Основні сфери й ланки фінансової системи

Кожна сфера і кожна ланка фінансової системи має відповідне призначення і специфічні ознаки.

Найважливішою сферою фінансової системи виступають фінанси суб'єктів господарювання (фінанси підприємств). Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою усієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, що є об'єктом фінансових відносин. Функції фінансів підприємств полягають у забезпеченні фінансовими ресурсами потреб розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між коштами, що спрямовуються на споживання, і коштами, що йдуть на накопичення.

Обмінно-розподільчі відносини, що характеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи – внутрішні й зовнішні. Внутрішні характеризують грошові потоки на підприємстві і відображають процеси формування, розподілу й перерозподілу його доходів. Зовнішні характеризують зв'язки з іншими сферами й ланками фінансової системи.

Мета господарської діяльності підприємств – виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг. Мета фінансової діяльності підприємств – отримання прибутку. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання регулюється законодавчо (у частині взаємовідносин з державою), на основі договорів з іншими суб'єктами, в основі яких лежать інтереси підприємства, а також статутними документами.

У сфері фінансів суб'єктів господарювання виділяють такі ланки, як фінанси підприємств, що функціонують на комерційній основі, фінанси установ і організацій, що здійснюють некомерційну діяльність, фінанси суспільних об'єднань.

Державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів і підприємницьку діяльність держави. Це основна сфера перерозподілу ВВП і тому всі суб'єкти розподільчих відносин зацікавлені в її оптимальності. Оптимальність означає, що рівень централізації, з одного боку, має забезпечувати державу достатньою кількістю коштів, а з іншого боку, не підривати фінансову базу суб'єктів господарювання.

Державні фінанси включають централізовані ланки – Державний бюджет, місцеві бюджети, державні цільові фонди і державний кредит, а також децентралізовану ланку – фінанси суб'єктів господарювання державного сектору.

Бюджет держави – це основний фонд фінансових ресурсів і центральна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій: управлінської, оборонної, соціальної, економічної тощо. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи.

Державні фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною рисою є чітке визначення джерел формування коштів і напрямків їх використання. Утворення таких фондів визначається певними потребами, тому їх склад різний у різних країнах і в різні часи. Одні з них носять стабільний характер (наприклад, пенсійні фонди, фонди сприяння зайнятості населення), інші ж є тимчасовими (наприклад, в Україні Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення).

Державний кредит характеризує грошові відносини, що виникають між державою як позичальницею коштів і юридичними й фізичними особами як кредиторами у зв'язку з формуванням централізованого державного фонду грошових ресурсів. Використовуючи цю форму кредиту, держава на поворотній основі мобілізує тимчасово вільні грошові кошти підприємств, організацій і населення для задоволення суспільних потреб (для покриття бюджетного дефіциту або для здійснення інвестицій при випуску цільових позик).

Державний кредит може бути також представлений у формі, коли сама держава виступає в ролі кредитора стосовно приватних осіб, фінансових і кредитних установ, урядів інших країн.

Фінанси державного сектора економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрямки господарської та фінансової діяльності не залежать від форми власності. Вони регламентуються державою як на основі законів, так і у формі державного управління.

Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави.

Міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окремими країнами. Система міжнародних розрахунків базується на валютному регулюванні, яке, насамперед, полягає у встановленні курсу валют.

Взаємовідносини з міжнародними політичними, економічними, гуманітарними і фінансовими організаціями характеризують формування й використання фондів фінансових ресурсів цих організацій. Суб'єкти і характер цих взаємовідносин визначаються статутом тієї або іншої організації.

Міжнародні фінансові інститути виступають своєрідною надбудовою над сукупністю національних фінансових систем. Вони характеризують становлення єдиної фінансової системи світового співробітництва. У сучасних умовах ці інститути виконують в основному функції надання фінансової допомоги у формі кредитів тим країнам, яким вона необхідна. До їх складу входять: МВФ, Група Світового Банку, ЄБРР, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Межамериканський банк розвитку тощо.

Фінансовий ринок є важливим складником фінансової та економічної систем. Сутність відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів як специфічного товару. Ціною виступає плата за користування цими ресурсами, насамперед, у вигляді відсотка.

Страхування являє собою ланку фінансової системи, що відображає відносини з приводу формування й використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне положення між фінансами суб'єктів господарювання і державними фінансами. З одного боку, здійснення страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, тобто їх діяльність відноситься до рівня мікроекономіки. З іншого боку, створювані фонди характеризують перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб'єктами страхування і таким чином мають відношення до макрорівня. При цьому колективні страхові фонди можуть утворюватися і державними страховими компаніями. У цьому випадку вони відносяться до системи державних фінансів.

Усі сфери і ланки фінансової системи знаходяться в тісному взаємозв'язку й обумовлюють розвиток одне одного.

Дата добавления: 2014-12-29