Передмова. 4 страница

Цей ме­тод до­ста­т­ньо про­с­тий і на­дій­ний. Він ча­с­то ре­а­лі­зу­єть­ся як «про­хо­джен­ня у фа­р­ва­те­рі», при ви­зна­чен­ні ці­ни на свій то­вар ро­би­ти орі­є­н­та­цію на ці­ни фі­р­ми, що ко­н­т­ро­лює най­бі­ль­шу ча­с­т­ку ри­н­ку. При цьо­му мо­ж­ли­во не­ве­ли­ч­ка на­ці­н­ка або зни­ж­ка, але рі­з­ни­ця за­ли­ша­єть­ся ста­бі­ль­ною.

Цей за­га­ль­ний під­хід має рі­з­но­ма­ні­т­ні мо­ди­фі­ка­ції вста­но­в­лен­ня ці­ни в за­ле­ж­но­с­ті від кон­к­ре­т­них умов, і в пе­р­шу чер­гу від осо­б­ли­во­с­тей про­ду­к­ції і ти­пу ри­н­ку.

У умо­вах, бли­зь­ких до чи­с­тої кон­ку­ре­н­ції й од­но­рі­д­ної про­ду­к­ції, ці­на вста­но­в­лю­єть­ся або на рі­в­ні по­то­ч­ної ри­н­ко­вої, або з ро­зу­мінь кон­ку­ре­н­т­ної бо­ро­ть­би - тро­хи ни­ж­че її. Це озна­чає, що під­при­єм­с­т­ву не­об­хід­но ана­лі­зу­ва­ти рі­вень сво­їх ви­трат на ви­ро­б­ни­ц­т­во і збут то­ва­рів, а не шу­ка­ти ін­фо­р­ма­цію про ці­ни.

При­бли­з­но ана­ло­гі­ч­не по­во­джен­ня про­дав­ця на олі­го­по­лі­с­ти­ч­но­му ри­н­ку, де зна­ч­ні фі­р­ми втановлюють ту са­му ці­ну за то­вар, а дрі­б­ні «слідують за лі­де­ром», змі­ню­ю­чи ці­ни, ко­ли їх змі­нює ці­но­вий лі­дер, а не в за­ле­ж­но­с­ті від ко­ли­вань по­пи­ту на свої то­ва­ри або вла­с­ні ви­тра­ти. У той же час у цих умо­вах фі­р­ми на­ма­га­ють­ся кра­ще за­до­во­ль­ня­ти по­тре­би по­ку­п­ців, удо­ско­на­лю­ю­чи свої то­ва­ри, умо­ви по­ста­чан­ня і пі­с­ля­про­да­ж­но­го об­слу­го­ву­ван­ня. У за­ле­ж­но­с­ті від сту­пе­ня мо­ди­фі­ка­ції то­ва­ру і до­да­т­ко­вих ви­трат то­ва­ро­ви­ро­б­ник мо­же змі­ню­ва­ти ці­ни. При ана­ло­гі­ч­них удо­ско­на­лен­нях то­ва­ру ін­ших ви­ро­б­ни­ків ці­ни мо­жуть зно­ву ви­рі­в­ня­ти­ся.

На ри­н­ку мо­но­по­лі­с­ти­ч­ної кон­ку­ре­н­ції, ко­ли ба­га­то ви­ро­б­ни­ків про­по­ну­ють про­ду­к­цію од­но­го при­зна­чен­ня, ці­на на кон­к­ре­т­ний то­вар уста­но­в­лю­єть­ся з ура­ху­ван­ням цін на ана­ло­гі­ч­ні то­ва­ри і спів­від­но­шен­ня па­ра­ме­т­рів цих то­ва­рів. З ці­єю ціл­лю ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся так на­зва­ні па­ра­ме­т­ри­ч­ні ме­то­ди ці­но­у­т­во­рен­ня, за­сно­ва­ні на кі­ль­кі­с­них за­ле­ж­но­с­тях між ці­ною то­ва­ру і йо­го спо­жи­в­чих вла­с­ти­во­с­тей (па­ра­ме­т­ра­ми яко­с­ті). То­му при вста­но­в­лен­ні ці­ни то­ва­ро­ви­ро­б­ник по­ви­нний про­ана­лі­зу­ва­ти якість сво­го то­ва­ру і то­ва­ру кон­ку­ре­н­тів, рі­вень цін у по­рі­в­нян­ні з які­с­тю, а та­кож вра­хо­ву­ва­ти мо­ж­ли­ве по­во­джен­ня по­ку­п­ців. У цьо­му ана­лі­зі ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся так на­зва­ні рі­в­но­ва­ж­ні ці­ни, що обу­мо­в­лю­ють рі­в­ну ефе­к­ти­в­ність ви­ко­ри­с­тан­ня то­ва­рів рі­з­ної яко­с­ті.

