Конкурентоспроможність товару і підприємства як об’єкти стратегічного управління

Розкриття змісту і сутності управління конкурентоспроможністю припускає, насамперед, визначення категоріального базису проведеного дослідження і при необхідності уточнення основних понять з урахуванням умов господарювання національних промислових підприємств, які склалися на сучасний момент. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показав, що єдиного термінологічного підходу до визначення конкурентоспроможності та формування категоріального апарату теорії управління нею немає. Різні автори використовують безліч понять при дослідженні конкурентних відносин на ринку та управлінні конкурентоспроможністю підприємства, серед них виділяють такі, як: конкурентна позиція, конкурентний статус, конкурентний потенціал, конкурентна відмінність, конкурентоспроможність, конкурентостійкість та ін.

Поняття конкурентоспроможності у процесі розвитку світової економіки, затоварення ринку й посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг, стало ключовим словом поряд з поняттям «ефективність», а проблема досягнення конкурентних переваг – однією із головних у діловому, управлінському, економічному й політичному житті. Конкурентна боротьба в цей час спостерігається як у професійному житті кожної окремої людини (при формуванні ділової кар'єри), так й у житті будь-якої організації (при реалізації своєї суспільної, політичної або комерційної діяльності), досягаючи рівня найгострішої боротьби загальнопланетарних масштабів при досягненні кожною країною геополітичних переваг [44].

Конкурентоспроможність проявляється тільки в умовах конкуренції і через конкуренцію. Причому, чим ефективніше функціонує ринок, чим сильніше на ньому конкуренція, тим більше значення має конкурентоспроможність на всіх її рівнях. Більшість з тих, хто займається проблемами конкурентоспроможності відзначає, що на даний час єдиних уявлень про смислове навантаження поняття «конкурентоспроможність» ще не існує, це поняття залишається складним, багатоаспектним та таким, що не має універсального формування.

Різні вчені характеризують конкурентоспроможність залежно від об’єкта і предмета дослідження. В загальному сенсі конкурентоспро-можність означає спроможність окремого суб’єкта випереджати свого суперника в досягненні поставлених цілей на конкурентному ринку.

Існують різні підходи до класифікації конкурентоспроможності [20, с. 96]:

за територіально-географічною ознакою виділяють: міжнародну, внутрішньонаціональну, регіональну;

залежно від масштабності економічних об’єктів виділяють: конкурентоспроможність товару, підприємства-виробника, галузі і/чи комплексу галузей, національної економіки;

за часовим проявом виділять: конкурентоспроможність на визначену дату чи проміжок часу в минулому, конкурентоспроможність поточну і в перспективі.

Найбільш використовувана в практиці класифікація залежно від масштабності економічних об’єктів. Конкурентоспроможність товару є умовою конкурентоспроможності підприємства, а конкурентоспроможність окремих підприємств у галузі виступає передумовою конкурентоспроможності галузі і національної економіки в цілому [99]. Саме за допомогою управління конкурентоспроможністю продукції підприємства забезпечують власну економічну безпеку, виживають у складному і швидко мінливому середовищі, та мають передумови до ефективного функціонування у майбутньому. Можливість підприємств конкурувати на зовнішньому ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності їх продукції і сукупності використання економічних методів діяльності підприємства [97].

Конкурентоспроможність підприємства – динамічна характер-ристика його здатності адаптуватися до змін зовнішнього середовища і забезпечувати при цьому певний рівень конкурентних переваг [62]. Загальну логічну схему забезпечення конкурентоспроможності підприємства можна представити таким чином (рис. 1.1) [101, с.15].

Динаміку змін конкурентоспроможності підприємства відображає таке поняття, як «конкурентостійкість». Саме поняття стійкості визначає «постійність, несхильність до ризику збитків та втрат» [13, с. 1138]. Під стійким становищем (функціонуванням) підприємства на ринку виробників розуміють «спроможність підприємства зберігати (або нарощувати) об’єми реалізації продукції (робіт, послуг) тривалий час при різних змінах в інфраструктурі ринку і при коливаннях споживчого попиту». Таким чином, конкурентостійкість підприємства – здатність підприємства протистояти дестабілізуючому впливу факторів зовнішнього середовища порівняно з конкурентами [64, с. 102].

Рис. 1.1. Загальна схема забезпечення

Дата добавления: 2014-12-24