КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Права АПК
Далі систему законодавства агропромислового комплексу Укра- їни за їх юридичною силою формують підзаконні нормативно-правові акти, до яких включаються укази і розпорядження Президента Украї- ни, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств України. Підзаконними названі правові акти є саме тому, що вони в ієрархічній структурі системи законодавства перебувають під законами і наділені меншою юридичною силою, ніж закони. Постанови Верховної Ради України, спрямовані на врегулю- вання аграрних відносин, є також джерелами права в АПК. Однією з особливостей постанов Верховної Ради України є їх програмний хара- ктер, коли відповідні органи державної влади та місцевого самовряду- вання зобов'язуються розробити певні концепції розвитку аграрних відносин, проекти законів, спрямованих на врегулювання таких відно- син прийняти інші нормативно-правові акти у межах компетенції цих органів. Наприклад, постановою Верховної Ради України «Про вико- нання земельного законодавства при реформуванніаграрного сектора економіки» від 11 січня 2000 р. № 1364-ХГУ Кабінет Міністрів Украї- ни було зобов'язано розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект Концепції (основних засад) ефективного функціону- вання та розвитку аграрного сектора України, а також внести на роз- гляд нову редакцію проекту Земельного кодексу України і цілу низку законопроектів щодо врегулювання аграрних відносин. Іншою особливістю постанов Верховної Ради України є введен- ня в дію окремих законів або відхилення прийняття проектів відповід- них законів. Наприклад, постановою Верховної Ради України від 14 лютого 1992 р. № 2115-ХП було введено в дію Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Водночас постано- вою Верховної Ради України від 9 липня 1999 р. №901-ХГУ було від- хилено проект Закону України «Про розмір плати за оренду земельної частки (паю)». Ще однією особливістю постанов Верховної Ради України є розширювальний характер дії їх окремих положень. Так, уже згадува- на постанова «Про порядок введення в дію Закону України «Про ко- лективне сільськогосподарське підприємство» розширює дію цього закону за рахунок включення норми про те, що об'єкти соціально- побутового призначення поділу (паюванню) між членами колективно- го сільськогосподарського підприємства не підлягають. Постанови Верховної Ради України можуть також встановлюва- ти заборону на вчинення певних дій, які становлять перешкоди у за- безпеченні розвитку певного виду аграрних відносин. Такою є поста- нова ВР України «Про впровадження мораторію на закриття загально- освітніх навчальних закладів у сільській місцевості» від 19 грудня 2008 р. за № 778-УІ, якою виражається неприпустимість дій щодо за- криття сільських загальноосвітніх навчальних закладів через брак ко- штів на їх утримання. Тому до кінця 2009 р. було введено мораторій на закриття таких навчальних закладів у сільській місцевості. Іноді постанови Верховної Ради України виражають ставлення законодавця до певних негативних, на його думку, суспільних проце- сів у сфері аграрних відносин, наслідком чого є позитивне зобов'язу- вання певного органу державної влади. Наприклад, у постанові «Про недопущення закриття об'єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості» від 6 вересня 2005 р. за № 2794-ІУ виражається позиція Верховної Ради України щодо неприпустимості закриття шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, дільничних ліка- рень, інших об'єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості без відповідного рішення територіальної громади. Як на- слідок, Кабінет Міністрів України зобов'язано вжити невідкладних заходів щодо недопущення скорочення та відновлення діяльності за- значених об'єктів із визначенням необхідних джерел їх фінансування. Укази Президента України. Президент України відповідно до ч. З ст. 106 Конституції України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Якщо укази містять правові норми, які встановлюють, змінюють і припиняють певні агра- рні правовідносини і стосуються широкого кола осіб, то розпоряджен- ня є актами застосування норм права, які мають індивідуальну спря- мованість на конкретних осіб. Таким чином, укази Президента Украї- ни є нормативно-правовими актами, на відміну від розпоряджень, які мають характер індивідуальних правових актів. Виходячи зі змісту розпоряджень Президента України, вони не врегульовують аграрні відносини, а тому не є актами аграрного законодавства. Навпаки, спрямованість саме указів Президента України на врегулювання агра- рних відносин робить їх частиною аграрного законодавства. Як пра- вило, укази Президента України містять норми права, що розкривають і конкретизують норми аграрних законів, приймаються на підставі цих законів, а їх дія спрямована на їх виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. Від- повідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обо- в'язковими до виконання. Поряд із цим розпорядження переважно мають одноразове застосування і не створюють нових норм, що вре- гульовують аграрні відносини. У зв'язку з цим важливого значення у сфері регулювання аграрних відносин набувають саме постанови Ка- бінету Міністрів України. Постанови Кабінету Міністрів України посідають важливе місце у системі нормативно-правових актів аграрного законодавства через їх правову природу, що полягає у конкретизації загальних положень ме- ханізму правового регулювання аграрних відносин, який міститься у вищих за юридичною силою нормативно-правових актах. Ще однією складовою системи аграрного законодавства є ві- домчі нормативні акти відповідних галузевих міністерств, комітетів і відомств. Міністерством, що здійснює державне управління та конт- роль у галузі аграрних відносин, є Міністерство аграрної політики та продовольства України. Наступними є акти Державного комітету ветеринарної медици- ни, утвореного постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державного департаменту ветеринарної медицини» від 30 серпня 2007 р. № 