5.3. Вста­но­в­лен­ня кінцевої ці­ни про­по­зи­ції на то­вар

Мета усіх під­хо­дів до ці­но­у­т­во­рен­ня по­ля­гає в то­му, щоб ви­б­ра­ти най­бі­ль­ше ефективний для то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка ме­тод. При цьо­му ма­ло­ся на ува­зі, що фі­р­ма ви­хо­дить на ри­нок без по­се­ре­д­ни­ків. То­ді об­ра­ний ме­тод ці­но­у­т­во­рен­ня і був ме­то­дом вста­но­в­лен­ня ос­та­то­ч­ної ці­ни. У тих же ви­па­д­ках, ко­ли фі­р­ма ко­ри­с­ту­єть­ся по­слу­га­ми оп­то­вих або роз­дрі­б­них по­се­ре­д­ни­ків, пе­ред при­зна­чен­ням ос­та­то­ч­ної ці­ни во­на по­ви­нна розглянути ряд до­да­т­ко­вих міркувань.

В мі­ру пря­му­ван­ня то­ва­ру по ка­на­лі роз­по­ді­лу ко­ж­ний уча­с­ник пе­ред тим як пе­ре­про­да­ти то­вар та­кій ла­н­ці в ла­н­цю­зі то­ва­ро­ру­ху ро­бить на ньо­го вла­с­ну на­ці­н­ку.

То­ва­ро­ви­ро­б­ник, ви­вча­ю­чи ри­нок сво­го то­ва­ру, ви­яв­ляє на­яв­ність по­пи­ту на ньо­го і встановлює ці­ну по­пи­ту, за тим, з огля­ду на на­ці­н­ки по­се­ре­д­ни­ків, ви­зна­ча­єть­ся з ці­ною про­по­зи­ції, що вклю­чає йо­го ви­тра­ти і при­бу­ток.

5.4. Вста­но­в­лен­ня цін із знижками і націнками для сти­му­лю­ван­ня збу­ту.

По­ча­т­ко­ві ого­ло­шен­ня то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ком ці­ни (у прей­с­ку­ра­н­тах, ка­та­ло­гах, ко­ме­р­цій­них до­ку­ме­н­тах, що пред­ста­в­ля­ють со­бою за­ява про­дав­ця за про­по­зи­ці­єю то­ва­ру на кон­к­ре­т­них умо­вах) ви­сту­па­ють у яко­с­ті від­пра­в­ної то­ч­ки, но­сять до­ві­д­ко­вий ха­ра­к­тер. Во­ни є ці­на­ми про­по­зи­ці­ї. Фа­к­ти­ч­на ці­на про­да­жу то­ва­ру мо­же від­рі­з­нять­ся від ці­ни про­по­зи­ції від ці­но­вих націнок або зни­жок. У прак­ти­ку ці­но­у­т­во­рен­ня за­сто­со­ву­єть­ся ба­га­то рі­з­но­ма­ні­т­них націнок і зни­жок обу­мо­в­ле­них рі­з­ни­ми при­чи­на­ми.

Ос­но­в­ни­ми ви­да­ми ці­но­вих зни­жок є зни­ж­ки:

За роз­мір що ух­ва­лю­єть­ся пар­тії товару; кі­ль­кі­с­ні; бо­ну­с­ні; се­зон­ні; ди­лер­сь­кі; спе­ці­а­ль­ні й ін­ші.

При зна­ч­но­му об­ся­зі ра­зо­вої по­ку­п­ки зни­ж­ки за роз­мір по­ста­в­ле­ної пар­тії мо­жуть скла­да­ти 15- 30 % від по­ча­т­ко­вої ці­ни.

У за­ле­ж­но­с­ті від се­рій­но­с­ті і роз­мі­ру за­мо­в­лен­ня при по­ста­чан­нях ма­со­вої про­ду­к­ції (осо­б­ли­во по ін­ди­ві­ду­а­ль­них ра­зо­вих за­мо­в­лен­нях) ці­но­ві зни­ж­ки мо­жуть ко­ли­ва­ти­ся від 10 до 15 %.

Бо­ну­с­ні зни­ж­ки «за ві­р­ність по­ку­п­ця» да­ють­ся оп­то­вим по­ку­п­цям. Во­ни обу­мо­в­лю­ють­ся об­ся­гом про­да­жу протягом року або ря­ду ро­ків і скла­да­ють 7 - 10 % ва­р­то­с­ті обо­ро­ту.

Се­зон­ні (тим­ча­со­ві) зни­ж­ки за­сто­су­ють­ся при по­ста­чан­ні про­ду­к­ції се­зон­но­го с/г ви­ро­б­ни­ц­т­ва або то­ва­рів се­зон­но­го ко­ри­с­ту­ван­ня і зна­хо­дять­ся в ме­жах від 8 до 15- 20 %.

