Зародження організованого туризму

Транспортна революція та її вплив на розвиток туризму

3. Розвиток системи закладів гостинності

1. Транспортна революція та її вплив на розвиток туризму.

Основними чинниками розвитку туризму даного періоду були:

- зміни в розвитку транспорту,

- збільшення вільного часу;

- поява оплачуваних відпусток (з 1840 р. щорічні у Англії);

- збільшення психологічного навантаження внаслідок інтенсифікації виробництва;

- в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. починається процес залучення людей із середнім достатком;

- поява документу, що дозволяв виїзд за кордон (поч. ХІХ ст., а у 1921 р. Ліга Націй запровадила єдину форму цього документа).

До ХІХ ст. в Європі докорінним чином змінюється спосіб життя. По європейських країнах прокотилися буржуазні революції, які стали основою для промислових революційних змін. Науково-технічний прогрес, соціальні реформи, підвищення рівня життя, введення гарантованих неоплачуваних, а подекуди оплачуваних відпусток (у Німеччині, наприклад, вперше відпустки були встановлені законом про державних службовців 1873 р.) обумовили поступове зменшення робочого часу на користь вільного. Велике значення у зародженні та розвитку організованого туризму мала транспортна революція.

Транспортна революція та її вплив на розвиток туризму.

Автомобільні, залізничні, авіаційні та інші транспортні компанії є одними з рушійних сил сучасного міжнародного туристського ринку. Радикальні зміни в транспортному забезпеченні подорожей були пов'язані з винаходами пароплава в 1807 р. Фултоном, паровоза у 1814 р. Стефенсоном.

Пасажирські судна стають досить комфортабельними, а з середини XIX ст. починається епоха морського туризму. Ще в 1822 р. англієць Роберт Смарт створює турфірму, яка виступає як пароплавне агентство, яке реєструє пасажирів на пароплаві, курсуючому Брістольським каналом. У 1818 р. нью-йоркська компанія Black Bali Line стала першою компанією, яка запропонувала регулярні пасажирські перевезення із США до Великої Британії. У 30-ті роки XIX ст. в пасажирських перевезеннях домінувала англійська компанія British and North Amerіcan Royal Mail Steam Packet. Організатори перевезень дедалі більше уваги приділяли тому, щоб зробити подорожі приємними (так, у 1840 р. судно Brytania вийшло з Ліверпуля з живою коровою для забезпечення пасажирів свіжим молоком впродовж двотижневого плавання).

Перші повідомлення про спеціально організовані рейси морських пасажирських суден з метою відпочинку відносяться до 1885 p. коли в Англії були оголошені регулярні прогулянкові рейси між північними островами Британії й Ірландії.

У 80-ті pp. XIX ст. британці проголосили морські подорожі корисними для здоров'я. З того часу починається історія морських круїзів як виду туризму. Люди стали подорожувати морем на далекі відстані не лише у справах, але й для того, щоб поправити своє здоров'я.

Комфортними були пароплави компанії Cunard Line - Lusitania та Mauretania; значною популярністю користувався великий швидкісний лайнер Queen Mary. Лідером поч. XX ст. стала компанія The White Star Line, власник розкішних суден Olympic і Titanic. В цих же суднах існували приміщення, а не каюти дія пасажирів "третього класу", що були мігрантами з бідних країн Європи. Вони харчувались тими продуктами, що мали з собою, спали там, де вибирали місце.

З часом чимало пасажирських лайнерів переобладнувались в круїзні для розважальних прогулянок в тропічних водах біля берегів екзотичних країн га острові», переважно в басейні Карибського моря. Розважальні програми на таких суднах стали ще більш інтенсивними, яскравими. Роль судна як транспортного засобу зменшилась.

До середини XIX ст. на зміну диліжансам і каретам прийшли парові двигуни. З 1830 р. в Англії на вулицях з'явилися перші автобуси - омнібуси, що приводилися в рух паровим двигуном. Ще через п'ять-десять років на дорогах Німеччини з'явився восьмимісні автобус з одноциліндровим двигуном. Поступово із малопотужного й маломісткого транспортного засобу автобуси перетворюються в загальнодоступний міський транспорт, що використовується також й при міжнародних перевезеннях.

