Передмова. 1 страница

План

План

План

План

План

Витрат

Цб

План

1. Види цін у залежності від обсягу витрат і норми прибутку

2. Види цін (тарифів) у залежності від ступеня самостійності підприємства

3. Види цін в контрактах купівлі-продажу

4. Види цін залежно від регіонів реалізації

5. Види цін у залежності від якості продукції (товарів) і строків реалізації

6. Види цін у залежності від транспортних витрат

¨ Використана література

1. Положення про порядок формування і застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію, товари і послуги.

2. Ерухимович И. Л. “Ценообразование” К. 1998 – с.-39

3. Шуляк П. Н. “Ценообразование” М. – 2000 – стр. – 4

4. Салимжанов И. К. “Цены и ценообразование” М – 2001 стр. – 30

2. Види цін в залежності від основних факторів ціноутворення

У системі господарювання застосовується багато видів цін, які виокремлюються за різними класифікаційними ознаками (або без таких ознак). Основні види цін і тарифів, відокремлюваних за пев­ними класифікаційними ознаками, показано на малюнку 1.

Мал. 1. Види цін і тарифів

2.1. Види цін у залежності від обсягу витрат і норми прибутку

У залежності від каналів прямування товарів від виробника до споживача й урахування в ціні витрат на виробництво і збут, а також прибутку, ціни підрозділяються на оптові і роздрібні.

Потрібно розрізняти оптові ціни на продукцію виробничо-технічного призначення і на предмети народного споживання. Оптові ціни на продукцію виробничого призначення мають широку сферу дії і є кінцевими, а на товари народного споживання - проміжними. Їхня сфера дії звужена рамками окремих галузей (підгалузей) і виробництв, тому що на ринку безпосередні споживачі одержують їх по ринкових кінцевих цінах.

Товари виробничого призначення можуть реалізовуватися безпосередньо споживачам (по оптовій ціні виробника) і через посередників (по ціні оптової торгівлі).

По оптових цінах виробника підприємство продає свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі (постачальницько-збутовим організаціям). Ці ціни використовуються на підприємствах при плануванні, урахуванні й аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку й інших вартісних показників діяльності підприємства, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переустаткування, доцільності одержання кредитів і ін.

Ціни оптової торгівлі включають оптову ціну виробника, а також витрати і прибуток постачальницько-збутової організації, що здійснює оптовий продаж товарів. До витрат таких організацій ставляться: навантаження, розвантаження, складування, збереження, сортування, доведення продукції до вимог споживачів (нарізка різьблення, розкрий, заточення і т.п.), амортизація основних засобів, витрати на опалення, освітлення, енергетичні витрати на технологічні потреби й ін.

До оптових відносяться ціни, по яких здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції в сільгосппідприємствах. Вони називаються закупівельними. Особливістю цих цін є диференціація їхнього рівня по природнокліматичних зонах, а в окремих випадках - і внутрішньозональна диференціація.

Різновидом оптових цін у ринковій економіці є ціни форвардних угод, використовувані при операціях на біржі. Вони, поряд із співвідношенням попиту і пропозиції до моменту постачання товару, враховують також розмір відсотка за кредит, витрати на фінансування біржової операції, витрати по страхуванню і збереженню товару, комісійні брокерам. При нормальній кон'юнктурі ціни форвардних угод звичайно вище ціни за наявний товар.

Роздрібні ціни включають оптові ціни, витрати і прибуток торгових організацій. Якщо товар надходить у торгові організації безпосередньо від виробника, то роздрібна ціна складається з оптової ціни виробника і торгової націнки. Якщо канал прямування товару від виробника до кінцевого споживача проходить через постачальницько-збутові організації, то вона укладається з ціни оптової торгівлі і роздрібної торгової націнки. По роздрібних цінах організації роздрібної торгівлі і продавці на вільному ринку реалізують товари кінцевому споживачу - населенню. Особливим різновидом роздрібних цін є ціни комісійної й аукціонної торгівлі.