Ди­лер­сь­кі зни­ж­ки да­ють­ся по­се­ре­д­ни­ць­ким фі­р­мам і ко­н­то­рам, а та­кож ди­ле­рам (по­се­ре­д­ни­кам). Во­ни вста­но­в­лю­ють­ся, як пра­ви­ло, ви­хо­дя­чи з по­пе­ре­дньо ви­зна­ченої ці­ни то­ва­ру і становлять 20-30%.

За да­ни­ми ко­ме­р­цій­ної прак­ти­ки, за­га­ль­ний рі­вень зни­жок від пер­шої ці­ни мо­же до­ся­га­ти 50-60 %.

Най­більш по­ши­ре­ни­ми ви­да­ми націнок до цін є націнки за ви­ко­нан­ня осо­б­ли­вих ви­мог по­ку­п­ця, по­ліп­ше­ні яко­с­ті ви­ро­бу, спе­ці­а­ль­ні ви­ко­нан­ня, за­без­пе­чен­ня осо­б­ли­вих умов по ста­в­ці, транс­по­р­ту­ван­ня, за­сто­су­ван­ня спе­ці­а­ль­но­го упа­ко­ву­ван­ня і т.д.

Ви­ко­ри­с­тан­ня ці­но­вих націнок і зни­жок до­зво­ляє про­дав­цю під­три­му­ва­ти більш ста­бі­ль­ний рі­вень ви­ро­б­ни­ц­т­ва, по­кра­щує стан лі­к­ві­д­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва, ско­ро­чу­є ви­тра­ти в зв'я­з­ку зі стя­г­нен­ням без­на­дій­них бо­р­гів.

За­сто­су­ван­ня націнок і зни­жок за­без­пе­чує гну­ч­кість ці­но­у­т­во­рен­ня.

5.5. Вста­но­в­лен­ня ди­фе­ре­н­ці­йо­ва­них цін та оперативне регулювання цін в залежності від ситуації на ринку

У ба­га­тьох ви­па­д­ках під­при­єм­с­т­во виробник про­по­нує про­ду­к­цію ви­зна­че­ної но­ме­н­к­ла­ту­ри, у скла­ді якої мо­же бу­ти де­кі­ль­ка ви­дів вза­є­мо­за­мін­ної про­ду­к­ці­ї. У цьо­му ви­па­д­ку ви­ни­кає про­бле­ма ди­фе­ре­н­ці­а­ції цін на то­ва­ри по рі­з­но­ма­ні­т­них озна­ках: яко­с­ті то­ва­ру, асо­р­ти­ме­н­ту.

Якість то­ва­ру ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся вла­с­ти­ви­ми йо­му па­ра­ме­т­ра­ми. Рі­вень яко­с­ті ви­зна­ча­єть­ся спів­від­но­шен­ня­ми па­ра­ме­т­рів яко­с­ті ана­лі­зо­ва­но­го то­ва­ру з ба­зо­вим зна­чен­ням від­по­ві­д­них па­ра­ме­т­рів. У яко­с­ті ба­зо­вих мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­ся па­ра­ме­т­ри ста­н­да­р­тів, ра­ні­ше до­ся­г­ну­ті по­ка­з­ни­ки, па­ра­ме­т­ри яко­с­ті ана­ло­гі­ч­но­го то­ва­ру кон­ку­ре­н­тів, кра­щі ві­т­чи­з­ня­ні або за­ко­р­дон­ні зра­з­ки й ін.

Для кі­ль­кі­с­ної оці­н­ки яко­с­ті про­ду­к­ції роз­ра­хо­ву­єть­ся ін­те­г­ра­ль­ний по­ка­з­ник (ін­декс) яко­с­ті.

Ці­ни на од­но­ймен­ні то­ва­ри рі­з­ної яко­с­ті ви­зна­ча­ють­ся ство­ренням ба­зо­вої ці­ни (Цб) на ін­декс яко­с­ті (Ік) і ди­фе­н­ці­ю­ють­ся в за­ле­ж­но­с­ті від кі­ль­кі­с­ної оці­н­ки яко­с­ті то­ва­ру вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва і то­ва­ру кон­ку­ре­н­тів на ри­н­ку.

На­при­клад, то­ва­ро­ви­ро­б­ник за 1т еле­к­т­ро­лі­т­ної мі­ді вста­но­вив ці­ну 950 грн. при чи­с­то­ті утри­ман­ня мі­ді 99%. Зміст мі­ді ко­ли­ва­єть­ся в ме­жах +-0,8%.

На да­ту по­ку­п­ки утри­ман­ня мі­ді скла­ло 99,3%. То­ді ці­на 1т еле­к­т­ро­лі­т­ній мі­ді ви­зна­ча­єть­ся з ви­ра­жен­ня

Та­ким чи­ном, ща­бель ди­фе­ре­н­ці­а­ції ці­ни при змі­ні чи­с­то­ти утри­ман­ня мі­ді на 0,1% скла­дає + - 0,95 грн.

