Ту тощо

Го.

В АПК

Ним законодавством.

Аграрні правові відносини можуть виникати з приводу сільсько-

господарської техніки, реманенту, праці членів такого підприємства

на землі тощо.

Особливим об’єктом аграрних правовідносин є сільськогоспо-

дарська продукція (рослинницька, тваринницька й рибницька), що ви-

робляється (вирощується) внаслідок дії біологічних процесів її виро-

щування, має природне походження від землі й (або) від живих біоло-

гічних організмів.

Важливу роль серед об'єктів аграрних правовідносин відіграють

і живі організми — тварини. Тваринництво — одна із основних галу-

зей сільськогосподарського виробництва, а тому відносини в цій сфері

є важливою складовою частиною аграрних правовідносин.

Зміст аграрних правовідносин складає зв'язок суб'єктивних

прав і обов'язків.

За своєю сутністю суб’єктивні аграрні права та юридичні

обов’язки співпадають з тими, що регламентуються приписами інших

галузей права (цивільного, господарського тощо). «Аграрного» відтін-

ку надає якраз їх фактичний зміст, тобто сукупність фактичних дій

суб’єктів (учасників) аграрних правовідносин, що вчиняються ними у

процесі виконання сільськогосподарської діяльності.

Розглядаючи аграрні правовідносини як єдність матеріального

змісту і правової форми, можна розрізнити такі зв'язки елементів пра-

вовідносин:

1) зв'язок прав і обов'язків як закріпленої нормою моделі, що

повинна обумовлювати реальну поведінку;

2) реальний зв'язок учасників правовідносин, який повинен від-

повідати моделі поведінки, закріпленої у відповідній нормі;

3) зв'язок реальної поведінки і моделі, яка знаходить своє вира-

ження в здійсненні прав і виконанні обов'язків.

Дослідження структури аграрних правовідносин, як єдності пра-

вової форми і матеріального змісту, дає підстави зробити висновок

про наявність таких елементів у структурі аграрних правовідносин:

учасники аграрних правовідносин; права та обов'язки учасників, їх

взаємозв'язок; реальна поведінка учасників правовідносин згідно з

правами і обов'язками; об'єкти аграрних правовідносин.

2. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин

Аграрні правовідносини виникають, змінюються і припиня-

ються не самі по собі, а лише з настанням певних життєвих обставин,

які називаються юридичними фактами. Це такі обставини, з якими

закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних прав та обо-

в'язків учасників аграрних правовідносин.

Ці факти виступають як ланка, що пов'язує правову норму і аг-

рарні відносини.

Так, аграрне законодавство передбачає державну закупку сіль-

ськогосподарської продукції в товаровиробників АПК. Проте, щоб ці

правовідносини настали, необхідний такий юридичний факт, як дого-

вір, який повинні укласти учасники закупки продукції. Але підстави

виникнення деяких аграрних правовідносин, в тому числі й організа-

ційно-управлінських, становить не один юридичний факт, а декілька,

які можуть виникати в один і той же час або ж у певній послідовності.

У цивільному законодавстві передбачено перелік (який не є і

не може бути вичерпним) юридичних фактів як підстав виникнення,

зміни чи припинення правовідносин. Ці юридичні факти мають уні-

версальне значення і стосуються не тільки цивільних правовідносин.

Роль правоутворюючих, правозмінюючих та правоприпиняючих від-

носин вони відіграють і в інших галузях права, в тому числі і аграрно-

З урахуванням цього для полегшення орієнтування серед чис-

ленних юридичних фактів, відмежування один від одного проведена їх

класифікація.

Залежно від характеру перебігу та вольових ознак усі юридич-

ні факти поділяються на дві основні групи: дії та події.

Дії — це такі юридичні факти, в яких виражена воля людей,

конкретних індивідів або їх колективів, наприклад, укладення угоди,

виконання зобов'язання, здійснення правочинів, заподіяння шкоди.

У свою чергу дії поділяються на правомірні та неправомірні.

Правомірними є всі дозволені, не заборонені законом дії. І навпаки,

дії, які порушують установлені законом заборони, визнаються як не-

правомірні (заподіяння шкоди, невиконання або неналежне виконання

зобов'язань тощо).

Правомірні дії поділяються на три великі групи — адміністра-

тивні акти, правочини та юридичні вчинки.

Адміністративні акти становлять владні розпорядження дер-

жавних органів і органів самоврядування, адресовані конкретним су-

б'єктам аграрних правовідносин, або управлінських органів того чи

іншого сільськогосподарського підприємства своїм підрозділам, які

спрямовані на виникнення, зміну чи припинення аграрних правовід-

носин, наприклад, акти місцевих органів влади і управління про заку-

пки зерна та іншої сільськогосподарської продукції, рішення загаль-

них зборів кооперативних сільськогосподарських підприємств і об'єд-

нань про оплату праці відповідно до кінцевого виробничого результа-

Правочинами є дії, спеціально спрямовані на встановлення,

зміну або припинення аграрних правовідносин. Це вольові дії фізич-

них чи юридичних осіб, які передбачають досягнення конкретного

правового результату. В умовах запровадження ринкових відносин в

аграрному секторі правочини набувають широкого розвитку. З'явля-

ються їх нові види, причому такі, які в умовах командно-

адміністративної системи були просто неможливі.

Так, членство в сільськогосподарському підприємстві (дія) ви-

кликає до життя низку правовідносин – земельних, майнових, трудо-

вих та ін. Однак для появи внутрішніх аграрних майнових і земельних

правовідносин необхідно не одиничний юридичний факт (виникнення

членських правовідносин), а наявність фактичного (юридичного)

складу. Окрім членства до останнього входить передача членом під-

приємству пайових (майнового, земельного) внесків.

Дещо інша ситуація спостерігається з появою членських трудо-

вих правовідносин. Між виникненням членства й початком виконання

членом підприємства своїх трудових обов’язків існує необхідність

окреслення трудової функції останнього, яке слід розглядати як само-

стійний юридичний факт. Членство в сільськогосподарському підпри-

ємстві служить юридичним фактом для виникнення управлінських

правовідносин.

Виникнення зовнішніх аграрних правовідносин пов’язують з

укладенням аграрно-правових договорів, правочинів, набуттям госпо-

дарюючими суб’єктами майна у власність, спричиненням шкоди та

іншими юридичними фактами.

Дата добавления: 2014-12-25