Більш революційне значення для становлення масового туризму відіграла поява залізничних доріг. 1838 p. можна вважати закінченням каретної ери. Паровоз володів незрівнянними як на той час швидкістю й комфортом, що поєднувались з невисокими вартістю та відносною безпекою поїздки. Перші організовані туристичні подорожі здійснювались саме з використання залізничного транспорту. Перша згадка про вокзал в сучасному розумінні цього слова датується XVIІІ ст., коли на лівому березі Темзи в передмісті Лондона Джейн Вокс створив відпочинковий заклад, який назвав Vawchall (Всксхолл); тут були прогулянкові доріжки, фонтани, грала музика, зали для банкетів та концертів, виконані в надзвичайно вишуканому стилі [1, с. 165]. Подібні заклади почали виникати в інших містах Англії. Концерти мали привабити більше пасажирів на колії, тому перші вокзали більше були схожі та концерт-холи.

У 1872 р. в США виникла перша в світі залізнична компанія, заснована братами Пульманами, яка до сьогоднішнього дня займається залізничним туризмом [1, с.165]. З 1884 р. регулярне залізничне сполучення встановлюється між європейськими столицями. Самим відомим залізничним туром цієї компанії можна рахувати "Orient Express"', організований в 1883 р.

Починаючи з 1920-х рр., серйозним конкурентом залізниці став автомобіль.

Поява автотранспорту приводить до створення придорожніх готелів – мотелів де не тільки подорожуючий мав місце для ночівлі алей для його автомобіля було відповідним чином обладнана стоянка що охоронялася.

На початку ХХ століття – ще один виток транспортної революції в подорожах – поява авіаційних пасажирських перевезень – швидкість переміщення дедалі збільшується. Так, перший авіа політ стався 1093 р. і виконаний братами Райт. У 1919р. створена перша Міжнародна асоціація повітряних перевізників, засновниками якох стали Англія, Данія, Німеччина, Швеція та Норвегія.

Першими авіакомпаніями були «Люфтгаза» та «Еєр Франс». З 1930-х років встановлюються регулярні авіаперевезення між країнами Європи та Америки.

Підвищення кості та надійності транспортних перевезень з врахуванням здешевлення у сукупності з іншими чинниками, зокрема збільшенням вільного часу, доступністю інформації тощо обумовило збільшення кількості подорожуючих.

2. Зародження організованого туризму.

Лідером у розвитку організованого туризму можна вважати Великобританію. Це зумовлено низкою причин: 1) Англія була першою країною, де відбувся промисловий переворот; 2) гостро постало питання заповнення вільного часу місцевих жителів, адже ті витрачали його на поширення шкідливих звичок; 3) вигідне географічне положення та могутність в економічному та політичному сенсі.

Вагоме місце на даному етапі розвитку туризму належить постаті Томаса Кука. Датою "народження" сучасного туризму прийнято вважати 5 липня 1841 p., коли відбулася перша поїздка під керівництвом Т. Кука. До туру включалась прогулянку пероном під звуки духового оркестру, а також ланч з чаєм й булочкою в потязі. Спершу священик був зайнятий організацією спільного відпочинку для робітників. Цій меті служили й придумані ним т. зв. "екскурсії при світлі місяця" для робітників й ремісників, які не могли знайти вільного часу вдень. На цьому етапі Кук був активно зайнятий організацією відвідин промислових виставок, оглядових екскурсій, а також різноманітних групових поїздок для зміцнення контактів між релігійними товариствами пуританського спрямування. Також Кук організував для трьох тисяч учнів недільних шкіл поїздку з Лейстера до Дербі. Успіх Кука був у тому, що він особисто супроводжував своїх клієнтів у всіх поїздках та подорожах, таким чином втілюючи їм впевненість та надаючи максимальну увагу.

У 1842 р. Кук відкриває у Лейстері готель. В ресторані якому забороняли споживати алкогольні напої, а замість низ пропонували сік. З діяльності Томаса Кука починається наступний етап в туризмі – підприємницький. Протягом 1843 р. Томас Кук організував 16 човникових екскурсій Темзою. В 1847 р. виникає Товариство Томаса Кука (Thomas Cook and Son), що починає організовувати туристські поїздки. Кук створив перший пакетній тур (пекидж-тур), який був комплексом послуг, що продавався за однією ціною. Фірма Кука, вступає в договірні відношення з залізничними й пароплавними компаніями, готелями й ресторанами, що займалась комплексним обслуговуванням туристів. З моменту виникнення перших туристських бюро подорожі стають товаром, який купується за гроші, й люди вимагають, щоб якість відповідала ціні.

