Як категорія сучасного державознавства 2 страница

Сьогодні налічується більше 30 визначень поняття «місцеве самоврядування». Узагальнивши їх, можна виділити три основні напрямки в його трактуванні: юридичний, адміністративно-уп-равлінський та політологічний. Наявність таких різних концепту-альних підходів до розуміння місцевого самоврядування в основ­ному пов'язана з неоднозначним розумінням джерела та природи

¹ Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспече­
ние прав и свобод в местном самоуправлении [Текст]: [учеб. пособие] / Н. С. Бон­
дарь. - М.: Городец, 2004. - С. 68.

² Яцунська О. О. Світовий досвід місцевого самоврядування та перспективи
його інституціонально-системного втілення в Україні: автореф. дис. на здобуття
наук, ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути і процеси»/
О. О. Яцунська. - Одеса, 2001. - С. 3.

Глава 3. Становления а розвиток місцевого само врядування в Україні

влади, яка здійснюється територіальними колективами громадян й органами, які вони обирають, та гх взаємодією з органами держав-Гної влади.

===== §2. Правова природа сучасних теорій місцевого самоврядування

Найбільш поширеними є три концепції розвитку місцевого са­моврядування: громадівська, державницька, муніципального ду-алізму.

Гролшдівсьт теорія місцевого самоврядування, що замінила теорію вільної громади, була започаткована практикою державот-ворення США. Прихильники громадівської теорії місцевого само­врядування вважають:

• первинні суб'єкти місцевого самоврядування — громади є самостійним джерелом такої публічної влади, яка не належить де­ржав!, а є самостійною, «муніципальною»;

• право на місцеве самоврядування є невід'ємним від самої громади, а тому держава тільки його визнає та гарантує;

• місцеве самоврядування можливе лише на рівні населених пунктів, бо тільки там ще збереглися умови для відтворення гро­мад. Щодо інших рівнів адміністративно-територіального поділу, то там місцеве самоврядування можливе лише у формі добровіль-них об'єднань (асоціацій);

• місцеве самоврядування, його інституції мають вирішувати тільки питания місцевого значения, а здійснення повноважень де­ржавно!' влади має покладатися на місцеві органи державної ви-конавчої влади. У розв'язанні питань місцевого значения органи місцевого самоврядування мають діяти за принципом «дозволено все, що не заборонено законом».

Згідно з громадівською теорією місцеве самоврядування роз-глядається як самостійна форма публічної влади, суб'єктом якої є територіальний колектив - елемент громадянського суспільства', як одна з форм прояву громадської ініціативи, що сприяє мінімі-

¹ Фрицький О. Ф. Конституційне право України [Текст]: [підручник] / О. Ф. Фрицький. - К.: Юрінком-Інтер, 2002 - С. 515.

Муніципальне право Украіни

зації ролі держави в розв'язанні місцевих проблем. Науковці, які підтримують громадівську теорію місцевого самоврядування, ка­тегорично заперечують державну природу влади територіальнис громад. Місцеве самоврядування, його органи не є складовок» частиною державного механізму'. Німецький учений 3. Баллейс наголошує, що муніципалітети є передусім природними корпора-тивними одиницями, а їх автономність випливає не стільки з де-ржавної влади, скільки із суверенітету народу, який має поважати-ся й забезпечуватися державою на практиці².

О. В. Батанов уважає, що місцеве самоврядування - це неде­ржавна за своею природою самостійна форма здійснення народом своєї влади, тобто публічна влада територіальної громади. На його думку, Конституция України підносить право територіальної гро­мади на місцеве самоврядування на рівень невід'ємного природ­ного права місцевого населения самостійно вирішувати питания місцевого значения незалежно від державних структур у межах за-конів, власної фінансово-економічної бази згідно зі своїми інтере-сами. Під природним правом територіальної громади він розуміє сукупність (комплекс) прав жителів певних населених пунктів, на-даних їм від Бога (природи), а тому священних і невідчужуваних від них. Саме тому таке природне право не залежить від законо-давчого визнання чи невизнання його державою, яка за допомогою правових заходів лише впорядковує, зовнішньо оформлює само-врядну активність територіальних громад, не встановлюючи ТР. Противники, навпаки, стверджують, що в громадівській концепщї місцеве самоврядування постає швидше у формі благих, але пус-тих декларацій, ніж як реально наявний соціальний феномен⁴.

