Питання№29 Основні тенденції і напрямки західної філософії XXст

Питання№28 Ірраціоналізм XIXст.: ключові філософські ідеї та персоналії

Ірраціоналізм – філософська течія, що проголошує нерозумний початок і робить його основною характеристикою як самого світу, так і його світорозуміння. Свого роду реакцією на зайву безпристрасність класичної (і особливо німецької ідеалістичної) філософії являли собою "філософія почуття і віри" Якобі, "філософія одкровення" пізнього Шеллінга, не говорячи вже про волюнтаризм Шопенгауера, "філософії несвідомого" Е. Гартмана і вчення К’єркегора. Настає епоха глибоко ірраціональних світовідчувань, коли ірраціональність суспільства починає багато в чому асоціюватися й інтерпретуватися через аналогічні властивості самої людської природи. Особливо яскраво іррационаліситична філософія була представлена в цей час філософією життя - Ділтей, Шпенглер, Бергсон (а ще раніш - Ніцше). Саме Шопенгауер поклав початок новому напрямкові філософської думки в Європі - ірраціоналізмові. Він виходив з абсолютизації психічного життя окремої людини, а точніше, однієї з психічних здібностей людини - волі. От чому його філософію називають ще волюнтаризмом. Шопенгауерівский волюнтаризм - концепція, що початком усього сущого стверджує волю, але не конкретного людського індивідуума, а загальну, світову волю. У його картині світу початком усього сущого є деякий стихійний несвідомий початок, що керує світом. Шопенгауер був філософом-песимістом. Він стверджував, що у світі панує зло, оскільки світова воля - зла, руйнівна у своїй основі. К’єркегор вважав, що нічого міркувати про світ, що єдино цікавий предмет - це сама людина, її існування, її проблеми, тривоги і страхи. Головний твір К’єркегора: "Або-Або" (1843). Він займався аналізом індивідуальних відчуттів, почуттів, емоцій, розглядав людське життя в постійних колізіях і конфліктах. У філософії Ніцше(1844-1900) воля являє собою «волю до волі» - поривання до простого самовиявлення у будь-який спосіб. Життя - перша і єдина реальність, все інше - його елементи. У житті панує боротьба за виживання, де перемагає сильніший. Ніцше протиставляє силу життя культурним нормам й цінностям, вважаючи.що саме людська слабкість і незахищеність спричинила виникнення культури як системи штучних засобів виживання. Мораль - це засіб боротьби слабких проти сильніших. Життя не підлягає оцінкам, бо воно є лише таким, яким воно може бути.

Можна здійснити умовний поділ філософії ХХст. на наступні течії:

1) Антропологізм

2) Сцієнтизм

3) Повернення до основ містико-релігійної філософії

1) Антропологізм – орієнтує філософію на дослідження людини і світу навколо неї. Сутність виражають ідеї:

1) Ідея вивчення життя окремої людини, яка зараз визнається більш важливою ніж вивчення великих людських спільнот.

2) Перехід від ідеї вільної, розумної людини, яка здатна переробляти світ до ідеї людини жорстко обумовленої економікою, політикою, релігією, поглядами. У вивченні людини на першому місці інтуїція і підсвідомість, а не розум і свідомість.

3) Індивідуальна і суспільна свідомість вже не характеризуються, як незалежні структури. Вони є об‘єктами маніпуляції з боку різних сил: держави, партій, ЗМІ. Свідомість не є незалежною.

4) Ідея існування 2-ох ліній людського знання які не перетинаються: наукового і філософського.

Представляють: філософія антропології, філософія життя, філософія культури, екзистенціалізм.

2 ) Сцієнтизм – скеровує філософію на розгляд проблем науки (природознавства). Сфери його інтересу складають такі ідеї:

1) вплив розвитку науки на розвиток філософії і навпаки;

2) прагнення до комплексного дослідження світу, до розуміння його процесів як: нелінійних.

3) розгляд техніки, як одного з визначальних факторів розвитку людської цивілізації.

4) вивчення нових принципових питань: співвідношення між знанням і розумінням, знанням і оцінкою.

Напрямки які репрезентують сцієнтизм: усі види позитивізму: філософія науки, філософія техніки.

3)Зараз дуже поширились модернізовані ірраціонально-містичні уявлення про світ. Існує точка зору що вони не суперечать науковим знанням, а доповнюють науку пояснюючи духовну сутність людини нераціональним шляхом.

Сучасна західна філософія складається з певних елементів. Ці елементи – певні напрямки сучасної філософії.

·Філософія історії – вивчає людину в контексті мінливих соціальних і культурних обставин.

·Філософія культури – аналіз сутності і значення культури в житті людини і суспільства.

·Філософія життя – вивчає осмислення життя і творчості людини з особливості її екзистенції (переживань) і цінностних орієнтацій.

·Філософія антропології – вивчає сутність людини.

·Екзистенціалізм – вивчає існування людини, сенс її буття.

·Психоаналіз і неофрейдизм – вивчає вплив несвідомого компонента психіки на життя людини.

·Пост модернізм – відмова від необхідності розуму для людства, цінність усього що забезпечує свободу бажань.

·Філософія науки – усвідомлення критеріїв правильності і правомірності наукових суджень і теорій. Місце і роль науки в сучасній культурі.

·Філософія техніки – уявлення про природу, специфіку її різних проявів, наслідків її розвитку.

Цей розподіл є умовним. Їх проблеми дуже часто перетинаються.

Дата добавления: 2015-01-03