В 1846 р. Кук розробляє тур в Шотландію, до життєвих місць Вальтера Скотга та Роберта Бернса, якими тоді захоплювались практично всі британці.

В 1851 р. Кук засновує журнал "Екскурсант", який рекламував тури, що формувались його туристичною фірмою.

Кук вперше став вивчати попит на туристські послуги, заклав основи туристського маркетингу. Розуміючи необхідність розширення географії подорожей, Кук став поширювати білети (путівки) не тільки в Англії, але й поза її межами. Активний розвиток туристського бізнесу всередині країни спонукав Томаса Кука до організації закордонних поїздок. Перша з них була здійснена до Франції в 1855 р. для підприємливих англійців, оскільки тоді в Парижі почала свою роботу Всесвітня виставка. З 1856 р. він починає "організовувати туристські подорожі в інші європейські держави.

Разом із з тим, Кук розуміє важливість морських круїзів. Фактично з середини 60-х pp. XIX ст. починає розвиватися туризм між Англією й США. Заслуга тут також належить Т. Куку, який в 1865 р. організував туристські поїздки для двох в США.

В 1865 р. Кук відриває відділення своєї фірми в США, яке очолює його син Джон Meнеон Кук. Ця філія пропонувала всі ті ж послуги, що могли отримати і європейські туристи.

У грудні 1868 р. Кук організував тур на Святу землю. Цей тур відзначався надзвичайно високим рівнем обслуговування, що привело до збільшення попиту на подібні подорожі. Згодом було організовано туристичні тури для англійців в Індію. У 1869 р. Томас Кук організовує тур на відкриття Суецького каналу. Першість належить фірмі Кука й в організації в 1872 р. першої кругосвітньої подорожі, яка тривала 222 дні.

Після смерті Т. Кука у 1893 р. його три сини продовжили батькову справу, визначивши для фірми три основні напрямки діяльності: туризм, банківська справа і перевезення вантажів морськими суднами. В 1931 р. компанія Thomas Cook and Son зливається з компанією Wagon Lit Company, яка спеціалізується на перевезеннях пасажирів у спальних вагонах експрес-погягом Європою. В II пол. XX ст. права на компанію придбав уряд Великої Британії. Сьогодні вона налічує до 10 тис. працівників, що надають послуги в сфері гостинності, хоча Діяльність не обмежується наданням туристських послуг.

Дещо пізніше з'являються туристські фірми й агентства в Німеччині, Франції, Італії, Швейцарії, Росії й інших країнах. Зокрема, ще в 1854 р. в Берліні Карл Різель відкриває перше бюро подорожей, пізніше в 1863 р. в Бреслау виникає 'Райзебюро Штанген", яке активно займається морськими круїзами

Найстарішим туристичним агентством США вважається компанія Ask Mr. Foster ("Запитайте містера Фостера"), яка почала діяти з 1888 p. У 1890-х pp. відділення агентства з'явились в інших містах Флориди, а потім у Нью-Йорку та інших великих містах США. Компанія існує до сьогоднішнього дня і має до 800 відділень у 46 країнах світу

Як і раніше великою популярністю користувалися курорти. Ще з XVI-XVІІ ст. розглядалося питання будівництва, обладнання й порядку експлуатації курортних закладів - бальнеологічних курортів й грязелікарень, удосконалювалась система лікування. Курортна справа розвивається і в Північній Америці (найвідоміші курорти Нью-Порта, Род-Айленда, Атлантік-Сіті). Почали формуватись спа-курорти США – найпопулярнішими були Саратога-Спрингс (штат Ньою-Йорк).

Тільки ХІXст. у зв'язку з розвитком промисловості, торгівлі й транспорту починається інтенсивний розвиток європейських курортів які перестають бути привілеєм знаті. Це приводить до розширення кола їх відвідувачів за рахунок представників буржуазії, крупного чиновництва, інтелігенції.

У другій половині XIX ст. набуває популярності новий вид туризму – гірський туризм. У середині 50-роки XIX ст. четверо британців, що здійснили сходження на альпійські вершини, організували Аль пінський клуб в Англії. За організацію гірського туризму беруться в Швейцарії. Швейцарський Альпійський клуб починає займатися активною спортивною й дослідницькою діяльністю, крім того, на членські внески його учасників починають будуватися гірські притулки на шляху проходження альпіністів, здійснюється підготовка інструкторів,, провідників гірських походів й рятувальників.