Ступінчасте ди­фе­ре­н­ці­ю­ван­ня цін ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся та­кож при ці­но­у­т­во­рен­ні на то­ва­ри асо­р­ти­ме­н­т­но­го ря­ду, що від­рі­з­ня­ють­ся від ба­зо­во­го ви­ро­бу до­да­т­ко­ви­ми спо­жи­в­чи­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми. У цьо­му ви­па­д­ку вста­но­в­лен­ня ща­б­ля ди­фе­ре­н­ці­а­ції по­ви­нно вра­хо­ву­ва­ти змі­ну у ви­тра­тах ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ку­пі­ве­ль­не сприй­нят­тя то­ва­ру, ці­ни кон­ку­ре­н­тів.

У ря­ді га­лу­зей про­ми­с­ло­во­с­ті про­ва­дять­ся так на­зи­ва­ні до­да­т­ко­ві вироби, що під­ля­га­ють ви­ко­ри­с­тан­ню ра­зом з ос­но­в­ним то­ва­ро­м. З ме­тою під­ви­щен­ня кон­ку­ре­н­т­но-­сп­ро­мо­ж­но­с­ті ко­ме­р­цій­них про­по­зи­цій то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся так на­з­ва­ні си­с­те­м­ні про­да­жі, ко­ли по­ку­п­цю про­по­ну­єть­ся ос­но­в­ний ви­ріб (на­при­клад, тра­к­тор, фо­то­апа­рат,) і рі­з­но­ма­ні­т­ні ком­пле­к­ту­ю­чі, що до­по­в­ню­ють то­ва­ри (на­при­клад, на­бір на­ві­с­них і причіпних зна­рядь, на­бір змін­ної оп­ти­ки, шта­ти­вів). Ви­ро­б­ни­ки ос­но­в­них то­ва­рів при­зна­ча­ють на них ни­зь­кі ці­ни, ком­пе­н­су­ю­чи їх більш ви­со­ки­ми ці­на­ми на додаткові вироби.

Ди­фе­ре­н­ці­а­ція цін вра­хо­вує не тіль­ки роз­хо­джен­ня з по­гля­ду ви­трат ви­ро­б­ни­ц­т­ва, але і з по­гля­ду по­пи­ту і спів­від­но­шен­ня ва­р­то­с­ті то­ва­рів (від­по­ві­д­но і цін) для спо­жи­ва­чів. Вста­но­в­лен­ня ди­фе­ренційо­ва­них цін від­бу­ва­єть­ся в рі­з­них фо­р­мах: з ура­ху­ван­ням рі­з­но­ви­дів по­ку­п­ців, а та­кож гео­гра­фі­ч­но­го під­хо­ду до ці­но­у­т­во­рен­ня.

Рі­з­но­ви­дом ди­фе­ре­н­ці­йо­ва­них цін є так на­зи­ва­ні дис­кри­мі­на­цій­ні ці­ни. Суть їх скла­да­єть­ся в то­му. Що то­ва­ро­ви­ро­б­ник уста­но­в­лює ступінчасті ці­ни на той са­мий то­вар без ура­ху­ван­ня рі­з­ни­ці у ви­тра­тах ви­ро­б­ни­ц­т­ва: ці­ни кви­т­ків у те­а­т­ри, кі­но­те­а­т­ри, му­зеї встановлюють­ся в за­ле­ж­но­с­ті від ві­ку гля­да­чів, ді­ля­нок за­лу.

Змі­на цін, ви­кли­ка­на ста­ном ри­н­ку, мо­же при­вести до не­спо­ді­ва­них ре­а­к­цій із бо­ку по­ку­п­ців.

Зни­жен­ня цін мо­же сприй­ма­ти­ся по­ку­п­ця­ми як не­бла­го­по­лу­ч­не фі­нан­со­ве по­ло­жен­ня то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка, по­гі­р­шен­ня яко­с­ті що ви­пу­с­ка­ють­ся то­ва­рів, зни­жен­ня сер­ві­с­но­го об­слу­го­ву­ван­ня і т.д.

Під­ви­щен­ня цін мо­же сприй­ма­ти­ся по­ку­п­ця­ми як по­ліп­шен­ня спо­жи­в­чої ва­р­то­с­ті то­ва­рів, більш ви­со­ка якість обслуговування, зро­с­тан­ня імі­джу фі­р­ми і т.д.