¹ Кутафин О. Е. Муниципальное право Российской Федерации [Текст]:
учебник / О. Е. Кутафин, В. И. Фадеев. - М.: Юристь, 1997. - С. 88.

² Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика
[Текст] / А. И. Черкасов. - М.: Изд. группа «ФОРУМ-ИНФРА-М», 1998. - С. 20.

³ Батанов О. В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого само­
врядування та державної влади / О. В. Батанов // Часопис Київського університе-
ту права. -2002. -№ 2. - С. 21.

⁴ Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт
концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестник Моск. ун-та. - Сер. 12: По­
литические науки. - 2002. - № 4. - С. 87.

Глава 3. Становпення а розвиток місцевого самоврядування в Україні

Державницъка теорія місцевого саиоврядування була започат-кована в Магдебурзькому праві й огримала найбільше поширення в Європі. Основні її положения були розроблені німецькими вче-ними Л. Штейном та Р. Гнейстом. В основі цієїтеорії є:

• ідея децентралізації частини державної влади, її деволюції на рівеньтериторіальних спільнот громадян (громад, комун, тери-торіальних колективів) і тих інституцій, які вони обирають;

• певна правова, організаційна та фінансова автономія місце-юго самоврядування та його інституцій щодо центральних та міс-цевих інституцій державноївлади;

• місцеве самоврядування як засіб здійснення державних фун-кцій за допомогою недержавних за своею суттю суб'єктів (місце-вого населения та його інституцій);

• органи місцевого самоврядування діють за принципом: «доз­волено те, що передбачено законом».

Державницька теорія виходить із того, що місцеве самовряду­вання, поряд із територіальною автономією, є однією з форм де-централізаціїдержавної влади на рівні територіальних колективів, а правоздатність останніх на самостійний розгляд місцевих питань трактується її прихильниками як така, що походить виключно від держави. Звідси — місцеве самоврядування визнається ними як різ-новид державної влади.

На думку К.Ф. Шеремета, «місцеве самоврядування - це справжнє децентралізоване державне управління»¹. Інші правники називають його інститутом демократичної держави². Приміром, Г. М. Чеботарьов уважає, що влада органів місцевого самовря­дування за своею природою і не може бути іншою, ніж держав­ною³. Сучасний шведський учений С. Монтін наголошує, що з

¹ Шеремет К. Ф. Актуальные проблемы формирования местного самоуправ­
ления в Российской Федерации («круглый стол») / К. Ф. Шеремет // Государство
и право. - 1997. -№ 5.-С. 33.

² Воронов М. П. Питания взаємозв'язку місцевих рад з їх виконавчими орга­
нами / М. П. Воронов, К. Є. Соляннік // Державне будівництво та місцеве самов­
рядування: зб. наук. пр. - 2003. - № 5. - С. 54.

³ Чеботарев Г. Н. Развитие конституционных основ местного самоуправле­
ния: [Текст] / Г. Н. Чеботарев. - Тюмень: Изд-во Тюменского гос. ун-та, 1995.

С. 85.

Муніципальне право України

погляду конституції та загальної ієрархії політичних інститута, муніципалітети - це частина державної адміністрації, а місцевому самоврядуванню його компетенція надається парламентом і тому в підсумку воно здійснює «делеговану державну владу»¹. Одно-рідність державної та муніципальної влади, як правило, вбачають у певних загальних ознаках: (а) чітко вираженому інституціалізо-ваному характері, (б) наявності специфічного апарату здійснення влади, (в) загальності, (г) універсальності, (ґ) встановленні й зборі податків.