В умовах прозорості меж роздрібні ціни перебувають у координації з боку окремих держав із метою захисту локальних товарних ринків від необґрунтованого товарообороту.

Розглянуті види цін можуть бути базовими (базисними) і лімітними.

Базові ціни встановлюються на попередні види продукції визначеного призначення з фіксованими параметрами якості. При постачанні товару з параметрами, відмінними від базових, рівні ціни визначаються за допомогою надвишок і знижок до базової ціни, що враховують зміни в якості товару.

Товаровиробник може встановлювати на нові види продукції лімітну, тобто максимально припустиму ціну, що забезпечує зацікавленість споживачів у використанні нової продукції.

Ціна, по якій проводяться значні комерційні операції з платежем у вільно конвертованій валюті (ВКВ), називається ціною зарубіжного ринку. Світовими є експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах його імпорту. По сировинних товарах визначають основні країни постачальники, по готовій продукції - головні фірми - їхні виготовлювачі.

Розглядаючи структуру оптових і роздрібних цін, необхідно мати на увазі, що вони крім собівартості і прибутку містять інші елементи у виді податку з додаткової вартості (ПДВ) і акцизного збору. На товари, що перетинають межу України, встановлюється окремий податок - мито.

2.2. Види цін (тарифів) у залежності від ступені самостійності підприємства

По ступені самостійності підприємства в ціноутворенні ціни (тарифи) можуть бути вільними (самостійно встановлюваними), договірними (контрактними), регульованими і фіксованими.

Вільні ціни в ринкових умовах установлюються виробником товару (послуги) самостійно відповідно до прийнятого на підприємстві ціновою політикою. Регулятором вільних цін є тільки попит і пропозиція на товари визначеної якості.

Різновидами вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу (проспекту).

Прейскурантні ціни застосовуються при купівлі-продажу товарів як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і утримуються в прейскурантах, що видаються підприємствами (фірмами). Вони ставляться до категорії довідкових цін, що публікуються продавцем. Прейскуранти фірм є інформацією неперіодичного характеру, достатньо деталізованого і достовірного. Ці ціни широко використовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві електронно-обчислювальної техніки і т.п.

Ціни каталогу (проспекту) - це офіційні ціни, що публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є різновидом цін довідкового характеру, що публікуються нерегулярно, - як правило, продавцем. Використовуються як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі.

До цього ж категорії цін відносяться ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

Ціни покупця являють собою фактичну грошову суму покупки товару на ринку, по якій здійснюються угоди купівлі-продажу або по який покупець готовий набути товару. Формування ринкової ціни як ціни покупця (на ринку покупця) означає, що фактична ціна товару укладається на зниженому рівні, що відбиває економічні інтереси покупця.

Ціни продавця формуються в умовах перевищення попиту над пропозицією (ринку продавця). Така ціна є стимулом для розширення виробництва даного товару і відбиває економічні інтереси продавця, що ринеться продати його дорожче.

Ціни нетто не включають знижки і надбавки, пов'язані з розходженням базисних умов постачання. Це - чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу. Ціна нетто є для покупця сумою, фактично сплаченою продавцю, а для продавця - фактичним виторгом від продажу товару за відрахуванням витрат, понесених у зв'язку з виконанням угоди.

Договірні ціни встановлюються в договорі між продавцем і покупцем за узгодженням сторін. Коли такий договір полягає між суб'єктами різноманітного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, він називається контрактом, а ціни, зазначені в ньому,- контрактними. Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, ринковими цінами); вони визначаються умовами постачання товару.

Регульовані ціни можуть коливатися у визначених межах, не перевищуючи заданого рівня. Їхня номенклатура визначається на державному (або місцевому) рівні і в міру розвитку ринкових відносин постійно розширюється за рахунок фіксованих цін.

Фіксовані ціни затверджуються державними або місцевими органами влади як постійні і діють протягом визначеного часу.

Як регульовані, так і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що роблять визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне значення, а також на продукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне положення на ринку.