Причиною для зни­жен­ня цін мо­жуть бу­ти ско­ро­чен­ня ча­с­т­ки ри­н­ку під впли­вом кон­ку­ре­н­тів, пра­г­нен­ня до­мо­г­ти­ся до­мі­ну­ю­чо­го по­ло­жен­ня на ри­н­ку; а та­кож зни­жен­ня ви­трат у ре­зуль­та­ті збі­ль­шен­ня об­ся­гу про­да­жу. Підвищення цін мо­жуть ви­кли­ка­ти та­кі чин­ни­ки: рі­з­ке збі­ль­шен­ня по­пи­ту на то­ва­ри фі­р­ми; зна­ч­ний ріст цін у кон­ку­ре­н­тів; під­ви­щен­ня ви­трат ви­ро­б­ни­ц­т­ва по при­чи­нах як вну­т­рі­ви­ро­б­ни­чо­го ха­ра­к­те­ру (змі­ни тех­но­ло­гії), так і вну­т­рі­ви­ро­б­ни­чо­го ха­ра­к­те­ру (ро­с­ту цін на си­ро­ви­ну; ма­те­рі­а­ли, що ком­пле­к­ту­ють ви­ро­би).

Оби­ра­ю­чи ту або ін­шу ці­но­ву по­лі­ти­ку, ва­ж­ли­во уга­да­ти ре­а­к­цію і по­да­ль­шу дію кон­ку­ре­н­тів із ме­тою зни­жен­ня ко­ме­р­цій­но­го ри­зи­ку.

< Запам’ятайте: 1. Ви­бір ме­то­ду вста­но­в­лен­ня цін у ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці за­ле­жить від при­йн­я­тої ма­р­ке­ти­н­го­вої стра­те­гі­ї. 2. Ме­тод «со­бі­ва­р­ті­с­ть плюс при­бу­ток» ви­ко­ри­с­то­ву­ють в ос­но­в­но­му під­при­єм­с­т­ва мо­но­по­лі­с­ти; під­при­єм­с­т­ва, орі­є­н­то­ва­ні на ви­пуск но­во­го то­ва­ру; під­при­єм­с­т­ва, що пра­цю­ють по ра­зо­вих за­мо­в­лен­нях; під­при­єм­с­т­ва, на про­ду­к­цію яких дер­жа­ва об­ме­жує рі­вень ре­н­та­бе­ль­но­с­ті. 3. Ме­тод «а­на­ліз без­зби­т­ко­во­с­ті» за­сно­ва­ний на вста­но­в­лен­ні оп­ти­ма­ль­ної ці­ни, що за­без­пе­чує то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ку ма­к­си­ма­ль­ний (або ці­льо­вий) при­бу­ток при ви­зна­че­но­му об­ся­зі реалізації. 4. Ме­тод «цін­ність то­ва­ру» ба­зу­єть­ся на ку­пі­ве­ль­но­му сприй­нят­ті то­ва­ру, а не на ви­тра­тах ви­ро­б­ни­ц­т­ва. 5. Ме­тод «на рі­в­ні кон­ку­ре­н­ці­ї» при­пу­с­кає роз­гля­да­ти ці­ни як фу­н­к­цію цін на ана­ло­гі­ч­ні то­ва­ри кон­ку­ре­н­тів. У ос­но­ві ці­ни ле­жать ви­тра­ти ви­ро­б­ни­ц­т­ва і по­пит, а кі­ль­кість і дії кон­ку­ре­н­тів. На рі­вень ці­ни іс­то­т­но впли­ває тип ри­н­ку: чи­с­тої кон­ку­ре­н­ції, олі­го­по­лі­с­ти­ч­ний, мо­но­по­лі­с­ти­ч­ний. 6. Ме­тод вста­но­в­лен­ня кінцевої ці­ни на то­вар за­сно­ва­ний на ре­те­ль­но­му ви­вчен­ні ка­на­лів то­ва­ро­ру­ху і роз­мі­рів на­ці­нок ко­ж­но­го уча­с­ни­ка цьо­го про­це­су. То­ва­ро­ви­ро­б­ник, з огля­ду на на­ці­н­ки по­се­ре­д­ни­ків, ви­зна­ча­єть­ся з ці­ною про­по­зи­ції, що вклю­чає йо­го ви­тра­ти і при­бу­ток. 7. За­сто­су­ван­ня ці­но­вих націнок і зни­жок спри­яє сти­му­лю­ван­ню збу­ту і за­без­пе­чує гну­ч­кість ці­но­у­т­во­рен­ня. 8. Ди­фе­ре­н­ці­а­ція цін ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся у ви­ро­б­ни­ц­т­ві ба­га­то­но­ме­н­к­ла­ту­р­ні про­ду­к­ції вза­є­мо­за­мін­них ви­дів; на то­ва­ри асо­р­ти­ме­н­т­но­го ря­ду, що від­рі­з­ня­єть­ся від ба­зо­во­го то­ва­ру до­да­т­ко­ви­ми спо­жи­в­чи­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми; при «си­с­те­м­них про­да­жах».  

? Виконайте

Завдання 6. Роз­ра­хуй­те ці­ну ре­а­лі­за­ції при ви­яв­ле­но­му по­пи­ті на про­ду­к­цію фі­р­ми 500 од., як­що ви­тра­ти ви­ро­б­ни­ц­т­ва скла­да­ють 450 грн. на оди­ни­цю про­ду­к­ції, у то­му чи­с­лі пе­ре­мін­ні ви­тра­ти – 70 грн. Фі­р­ма при­пу­с­кає ді­с­та­ти при­бу­ток у су­мі 45 тис. грн.

