскурантів, каталогів і проспектів - це спеціально розроблені ціни, що висилаються визначеному колу, чи опубліковані виробниками в галузевих виданнях ціни можливої реалізації на базисні види, сорти товарів масового і серійного виробництва.

Аналізуючи ціни каталогів, прейскурантів, проспектів, важливо розібратися в тому, чи є вони внутрішніми оптовими, чи роздрібними, чи цінами пропозицій експортованих товарів.

Якщо ціни відносяться до операцій на внутрішньому ринку, то при здійсненні зовнішньоторговельних операцій вони можуть бути знижені в межах 20-25%.

Як правило такі ціни не мають спеціальної експортної спрямованості. Однак на ряд товарів (наприклад, чорні метали в рамках ЕОУС) існують спеціальні експортні прейскуранти.

Прейскуранти використовуються в комерційній практиці на ринках прокату чорних металів, вугілля, деяких видів дорожньо-будівельного устаткування, металообробних верстатів, автомобілів, побутової електронної апаратури, промислових товарів широкого попиту. У прейскурантах даються короткий опис товару і кілька визначальних характеристик (наприклад, потужність, продуктивність) та ін.

Більш докладно дані при необхідності висилаються по спеціальних запитах містяться в техніко-економічних довідниках, каталогах.

У ряді випадків замість прейскурантів фірма публікує каталог виробів, що випускаються, у якому на ряду з цінами вказуються основні характеристики товарів.

На відміну від прейскурантних цін на сировинні товари прейскурантні ціни на машинотехнічну продукцію не тільки служать орієнтиром для визначення рівня фактичних цін на ринку, але і є власне кажучи сумою цін окремих компонентів виробу, що можуть бути предметом угоди. Наприклад, прейскурантна ціна на легковий автомобіль установлюється виходячи зі стандартної комплектації базисної моделі.

Однак за бажанням споживача фірма може виготовити модель, що значно відрізняється по комплектності від базисної.

У цьому випадку відхилення ціни фактичної угоди від базисної визначається головним чином специфікою замовлення, а не впливом співвідношення між попитом та пропозицією, і може бути дуже помітним.

Так, за рахунок вибору споживачем додаткових компонентів і вузлів у порівнянні з базисною моделлю при постачанні автомобіля "Шеветт-4" перевищення ціни фактичної угоди над базисною може досягати 25-30%.

Прейскурантна ціна являє собою базу для визначення цін при висновку угод. Їхній рівень, як правило, вище фактичної реалізації товару на величину угоди.

Ціни торгів - це ціни, що формуються при спеціалізованій формі торгівлі, що заснована на видачі основана на постачання товарів чи здачі підрядів на визначені роботи з заздалегідь оголошеної в спеціальному документі умови, що припускають залучення до визначеного терміну на принципах конкурентної пропозиції.

Ціни торгів поширюються насамперед на технічно складну і капіталомістку продукцію, що володіє яскраво вираженими індивідуальними якісними характеристиками.

Вони використовуються по широкій номенклатурі машин і устаткування, зокрема по енергетичним, електротехнічним, металургійним, металообробним, дорожньо-будівельним, сільськогосподарському, літаках, судах, приладах і лабораторному устаткуванню.

В даний час ціни торгів охоплюють близько 1/3 всіх експортних цін на машини й устаткування. Крім цього, на торгах оцінюється також будівництво промислових підприємств, мостів, залізних і автомобільних доріг, трубопроводів, електростанцій і інших об'єктів. Вони діють на ліцензії і різні інженерно-консультаційні послуги. В останні роки масштаби поширення цін торгів розширюються, вони поширюються на такі типи нової техніки, як устаткування для атомних електростанцій, станції зв'язку з використанням штучних супутників Землі.

Ціни аукціонів - це ціни, що діють на спеціально організованих ринках публічного продажу. Ціни аукціонів існують в основному на продукцію сільського і лісового господарства, рибальства і деякі інші товари (пухо-хутряні вироби, дорогоцінні і напівкоштовні камені).

Для таких товарів, як хутро, немита вовна, чай, тютюн, ціни аукціонів є найбільш представницькими цінами зовнішньої торгівлі. За такими цінами в США і Канаді реалізується близько 70% усієї ввезеної ними хутра, у Данії, Швеції і Норвегії торгівля хутром з іншими країнами на 90-95% здійснюється за цінами аукціонів.

Ціни аукціонів поділяються на кінцеві (максимальні, по яких здійснюється продаж) і базисні (початкові, у якості яких іноді можуть виступати кінцеві ціни попереднього аукціону).

Ціни аукціонів піддаються впливу співвідношення, що змінює, між попитом та пропозицією на товари. Вони встановлюються на товари, вироблені у визначені періоди часу, що підвищує роль сезонного фактора в їхньому утворенні і зміні.

Ці ціни формуються нерегулярно, що зв'язано з періодичністю дії аукціонів.

Основною особливістю формування цін аукціонів у порівнянні з цінами торгів є різний характер конкуренції на цих ринках. Якщо ціни торгів утворяться в умовах наявності одного покупця і багатьох продавців, то ціни аукціонів, навпаки, у більшості випадків визначаються в умовах дії багатьох покупців і одного чи декількох продавців.

Більш сильна конкуренція між покупцями і більш слабка між продавцями на аукціонах у порівнянні з торгами сприяють формуванню більш високого рівня ціни аукціонів, чим ціни торгів.

Ціни посередницьких ринків (чи ціни пропозицій) публікуються агентством "Рейтер", а також поруч джерел інформації, що містять дані по кон'юнктурі конкретних товарних ринків.

Дана ціна є концентрованим показником ситуації на ринках масових, однорідних товарів, реалізованих через посередницьку ланку, наприклад: пшениця, рослинна олія, олійне насіння.

Ціна посередницьких ринків є відображенням точки зору по питанню кон'юнктури найбільших виробників і торговців-посередників, що контролюють і дуже добре знаючих відповідний ринок.

У цьому зв'язку можна вважати ціни посередницьких ринків суб'єктивним показником, що може бути скоректований у процесі угоди купівлі-продажу на розмір знижки, як правило, у межах 3-10%.

Біржові котирування являють собою ціни організованих, постійно діючих центрів міжнародної торгівлі - товарних бірж.

Публікуються котирувальними комісіями бірж, інформаційними агентствами.

Біржові котирування характеризують ситуацію на ринках масових, однорідних товарів, не підданих швидкому моральному старінню, таких, наприклад, як зернові, цукор, кава, какао-боби, кольорові метали, нафта і нафтопродукти.

Біржові котирування відрізняються наступними ознаками:

• доступні, тому що публікуються 2-3 рази в день;

• "не старіють", а, навпаки, випереджають аналітичну інформацію на ринку;

Дата добавления: 2014-12-23