Вибір пристроїв

Оцінка правильності вибору обладнання

Правильний вибір обладнання може оцінюватись його раціональним використанням в часі і потужності. Для цього визначається коефіцієнт завантаження обладнання:

η = m_р/m_п

де m_р – розрахункова кількість верстатів на операції;

m_п – прийнята кількість верстатів.

Розрахункова кількість верстатів на операції визначається для велико-серійного і масового виробництва за формулою:

M_р = t_шт.сер./τ

де t_шт.сер. – середній штучний час операції обробки заготовки;

τ – такт випуску.

Для серійного виробництва:

m_р = /F

де t _ШТ- сума штучно-калькуляційних часів операцій;

F – фонд часу роботи обладнання.

Для оцінки використання обладнання по основному часу застосовуються коефіцієнти використання обладнання по основному часу:

η_о = t_о/t_шт, для масового виробництва,

η_о = t_о/t_шт.к, для серійного виробництва,

де t_o, t_шт, t_шт.к – відповідно основний час, штучний час, штучно-калькуляційний час.

Для оцінки використання обладнання по потужності служить коефіцієнт використання обладнання по потужності:

η = N_р/N дв.

де N_р – потужність що потрібна на різання;

N_дв – потужність електродвигуна верстата.

При виборі обладнання користуються паспортами верстатів, а при їх відсутності – каталогами металорізального та іншого обладнання.

Застосування пристроїв розширює технологічні можливості металорізального обладнання.

При виборі оптимального варіанта пристрою повинні враховуватись також вимоги техніки безпеки та промислової санітарії; затрати на виготовлення пристрою. У практиці сучасного машинобудування сформувались такі системи пристроїв:

· УБП – універсально-безналагоджувальні пристрої (лещата, патрони, столи тощо) випускаються серійно, застосовуються в індивідуальному та мало серійному виробництві.

· УНП – універсально-налагоджувальні пристрої. Основою цих пристроїв є УБП до яких додатково виготовляються різного роду налагодження. Застосовуються в серійному виробництві.

· УЗП – універсально збірні пристрої, складаються з окремих нормалізованих деталей для виконання різних операцій. Застосовуються в серійному виробництві.

· СНП – спеціальні налагоджувальні пристрої. Основою цих пристроїв може бути не тільки УБП, але й спеціально виготовлені основи. Застосовуються у великосерійному виробництві.

Ці чотири системи мають загальну назву – УЗПО – універсально-збірне переналагоджувальне оснащення.

· НСП - нерозбірні спеціальні пристрої, призначені для оснащення певної операції, застосовуються у великосерійному та масовому виробництвах.

За основу вибору пристрою приймається схема реалізації теоретичної схеми базування. За схемою реалізації та відповідно до типу виробництва за каталогами визначається яку систему пристроїв можна застосувати.

Після визначення системи пристроїв:

· будується ескізна компоновка пристрою (якщо вибрано УЗПО);

· розробляється технічне завдання на проектування спеціального пристрою (НСП), якщо УЗПО не можна або не вигідно застосовувати.

При техніко-економічному обґрунтуванні вибору пристроїв розраховується коефіцієнт завантаження пристрою і затрати на оснащення операцій. Коефіцієнт завантаження пристрою визначають за формулою

де Т_к - штучно-калькуляційний час виконання технологічної операції, хвилин;

N - місячна програма /кількість повторів операцій/, що планується;

F_q - дійсний місячний фонд часу, годин.

Формули для визначення затрат на оснащення технологічної операції для різних систем пристроїв наведено в довідковій літературі.

Дата добавления: 2014-12-24