Основні етапи міжнародної трудової міграції

Етапи міграції	Основні напрямки міграції	Особливості та наслідки міграції
Перший - остання третина XVIII - середині XIX ст.	Масова міграція з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії	Відбувається формування світового ринку праці, що сприяло економічному розвитку в країнах-імпортерах робочої сили, колонізація малозаселених районів землі
Другий– з 1880-х рр. до Першої світової війни	Іміграція з менш розвинених країн (відсталих країн Європи, з Індії, Китаю тощо) до передових (США, Великої Британії та ін.)	Змінюється структура та кваліфікаційний склад мігрантів. Основну масу мігрантів становить некваліфікована робоча сила
Третій– період між Першою та Другою світовими війнами	Незначна міжконтинентальна міграція, рееміграція з розвинених країн	Скорочення масштабів міжнародної трудової міграції під впливом Великої депресії 1929-1933 рр., наслідком чого стало зростання безробіття у розвинених країнах та обмеження імміграції державами.
Четвертий– період після Другої світової війни і дотепер	Внутрішньоконтинентальна міграція в Європі та Африці; «вибухи трудової міграції» під впливом економічних та політичних причин: з Ірландії до США (1940-ві рр.); з Італії та Східної Європи до США (1980-ті рр.); біженців з Угорщини (після повстання 1956 р.), Вєтнаму (1975 р.), Куби (1980 р.); з колишніх соцкраїн після розпаду СРСР	Зростання інтелектуальної міграції (висококваліфікованих кадрів) та освітньої міграції до розвинених країн світу; посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції. Вільне пересування робочої сили між країнами визнано умовою нормального функціонування економіки країн ЄС та всього світового господарства

За оцінками Світового банку, за межами країни народження зараз проживають 215,8 млн чол., що складає 3,2 % від чисельності населення світу. Серед міжнародних мігрантів нараховують 16,3 млн біженців; решта – біля 93 % - змінили місце проживання переважно з економічних причин, тобто є трудовими мігрантами.

Основними напрямками міжнародної міграції робочої сили є:міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються, насамперед до нових індустріальних країн та країн - членів ОПЕК; міграція між промислово розвиненими країнами; інтелектуальна міграція наукових працівників та кваліфікованих фахівців як до промислово розвинутих країн, так і до країн, що розвиваються; міграція з колишніх соціалістичних країн до розвинутих країн; міграція робочої сили в межах колишнього СРСР.

Географічними центрамисучасної імміграції є найбільш розвинені країни, такі, як США, Канада, Австралія, більшість західноєвропейських країн, а також країни з високими доходами від продажу нафти та інтенсивним економічним зростанням (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Австралія, Нова Зеландія) (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Дата добавления: 2014-12-25