1075. Відповідно до п. 8 затвердженого зазначеною постановою Положення про Державний комітет ветеринарної медицини Держком- вет медицини у межах своїх повноважень видає накази, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої вла- ди, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і громадянами. Ще одним органом, який видає нормативно-правові акти аграр- ного законодавства у формі наказів, є Міністерство охорони здоров'я України. Зазначені акти мають комплексний характер, але їх спрямо- ваність на врегулювання аграрних відносин робить їх нормативно- правовими актами аграрного законодавства. Акти органів місцевого самоврядування видаються на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. за № 280/97-ВР. Компетенцію сільських, селищних і міських рад розкриває ст. 26, їхніх виконавчих органів — статті 27—40, голів цих рад — ст. 42, а районних і обласних рад — ст. 43 зазначеного За- кону. Для аграрних відносин це повноваження щодо затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних сільських адміністративно-територіальних одиниць; вирішення питань регулювання земельних відносин у частині земель сільськогоспо- дарського призначення; надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування тако- го дозволу; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів; за- твердження в установленому порядку місцевих містобудівних про- грам, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації. Місцеві ради в межах своїх повноважень приймають нормативні акти у формі рішень. Виконавчі комітети цих рад у межах своїх пов- новажень також приймають рішення. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради видає розпо- рядження. Акти місцевих органів державної влади. Одним із основних за- вдань місцевих державних адміністрацій є забезпечення виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культу- рного розвитку села, програм охорони довкілля, а також виконання відповідних місцевих програм. Окремо слід зазначити, що повнова- ження місцевих органів виконавчої влади в галузі правового регулю- вання земельних відносин визначаються ст. 17 ЗК України. Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній те- риторії всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Нормативні акти місцевих орга- нів державної влади, як правило, є комплексними, тобто приймаються з широкого кола проблемних питань, серед яких перебувають і аграрні відносини. Поряд з цим приймаються й акти, спрямовані на врегулю- вання суто аграрних відносин. Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств є також складовими системи аграрного законодавства. Локальними такі акти називаються через вузький ареал поширення їх дії в межах одного підприємства. Це означає, що локальні правові ак- ти одного сільськогосподарського підприємства не мають юридичного значення для інших підприємств, бо не створюють жодних прав і обо- в'язків. Тому локальні акти належать до внутрішніх нормативно- правових актів сільськогосподарських підприємств. Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських під- приємств мають такі ознаки: 1) існування лише на сільськогосподар- ських підприємствах, які є юридичними особами. Наприклад, у особи- стих селянських господарствах локальні правові акти не приймаються; 2) належність до внутрішніх правових актів, тобто спрямування на врегулювання внутрішніх членських, майнових, трудових, організа- ційно-управлінських і соціальних відносин; 3) санкціонований харак- тер норм локальних актів. Це означає, що держава не приймає безпо- середньо норми локальних документів, а покладає повноваження (са- нкціонує) щодо їх прийняття на відповідні органи сільськогосподар- ських підприємств (загальні збори та інші органи управління) і визнає правовий характер цих норм. При цьому висувається вимога відповід- ності норм локальних актів законам і підзаконним актам, що прийма- ються державою; 4) відповідність певній процедурі прийняття (напри- клад, затвердження більшістю голосів (часток, акцій) співвласників від 2/3 присутніх на зборах); 5) загальнообов'язковість дотримання всіма членами і найманими працівниками відповідного сільськогоспо- дарського підприємства. До локальних правових актів сільськогосподарських підпри- ємств доцільно застосувати таку класифікацію: 1) акт, що визначає основи локальної нормотворчості (Положення про порядок розробки і прийняття локальних нормативних актів); 2) установчі документи (статут, засновницький договір); 3) акти регулювання трудових відно- син (Правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний дого- вір, Інструкція з охорони праці); 4) організаційно-управлінські акти (рішення загальних зборів, правлінь, накази і розпорядження керівни- ків підприємства, Положення про ревізійну комісію, Положення про правління, Положення про генерального директора (або директора) тощо; 5) акти фінансово-економічного змісту (Положення про розпо- діл (використання) прибутку, Положення про порядок нарахування і оплати дивідендів, Положення про фонди і резерви та ін.). Завдання до самостійної роботи студентів Виконайте такі завдання: Завдання 1. Дайте відповіді на поставлені питання: 1. Розкрийте зміст поняття джерел права в АПК. 2. Які критерії існують для їх класифікації? 3. Яке значення має Конституція України для правового регулю- вання відносин у агропромисловому комплексі? 4. Назвіть статті Конституції України які визначають основи правового регулювання правових відносин в АПК. 5. Охарактеризуйте міжнародні договори як джерело права у аг- ропромисловому комплексі України. 6. Яке значення мають підзаконні нормативно-правові акти в си- стемі джерел права агропромислового комплексу? 7. Назвіть основні закони України, які є джерелами аграрного права. Завдання 2. Побудуйте структурно-логічну схему на тему «Джерела галузей права в агропромисловому комплексі». Завдання 3. Продовжте роботу над складанням словника осно- вних понять законодавства та права в агропромисловому комплексі.
Дата добавления: 2014-12-25; Просмотров: 419; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |