Основні напрями теорії конкуренції

Розвиток теорії конкуренції

Від початку зародження перших наукових уявлень про конкуренцію, її ролі й значенню в розвитку суспільства до становлення теорії конкуренції пройшов довгий історичний період. Спробою створення логічно послідовної системи знань про конкуренцію була розробка в XIX ст. теорії досконалої конкуренції. Наприкінці XIX – початку XX ст. розвиток економіки зумовив появу різних критичних поглядів на досконалу конкуренцію, що привело до виникнення теорії недосконалої конкуренції. Протягом наступного тисячоліття провідні представники економічної думки робили подальші спроби щодо пізнання сутності конкуренції, розробки теорії її функціонування і механізму дії.

Теорія недосконалої конкуренції була розроблена маржиналістами наприкінці XІX ст., що сформувало неокласичний напрямок в економічній думці. Розвиваючи основні положення класиків, а також представників маржиналістської школи, А. Маршалл наприкінці XІX ст., критикуючи умовності моделі чистої конкуренції, розробив теорію аналізу часткової й довгострокової стійкої рівноваги на ринку. На базі методології А. Маршалла й Дж. Б. Кларка в економічній науці виникли статичний і динамічний підходи до аналізу ринкових моделей конкуренції.

На початку ХХ ст. були внесені зміни в теоретичні подання про сутність конкуренції під впливом її трансформації з досконалої моделі в недосконалу або монополістичну конкуренцію, що враховує еволюційний розвиток ринку. У цій сфері видатне значення в історії економічної думки зіграли праці американського вченого Е. Чемберліна й англійського вченого Дж. Робінсона, які схиляються до структурного трактування сутності конкуренції. При структурному трактуванні аналіз боротьби конкурентів зміщується на дослідження структури ринку.

Висновки Е. Чемберліна лежать в основі сучасних концепцій маркетингових конкурентних стратегій. Концепція «цінової дискримінації» Дж. Робінсона довела наявність реального впливу монополій на ціноутворення, а також трансформацію конкуренції під впливом великих компаній і монополій. Проблема монополії й конкуренції досліджувалася в роботах А. Сміта, К. Маркса та інших, а також у більш пізніх дослідженнях.

Вивченню конкуренції як активного процесу суперництва й взаємодії присвячені роботи Й. Шумпетера, Дж. М. Кларка, Ф. Хайека, І. Кірцнера. Проблеми теорії конкуренції аналізуються ними з позиції функціонального трактування її сутності, що припускає розвиток конкуренції під впливом нових форм організації виробництва, відкриттів, знань, а також використання підприємницького потенціалу.

Розвиток конкуренції під впливом ідей державного регулювання розглядається в працях багатьох учених-економістів, серед яких можна виділити Дж. Кейнса і П. Самуельсона. Не враховуючи доктрину неокласиків про саморегулювання ринку, вони вважали за необхідне застосування на практиці певного співвідношення ринкової конкуренції, впливу великих корпорацій і державного механізму регулювання економіки. Необхідність втручання держави вони пов’язували з нестабільністю ринкової економіки й зростаючою роллю монополій.

Критичні погляди на роль держави в розвитку суспільства висловлювалися інституціоналістами (Дж. Гелбрейт), а також прихильниками лібералізму (Л. Мізес, У. Ойкен), які стверджували, що тільки ринкова конкуренція може сприяти економічному прогресу суспільства. До середини ХХ ст. цими вченими сформульовані основні положення щодо сутності конкуренції, її рушійних сил і ролі в розвитку економіки.

Наприкінці ХХ ст. проблеми стратегії випередження конкурентів, виявлення конкурентних переваг країн і компаній, конкурентного потенціалу й конкурентного середовища аналізуються американським ученим М. Портером. Дослідження конкуренції як процесу, що динамічно розвивається, а не як сформованої ситуації, проводиться І. Кірцнером. Питання, пов'язані із завоюванням майбутніх ринків у конкурентній боротьбі, розглядаються Г. Хамелом і К. К. Прахаладом.

Регулювання конкуренції стосовно питань формування стратегії конкурентної боротьби, а також теорії досягнення лідерства на ринку були розглянуті такими вченими-економістами, як М. Портер, М. Трейсі, Ф. Вірсема, Дж. Ф. Мур, А. М. Бранденбургер, Б. Дж. Нейлбафф та ін.