У другій половині XIX ст. індустрія відпочинку розширює сферу свого виробництва, в неї вже входять новоутворені бюро подорожей, різноманітні підприємства готельного господарства й ресторанного бізнесу. Розвитку туризму сприяє поява різноманітних країнознавчих довідників. Перші путівники в сучасному розумінні з'явилися в Англії ще на початку XIX ст. Відомий книговидавець Дж. Маррі став випускати довідники для мандрівників в зручній кишеньковій формі. Починаючи з 1862 p., з'являються й перші каталоги туристичних поїздок. У 1854 р. в Англії виданий перший довідник готелями, адресований мандрівникам й туристам.

Вважається, що початком організованого туризму в Росії є поява перших бюро подорожей в другій половині XIX ст. Інші вчені за початок відліку беруть 1777 р. - рік видання в "Додатку до "Московських, новин" "Плану подорожі, що здійснюється в чужі краї, складеного на вимогу деяких персон власником благородного пансіону Веніаміном Геншем". В. Генш більше 20 років займатися розвитком молоді, розумів й цінував роль освітніх мандрівок. Сам Генш здійснював багато поїздок до Німеччини, Швейцарії, Італії, Франції, Англії й Голландії. План подорожей Генша передбачав освітні мандрівки невеликих груп молодих дворян до німецьких, італійських або французьких університетів, з метою вивчення мов та різних наук. Після відвідин університетів Геттінгена, Лейпціга, Туріну або Страсбурга, передбачалась поїздка до Швейцарії, Італії й Франції з метою вивчання культури й "фабричної справи".

В Росії розвивається музейна справа, яка починає свою історію з Кунсткамери, створеної за вказівкою Петра І. В 1872 р в Москві вкривається політехнічний музей, в 1873 р. - історичний. Поява музеїв сприяє становленню й розвитку пізнавального туризму, однієї з найважливіших функцій якого є освітня.

В другій половині XVIII ст. з'являються перші відомості про шкільні екскурсії. Одним з перших організаторів екскурсійної справи з дітьми часто називають декабриста І.Д. Якушкіна. який перебуваючи на засланні в Тюменській губернії практикував літні походи й екскурсії з метою вивчення тваринного та рослинного світу.

У 1877 р. в Тифлісе при Кавказькому товаристві природознавства створюється перший російський Альпійській клуб. Першою туристською фірмою в Росії вважається "Акціонерне moвapucmво "Іматрі", статут якої був схвалений імператором Олександром II 28 лютого 1871 р. У 1885 р. в Санкт-Петербурзі була опублікована книга "Перше в Росії підприємство для товариських подорожей його світлості Леопольда Ліпсона", яка фактично показувала концепцію роботи туристської фірми. Відсутність подібної розробки в Росії, як писав автор у вступі, спонукало його запропонувати подібний проект. Ліпсоном була сформульована мета діяльності туристської фірми. У книжці був повний перелік послу]', якими організатор подорожі пропонував своїм клієнтам, в числі яких проїзд й провезеній багажу, розміщення і проживання в кращих готелях, наймання провідників, що знають місцевість, екскурсії по визначних місцях з участю гіда. У книжці були обумовлені все витрати на поїздки, які належало сплатити клієнту. "Добросовісне виконання обіцяного" розглядалося як девіз туристського підприємства.

Тут же Ліпсон пропонував чотири програми подорожей: 40-денна поїздка по Італії, літні подорожі на італійські озера терміном на 43 днів, а також літній відпочинок у Фінляндії й Швеції (20 днів) і, великий тур на схід Дунаєм: з відвідинами Палестини, Єгипту й з заїздом до Італії й Парижу, тривалістю 120 днів. Вартість останньої подорожі була близько двох з половиною тисяч рублів.

Особливістю російського туризму можна вважати появу великого числа громадських організацій, які приділяли велику увагу різним видам туризму: клуб любителів природи, товариство туристів-вело-мотоциклістів тощо.

У міжвоєнний період відбувається становлення соціального туризму. Розвитком масового туризму зацікавились представники туристичного бізнесу. Швейцарець Р. Дуттвайлер у 1935 р. запропонував туристичні послуги для широких верств населення, тобто людей з середнім достатком. Розвиток «народного туризму» в цей період стає метою діяльності в Німеччині, саме в цій країні у 1933 р. заснований імперський комітет з туризму.

