Питання№30 Особливості та основні етапи розвитку філософської думки в Україні

У розвитку української філософської думки можна виділити слідуючі періоди:

1)ренесансні та реформаційні ідеї в українській культурі XVI-XVII ст.;

2) філософія Г.С. Сковороди;

3) ідеї Просвітництва в філософській думці України (кін XVII- поч. XVIII ст.);

4)філософські ідеї українських демократів (Т. Шевченко, М. Костомаров, М.Драгоманов, І. Франко, Л. Українка);

5)релігійно-ідеалістична філософія в Україні в XIX ст. (П. Юркевич, С.Гогоцький, О. Новицький, В. Зеньковський);

6)філософія української національної ідеї.

1)Ідеї раціоналістичного мислення, самоцінності людини, значення людської активності в однаковій мірі були притаманні, ренесансно-реформаційній культурі Західної Європи XVI ст. і українській культурі XVI—XVII ст.. В цей час в Україні формується і стверджується гуманістична ідеологія, головним результатом якої було утвердження світського начала в духовній культурі і встановленні національної самосвідомості.

2)Завершення доби бароко в історії української культури було позначене появою вчення про “сродний труд” Григорій Сковорода. Філософська спадщина Сковороди пов’язана з найрізноманітнішими філософськими традиціями античності (Сократ, Платон, Арістотель), філософією отців церкви, ідеями Спінози, Вольфа, філософськими концепціями діячів Просвітництва та німецьких містиків.

3) У XVII ст., відбувається розмежування філософії і теології, поступовою переорієнтацією від богопізнання на пізнання природи і людини, усвідомлення самостійної цінності природи і необхідністі пізнання її законів. Перша половину XVII ст., характеризується зростанням уваги до проблем гносеології, до раціоналістичної і емпіричної методології, розробляються співзвучні ідеям Нового часу теорії людини і держави. Філософи ширше звертаються до творів сучасних їм представників європейської думки. Представники цього периоду: Прокопович (1681-1736), Г.Щербацький (1725 -?).

4) Характеризується політичною активністю свідомої української інтелігенції, що прагне довести шляхом культурницької діяльності і освіти до свідомості народу, хто ми є, чого прагнемо.

5) Центральною проблемою для цього напряму була проблема співвідношення віри і знання, з огляду на яку розв’язувалось питання про місце і роль філософії в духовному житті. Київські філософи відзначають недостатність абсолютизації ролі розуму, акцентують увагу на значенні почуттів, людських переживань в духовній діяльності людини. Найзначнішою постаттю у колі представників Київської релігійно-філософської школи був П.Д.Юркевич.

6) XIX -ХХст. позначені в Україні початком розробки філософії української ідеї як теоретичної самосвідомості українського національного відродження. Цей процес відбувається як складова частина загальнослов’янського, європейського руху, спрямованого на пізнання минулого з метою усвідомлення сутності і сенсу існування свого народу. Представники: Липинський, Чижевський і т.д.

Дата добавления: 2015-01-03