Аналіз теоретичних аспектів розвитку недосконалої конкуренції, що входять у коло питань теорії фірми, проведений представником французької школи економістів-інженерів Ж. Тіролем [8].

Таким чином, на сьогодні вже сформульований великий понятійний апарат, розроблені методи й прийоми дослідження конкуренції, створені різні конкурентні моделі ринку, проаналізовані причини й історичні умови виникнення конкуренції, виділені інструменти конкуренції, виявлена її сутність. Більшість учених схиляються до поведінкового трактування конкуренції та використовують поняття «суперництво» (rіvalry). Поведінковий підхід розкриває характер ролі, яку конкуренція відіграє в економіці, підкреслює її основну функцію. Прихильники структурного трактування конкуренції визначають її як competіtіon. Однак необхідно відмітити, що конкуренція – це одночасно і процес, і явище, що обумовлює існування різних підходів до її визначення.

Крім того, зараз конкуренцію визначають не як суперництво, а як співпрацю в діях підприємств на ринку [82; 102], як «ідею партнерства бізнесу і органів управління» [95]. Більш глибокий аналіз показує, «що правильно зрозумілі та перебільшені конкурентні відносини заважають підприємствам однієї галузі домовитися між собою та витіснити з ринку посередників своєї продукції, забезпечивши тим самим більш природне ціноутворення і безперешкодне розповсюдження своєї продукції» [53, с. 84]. Так, структурні особливості економіки України обумовлюють монопольне становище виробників деяких видів продукції машинобудування на вітчизняному ринку. Отже, конкуренція набуває нового характеру – співробітництва й домовленості між потенційними конкурентами. Так, у працях деяких авторів зазначається, що необхідно розрізняти поняття «конкуренція» та «суперництво». Поведінка суб’єктів ринку матиме характер суперництва тільки на олігопольному ринку, а поведінка монополіста не може характеризуватися як суперництво, оскільки на монополістичному ринку взаємодія економічних суб’єктів невелика [12, с. 21; 33, с. 14].

Сукупність підходів до визначення сутності конкуренції та її соціальної ролі в становленні соціуму та формуванні особистості можна представити таким чином [3]:

соціобіологічний підхід (Ч. Дарвін, Л. Гумплович, Г. Ратценхофер, У. Самнер, Т. Веблен) стверджує, що біологічний відбір, поширений у природі, має місце і в суспільному розвитку;

економічний підхід (А. Сміт, Д. Рикардо, К. Маркс, Дж. М. Кейнс) розглядає конкуренцію як фактор економічного розвитку суспільства і невід’ємний елемент відтворення суспільного багатства;

сутність політологічного підходу (Д. Стюарт, Ф. Лист, В. Парето) полягає у виявленні ролі держави щодо конкуренції, точніше, в необхідності державного регулювання та стимулювання;

психологічний підхід (М. Дойч, К. Боулдинг) бачить у конкуренції необхідний елемент буття людини, згідно з яким прагнення людини конкурувати з іншими зумовлене необхідністю самоствердження й досягнення психологічного комфорту;

у рамках структурного підходу (Ф. Еджуорт, А. Курно, Дж. Ро-бінсон, Е. Чемберлін, Ф. Найт, К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю) вивчається типологія ринків як невіддільного елементу конкурентного сере-довища;

функціональний підхід (Й. Шумпетер, Ф. Хайек) аналізує соціальне призначення конкуренції;

поведінковий (П. Хейне, М. Портер) пов'язує конкуренцію з боротьбою за споживачів.

За роки розвитку індустріального й постіндустріального суспільств конкуренція пройшла еволюційний шлях від боротьби за ресурсне забезпечення та вільний доступ до інвестицій і досягла такого рівня, коли прагнення людини й організації до першості, до постійних нововведень стають основною рушійною силою. Залежно від умов ринку, на якому відбувається конкуренція, методів і прийомів конкурентної боротьби, об’єктів і суб’єктів конкуренції, виділяють безліч її видів.

Для української економіки дослідження основних питань теорії конкуренції є особливо актуальним у зв’язку з проведенням економічної політики, що забезпечує розвиток ринкових відносин при збереженні суттєвої ролі держави в окремих галузях економіки. Актуальними на сьогодні залишаються питання успішної участі України в процесах світової конкуренції. У зв’язку з цим накопичення теоретичних знань і досвіду практичного застосування законів, методів, інструментів конкуренції буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і посиленню конкурентних переваг нашої країни на світовому ринку.

Дата добавления: 2014-12-24