Питання№4 Філософія в системі культури

Питання № 3 Поняття і функції світогляду

Світогляд – це сукупність наукових, філософських правових, політичних, моральних, релігійних, естетичних поглядів та ідеалів людей. Велику роль у формуванні світогляду відіграють почуття, емоції, настрої. Проте знання саме по собі ще не становить світогляду. Воно повинне перетворитися в переконання, яке займає ключове місце в структурі світогляду. Без нього світогляд формуватися не може. Для будь-якого світогляду важливою рисою є його дієвість. На основі знання будуються життєві проблеми людей, виробляються способи їх поведінки. Формування особи передбачає сумніви і критику. Без критичної оцінки реальності, без сумнівів і пошуків немає і не може бути істинного світогляду, який би відповідав теперішньому часу.

Функції світогляду 1) функція розуміння світу. Вона потрібна, щоб розтлумачити людині світ, описати його зрозумілою, доступною мовою. Людина може безпечно жити лише в середовищі, яке розуміє, адже розум конфліктує з тим, що недоступне можливостям його сприйняття. Світогляд як світорозуміння може бути раціоналістичним (все підвладне розуму) та ірраціоналістичним (вважає основою світу недоступне розуму);

2) оцінювальна функція. Для орієнтації у світі недостатньо лише одного сприйняття, здатності його пояснити, необхідно ще його оцінити, сказати яким він є. Людина постійно перебуває між протилежними полюсами і світогляд покликаний утримувати людське в людині через заперечення твариного. Зцієї точки зору світогляд поділяють на гуманний та антигуманний, оптимістичний та песимістичний;

3) праксеологічна функція. Виявляється у відповідях на питання як жити людині у світі, тобто містить практичні настанови щодо світу і буття людини в ньому. З цього погляду виділяють практичноактивні та споглядальні світогляди.

Крім цього світогляд виконує ще й функцію об’єднання нації, релігійної общини, соціальної групи.

Буття людини, його життєдіяльність забезпечується двома основними процесами: біологічним і культурним. Сутність культурного розвитку виражається інформаційною передачею традицій, звичаїв, обрядів, способів спілкування індивідів між собою і з середовищем їхнього існування. Культура, як система позабіологічно вироблених норм, прийомів, засобів людської діяльності, задає цю діяльність, програмує спосіб і міру оволодіння людиною природного і соціального світу. Сфера культури містить у собі не тільки результати, але й процеси матеріальної і духовної діяльності людей. У філософському контексті культура постає не як окрема сфера суспільного життя, а як суспільство в цілому, з точки зору розвитку людини як суб‘єкта діяльності, розкриття властивостей і обдарувань людини. Вона є втіленням створених людьми матеріальних і духовних цінностей. Культура постає як упредметнена сутність людини. Міра розвитку культури визначається мірою розвитку людини. Культура є вираженням досягнутого людиною (людством) рівня історичного прогресу. Головне призначення філософії у культурі: зрозуміти, не тільки який у своїх глибинних основах наявний людський світ, але і яким він може бути. Філософське пізнання виступає особливою самосвідомістю культури, що активно впливає на її розвиток. Історичний розвиток філософії постійно вносить мутації в культуру, формуючи нові варіанти, нові потенційно можливі лінії її динаміки. Багато вироблених філософією ідей транслюються в культурі як своєрідні "дрейфуючі гени", що у визначених умовах соціального розвитку одержують свою світоглядну актуалізацію. На їхній основі можуть створюватися релігійні, етичні, політичні навчання, публіцистика, що наповняють емоційним змістом понятійні філософські конструкції, вносять у них конкретні життєві змісти, поступово перетворюючи їх у нові світоглядні основи культури.

Дата добавления: 2015-01-03