Завдання7. Ви­зна­чи­ти то­ч­ку і по­ріг без­зби­т­ко­во­с­ті при та­ких ви­хі­д­них да­них: по­стій­ні ви­тра­ти на ви­ро­б­ни­ц­т­во оди­ни­ці про­ду­к­ції - 100 тис. грн., пе­ре­мін­ні - 100 грн.; ці­на ре­а­лі­за­ції оди­ни­ці про­ду­к­ції - 200 грн.

Завдання 8. Ви­зна­чи­ти ці­ну про­по­зи­ції і ви­тра­ти то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка, як­що ці­на ре­а­лі­за­ції то­ва­ру в структурі скла­дає 100 грн., ча­с­т­ка оп­то­вої і роз­дрі­б­ної на­ці­н­ки - від­по­ві­д­но 15 і 20%. Ре­н­та­бе­ль­ність про­ду­к­ції - 30 %.

´ Пи­тан­ня для самоконтролю

1. У чо­му пе­ре­ва­ги і недоліки ме­то­ду ці­но­у­т­во­рен­ня «ви­тра­ти плюс при­бу­ток»?

2. Які ці­лі ста­вить пе­ред со­бою то­ва­ро­ви­ро­б­ник, уста­но­в­лю­ю­чи ці­ну на ос­но­ві ана­лі­зу без­зби­т­ко­во­с­ті?

3. Що ха­ра­к­те­ри­зує то­ч­ка і по­ріг без­зби­т­ко­во­с­ті?

4. Як роз­ра­ху­ва­ти ці­ну про­по­зи­ції на ос­но­ві що від­чу­ва­єть­ся цін­но­с­ті то­ва­ру?

5. Що ле­жить в ос­нові вста­но­в­лен­ня ці­ни по ме­то­ді «на рі­в­ні кон­ку­ре­н­ці­ї» Як при цьо­му вра­хо­ву­єть­ся тип ри­н­ку?

6. Які фу­н­к­ці­о­на­ль­ні дії по­ви­нен ви­ко­на­ти то­ва­ро­ви­ро­б­ник при на­мі­рі бра­ти участь у за­кри­тих то­р­гах?

7. Для чо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся ці­но­ві націнках і зни­ж­ки? Пе­ре­ра­ху­йте ос­но­в­ні ви­ди націнок і зни­жок до ці­ни.

8. Які ці­лі пе­ре­слі­ду­ють то­ва­ро­ви­ро­б­ник, уста­но­в­лю­ю­чи на свої то­ва­ри ди­фе­ре­н­ці­йо­ва­ні ці­ни?

Тема 6. Ціноутворення у різних галузях агропромислового комплексу

1. Особливості ціноутворення у системі АПК та види цін на сільськогосподарську продукцію

2. Порядок формування біржових цін та їх котирування

3. Основні напрями забезпечення паритету цін між промисловістю і сільським господарством. Еквівалентність ціни

4. Системи державної підтримки цін і доходів сільськогосподарського товаровиробника. Ціни підтримки.

5. Ціновий моніторинг в АПК.

¨ Використана література

1. Закон України “Про ціни і ціноутворення”.

2. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”

3. Положення “Про регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень”

4. Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових санкції органами державного контролю за цінами

5. Саблук П. Т.-“Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва”, - Київ 1999 с.-309

6. Ціноутворення у різних галузях агропромислового комплексу

6.1. Особливості ціноутворення у системі АПК та види цін на сільськогосподарську продукцію

Еквівалентність розглядається як рівнозначність економіч­ного забезпечення розвитку сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки. Лише за умов законодавчого забез­печення еквівалентності міжгалузевого обміну в агропромисло­вому комплексі сільське господарство матиме можливість, якщо не зрівнятися, то наблизитись до промислових галузей за рівнями рентабельності виробництва, продуктивності та оплати праці, соціально-побутового обслуговування.

Еквівалентність міжгалузевого обміну в АПК має досягатися насамперед шляхом відповідного спрямування бюджетних кош­тів на заходи загальнодержавного значення (охорона земель, ме­ліорація, селекційно-насінницька та селекційно-племінна справа, аграрна наука, будівництво об'єктів соціального та культурного призначення та ін.).

Для забезпечення еквівалентності міжгалузевого обміну в АПК важливе значення має ціновий паритет.

Розрахунок заготівельної, оптової та роздрібної ціни

Вихідні дані для розрахунку: для одержання 1 кг м'яса яло­вичини необхідно 2,08 кг живої маси великої рогатої худоби. Її Ціна визначається за формулою:

Ц= Сп + (Вовф + Спа) х Кнп х Коб.

Схема розрахунку формування заготівельної, відпускної і роздрібної цін на м'ясо, грн. за 1 кг.

