Україну. Державне регулювання зовнішньої міграції в Україні

Загальна оцінка стану міграційних потоків з України та в

Масова міграція з території України пережила чотири хвилі. Перша почалася близько 1880 р. і тривала до Першої світової війни. Вона зумовила переселенські акції українців на Далекий Схід і Балкани, обезземелення значної частини українського селянства Галичини й Буковини, що супроводжувалося його виїздом на роботу до Північної та Південної Америки. Друга хвиля еміграції відбувалася переважно у 1920-30 рр. і носила зазвичай політичний характер. Третя хвиля – повоєнна – складалася з осіб, які опинилися поза Україною внаслідок Другої світової війни. Четверта хвиля почалася наприкінці 1980-рр. у зв’язку з радянською «перебудовою» і триває до цього часу. Крім того, на початку української незалежності великим міграційним тиском для України стала репатріація кримських татар, потім достатньо серйозно постало питання нелегальної транзитної міграції.

Причина тривалої потужної еміграції з України – трансформаційна криза 1990-х років, що супроводжувала розпад командної економіки і становлення ринкової, падіння рівня і якості життя, нестабільність політичної системи, недовіра до влади, корупція і незахищеність прав людини. Нашу економіку характеризують майже найгірші показники ВВП на душу населення, рівня заробітної плати й прожиткового мінімуму у Європі. У 2011 р. Україна посіла 73-е місце у рейтингу якості життя (із 192 країн), 89-е місце у рейтингу глобальної конкурентоспроможності (серед 130 країн), 162-е — у рейтингу економічних свобод (серед 183 країн). Високооплачувана наймана праця і легальний середній бізнес в Україні невигідні. Останні реформи спрямовані на підтримку великого бізнесу з невисокою ціною праці. Існують багато деформацій у розвитку підприємництва – нестабільність і суперечливість законодавства; корупція, високий податковий гніт, які підштовхують підприємців до тіньової діяльності, та високі трансакційні витрати малих фірм на відносини з перевіряючими структурами; високі ставки процентів на кредит; відсутність стимулів для інноваційного бізнесу, поширення рейдерства тощо.

Ось чому міграція з України має не тільки всі класичні соціально-економічні наслідки для національної економіки, але й специфічні. З одного боку, трудова еміграція породжує структурне безробіття і стримує розвиток підприємництва. Сьогодні в Україні не вистачає як висококваліфікованих робітників — слюсарів, токарей, електрогазосварщиків, водіїв та інших, так і спеціалістів – інженерів, лікарів, IT-cпеціалістів з відповідним досвідом праці й високим рівнем кваліфікації, які працюють для іноземних економік і компаній. З другого боку, трудові мігранти – це фактично найактивніша в соціальному плані частина населення України, яка спроможна впливати на формування громадянського суспільства, корегувати діяльність влади і зменшувати вади державного регулювання економіки та ринку. Це також або дуже висококваліфіковані наймані працівники, яких в Україні катастрофічно не вистачає, або люди, схильні до підприємництва, і мають бажання й енергію відкривати власний бізнес. Тому еміграція призводить до зниження інтелектуального потенціалу і конкурентоспроможності економіки країни, зростання загального зубожіння населення, падіння рівня загальної культури громадян, порушення етнокультурної цілісності населення. Виїзд молодих працівників (від 25 до 40 років) посилює також навантаження на податкову і пенсійну системи, погіршує демографічну ситуацію. Є безліч випадків, коли трудові мігранти, зокрема жінки, залишають дітей на батьківщині. Руйнується інститут сім’ї, що є фундаментом розвиненого та міцного суспільства.

Значні ризики та загрози несе з собою й імміграція в Україну. За даними Світового банку, у 2010 р. в Україні було заєрестровано 5,3 млн іноземців – переважно з країн СНД. Проте особливої актуальності набула проблема нелегальної міграції. Канали пересування мігрантів використовують представники злочинного світу для транспортування наркотиків, зброї, бойовиків, торгівлі людьми. Після підписання Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, яку ратифіковано Законом України № 116-VI від 15.01.2008 р., транзитна нелегальна міграція зменшилась. Якщо раніше це були вихідці з країн Південно-Східної та Центральної Азії (Афганістан, Пакистан, Індія), то у 2010 р. – переважно мігранти з країн Середньої Азії та СНД, особливо Чечні. Розширено перелік підстав для відмови у в'їзді в Україну, встановлений Законом України № 3929-12 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4.02.2011 р. Затриманим при спробі незаконного перетину кордону забороняється в'їзд в Україну протягом 10 років. Скорочено термін тимчасового перебування в Україні, обов’язковим є достатнє фінансове забезпечення. Посилення відповідальності у сфері незаконної міграції торкаються також Кримінального кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стратегічні завдання державної міграційної політики України, принципи і пріоритети діяльності державних органів у сфері міграції, напрями вдосконалення її законодавчого та інституціонального забезпечення визначено в «Концепції державної міграційної політики», схваленій Указом Президента України від 30.05.2011 р. № 622/2011. Важливу роль у державному регулюванні міграційних процесів повинна відігравати Державна міграційна служба, завдання і функції якої встановлено в «Положенні про Державну міграційну службу України», затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 405/2011.

Запитання для самоконтролю

1. Визначте сутність та причини міжнародної міграції робочої сили.

2. Розкрийте зміст основних теорій міжнародної міграції робочої сили.

3. Які напрями і форми міжнародної трудової міграції ви знаєте?

4. Чим відрізняються переваги та негативні риси міграції для країн-реципієнтів та країн-донорів?

5. Як відбувається регулювання міжнародних міграційних процесів?

6. Назвіть головні причини міграційних процесів в Україні.

Рекомендована література

Безпека людського розвитку: економіко-теоретичний аналіз [Текст]: моногр. / Л. С. Шевченко, О. А. Гриценко, Т. М. Камінська та ін. / за ред.. д-ра екон. наук, проф. Л. С. Шевченко. – Х.: Право, 2010. – 448 с. – Розділ 5.

Герасимчук, В. Г. Міжнародна економіка [Текст]: навч. посіб. / В. Г. Герасимчук, С. В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – 302 с. – Розділ 10.

Козак, Ю. Г. Міжнародна економіка [Текст]: навч. посіб. / Ю. Г. Козак. – К.: ЦУЛ, 2009. – 450 с.

Нестерова, А. Ретроспективный взгляд на теории международной миграции рабочей силы [Электронный ресурс] / А. Нестерова // Журнал международного права и международных отношений. – 2010. – № 1. – Режим доступа: http://www.evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1671&Itemid=232.

Романюк, М. Д. Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти [Текст] / М. Д. Романюк // Демографія та соціальна економіка. – 2009. – № 1(11). – С. 50-60.

Шевченко, Л. С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз [Текст]: моногр. / Л. С. Шевченко. – Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. – 336 с. – Розділ 6.

Юдина, Т. Н. Социология миграции [Текст]: учеб. пособие для вузов / Т. Н. Юдина. – М.: Академический Проспект, 2006. – 272 с.

Глава 7. СУЧАСНІ ФОРМИ МІЖНАРОДНОГО ВИРОБНИЦТВА

Дата добавления: 2014-12-25