Діти з порушеннями опорно-рухового апарата

Серед дітей з відхиленнями в розвитку виділяють категорію дітей з важкими порушеннями опорно-рухового апарата. До таких порушень призводять різні захворювання, найчастіше - дитячий церебральний параліч, при якому вражуються рухові системи голов­ного мозку.

Церебральні паралічі розрізняють за часом ви­никнення. Інфекції, інтоксикації, травми, перенесені вагітною, особливо в перші 3 -4 місяці, можуть при­звести до вродженого (внутрішньоутробного) цереб­рального паралічу. Припологові та післяпологові па­ралічі пов'язані з травматичними ураженнями голов­ного мозку плода та народженої дитини, порушенням мозкового кровообігу в результаті асфіксії тощо.

У дітей, які страждають на дитячий церебральний параліч, спостерігаються важкі порушення рухів рук, ніг, голови, тулуба, зумовлені спазмом м'язової систе­ми. Паралічі, гіперкінези (від грецької hiper - надмірно, kinesis - рух) - надмірні мимовільні, зайві, недоціль­ні, неупоряджені рухи (повороти, вигинання, тремтін­ня, посмикування). Затримується загальний розвиток рухових функцій - дитина з помітним запізненням по­чинає тримати голову, повертатися, сидіти, стояти, хо­дити. Досить часто церебральний параліч поєднується з органічно зумовленими іншими дефектами розвит­ку - порушеннями слуху, розладами рухів очей, різ­ними мовними аномаліями, найчастіше дизартріями, тобто порушеннями вимови, викликаними обмеженою рухливістю артикуляційного апарата. Всі ці дефекти в сукупності призводять до затримки загального роз­витку дитини. Виявляються утруднення в оволодінні читанням, писанням, у формуванні просторових та ча­сових уявлень.

Порушення опорно-рухового апарата у дітей мо­жуть бути пов'язані з м'язовою дистрофією - захворюванням, яке поступово веде до наростаючої атрофії м'язів без ураження нервової системи. Атрофія (від грецького а - префікс, що означає заперечення, та trophs - годування) - це патологічні зміни в будові тканин організму, пов'язані з порушенням обміну ре­човин у них, що призводить до розладу їх функцій. Залежно від того, у якій групі м'язів переважно роз­вивається атрофічний процес, м'язова дистрофія ви­кликає різноманітні порушення опорно-рухового апа­рата - ураження м'язів спини та тазового поясу, м'я­зів верхніх або нижніх кінцівок тощо. Серед причин прогресуючої м'язової дистрофії виділяють спадкову схильність, хоча бувають випадки цього захворювання, не пов'язані із спадковістю, а зумовлені загальними захворюваннями організму, зокрема інфекційного ха­рактеру, недокрів'ям та ін. Раніше ця хвороба вва­жалась невиліковною, зараз медицина знайшла деякі комплексні шляхи боротьби з нею: вітамінозні ін'єк­ції, переливання донорської крові тощо.

Тривалий час однією з основних причин, що викли­кають глибокі порушення опорно-рухового апарата у дітей, був поліомієліт (від грецького polios — сірий, myelos - спинний мозок) - гостре інфекційне захворю­вання центральної нервової системи, що вражає пе­реважно сіру речовину спинного мозку. Потрапляння до організму дитини фільтрівного вірусу внаслідок контакту з хворим, зараження краплинним шляхом че­рез травлення, органи дихання викликає в'ялі пара­лічі кінцівок, атрофію м'язів, зниження рухових рефлексів. Нині завдяки успіхам медицини, яка запро­понувала ефективні засоби вакцинації, що попереджа­ють виникнення захворювання, а також послідовній реалізації ряду гігієнічних умов поліомієліт майже переборено. Проте якщо дитина все ж таки перенесла цю тяжку хворобу, яка викликала порушення опорно-рухового апарата, вона отримує неврологічну та орто­педичну допомогу, їй створюють спеціальні педагогічні умови.

В окремих випадках порушення опорно-рухового апарата у дітей зумовлені й іншими причинами. Вони виникають як наслідки артрогрипозу (від грецького artro - суглоб і французкого gripp - гостре інфекційне вірусне захворювання) - ураження суглобів грипозною інфек­цією; травм, що викликають механічні пошкодження рухового апарата; вроджених деформацій.

Основним дефектом цієї категорії аномальних ді­тей є різні вади моторної сфери: серйозні утруднення у виконанні як спонтанних (мимовільних), так і довіль­них рухів, у пересуванні, значні порушення координації, уповільненість, швидка втомлюваність. Такі діти часто виявляються безпорадними, пасивними, замкне­ними, уникають контактів з однолітками, позбавлені можливості брати повноцінну участь у рухливих і ро­льових іграх та інших видах колективної діяльності.