№ п/п	Показники	Індекс у фор­мулі	Сільське господарство	Переробна промисловість	Торгівля
І варіант	II варі­ант **	І ва­ріант	II варі­ант **	І ва­ріант	ІІ варі­ант **
	Власні витрати, грн.		2,70	2,70	0,55	0,55	0,11	0,11
	Вартість сировини або продукції, грн.		-	-	4,03	3,64	5,65	4,80
	Повна собівартість продукції (рядок 1 + рядок 2), грн.	СП	2,70	2,70	4,58	4,19	5,76	4,91
	у тому числі амортиза­ційні відрахування		0,3	0,3	0,05	0,05	0,01	0,01
	Собівартість продукції без амортизаційних відрахувань (рядок 3 – рядок 4), грн.	СПа	2,40	2,40	4,53	4,14	5,75	4,90
	Вартість основних фондів, грн.	Вовф	3,50	1,75**		3**	1,2	0,6**
	Коефіцієнт норми прибутку	Кнп	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15
	Термін виробничого циклу, міс.	Тв					2,4	2,4
	Коефіцієнт оборотності витрат(рядок 8: 12 міс)	Коб	1,5	1,5	0,25	0,25	0,2	0,2
	Прибуток на основні фонди, грн. (рядок 6 • рядок 7)	Вовф х х Кнп	0,79*	0,40*	0,9	0,45	0,18	0,09
	Прибуток на оборотні фонди (рядок 5 • ря­- док 7 • рядок 9), грн.		0,54*	0,54*	0,17	0,16	0,17	0,15
	Всього прибутку (ря­док 10 + рядок 11), гри.		1,33	0,95	1,07	0,61	0,35	0,24
	Оптова ціна (рядок 3 + рядок 12), грн.	Ц	4,03	3,64	5,65	4,80	6,11	5,15
	ПДВ (20%), грн.		-	-	-	-	1,22	5,15
	Роздрібна ціна (ря­док 13 + рядок 14), грн.		-	-	-	-	7,33	6,18

* Показник прибутку розрахований за формулою 16.2 [Вовф х Кнп х Коб (рядок 6 х рядок 7 х рядок 9)].

** Враховується 50% вартості фондів.

Відпускна та роздрібна ціна яловичини розраховується за формулою:

Ц = Сп + Вовф х Кнп + Спа х Кнп х Коб

Ціна виробника - це повна собівартість одиниці продукції плюс відповідна маса прибутку, яка відображає окупність капіта­лу, вкладеного у виробництво, у вигляді основних фондів та обо­ротних засобів з урахуванням оборотності останніх.

Для продукції сільськогосподарського виробництва еконо­мічно обгрунтованою вважається норма прибутку в розмірі 15%, (тобто такий прибуток, який дає 15 коп. на 1 грн.) сукупної вар­тості вищенаведених виробничих фондів. Хоча виробник на свій розсуд може допустити тимчасовий відступ від такої межі й по­годитися на більш низьку ціну.

Ціна пропозиції - це ціна товарної продукції, винесеної на ринок з урахуванням витрат на пакування, транспортування, ван­тажно-розвантажувальні роботи. Вона повинна узгоджуватися з ціною попиту, а в разі їх незбігання процес купівлі-продажу не відбувається.

Оптова ціна реалізації - це ціна, за якою сільськогосподар­ські підприємства реалізують продукцію великими партіями (оп­том) збутовим, переробним і торговельним організаціям. Одним із видів оптових цін є закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію. Вони відіграють вирішальну роль у відшкодуванні виробничих витрат та забезпеченні розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва.

Закупівельні ціни на сіль­ськогосподарську продукцію повинні формуватися з урахуван­ням роздрібних цін за мінусом витрат та доходів заготівельних організацій та переробних підприємств певного продуктового підкомплексу. Структуру оптових цін слід поліпшувати в напря­мі скорочення частки затрат живої праці при підвищенні рівня її оплати, збільшення частки прибутку, нагромаджень для інвестування основного й оборотного капіталу виробництва.

Оптово-відпускна ціна - це ціна, за якою виробники, пере­робні та збутові організації продають товари іншим підприємст­вам і торговельним організаціям. Вона встановлюється на базі оптової ціни виробництва і переробного підприємства чи збуто­вої організації плюс податок на додану вартість.

Роздрібна ціна - це ціна одиниці товару в торговельній ме­режі роздрібної торгівлі. Роздрібні ціни на продукти, які надхо­дять у торгівлю без промислової переробки, включають закупі­вельну ціну, власні витрати і прибуток заготівельних організа­цій, підприємств оптової і роздрібної торгівлі та податок на до­дану вартість. Роздрібні ціни на сільськогосподарську продук­цію і продукти її переробки змінюються під дією об'єктивних законів ринку, насамперед залежно від попиту і пропозиції, які складаються, в свою чергу, під впливом ряду чинників: реаль­них доходів населення, темпів підвищення продуктивності пра­ці, поліпшення якості продукції тощо. На роздрібні ціни впли­вають кон'юнктура ринку продовольства, рівень цін на міських ринках, зміна курсу гривні, інфляційний тиск, кризи неплатежів тощо. Роздрібні ціни змінюються залежно від сезонності та ре­гіонів реалізації.