На думку В. I. Борденюка, влада органів місцевого самовряду-вання є похідною від влади державної, а не від вигаданої муніци-пальної. Водночас він не заперечує й існування влади, джерелои якої є територіальна громада, але в даному разі ії влада, на відміну від влади об'єднань громадян, трансформується, по суті, в держав-ну².

Недоліки державницької теорії полягають у заниженні ролі ініціативи населения, утискуванні демократичних принципів участі громадян у розв'язанні проблем місцевого значения, у тому, що ставиться під сумнів здатність суспільства до самоорганізації та самоврядування \ Чинне законодавство України настільки су-перечливе й непослідовне, що прихильники всіх концепцій мають змогу посилатися на відповідні норми для підтвердження правиль­ное^ своїх позицій. Посилення тенденції поєднання при правово­му регулюванні статусу місцевого самоврядування громадівської й державницької концепцій, по суті, стало результатом реалізації законодавцем намагання закріпити загальносоціальну (громадівсь-ку) цінність цього інституту шляхом не самоусвідомлення й само-організації територіальних громад, а адміністрування державою.

¹ Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика:
[Текст] / А. Черкасов; Ин-т государства и права Рос. акад. наук. - М.: Изд. дом
«Форум» ИНФРА-М, 1998. - С. 20.

² Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування,
держави і громадянського суспільства в Україні / В. Борденюк // Право України.
-2001.-№2.-С. 26.

³ Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт
концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестник МГУ. - Сер. 12: Полити­
ческие науки. - 2002. - № 4. - С. 87.

Гпава 3. Становления а розвиток місцевого самоврядування в Україні

При цьому тут відіграли свою роль не прагнення до чистоти вті-лення теоретичних ідей і конструкцій, а бажання швидше відійти від старих форм державного управління на місцях, побороти опір становлению нових форм і забезпечити правові гарантії незворот-ності їх утвердження¹. На думку О. Ф. Фрицького, в Україні за-проваджено державницьку концепцію місцевого самоврядування із залишками радянської моделі, що на практиці означає безпосе-реднє втручання в діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування виконавчої влади в особі місцевих державних ад-міністрацій².

Розгляд місцевого самоврядування лише як форми децентралі-зації виконавчої влади фактично випускає з уваги чимало правових аспектів теми дослідження. Заперечується поділ публічноі' влади на державну і муніципальну (владу територіальної громади), на-явність місцевих (локальних) інтересів територіальних громад, які можуть суперечити інтересам держави, та окремої сфери місцево-го самоврядування, яка відмінна від сфери державного управління. Зведення місцевого самоврядування лише до місцевого рівня де­ржавного управління суттєво звужує спектр аналізу й дослідження сутності місцевого самоврядування, як одного з фундаментальних принципів конституційного ладу, як інституту громадянського суспільства, як однієї з форм народовладдя, як фундаменту сучас-ної філософії людини, як багатофанного суспільного, соціально-політичного та соціально-правового феномену.

Певною модифікацією громадівської та державницької теорій місцевого самоврядування є громадівсько-державна теорія або ж теорія муніципального дуалізму. Це досить поширена теорія у сві-товій літературі, яка мае прихильників і в Україні. Відповідно до основних постулатів цієї теорії:

• інституції місцевого самоврядування є незалежними від де­ржави лише в суто громадських справах, до яких держава байдужа, а у сфері політичній вони розглядаються як інституції держави, що виконують її функції та повноваження;

¹ Васильев В. И. Местное самоуправление [Текст]: учеб. и науч.-практ. по­
собие / В. И. Васильев. - М.: Юринформцентр, 1999. - С. 20.

² Фрицький О. Ф. Конституційне право України [Текст]: [підручник] /
О. Ф. Фрицький. -К.: Юрінком-Інтер, 2002. -С. 521.

