Антидепресанти

Лікування.

ТРАНКВИЛИЗАТОРИ

Бензодіазепінові транквилизатори (діазепам, оксазепам, феназепам, лоразепам, нітразепам, та ін.); похідні карбамінових ефірів (мепробамат); производн похідні дифенілметану (бенактизин); транквілізатори інших груп (мебікар, триметоцин, тофізопам). Отруювання цими речовинами в теперішній час найчастіше зустрічаються в побуті. Токсичні смертельні дози цих препаратів знаходяться в широко у діапазоні в залежності від індивідуальної чутливості людини. Середня летальна доза для діазепаму — більше 1–2 г. При комбінації цих препаратів з снотворними, нейролептиками токсичність суміші значно підвищується.

Клініка. Клінічна картина виявляється в пригніченні центральної нервової системи. На фоні м'язової слабкості відзначається тремор (тремтіння) кінцівок, порушення серцевого ритму, падіння артеріального тиску. Підсилюється моторика або різко пригнічується перистальтика шлунково-кишкового тракту, що сполучається із зниженням секреції слини та відчуттям сухості у роті.

При важких отруюваннях переважають симптоми з боку ЦНС: сплутаність свідомості, психомоторне збудження, галюцинації, судоми. З боку серцево-судинної системи - тахікардія, схильність до колапсів; порушення дихання, ціаноз.

1. Промивання шлунку.

2. Вазелиновое масло внутрь – 1-2 мл/кг массы тела

3. Вугілля активоване усередину.

4. Глюкоза 40% 40 мл в/в.

5. Інфузійна терапія кристалоїдними розчинами.

6. При отруєнні великими дозами с розвитком коматозного стану — гемосорбція в перші 4–16 годин з моменту приймання транквилизаторів. Форсований діурез малоефективний тому що бензодіазепіни добре зв'язується з білками плазми крові.

7. Специфічним антидотом бензодіазепінів являється флумазеніл. Початкова доза - 0,2 мг в/в (для дітей початкова доза - 0,01 мг/кг).

Найчастіше зустрічається отруєння такими препаратами як імізин (іміпрамін), амітриптилін, азафен, фторацизин та ін. Вони добре всмоктуються в шлунково-кишечному тракті, легко зв'язуються з білками крові та органів, швидко розподіляються по організму, та спричиняють токсичний ефект. Прогноз завжди серйозний і летальність при застосуванні усередину дози більше 1 г перевищує 20%.

Клініка. Характерні зміни з боку центральної нервової і серцево-судинної систем. Вже в ранні строки після отруєння виникає психомоторное збудження, з'являються галюцинації, різко падає температура тіла, розвивається кома з пригніченням дихання. Гостра кардіопатія і зупинка серця - головні причини смерті при даних отруюваннях. Основні проявлення токсичної дії на міокард виявляються на протязі перших 12 годин, але можуть розвиватися і на протязі наступних 6 діб.

Важкість отруєння проявляється різким розширенням зіниць, сухістю слизуватої оболонки роту, порушенням моторики шлунково-кишечного тракту до самого парезу кишечнику.

Лікування. Промивання шлунку розчином гідрокарбонату натрія (питна сода), розчином повіреної солі або водою з вугіллям активованим. Промивання проводять в перші 2 години після отруєння, а потім повторно. Одночасно вводять сольове проносне, ставлять очисну клізму. Застосовують блювотні засоби, штучне дихання при виникненні дихальної недостатності.

Противопоказані серцеві глікозиди, тому що токсичність трициклічних антидепресантів при цьому різко зростає.

Для корекції судинного тонусу застосовують гіпертензин. Для купіювання судом і психомоторного збудження доцільно застосування барбитуратів і аміназину. Основним препаратом, що дає атидотний ефект є фізостигмін в/в. Критерій його ефективності - зниження пульсу до 100-120 ударів у хвилину та підвищення артеріального тиску (100/80 мм рт. ст.).

Дата добавления: 2014-12-25