6.2. Порядок формування біржових цін та їх котирування

Ціни на біржі формуються вільно. Їх рівень визначається на кожен вид сільськогосподарської продукції, співвідношення попиту та пропозиції на даний момент біржових торгів.

На біржі використовується такі поняття цін: ціни продавця (пропозиції), ціни покупця (попиту), ціни біржових угод, котирувальні ціни.

Ціною продавця на біржовий товар визначається ціна, що вказана учасником біржових торгів у заявці на продаж, а також названа ним під час торгів з метою стимуляції продажу.

Під ціною покупця розуміють ціни, що вказані покупцем в заявках по купівлі, а ті, які називаються ним безпосередньо під час торгів при обговорені пропозиції продавця.

Ціновою біржової угоди є остання з тих, які називані покупцем (продавцем) цін під час біржових торгів на конкретну позицію товару, що зафіксована біржовим маклером.

Котирувальна ціна – це ціна визначена котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін покупців на підставі єдиних критеріїв та соціальних методів. Розрізняють котирування офіційне та позаофіційне (довідкове).

Котирування офіційне проводиться по відношенню щодо цін біржових угод на визначені біржею групи сільськогосподарської продукції стандартної якості з єдиним базисом поставки після кожного біржового торгу. Процес визначення офіційної котирувальної ціни передбачає об’єктивну оцінку коливань цін протягом біржового дня.

Котирування позаофіційне (довідкове) проводиться на підставі аналізу всіх цін (попиту, пропозиції, угод) з урахуванням оцінки котирувальної комісії кон’юнктури попиту та пропозиції за трьома напрямками:

- за цінами продавців (котирувальна ціна пропозиції);

- за цінами покупців (котирувальна ціна попиту);

- за найбільш типовою на біржі в конкретний період часу ціною на конкретний вид (групу) товару (котирувальна ціна біржі).

Довідкове котирування може проводитися на підставі підсумків кількох біржових торгів.

Дані котирування не можуть бути оскаржені членом біржі та змінені за рішенням біржового комітету.

Дані офіційного котирування сповіщаються на біржі наступного понеділка після проведення торгів.

Рішенням котирувальної комісії біржа має право встановити граничні рівні впливання цін на товари, що офіційно котируються на біржі, відхилення від яких дає підставу для припинення торгу по даному виду товару.

Рівень цін для закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства на державні потреби повинен визначатися з урахуванням середньозважених цін за результатами попередніх торгів.

6.3. Основні напрями забезпечення паритету цін. Еквівалентність ціни

Під ціновим паритетом слід розуміти таке співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію та спожиті в сільському господарстві промислову продукцію і послуги, при якому купівельна спроможність цін на сільськогосподарську продукцію по відношенню до промислової продукції і послуг зберігається на рівні базового періоду. Йдеться про те, щоб сільськогосподарський товаровиробник за виручені від реалі­зації власної продукції кошти мав можливість не тільки відно­вити використані у процесі виробництва продукції ресурси, а й здійснювати розширене відтворення виробництва на рівні ба­зового періоду.

Під базовим періодом розуміється більш-менш сприятливий для аграрного виробництва рік. Таким базисом міг би бути для сільського господарства 1990-й рік, коли рівень рентабельності галузі в Україні становив 37,3%.

Протилежним за значенням ціновому паритету є диспаритет цін - одна з найболючіших проблем для сільського господарства. З 1990 р. темп зростання цін на промислову продукцію та послу­ги для потреб села в декілька разів перевищив підвищення цін на сільськогосподарську продукцію, що в кінцевому підсумку при­звело до збитковості близько 90% сільськогосподарських підпри­ємств та галузі в цілому, значного скорочення виробництва. Про­блему диспаритету неможливо вирішити без державної підтрим­ки сільського господарства, враховуючи низьку купівельну спроможність переважної більшості населення.

Основні напрями забезпечення паритету цін

До основних напрямів забезпечення паритету цін належать такі: застосування гарантованих мінімальних цін (цін підтримки) на продукцію в межах визначених її квот; фінансові товарні ін­тервенції (купівля чи продаж товару залежно від рівня кон'юнктури цін на ринку); дотації та компенсації на сільського­сподарську продукцію; державне регулювання цін на продукцію природних монополій та інші види матеріально-технічних ресур­сів і послуги для сільського господарства; лізинг сільськогоспо­дарської техніки; пільгове оподаткування та кредитування сіль­ського господарства; квотування та митне регулювання експорту й імпорту сільськогосподарської продукції; інші.

Дата добавления: 2014-12-23