Муніципальне право України

• ті справи, які повинні здійснювати інституції місцевого са-моврядування, мають також поділятися на «власні» та «делего-вані»;

• у здійсненні власних справ органи місцевого самоврядуван-ня мають діяти незалежно та самостійно від державних органів, дотримуючись лише законів;

• у виконанні ж делегованих повноважень органи місцевого самоврядування діють під контролем та адміністративною опікою відповідних державних органів;

• поєднання в особі органів місцевого самоврядування функ­ций місцевого самоврядування з функціями державного управлін-ня на місцях визначається «подвійною», або «двоєдиною», політи-ко-правовою природою місцевого самоврядування.

Теорія муніципального дуалізму (громадівсько-державницька) акцентує увагу на подвійній природі влади місцевого самовряду­вання. Прихильники цієї концепції вважають, що місцеве само­врядування не залежить від держави лише при розв'язанні суто господарських і громадських справ, а в політичній сфері воно роз-глядається як агент держави, що виконує державні функції. На їх думку, синтез державного й недержавного в місцевому самовря-дуванні значущий для суспільства. Завдяки поєднанню цих двох засад вирішуються найважливіші громадсько-державні завдання: (а) усувається роздвоєння влади, яке призводить до політичної нестабільності й послабления держави та її інстшутів; (б) створю-ються можливості для участі людей в управлінні справами сусшль­ства й держави, що підносить культурно-правовий рівень громадян і виховує в них почуття поваги до законів; (в) ліквідується розрив між суспільством і державою; (г) досягається едина мета - збере-ження і зміцнення суспільства й держави на основі демократичних інститутів; (ґ) держава може краще вивчати потреби населения, місцеві справи й ухвалювати рішення, що відповідають інтересам людей; (д) народжується спільний штерес громадян і державних органів, сутність якого полягає в побудові життя, гідного кожної людини й сусшльства в цілому, а управління суспільством на ос-нові узгоджених дій переростає в єдиний творчий процес¹.

¹ Постовой Н. В. Муниципальное право России [Текст]: учебник / Н. В. Пос­товой. - М.: Новый Юрист, 1998. - С. 20-21.

Глава 3. Становления т а розвиток місцевого самоврядування в Україні

М. О. Бажинов пропонує місцеве самоврядування ідентифіку-вати, по-перше, як найнижчий рівень державної влади, юрндично відмежований від інших ешелонів влади з метою надання йому самостійності й широти можливостей у конкретних умовах не­великих і часто специфічних муніципальних утворень, по-друге, як інститут громадянського суспільства, спосіб самоорганізації населения. Ключовим є словосполучення «самостійна діяльність», оскільки владні повноваження в цьому разі вторинні для місцевого самоврядування, головною метою якого є реалізація (здійснення) функцій громадянського суспільства. У сукупності ці дві сторо-ни місцевого самоврядування становлять «граничну смугу» в со-ціумі, покликанурозв'язувати завдання правильної структуризації й оптимальної взаємодії держави і громадянського суспільства'. Подібною є позиція В. В. Кравченка й М. В. Пітцика, які акценту-ють увагу на значенні місцевого самоврядування в механізмі со­циального управління і на його подвійній природі, з одного боку, як форми публічної влади (в системі місцевого самоврядування можуть видаватися загальнообов'язкові рішення, виконання яких забезпечується примусовою силою держави), а з другого, - як інс-титуту громадянського суспільства².

Плюралізм теорій, концепцій, доктрин, учень, що утвердився в науці, знайшов своє відповідне відображення й у підходах до розуміння місцевого самоврядування, коли його сутність, зміст і форми реалізації визначаються по-різному. 3 огляду на те, що розв'язання багатьох соціально-економічних проблем, пов'язаних із підвищенням життєвого рівня населения, забезпеченням прав і свобод громадян, наповненням їх реальним змістом, можливе лише в умовах реального й ефективного місцевого самоврядуван­ня, важливе значения мае аналіз визначень, що пропонуються су-часною правовою науковою літературою³.

' Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестник Моск. ун-та. - Сер. 12: По­литические науки. - 2002. - № 4. - С. 88.

