Сутність і структура фінансової системи України

Функціонування фінансів забезпечується за допомогою фінансової системи країни.

Фінансова система – це сукупність взаємних сфер і ланок фінансових відносин, властивих їм централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів і апарата управління ними.

Фінансова система розглядається з двох сторін: відповідно до внутрішньої побудови та за організаційною структурою. Відповідно до внутрішньої побудови фінансова система являє собою сукупність взаємозалежних фінансових відносин, що відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу ВВП. За організаційною структурою фінансова система являє собою сукупність фінансових органів та інститутів, що управляють грошовими потоками.

Виокремлення складових елементів внутрішньої будови фінансової системи здійснюється за ознакою каналів руху грошових потоків і місця концентрації фінансових ресурсів. Концентрація фінансових ресурсів здійснюється у відповідних грошових фондах, що можуть виступати ознакою виділення окремих ланок фінансової системи.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок.

Сфера характеризує узагальнену відповідно до певної ознаки сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладений рівень економічної системи (рис.2.1). Виділяють п'ять сфер:

¨ рівень мікроекономіки – фінанси суб'єктів господарювання і фінанси населення;

¨ рівень макроекономіки – державні фінанси;

¨ рівень світового господарства – міжнародні фінанси;

¨ забезпечуюча сфера – фінансовий ринок.

Ланка показує відособлену частину фінансових відносин. Виділення ланок здійснюється за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин.

Фінансова система

Міжнародні фінанси

Світове

Фінансовий ринок

господарство

Макроекономіка

Державні фінанси

Фінанси суб’єктів господарювання

Мікроеконо-

міка

Фінанси населення

Рис.1. Сфери фінансових відносин у структурі фінансової системи держави

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільно-обмінні відносини і централізацію ресурсів на світовому рівні. Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави. Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Кожна із зазначених сфер включає в себе ланки фінансової системи:

1) у сфері міжнародних фінансів – міжнародні фінансові розрахунки, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інститути;

2) у сфері державних фінансів – державний і місцевий бюджети, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси державного сектора;

3) у сфері фінансів суб'єктів господарювання – фінанси підприємств, що функціонують на комерційній основі, фінанси установ і організацій, що здійснюють некомерційну діяльність, фінанси суспільних об'єднань;

4) фінанси населення – це особисті грошові кошти та накопичення громадян держави;

5) у сфері фінансового ринку – ринок грошей, ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів (фондовий ринок).

Відособленою ланкою фінансової системи виступає страхування, що не відноситься до якоїсь конкретної сфери.

Схематично внутрішня будова національної фінансової системи може бути наведена в такий спосіб (рис.2).

Розглядаючи внутрішню структуру фінансової системи, необхідно враховувати регіональний аспект її побудови. Виходячи з цього, можна виділити національні, регіональні і світову фінансові системи.

Національні фінансові системи відображають структуру фінансів окремих країн. До їх складу входять:

· фінанси суб'єктів господарювання;

· державні фінанси;

· страхування;

· міжнародні фінансові відносини;

· внутрішній фінансовий ринок.

Світова і регіональні фінансові системи містять у собі два рівні:

¨ національні фінансові системи країн світу або окремого регіону;

¨ міжнародні фінанси, що відображаються в централізованих на світовому або регіональному рівнях фінансових ресурсах.

До складу міжнародних фінансів входять:

· фінанси міжнародних організацій;

· міжнародні фінансові інститути;

· міжнародний фінансовий ринок (банки і фондові біржі, що здійснюють операції в усьому світі або у певному регіоні).

Необхідність розподілу і перерозподілу ВВП виступає об'єктивним явищем; форми і методи фінансових відносин відображають встановлену у світовій практиці внутрішню структуру фінансової системи. Водночас, рух грошових потоків здійснюється не сам по собі, а скеровується певними управлінськими структурами, юридичними та фізичними особами. Це суб'єктивна сторона побудови фінансової системи, яка, маючи певні особливості, відображає умови конкретної країни.

Загальне управління фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади й управління.

У відповідності з організаційною структурою до складу фінансової системи України входять:

1) органи управління:

· Міністерство фінансів;

· ДПАУ;

· ДКРС;

· Державне казначейство України;

· Рахункова палата ВРУ;

· Аудиторська палата;

· Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;

· Правління ПФУ;

· Органи управління фондами соціального страхування (Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фондом соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання);

· тощо.

2) фінансові інститути:

· НБУ;

· комерційні банки;

· страхові компанії;

· небанківські кредитні установи (наприклад, ломбарди, кредитні союзи);

· міжбанківська валютна біржа (МВБ);

· фондові біржі;

· фінансові посередники на РЦБ.

Організаційна структура фінансової системи наведена на рис.3.

Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в чотири блоки. Перший блок складають органи, що функціонують у бюджетній сфері держави (Міністерство фінансів і його відособлені підрозділи – Державне казначейство і ДКРС, а також ДПАУ, що у 1996 р. виділилася зі складу Міністерства фінансів). Другий блок складають контрольно-регулюючі органи – Рахункова палата ВРУ, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Аудиторська палата й аудиторські фірми. Третій блок складають фінансові інститути, що діють на фінансовому ринку (НБУ і комерційні банки, МВБ, фондові біржі, фінансові посередники, страхові компанії). До складу четвертого блоку входять органи управління державними цільовими фондами: ПФУ, ФСС, тощо.

Існує досить складна схема взаємозв'язків органів управління фінансовою системою з її окремими сферами і ланками (таблиця 1).

Як видно з приведеного розподілу повноважень фінансових органів та інститутів, основна увага в системі управління зосереджена на бюджеті держави, оскільки саме в ньому концентруються фінансові потоки і зв'язки.

Дата добавления: 2014-12-29