Форми безготівкових розрахунків підприємства та їх порівняльна характеристика

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Кожна форма розрахунку характеризується

• засобом платежу;

• видами розрахункових документів;

• характером документообігу;

• певними перевагами та недоліками.

Безготівкові розрахунки на теперішній час в Україні здійснюються на основі таких видів розрахункових документів:

• Платіжне доручення

• Платіжна вимога

• Платіжними вимогами-дорученнями

• Чеками

• Акредитивами

• Векселями

• Інкасовими дорученнями.

Розглянемо кожну із форм платіжних документів та особливості їх обороту.

Платіжне доручення — це письмове розпорядження підприємства обслуговуючому його банку про списання (перерахування) грошей із свого рахунку на рахунок одержувача.

Сфера застосування — міські та міжміські розрахунки за товарними та нетоварними операціями, а саме:

• для оплати матеріальних цінностей та послуг;

• внесення податків та платежів до бюджету, пенсійний фонд, фонд соціального страхування;

• погашення кредиторської заборгованості;

• перерахунку штрафів, пені, неустойок, сум за рішенням суду;

• погашення банківських позик та відсотків по них.

Вони приймаються банком тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами, або за рахунок кредиту, крім доручень на перерахування до бюджету суми податків, зборів, обов'язкових платежів та внесків в державні цільові фонди. Платіжне доручення дійсне на протязі 10 днів із дня виписки. При відсутності або недостатності коштів у підприємства, платіжне доручення повертається клієнту без виконання.

Схема розрахунку платіжним дорученням.

• постачальник відвантажує продукцію покупцю;

• постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію;

• покупець (платник) представляє в свій банк платіжне доручення;

• банк, що обслуговує покупця (платника) у відповідності з дорученням списує грошові кошти з його розрахункового рахунка;

• банк покупця повідомляє його про списання грошових коштів;

• банк покупця направляє платіжне доручення банку постачальника;

•банк постачальника зараховує грошові кошти на рахунок постачальника (одержувача);

• банк постачальника повідомляє постачальника (одержувача) про надходження грошових коштів.

Різновидом цього платіжного документу є гарантовані платіжні доручення. Вони використовуються у випадках, коли одержувач коштів не має власного рахунку в банку. Такими дорученнями здійснюється переказ грошових коштів через підприємства зв'язку на виплати:

• пенсій громадянам, аліментів, заробітної плати, авторських гонорарів;

• підприємствам, які розташовані в м ісцях, де немає банків.

Платіжна вимога — це письмова вимога одержувача платежу на оплату. Платіжні вимоги застосовуються у випадках беззаперечного стягнення та безакцептного списання коштів. В ньому вказується призначення платежу, підстава (стаття законодавчого акту) на право безакцептного списання коштів. Бланк платіжної вимоги подається одержувачем із супровідним реєстром в банк, в якому відкритий рахунок платника. Відповідальність за правильність стягнення та безакцентного списання несе одержувач коштів.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин.

Платіжне вимога-доручення складається з двох частин. Верхня — вимога постачальника покупцю сплатити вартість товару, заповнюється постачальником. Нижня — доручення покупця своєму банку перевести суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника — заповнюється покупцем за виконання всіх умов поставки. Таким чином, по суті, платіж акцептується покупцем. Розрахунки цим документом можуть бути з акцептом і без нього. Схема обороту аналогічна обороту платіжного доручення, тільки замість рахунку-фактури передається платіжна вимога-доручення.

Сфера застосування: в міжміських розрахунках по товарних операціях. Не використовують в розрахунках претензійного характеру.

Термін дії: дійсне протягом 20 днів з дня виписки.

Різновиди: а) з акцептом; б) без акцепту.

Покупець має право повністю відмовитися від акцепту в таких випадках:

• якщо товар не було замовлено;

• якщо товар відвантажено за неузгодженою адресою;

• коли товар доставлено достроково;

• коли товар недоброякісний або некомплектний;

• коли не погоджена ціна товару.

Часткова відмова від акцепту можлива, якщо;

• є товар "у навантаження";

• частина товару некомплектна або неякісна;

• завищено ціну;

• є арифметичні помилки в документах.

Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо вмотивовано або мотиви суперечать чинному законодавству або інструкціям банку. [33, 33-3 5 ].

Не зважаючи на зручність у використанні і урахування інтересів сторін комерційної угоди, усі вище перераховані платіжні документи не гарантують платежу. При відсутності достатніх коштів на рахунку платника, вони повертаються одержувачу (постачальнику) без виконання.

Розрахунки чеками.

Чек — це письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека вказану в ньому суму. Види чеків:

• розрахункової чеки — використовуються для розрахунків між підприємствами.