² Кравченко В. В. Муніципальне право Укра'ши [Текст]: навч. посіб. /
В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. - К.: Атіка, 2003 - С. 73.

³ Воронов Н. П. Понятие и основы местного и регионального самоуправле­
ния / Н. П. Воронов, С. В. Болдырев // Проблемы законности: республ. межве-

Муніципальне право України

Крім вищеназваних, досить поширеними є й інші концепції організації влади на місцях: «політична» теорія самоврядування, «теорія двржави загалъного добробуту», «концепція позаполі-тичного місцевого самоврядування», «теорія муниципального со-ціалізму». Загалом же сьогодні в багатьох демократичних країнах (Італія, Німеччина, Норвегія) досить поширеними є погляди на місцеве самоврядування як на цілковито автономну сферу місце-вого управління.

===== §3. Правова політика у сфері місцевого самоврядування

Однією з ключових проблем на сучасному етапі суспільного розвитку є визначення і впровадження в життя правової політики у сфері місцевого самоврядування. Проблематика правової політи-ки останнім часом активно досліджуються в науковій літературі'.

домств. науч. сборник. - 1993. - Вып. 28. - С. 43-47; Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування / М. Корнієнко // Українське право. - 1995. - № 1.

- С. 68-77; Куйбіда В. Поняття місцевого самоврядування в Україні / В. Куйбі-да, В Чушенко // Право Укра'ши. - 1998. - № 5. - С. 17-21; СтріхаМ. Місце-ве самоврядування в Україні / М. Стріха // Українське слово. - 1996. - 7 лист.

- С. 2—4; Ясюнас В. А. Основы местного самоуправления: учеб. пособие / В. А. Ясюнас. - М.: Ось-89, 1998. - С. 11-19; Карлов А. А. Формирование ин­ститута местного самоуправления [Текст] / А. А. Карлов. - К.: Вища школа, 1993. - С. 38; Руда Н. I. Самоврядування як динамічний суспільно-політичний та державно-правовий інститут / Н. I. Руда // Правова держава. - 1992. - Вип. 2-3.

- С. 136; Тацій В. Я. Місцеве самоврядування в системі місцевої влади Укра'ши /

B. Я. Тацій // Актуальні проблеми державного управління: збірник Укр. акад.
держ. управл. при Президентові Укра'ши (Хар. філія). - 2001. - № 1. - С. 31-39.

' Алексеев С. С. Основы правовой политики в России: курс лекций /

C. С. Алексеев. - М., 1995; Коробова А. П. О многозначности понятия «правовая
политика» / А. П. Коробова // Правоведение. - 1999. - № 4; Малько А. В. Конс­
титуционно-правовая политика современной России: проблемы и пути решения /
А. В. Малько // Право и политика. - 2001. - № 6; Панов М. Правова політика
як універсальний феномен соціального буття / М. Панов, Л. Герасіна // Право
Укра'ши. - 2001. - № 8; Малько А. В. Правовая политика современной России:

Г, ава 3. Становления а розвитж місцевого самоврядування в Україні

Лравову політикуглумачать як сусупність правових ідей, настанов, принципів, цілей, завдань, пріориіетів, правових засобів, спрямова-них на забезпечення оптимальнш умов розвитку й функціонуван-ш суспільних відносин¹, як цілешрямовану діяльність держави зі створення ефективного механізму правового регулювання, резуль­тативному використанню юридичних засобів для досягнення цілей, поставлених у відповідній сфері суспільних відносин². Уважаемо, що таке розуміння цієї правової категорії є дещо неповним. Право-ва політика — це науково обґрунтована, послідовна й комплексна діяльність усієї системи органів публічної влади (органів держави йорганів місцевого самоврядування), об'єднань громадян зі ство­рення ефективного механізму правового регулювання суспільних вщносин, розвитку конституціоналізму в Україні.