Особливим видом цін на послуги транспорту, зв'язку, на електричну, теплову енергію і т.п. є тарифи. Розмір їх визначається виходячи з загальних принципів ціноутворення.

При здійсненні на підприємствах капітального будівництва розрахунки за здану будівельну продукцію провадяться по кошторисній вартості, що виконує роль ціни продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних цін і розцінок у капітальному будівництві.

2.3. Види цін в контрактах купівлі-продажу

Контракт є офіційним документом, що подає собою договір постачання товарів, надання послуг і т.д.

Ціна, зазначена в контракті, може бути трьох видів: тверда, із наступною фіксацією, ковзаюча.

Тверда ціна не змінюється за період із моменту підписання контракту до надходження товару до покупця.

Ціна з наступною фіксацією вказується в контракті на визначену календарну дату. Якщо товар надходить до покупця не пізніше зазначеної дати, то проставлена в контракті ціна не змінюється. У протилежному випадку до постачальника товару подаються визначені санкції, що обов'язково повинні бути обговорені в контракті.

Ковзаюча ціна залежить від зміни економічного положення країни-експортера (продавця). На дату надходження товару до покупця в країні продавця можуть змінитися ціни на сировину, паливо, енергію, заробітна плата робітників. У країнах із ринковою орієнтацією обчислюються індекси цін у цілому або по окремих групах товарів, а також індекси заробітної плати. Ці індекси друкуються в міжнародній і національній статистці, періодичних і економічних виданнях. За допомогою індексів цін здійснюється коригування попередньо узгодженої базисної ціни.

У цьому випадку сторони обмовляють право коригування ціни по формулі:

Цз = ------------- + (a+b+c)

100 %

де Цз - змінна ціна;

Цб - попередньо узгоджена ціна (базисна);

а - незмінний компонент ціни в частковому значенні (прибуток);

в, с, - змінні компоненти ціни в частковому значенні (витрати на сировину і матеріали, заробітна плата, амортизація), що коректуються за допомогою індексів.

Ціни, зафіксовані в контракті, ще називаються цінами фактичних угод.

Ціни фактичних угод відображають конкретні умови реалізації товару і є достовірною інформацією для учасників угоди, оскільки це ціни реальних комерційних операцій. Систематичне накопичення даних про неї дозволяє більш повно обгрунтовувати позиції при узгодженні цін між партнерами і дає можливість скласти представницький конкурентний лист - вид інформації, що узагальнює дані про ціни, техніко-економічних показниках, якості і комерційних умовах реалізації товару. Наявність конкурентного листа припускає на практику формування великомасштабного банку комп'ютерних даних про ціни зовнішньоторговельних контрактів.

З метою упорядкування ціноутворення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємствами України, збільшення валютних надходжень від експорту і зниження валютних витрат на закупівлю імпортних товарів, попередження демпінгу, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності використовують у своїх розрахунках індикативні ціни. Це ціни, що склалися на міжнародному ринку на відповідний товар до моменту здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання і виконання розрахунків, визначених відповідно до законодавства України. Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України на базі результатів аналізу інформації, одержуваної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських і інших заснувань і організацій.

На товари, у відношенні яких введені індикативні ціни, фіксовані або граничні рівні контрактних цін не встановлюються.

Індикативні ціни переглядаються один раз на місяць. Їхні переліки підлягають опублікуванню в газеті "Урядовий кур'єр" і можуть змінюватися Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України.

У практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу - продажі значних по обсязі партій товару по демпінгових цінах.

Демпінгова ціна - це ціна на товар, істотно більш низька, чим при звичайних комерційних операціях. Вона застосовується з метою одержання конкурентних переваг при експорті на той або інший ринок, витиснення конкурента з нього. У ряді випадків має місце продаж товару навіть по цінах, що не відшкодовує витрати виробництва. Встановлення явно занижених цін на експортні товари в якості ефективного засобу боротьби за освоєння нового ринку і зміцнення або розширення присутності на частково засвоєному ринку зустрічається досить часто.