• грошові чеки — використовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати. Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банку перевести кошти з його рахунку на рахунок пред'явника чека. Розрахунковий чек заповнює платник. Чек передається безпосередньо при здійсненні господарської операції. Отримання готівки по них не допускається. Виготовляються чеки Національним банком у вигляді чекових книжок.

Суб'єкти чекового обороту.

• Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чеку та підписує його.

• Одержувач чеку — юридична або фізична особа, яка є одержувачем коштів.

• Банк-емітент — банк, який видає чекову книжку підприємству або фізичній особі.

Для одержання чекової книжки підприємство звертається в банк-емітент із заявою. Сума ліміту чекової книжки депонується банком на окремому рахунку, з якого оплачуються чеки. Депонування коштів може проводитись за рахунок власних коштів чекодавця або за рахунок кредитів банку. Чек дійсний протягом 10 днів з дня виписки.

Різновиди розрахункових чеків:

а) іменний чек — чек, у якому вказано конкретну особу — одержувача грошових коштів;

б) чек на пред'явника.

Принципова схема обороту розрахункового чеку:

• постачальник передає товар покупцю, а покупець передає чек постачальнику;

• постачальник передає чек у свій банк і останній спрямовує його в банк покупця для оплати;

• банк платника списує кошти з його рахунку і повідомляє його про це;

• банк платника переказує кошти в банк постачальника;

• банк постачальника зараховує кошти на його рахунок та повідомляє його про це.

Перевагою чекових розрахунків є їх більш висока швидкість здійснення, а отже і швидкість надходження грошових коштів на рахунок постачальника. До недоліків можна віднести недостатню гарантованість платежу, складність оформлення чеку, та неможливість розрахунків на значну суму.

Якщо клієнт не проводить розрахунки чеками, а термін дії чекової книжки ще не закінчився, чекодавець представляє її в банк разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку на рахунок, з якого депонувались кошти.

У випадку повного використання чекової книжки, але не використаному грошовому ліміті, чекодавцю надається нова чекова книжка. У випадку вичерпання ліміту невикористані чеки повинні повертатися в банк, де була отримана чекова книжка. Термін дії чекової книжки 1 рік.

Розрахунки акредитивами.

Акредитив — розрахунковий документ з дорученням одніє кредитної установи другій здійснити оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар з рахунку спеціально задепонованих коштів. Документи постачальника оплачуються банком тільки за виконання умов, які передбачені в акредитивнії заяві покупця. Акредитивна форма розрахунків вигідна для постачальників, оскільки гарантує оплату, а покупцю, навпаки, така операція невигідна, оскільки депонування коштів виводить їх з обороту.

Ця форма застосовується тоді, коли між постачальником та покупцем немає постійних господарських зв'язків щодо поставки товарів і угода носить разовий характер.

Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним продавцем і не може переадресовуватись. З акредитива не можуть видаватися готівка та оплачуватися товар на відповідальному зберіганні. Відкриття акредитиву може бути здійснено як в банк) платника, так і в банку постачальника.

Акредитив виставляється на термін, вказаний в договорі, але не більше ніж на 15 днів. Мінімальна сума, на яку може бути відкритий акредитив не обмежується.

Види акредитивів:

Покритий акредитив — передбачає попереднє депонування коштів. Воно здійснюється за рахунок або виключно власних коштів або виключно позикових.

Непокритий акредитив — акредитив, за яким платежі постачальнику гарантує банк.

Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінено або анульовано банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком, до отримання ним повідомлення про зміну або анулювання акредитиву.

Безвідзивний акредитив — акредитив, який неможливо анулювати без погодження з постачальником, на користь якого його було відкрито.

Схема розрахунків з використанням акредитиву:

1. Покупець доручає своєму банку відкрити акредитив, що останній і виконує і повідомляє про це.

2. Банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитиву а останній повідомляє про це постачальника.

3. Постачальник відвантажує товар, надає документи про виконання умов угоди в банк і вимагає розкрити акредитив.

4. Банк покупця переводить банку постачальника кошти з акредитиву.

5. Банк постачальника зараховує кошти на його рахунок і повідомляє його про це.

Підставою для відкриття акредитиву є повідомлення постачальника про готовність відвантажити товар. Для відкриття акредитиву платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами:

• номер угоди, згідно якої відкривається акредитив;

• термін дії акредитиву;

• рахунок платника і назва банку, що його обслуговує;

• документи, згідно яких здійснюється платіж за акредитивом;

• термін подачі цих документів;

• вид і сума акредитиву.

Закриття акредитиву в банку постачальника здійснюється:

1. При заяві постачальника про відмову від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його дії.

2. Після закінчення терміну дії акредитиву.

3. При заяві покупця про відзив акредитиву повністю абс частково.

Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банка-емітента. Невикористана сума акредитиву повертається на поточний рахунок платника. [33, 38-39].

Дата добавления: 2014-12-29