Охороняються державою, забезпечуються заходами держав-

Норм.

2. Мають продовжувану, стабільну природу.

З. Їх характеризує різноманітний суб’єктний склад.

4. Мають специфічні об'єкти, найважливішим з яких є земля з її

неповторними властивостями і якостями.

5. Різноманітні форми власності, на яких базується діяльність

виробників сільськогосподарської продукції.

6. Учасники трудових відносин взаємно пов’язаніміж собою

суб’єктивними правами та обов’язками. В межах цього зв'язку праву

однієї особи кореспондує обов'язок іншої і навпаки.

7. Є вольовими правовідносинами, оскільки у них втілюється

воля їх учасників.

8. Правове відношення – це двосторонній зв’язок, бо норма

права надає право одній особі та покладає обов’язок на іншу, тобто

когось уповноважує, а когось зобов’язує.

9. В одній і тій же галузі можуть мати як горизонтальний, так і

вертикальний характер на відміну від традиційних галузей права: ци-

вільного та адміністративного.

ного впливу. У більшості випадків здійснення суб’єктивного права і

виконання обов’язків проходить без застосування заходів державного

примусу. Якщо в цьому виникає необхідність, то зацікавлена сторона

звертається до суду, який розглянувши юридичну справу, виносить

владне рішення (правозастосовчий акт), в якому точно визначаються

суб’єктивні права й обов’язки сторін.

До складу правовідносин входять такі елементи: суб'єкт, об'єкт і

зміст правовідносин.

Специфічною ознакою аграрних правовідносин є їх суб’єкти,

до яких належать сільськогосподарські підприємства, їх об’єднання,

фермерські господарства, особисті селянські господарства громадян,

члени і наймані працівники сільськогосподарських підприємств та ін.

Суб'єктами аграрних правовідносин визнаються фізичні й

юридичні особи, наділені правами та обов'язками у сфері виробницт-

ва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, а також у

їхньому виробничо-технічному й соціальному забезпеченні.

Склад суб'єктів аграрних правовідносин, так само як і їхня роль

у сільськогосподарському виробництві, не лишилися незмінними. Во-

ни змінюються внаслідок зміни самих регульованих аграрним правом

суспільних відносин. Земельна й аграрна реформи докорінно змінили

не тільки статус сільськогосподарських підприємств та організацій,

які раніше функціонували, але й сприяли виникненню нових суб'єктів

аграрних правовідносин (більш детально зазначене питання розгляне-

мо у наступному розділі).

В умовах розвитку аграрного сектора і зміни структури інвести-

цій розширюються зв'язки учасників аграрних правовідносин України

з іноземними партнерами і створюються спільні підприємства, які та-

кож є суб'єктами аграрних правовідносин.

Аграрні правовідносини відрізняються не тільки своїм особли-

вим складом учасників (суб'єктів), але й специфічними об'єктами.

Об'єктом правовідносин визнають матеріальні і нематеріальні

блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійсню-

ють свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки.

В аграрних правовідносинах поведінка їх суб'єктів спрямована

на різноманітні матеріальні (як правило, результати людської праці),

нематеріальні (ділова репутація, честь, гідність) і природні блага (зем-

ля, загальнопоширені надра, ліси, води)

Одним із найважливіших об’єктів аграрних правовідносин є зе-

мля з її неповторними властивостями і якостями.

Земля як об'єкт аграрних правовідносин відіграє винятково важ-

ливу роль у сільськогосподарському виробництві. Вона — головний

засіб виробництва сільськогосподарської продукції і просторовий ба-

зис будь-якої діяльності, в тому числі й місце проживання сільських

жителів. Унікальні властивості землі: обмеженість, наявність родючих

ґрунтів тощо впливають і на правове становище суб'єктів аграрних

правовідносин, і на саме регулювання цих правовідносин.

Об'єктами аграрних правовідносин, окрім землі, можуть бути і

такі природні ресурси, як ліси, води, загальнопоширені корисні копа-

лини тощо, характер і межі використання яких визначається спеціаль-

Дата добавления: 2014-12-25