Використання демпінгових цін обмежується антидемпінговим законодавством.

2.4. Види цін у залежності від регіонів реалізації

У залежності від територіальної диференціації ціни підрозділяються на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні і поясні.

Єдині ціни встановлюються державними органами на окремі товари і послуги на всій території держави (наприклад, тарифи на залізничні перевезення, електроенергію й ін.).

Регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги й ін.).

Зональні ціни встановлюються на продукцію видобувних галузей промисловості з урахуванням різного рівня собівартості видобутку в тих або інших природно-географічних умовах (наприклад, ціни на залізну, марганцеву й інші руди, вугілля, нафта і т.п.).

Поясні ціни встановлюються по районах (поясам) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва і витрат на транспортування в інші райони (наприклад, ціни на вино, овочеві консерви і т.п.). Пояси визначає держава, або вони можуть укладатися стихійно, коли якісь види товарів не провадяться в даному регіоні.

Диференціація цін досягається також застосуванням у необхідних випадках розрахункових цін. Наприклад, є декілька підприємств з однаковою номенклатурою продукції, об'єднаних в однім картелі (договірному об'єднанні підприємств і фірм переважно однієї галузі для виконання загальної комерційної діяльності - регулювання збуту виробленої продукції). Ці підприємства мають умови виробництва, що відрізняютьсяі, отже, різний рівень витрат на виробництво. У цьому випадку доцільно використовувати диференційовані (розрахункові) ціни для кожного підприємства. Тоді окремі підприємства реалізують свою продукцію постачальницько-збутової організації по розрахункових цінах, а збутова організація споживачам - по єдиним. Така система подвійних цін забезпечує нормальні умови господарської діяльності всіх підприємств, що входять у картель, у тому числі і тим, що мають високу собівартість своєї продукції.

2.5. Види цін у залежності від якості продукції

Підвищення якості товарів (під товаром припускається продукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволення яких-небудь потреб через обмін), виробництво нових їхніх видів дозволяє підприємствам утримувати старі або завойовувати нові ринки збуту, лишати на старому рівні або підвищувати ціни, збільшувати прибуток. Як правило, підвищення якості товару супроводжується додатковими витратами, пов'язаними з удосконаленням виробництва, використанням нових матеріалів, поліпшенням упаковування і т.п.

У залежності від ціни, підвищення якості товару або не позначиться на розмірі одержаного прибутку, або обумовить її ріст або зниження.

Ріст ціни на товар у зв'язку з підвищенням його якості повинна бути прийнятна для споживача, у противному випадку такий товар не буде користуватися попитом.

Для виробника підвищення витрат на виробництво і збут буде економічно виправданий тільки тоді, коли індекс витрат

С2 Ц2

буде менше або дорівнює індексу цін,тобто ---- £ ---.

С1 Ц1

Для споживача ріст ціни повинен супроводжуватися підвищенням споживної вартості товару, причому індекс ціни повинен

Ц2 К2

------- < --------

Ц1 К1

Таким чином, підвищення якості товару повинно приносити економічну вигоду як виробнику, так і споживачу:

С2 Ц2 К2

------ < ------ < -------

С1 Ц1 К1

У ринкових умовах підвищення якості товару є чинником, що цілком залежить від товаровиробника. Його діяльність у цьому напрямку може бути різноманітною: охоплювати розробку інноваційної політики, переозброєння виробництва, відновлення сортаменту й освоєння нових видів товарів, сертифікацію і виробництво конкурентноспроможного товару, одержання інвестицій і кредитів, у тому числі іноземних, маркетингові дослідження, співробітництво з науковими організаціями, підготування кадрів для інженерного супроводу нових технологій і т.д.

2.6. Види цін у залежності від транспортних

Взаємовідносини продавців і покупців не обмежуються тільки визначенням ціни товару (роботи, послуги). Необхідно узгодити ще базисні умови постачання, що визначають основні права й обов'язку учасників угоди при транспортуванні, упаковуванню і маркіруванню товарів по страхуванню вантажів і оформленню комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відбиваються в ціні товару.