Правова політика у сфері місцевого самоврядування складаєть-ся в основному з розробки і втілення в життя юридичних ідей кон­цептуального характеру, з прийняття, вдосконалення й реалізації відповідних правових норм Консгитуції й законів України. У до-сліджуваній нами царині вона покликана створити умови для само-організації населения, в одних випадках обмежуючи стихійність, а в інших - заохочуючи й підтримуючи певні напрямки діяльності громадян. Правова політика легітимізує систему пріоритетів міс-цевого самоврядування, орієнтує органи держави й органи місце-вого самоврядування на захист прав і законних інтересів людини, оптимізацію правового регламентування процесів самоорганіза-

цели и средства / А. В. Малько, К. В. Шундиков // Государство и право. - 2001. - № 7; Селіванов В. М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти: монографія / В. М. Селіванов. - К.: Ін Юре, 2002; Российская правовая поли­тика: курс лекций / [под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько]. - М., 2003; Рыба­ков О. Ю. Российская правовая политика в сфере защиты прав и свобод личности / О. Ю. Рыбаков. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004; Шемчушенко Ю. До проблеми формування законодавчої політики в Україні / Ю. Шемчушенко, О. Юшик // Право України. - 2005. - № 11.

' Шундиков К. В. Юридические средства реализации правовой политики / К. В. Шундиков // Правоведение. - 1997. - № 4. - С. 149.

² Тодыка О. Ю. Народовластие в условиях глобализации [Текст]: моно­графия / О. Ю. Тодыка; под ред. А. В. Петришина. - Харьков: Право, 2005. -С. 197.

Муніципальне право Украі'ни

ції й самоуправління територіальних громад. Вона є необхідним складником процесу формування повноцінної та ефективної пра-вової системи України.

Сутність правової політики в місцевому самоврядуванні ви-являється у використанні політичної влади з метою юридичного закріплення й деталізації в чинному законодавстві конституцій-них приписів, створення основних організаційно-юридичних умов дотримання прав і свобод особи, соціальних груп, територіальних громад, підтримка балансу між публічною і приватною сферами. Вона включає не лише якісне правове регулювання суспільних відносин у розглядуваній сфері, а й належну реалізацію норматив-но-правових приписів на практиці. Це дає підстави для вирізнення доктринального, правотворчого і правореалізаційного (правоза-стосовного) напрямку правової політики.

Доктринальний напрямок утілюється переважно в концепціях і проектах правових актів, у науковому передбаченні розвитку юри-дичних ситуацій. Для розвитку місцевого самоврядування важливе значения має конституційна доктрина як найважливіший складник конституційно-правової політики. Адже саме вона сприяє розроб-ці ідеології конституційного права, основних завдань, функцій, принципів, формуванню нових підгалузей права, інститутів, норм, юридичних механізмів, конструкцій, а також удосконаленню мето-дологічного інструментарію. У найзагальнішому вигляді доктрину науковці визначають як учения, систему поглядів, принципів, як формулу, що виражає основну установку політичної діяльності¹. Доктрина отримує статус офіційної через визнання й закріплен-ня її положень у програмних документах політичного характеру, нормативно-правових актах, рішеннях органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Різноманітні погляди правоз-навців й концепції є надзвичайно значимими для формування мо-делі конституційно-правового регулювання, вдосконалення кон-ституційного законодавства, оптимізації методології тлумачення конституційних норм, а також для правореалізаційного процесу².

¹ Словник соціологічних і політологічних термінів / [уклад.: В. I. Астахова,
В. I. Даниленко, А. I. Панов та ін.]. - К.: Вища шк., 1993. - С. 32.

² Малько А. В. Конституционно-правовая политика современной России:
проблемы и пути решения / А. В. Малько // Право и политика. - 2001. - № 6.

