Фосфорорганічні сполуки

НІКОТИН

ІНДІЙСЬКА КОНОПЛЯ

Індійська конопля (гашиш, план) - наркотична одурманювавальна речовина. Уживають для жування, куріння і внутрішнього застосування з метою своєрідного сп'яніння. Токсична дія пов'язана з пригніченням ЦНС.

Клініка. Спочатку характерні психомоторне збудження, розширення зіниць, шум у вухах, яскраві зорові галюцинації (видіння квітів, великих просторів), швидка зміна думок, сміх, легкість рухів. Потім настає загальна слабкість, в'ялість, плаксивий настрій і довгий глибокий сон з сповільненням пульсу та зниженням температури тіла.

Лікування. Промивання шлунку при внутрішньому застосуванні. При різкому збудженні - аміназин (1-2 мл 2,5 % розчину) в/м, хлоралгідрат в клізмі, серцево-судинні засоби.

Нікотин – алкалоїд табаку. Смертельна доза становить 0,05 г.

Клініка: при попаданні токсину усередину в роті, за грудиною в ямці під грудьми – почуття свербежу, ділянки оніміння шкіри, запаморочення, головний біль, розлад зору та слуху. Розширення зіниць, блідість обличчя, слинотеча, повторна блювота. Задишка з утрудненим диханням, прискорене серцебиття, неправильний пульс, фібрилярні смикання окремих груп м'язів з розвитком загальних клоніко-тонічних судом. Під час судом спостерігається підвищення артеріального тиску з подальшим його падінням. Втрата свідомості. Ціаноз слизуватих оболонок. Смерть настає при явищах паралічу дихального центру і дихальних м'язів. Зупинка серця в діастолі. Після уживання токсичних доз картина отруєння розвивається швидко.

Лікування. Вугілля активоване усередину, після чого промивання шлунку великою кількістю розчину перманганату калія (1:1000), сольове проносне.

· Серцево-судинні засоби (кофеїн, кордіамін);

· Новокаїн з глюкозою в/в крапельно, сульфат магнію в/м, димедрол під шкіру.

· При судомах з утрудненням дихання: 10 % розчин барбамілу (або 2,5 % розчин гексеналу або тіопенталу - натрію) по 5-10 мл в/в повільно з інтервалами 20-30 сек до купіювання судом або 1 % розчин хлоралгідрату в клізмі. При неефективності цих заходів - дитилін (або інші подібні засоби) в/в з подальшою інтубацією і штучним апаратним диханням. При порушенні серцевого ритму типу тахікардії – серцеві глікозиди, при різкій затримці пульсу – атропін і розчин хлориду кальцію в/в. Оксигенотерапія.

Фосфорорганічні сполуки (ФОС) широко застосовують в сільському господарстві, побуті (як засіб боротьби з комахами, гризунами, бур'яном.

Виділяють наступні групи токсичних речовин:

· Сильнодіючі: летальна доза LD₅₀<50 мг/ кг маси тіла - тіофос (паратіон, парафос), метафос (метилпаратіон, метацид), меркаптофос (систокс, деметон), октаметил (шрадан);

· Високотоксичні: LD₅₀ 50–200 мг/кг маси тіла – метилмеркаптофос (метилсистокс, метилдеметон), фосфамид (диметоат, дитрол, рогор), дихлофос (вапона, винилфосфат, ДДВФ/0,0-диметил-2,2-дихлор-винилфосфат), этіон, фталофос;

· Середньої ступені токсичності: LD₅₀ 200–1000 мг/кг маси тіла - хлорофос (диптерекс, диплокс, трихлорфон), карбофос (малатон, малатіон), метилнітрофос (сумитіон, фолитіон, метилхлортіон), сайфос, трибуфос, цианофос;

· Малотоксичні: LD₅₀ >1000 мг/кг маси тіла - бромофос, демуфос, темефос.

ФОС інгібують ферменти холінестерази, в основному ацетилхолінестеразу, яка руйнує ацетилхолін. Внаслідок цього відбувається накопичення ацетилхоліну, що приводить до збудження, а в подальшому до виснаження і стійкого паралічу холінергічних структур.

Ацетилхолін здійснює функцію медіатора в синапсах постгангліонарних парасимпатичних нервових волокон (мускариночутливі, або М- холінорецептори), що іннервують внутрішні органи, гладкі м’язи, сердце, і постгангліонарних симпатичних нервових волокон що іннервують потові залози, в усіх гангліях, в нейром'язових синапсах скелетних м’язів (Н- холінорецептори), в М- і Н- холінорецепторах ЦНС. Зв'язок ФОС з холінестеразою нестійка на протязі перших секунд, на протязі подальших декілька годин цей зв'язок стабілізується і становиться необоротною приблизно через 5 годин.

Клініка. Пероральні отруювання діляться на три стадії: збудження, гіперкінезів і судом, паралічів. Мукариноподібна дія проявляється в стимуляції травних залоз (слинотеча, нудота, блювота, діарея); бронхіальних залоз (бронхорея), слізних залоз (сльозотеча), потових залоз (підвищена пітливість). Характерним симптомом є брадикардія. І як результат дії на м'язову тканину -бронхоспазм, підсилення моторики травного тракту и інших внутрішніх органів, стійкий міоз. Велика втрата рідини приводить до гіповолемії і шоку.

Нікотиноподібна дія маніфестує загальною слабкістю, помірною гіпертензією, тахікардією, тремором, міофібриляціями (смиканням), окремих м’язів або їх груп с наступним розвитком парезів и паралічів.

Ураження ЦНС маніфестує головною біллю, збудженням, можливі галюцинації, пригнічення свідомості різної ступені (до глибокої коми), тоніко-клонічні судоми, пригнічення дихання. В залежності від шляху надходження токсину в організм клінічна картина не має значних особливостей, але може відрізнятися швидкістю і чередою розвитку окремих симптомів.

Так, при інгаляційному отруєнні швидко розвиваються риніт і бронхорея, міоз, при через шкірному – пітливість, міофібриляції у місці контакту ФОС і шкіри, якщо це шкіра голови, швидко розвиваються симптоми ураження ЦНС; при попаданні у шлунок на ранніх стадіях інтоксикації мають перевагу явища ураження травного тракту (нудота, блювота, діарея), в подальшому можуть тривало існувати міофібриляції язику.

Діагностика ґрунтується на анамнезі, характерній клінічній картині і специфічному запаху ФОС, особливо від промивних вод шлунку. Найбільш виражені і тривало зберігаються міофібриляції м’язів язику і гомілок.

Відсутність реакції звужених зіниць на уведення 1–2 мг атропіну сульфату в/в при наявності відповідної клінічної картини найчастіше свідчить про інтоксикацію ФОС.

Дата добавления: 2014-12-25