При цьому потрібно розуміти, що всі додаткові витрати можуть або взагалі не включатися в ціну, або включатися частково або цілком. Все сказане укладається в поняття "франкировка", тобто економічні і правові умови, що визначають порядок вмикання в ціни тих або інших витрат, пов'язаних із транспортуванням, вантажно-розвантажувальними роботами, збереженням і страхуванням вантажів. Франкировка регламентує правові зобов'язання сторін у зв'язку з постачаннями товарів у внутрішній і зовнішній торгівлі.

У внутрішній торгівлі ціни в залежності від умов постачання товарів відрізняються по видах франко. "Франко" (у перекладі з італ. "вільний") - це комерційний термін, що означає, що визначена частина витрат по транспортуванню або навантаженню товару включається в ціну виробника. Кожний вид франко показує, до якого пункту на шляху прямування товару від продавця до покупця додаткові витрати включені в ціну за договором купівлі-продажу. Існує шість видів франко. Варто пам'ятати, що у усіх випадках ці витрати в кінцевому рахунку оплачує покупець.

Ціна франко-склад постачальника не включає ніяких витрат по переміщенню товару від продавця до покупця (по навантаженню на складі постачальника, перевезенню до станції відправлення, розвантаженню й ін.). Всі ці витрати покупець оплачує понад ціну товару.

Ціна франко-станція відправлення враховує ціну товару і витрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Всі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, оплачуються окремо.

Ціна франко-вагон станція відправлення відрізняється від попередніх тим, що включає додаткові витрати на подачу вагона на під'їзні шляхи і навантаження товару у вагони на станції відправлення.

Ціна франко-вагон станція призначення крім ціни товару включає витрати на його переміщення від складу продавця до станції призначення без розвантаження з вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець оплачує понад ціну, окремо.

Ціна франко-станція призначення включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення з урахуванням витрат по розвантаженню продукції з вагонів.

Ціна франко-склад покупця враховує ціну товару і усі витрати по його переміщенню від складу продавця до складу покупця.

Збірник "Інкотермс" включає основні поняття, застосовувані в міжнародній торгової практика, і є офіційною нормативною основою при арбітражному розгляді суперечок, що виникають з відповідних питань.

Роздивимося найбільші базисні умови, що зустрічаються часто.

ЕХ - франко-завод... (з підприємства, складу і т.п.). Відповідно до цієї умови продавець зобов'язаний представити товар на своєму підприємстві в розпорядження покупця.

FRC - франко-перевізник... (назва пункту). Експортер зобов'язаний за свій рахунок поставити товар із додатком документів, що підтверджують його відповідність умовам контракту.

FCP - фрахт-провізна плата оплачена до... (назва пункту призначення). По цій умові на відміну від попередній продавець оплачує вартість (фрахт) перевезення товару до зазначеного місця призначення і включає ці витрати в ціну товару.

Покупець зобов'язаний за свій рахунок застрахувати товар і оплатити всі інші витрати, що виникнули при транспортуванні.

OAF - постачання до межі... (назва місця постачання на межі). По цій умові зобов'язання продавця закінчуються перед митним кордоном країни-імпортера. У ціну товару входять усі витрати продавця, включаючи його витрати на виготовлення товару і прибуток; доставку у встановлені терміни в прикордонний пункт країни-імпортера; передачу комплекту документів, включаючи транспортні; оплату митних процедур і усіх витрат до передачі товару покупцю.

DDP - постачання... (назва місця призначення в країні ввозу) з оплатою мита. На відміну від умови EXW, що означає мінімальні обов'язки продавця, DDP означає максимальні обов'язки: продавець несе усі витрати по доставці товару до місця, зазначеного покупцем; одержанню ліцензій на експорт і імпорт; виконанню митних процедур по обидва боки межі й оплаті мит і ризики випадкового псування і загибелі товару до доставки його в пункт призначення.

Всі витрати продавця включаються в ціну товару, що відшкодовує покупець.