Тривале обмеження рухової активності таких дітей, відокремленість від середовища одноліток, які розви­ваються нормально, надмірна опіка з боку батьків, загостреність уваги на власному дефекті - все це зу­мовлює своєрідність їхнього розвитку. Певне звужен­ня джерел життєвого досвіду, пов'язане з хворобою, також може відчутно відбитися на розвиткові таких дітей. Так, при вивченні деяких якостей особистості під­літків з порушеннями опорно-рухового апарата з'ясо­вано, що в них часто знижені мотиви навчальної діяль­ності. Це виявляється у пізнавальній пасивності, нерегулярності виконання навчальних завдань, пору­шеннях уваги при сприйманні навчального матеріалу. Багато хто з підлітків своєрідно проводить свій вільний час - «хворі діти менше читають, грають, гуляють, рідше майструють, спілкуються з природою. Значна частина вільного часу хворих підлітків присвячена байдикуванню» [Сараєва Н. М. Характеристика волевой активности под­ростков с нарушениями опорно-двигательного аппарата по мате­риалам экстенсивных методов// Дефектология.- 1979,- №6.- С. 26.], що пов'язане з пасивністю їхніх позанавчальних інтересів. Вольові риси характеру (ціле­спрямованість, наполегливість, ініціативність, самос­тійність, стриманість) у дітей з порушеннями опорно-рухового апарата розвинені недостатньо. Тут певну роль відіграє власне захворювання та такі його наслід­ки, як загальне послаблення організму, труднощі при виконанні діяльності, що вимагає активних рухів, м'я­зових зусиль, обмеженість моторної діяльності.

Однак основною причиною зазначених відхилень є своєрідна соціально-психологічна позиція хворої дитини або підлітка, яка виникає внаслідок неправиль­ного ставлення до неї з боку батьків - вони досить часто не надають таким дітям розумної самостійності, знімають з них навіть елементарні обов'язки з самооб­слуговування, виконання домашніх справ, намагають­ся задовольнити будь-які їхні бажання та примхи. Ди­тина звикає до такої надмірної опіки, не вчиться долати труднощі, регулювати свою поведінку та дії вольовими зусиллями. Як наслідок, багато дітей з пору­шеннями опорно-рухового апарата, поступаючи до спеціальних лікувальних та навчально-виховних за­кладів, не володіють найпростішими навичками само­обслуговування, відмовляються виконувати доручення суспільно корисного та побутового характеру.

Звичайно, така позиція не є характерною для аб­солютно всіх дітей. У ряді випадків пов'язані з хворо­бою переживання, навпаки, викликають у дитини намагання переборювати труднощі, напружувати во­льові зусилля, проявляти вимогливість до себе, само­дисципліну. Однак для розвитку цих якостей особисто­сті необхідна цілеспрямована педагогічна робота.

У системі виховання, навчання та лікування дітей з порушеннями опорно-рухового апарата важливе міс­це посідає різноманітна трудова діяльність, пов'язана з самообслуговуванням, виконанням суспільно корис­них трудових завдань, навчанням ручної праці, про­фесійною підготовкою з ряду доступних спеціальнос­тей з урахуванням особливостей того чи іншого рухо­вого дефекту. Трудове навчання та виховання в таких випадках виступає й як лікувальний фактор, є трудотерапією.

З такими дітьми проводиться також багатопланова спеціальна лікувально-корекційна робота, спрямована на розвиток їхньої рухової сфери, - заняття лікуваль­ною фізкультурою, спеціальні рухливі ігри, ортопе­дична допомога, масаж тощо. Дуже корисно залучати учнів до індивідуальних та колективних спортивних змагань за спеціальними програмами для інвалідів з порушеннями опорно-рухової сфери.

Корекційна робота в спеціальних закладах для та­ких дітей, а також у тих випадках, коли вони навча­ються у звичайних масових школах, не обмежується лише розвитком моторики. Вкрай важливо наполег­ливо формувати мотиви їх навчальної діяльності, вра­ховувати наявні в них нахили та уподобання, розви­вати коло інтересів. Особливе значення тут має прин­цип опори на позитивне в особистості дитини, що активізує її життєву позицію, вирівнює становище в системі міжособових стосунків класного колективу. При цьому слід мати на увазі, що серед дітей з пору­шеннями опорно-рухового апарата є такі, які досить добре освічені в різних сферах мистецтва (музиці, живопису), літературі, техніці, науці, самі активно займа­ються творчістю. Звичайно, це необхідно використати, щоб підняти особистий статус дитини в колі інших.

Проте слід пам'ятати й інше: у багатьох дітей з по­рушеннями опорно-рухового апарата, особливо при церебральних паралічах, наявні ще й недоліки суто піз­навальної діяльності. Тому система корекційно-виховної роботи з такими дітьми включає спеціальні засоби розвитку зорового сприймання, фонематичного аналізу, словникового запасу та розуміння мови, уза­гальнень та диференціювань в мислительній діяль­ності, виправляння недоліків просторових і часових уявлень та орієнтувань. Важливу роль відіграє лого­педична робота по корекції вимови.

За умов проведення комплексної корекційної нав­чально-виховної та лікувальної роботи стає можливим оволодіння учнями з порушеннями опорно-рухового апарата програмою загальноосвітньої школи, що дає їм змогу продовжувати післяшкільне навчання. Так, матеріали спеціально проведених катамнестичних [Катамнез (від грецького kata - після, mnemoinen - запа­м'ятовую) - в дефектології сукупність відомостей, які характе­ризують аномальну особу після певного періоду спостережень за нею; в даному випадку - після закінчення спеціальної школи.] досліджень свідчать, що чимало випускників спеці­альних шкіл для дітей з порушеннями опорно-рухового апарата надалі закінчили технікуми та вузи (зокре­ма університети), здобувши вищу та середню спеціаль­ну освіту з таких спеціальностей, як фінансово-еконо­мічна, медична, музично-художня, математична, філо­софська тощо. Абсолютна більшість випускників спеціальних шкіл даного типу, якщо і не продовжува­ли післяшкільного навчання, працюють в різних сфе­рах господарства і адаптовані досить успішно.

Дата добавления: 2014-12-25