Напрями фінансової підтримки

Класифікація країн за макроекономічними показниками

Заборгованість у системі міжнародних фінансів передусім потрібно розглядати з політичного погляду, а лише потім з економічного та гуманного. Термін «геополітика світового боргу» охоплює характеристику геополітичної структури світу (рис.1). Згідно з вітчизняними та зарубіжними дослідженнями, в усі епохи існували геостратегічні та геополітичні держави.

Рис.1. Геополітична структура світу

Таблиця 1

Країна-донор	Країни користувачі
США	Близькій Схід, Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, Венесуела, Тайвань, Південна Корея
Росія	Словаччина, Югославія, Білорусія, Куба, Вірменія, Індія, Китай, Іран, Ефіопія, Ангола, Мадагаскар, Сирія, Ємен
Німеччина	Польща, Україна, країни Балтії
Франція	Алжир, Марокко, Гвіана, Туніс, Камерун, Конго, Кот д’Івуар, Габон
Велика Британія	Індія, Бангладеш, Індонезія, Малаві, Китай, Уганда, Пакистан, Кенія, Танзанія, Мозамбік, Гана, ЮАР, Непал, Зімбабве, Руадна

Регіональні лідери — це держави, що потенційно можуть впливати на свій регіон.

Геостратегічні країни — високорозвинені країни, політика яких спрямована на поширення впливу за межами власних кордонів. Їх, у свою чергу, поділяють на активні та пасивні.

Геополітичні центри — це держави чи регіони, що мають важливе стратегічне місцезнаходження та володіють відповідними ресурсами, але вимушені захищатись від зазіхань геостратегічних країн, які прагнуть до перерозподілу цінностей.

Характеризуючи геополітичну структуру світу, потрібно оцінити політику фінансових потоків активних та пасивних геостратегічних країн, напрями фінансової підтримки (табл.1), співвідношення геостратегічних сил та зовнішній борг, визначити геополітичні центри й регіональних лідерів.

Європейський Союз бере свій початок від створеного у 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співтовариства. Було сформовано спільний ринок капіталів, товарів і послуг, скасовано митні бар'єри, здійснено уніфікацію податкового законодавства, створено європейську валютну систему. Розвиток інтеграційних процесів завершився проголошенням Європейського Союзу, до якого входять такі країни: Німеччина, Австрія, Данія, Бельгія, Франція, Голландія, Люксембург, Велика Британія, Швеція, Фінляндія, Португалія, Іспанія, Італія, Ірландія, Греція.

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Усі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мито і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок на додану вартість, який установлюється за єдиною для всіх країн ставкою відносно уніфікованого в усіх країнах об'єкта оподаткування (ставка податку не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС – він не може перевищувати 1,2% загального обсягу ВНП Союзу.

Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (» 5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Центральної і Східної Європи та підготовка їх до вступу в ЄС, надання технічної і гуманітарної допомоги тощо).

Бюджет ЄС розробляється Європейською комісією і затверджується Європейським парламентом. Виконує бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем – з боку Палати аудиторів і Європарламенту. До складу Палати аудиторів входять 15 членів, які перевіряють надходження доходів і фінансування видатків.

Дата добавления: 2014-12-29