DDV - постачання... (назва місця призначення в країні ввозу) без оплати мита. Всі витрати продавця, зазначені в попередній умові, за винятком мита, включаються в ціну товару за контрактом.

FOB - франко-борт. Купівля-продаж товару на цій умові припускає обов'язок продавця за рахунок своїх сил і засобів доставити і занурити товар на борт судна.

FAC - франко уздовж борта судна. Цією умовою на продавця покладені обов'язки розмістити товар уздовж борта судна на набережною в зазначеному порту. Ціна товару визначається виходячи з витрат продавця для виконання покладених обов'язків.

CIF - вартість, страхування, фрахт. При постачанні товару на умові CIF у продажну ціну товару, зазначену в контракті, включаються безпосередньо ціна самого товару, витрати на страхування, фрахт і витрати по його транспортуванню до порту призначення з оплатою зборів, податків і мит, пов'язаних із вивозом товару. Статистичні видання ООН, інших міжнародних і національних організацій звичайно публікують імпортні ціни CIF.

CFR - вартість і фрахт. Ця умова, на відміну від попереднього, не включає витрати продавця по страхуванню. Всі витрати з моменту переходу товару через поруччя судна оплачує покупець понад ціну, зазначеної в контракті.

EXS - із судна... (назва порту призначення). Ця базисна умова означає, що продавець надає товар у розпорядження покупця на борту судна в місці призначення, зазначеному в контракті. Продавець зобов'язаний за свій рахунок одержати експортну ліцензію, виконати митні формальності, оплатити навантаження, фрахт, страхування. Він несе всі ризики випадкового псування і загибелі товару до моменту його прибуття в порт призначення. Всі ці витрати продавця враховуються в ціні, зафіксованої в контракті.

EXQ - із пристані... (назва порту). Відповідно до цієї умови продавець надає товар у розпорядження покупця на пристані в місці призначення, зазначеному в контракті. Всі витрати і ризики по доставці товару в це місце несе продавець.

Ми розглянули базисні умови, що зустрічаються часто, постачання, що визначають порядок постачання й оплати товарів у внутрішній і міжнародній торгівлі й урахування в цінах додаткових витрат продавця. При цьому необхідно твердо усвідомити собі, що ціна, зазначена в контракті, включає абсолютно усі витрати продавця. Понад ціну покупець оплачує витрати, не передбачені конкретними умовами постачання.

За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулюван­ня застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни. Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а І також на продукцію (послуги), виробництво (надання) якої зосереджено на підприємствах (в організаціях), що займають монополь­не становище на ринку.

Рівень договірних цін формується на основі домовленості між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) і стосується конкретної партії товару. Вільні ціни — це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування й кредитування для окремих груп суб'єктів господарської діяльності.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки діють світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також та­рифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються виходячи з: фактичних витрат на виробництво (із собівартості) продукції; при­бутку підприємства (з урахуванням кон'юнктури ринку, якості про­дукції); величини податку на додану вартість; суми акцизів (для товарів, що обкладаються акцизним збором); суми ліцензійного збору (для алкогольної продукції).

Закупівельні ціни застосовуються постачально-збутовими, за­готівельними організаціями, оптово-посередницькими фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юри­дичними особами, які здійснюють торговельну діяльність відпо­відно до свого статуту. Вони включають оптову (відпускну) ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати зазначених підприємств (організацій) для закупівлі, збереження, фасування, транспорту­вання й реалізації продукції та прибуток, необхідний для нор­мальної діяльності.

Роздрібні ціни визначаються самостійно торговельними підприє­мствами, підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон'юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі.

Окрему групу цін становлять різноманітні тарифи. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — це плата за пе­ревезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприє­мства з відправників і населення. Тарифи на платні послуги ха­рактеризують розмір оплати послуг із побутового обслуговуван­ня населення, послуг банків і зв'язку, юридичних, консультацій­них та інших різновидів послуг, що надаються фізичним та юри­дичним особам.

Дата добавления: 2014-12-23