Глава 3. Становления а розвиток місцевого самоврядування в Україні

За роки незалежностістворено певне законодавче підгрунтя для роботи органів і посадошх осіб місцевого самоврядування. Проте правова регламенгація статусу територіальних громад, як і раніше, залишається незадовільною. У правових актах досить часто не вра-ховуються природа, інтереси й потреби місцевого самоврядування, а ЇХ безсистемність і суперечливість є серйозною перешкодою для подальшого розвитку цього інституту громадянського суспільс-тва. Значна кількість правових актів, які регулюють відносини у сфері місцевого самоврядування і які затверджені до прийняття Конституції України, і донині не приведені до відповідності з по­ложениями Основного Закону. Конституційні норми про місцеве самоврядування не отримують конкретизації на рівні законодав-чих актів. Незважаючи на закріплену в ст. 92 Конституції України вимогу визначати засади місцевого самоврядування «виключно за­конами України», у масиві чинного законодавства значну частину становлять підзаконні акти. Залишається не розв'язаною проблема приведения законодавства України до відповідності з міжнарод-но-правовими стандартами організації місцевого самоврядування. Чинне законодавство формується під впливом різних концепцій місцевого самоврядування. Для багатьох законів характерним є муніципальний патерналізм, а нестворення умов для самореаліза-ції громадян через узгоджене функціонування механізмів самоор-ганізації й самоуправління соціальних організмів'.

Важливу роль у вдосконаленні правового регулювання місцево-го самоврядування відіграють парламентські слухання у Верховній Раді України («Регіональна політика і місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекта» від 16 квітня 2003 p., «Децентраліза-ція влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування» від 12 жовтня 2005 p.), науково-практичні конференції й тематич-ні семінари. Між тим, більшість із рекомендацій парламентських слухань так і не реалізуються, що ж до рекомендації конференцій, то вони, як правило, залишаються лише на папері.

Реформи, які провадилися протягом останнього десятиліття в суспільстві супроводжувалися тільки поглибленням процесів від-сторонення людини від влади, зниженням авторитету орган ів пуб-

¹ Куйбіда В. С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самовряду­вання [Текст]: монографія / В. С. Куйбіда. - К.: МАУП, 2004. - С. 275.

Муніципальне право Украіни

лічної влади й довіри до неї населения, розрізненістю громадянсь-ких, політичних та економічних інтересів в українському соціумі, яке базується на суперечностях між фінансово-промисловими трупами, політичними партіями, олігархічними й адміністратив-но-політичними угрупованнями, які мають власні регіональні або галузеві пріоритети й активно маніпулюють громадською думкою через підконтрольні їм засоби масової інформащї. Успіх реформи системи публічної влади, як убачається, можливий лише за умови комплексного підходу до неї, що потребує розробки єдиної узгод-женої концепції впровадження в життя адміністративної, парла-ментської, судової, бюджетної, муніципальної та територіальної реформ. Комплексність останніх передбачає застосування в ході їх здійснення органічної сукупності політичних, організаційних, економічних, ідеологічних і соціально-психологічних методів. Удосконалення владних структур мае провадитися за тісного уз-годження з реформуванням політичної й економічної систем і створення інститутів громадянського суспільства'.

Місцеве самоврядування потребує комплексного, системного нормативно-правового регулювання на трьох рівнях: а) консти-туційному, на якому встановлюються базові принципи й концеп-туальні засади; б) законодавчому - конкретизація конституційних положень і закріплення основ місцевого самоврядування в Ук-раїні, зокрема системи його суб'єктів, їх статусу, функцій і пов-новажень, механізмів їх реалізації, форм та методів їх діяльності; в) локальний, на якому відповідно до Конституції й законів Украї-ни і з урахуванням історичних, національно-культурних традицій, соціально-економічних і географічних особливостей місцевого життя регулюється переважна більшість суспільних відносин міс-цевого самоврядування.

На конституційному рівні з метою подальшого розвитку місце-вого самоврядування потрібно невідкладно вирішити такі питания: а) поглиблення децентралізації влади, б) запровадження повно-цінного місцевого самоврядування на регіональному й районному рівнях, створення виконавчих органів районними й обласними ра-

¹ Цветков В. В. Адміністративна реформа - ефективність державного управ-ління / В. В. Цветков // Часопис Київського університету права. - 2002. - № 2. -С. 13.

Дата добавления: 2014-12-24