3. Розвиток системи закладів гостинності

Приплив заможних англійців та американців до Європи змінив традиційну культуру готельних послуг: вони набули більш уніфікованого та стандартизованого характеру. Саме тоді до активного вжитку були залучені англійські слова «експрес», «комфорт», «дизайн». У XIX ст., у Європі виникають готелі з високим рівнем комфорту, зорієнтовані на обслуговування багатих гостей — політиків, вищого офіцерства, інтелігенції. У розташуванні розкішні готелі тяжіли до найбільших адміністративних центрів, відомих місць відпочинку та оздоровлення. Серед найбільш відомих комфортабельних готелів — «Бадіше Xоф», що виникає у 1801 р. у Баден-Бадені (Німеччина), «Реги-клас-термс» у 1812 р. та «Гранд-отель Швайцер Хоф» 1859 р., в місті Інтерлакені (Швейцарія) та ін. Водночас,відкриття та вивчення мінеральних вод зумовлює відкриття перших європейських бальнеологічних курортів у місті Хайлігендамі, Нордерні, Травемюнде. (Німеччина).

Наприкінці ХІХ ст. в Європі (насамперед у Швейцарії) розпочали будівництво сучасних готелів з високим рівнем комфорту. На зміну традиційним готелям зі скромними назвами («Англійський двір», «Стара пошта» та ін.) з’явилися розкішні готелі з гучними назвами «Брістоль», «Метрополь», «Палас», «Савой» чи просто «Гранд-Отель», позбавлені будь-якого зв’язку з місцевими традиціями.

З кінця ХІХ і початку ХХ століття різко зросла кількість готелів не тільки в Європі, але й на Близькому Сході, північній частині африканського континенту та Північній Америці.

У 1829 р., у Бостоні, відкривається перший презентабельний готель вищого класу «Тремонт». Відкриття цього готелю поклало початок новому етапу готельної індустрії у США.«Тремонт» стає своєрідним еталоном, на зразок якого інтенсивно розбудовується мережа фешенебельних готелів, насам-перед у містах Східного узбережжя, згодом на Заході та Півдні країни. У Чикаго виникає готель «Palmer House», НовомуОрлеані «St. Charles» та «St. Louis», Сан-Дієго «Hotel de Coronado». Ці великі та розкішні готелі, що близькі до сучасних, мають усі необхідні функціональні приміщення — вестибюль, рецепцію, банкетні зали, зі всіма зручностями санвузли, високоякісне обслуговування розраховане на заможних гостей. У кожному готелі працював ресторан, обов'язковоз французьким шеф-кухарем. Оплата готельних послуг здійснювалась згідно європейських традицій: проживання та харчування оплачувались окремо, що давало можливість клієнтам харчуватись на вибір у готелі (згідно меню), або в інших закладах харчування. Таким чином, згідно основних функ-ціональних параметрів — архітектурних особливостей, типу приміщень, облаштування інтер'єру, обслуговування, в США формується тип висококласного сучасного готелю, якийз урахуванням європейських принципів у сфері гостинності модернізувався в індустріальному багатонаціональному сус-пільстві і став основою міжнародної готельної індустрії.

Упродовж всього ХІХ ст. у США відбувався готельний бум. Власники готелів прагнули перевершити один одного розмірами, висотою та пишнотою нових готельних будівель. У 1875 р. у Сан-Франциско був відкритий найдорожчий і найрозкішніший готель того часу «Palas Hotel», який налічував 800 номерів. Його будівництво коштувало 5 млн. доларів за тогочасними цінами.

Але жорстока конкуренція між готелями, яка змушувала будувати якнайдорожчі і найбільші готелі, призвела до розшарування готельного продукту вже наприкінці ХІХ ст. Унаслідок цього були поширені два типи готелів: одні були розкішними і великими, інші – маленькими і застарілими, що пропонували послуги за низькими цінами.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. індустрія гостинності перетворилася у важливу галузь. Поступово жорстокішою ставала конкуренція в галузі готельного бізнесу. Дрібні (сімейні) готелі, не витримуючи останньої, розорялись, їх поглинали готельні об’єднання, синдикати, акціонерні товариства, корпорації, компанії, які займалися будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення і дія їхня поширювалася не лише в межах своєї держави, але й за кордоном. На початку ХХ ст. найбільшими серед них були Лондонський синдикат власників готелів і французька «Спілка власників готелів». У 1906 р. була організована Міжнародна спілка власників готелів, що об’єднала 1700 готелів у різних країнах світу. Вдосконалювався й сервіс: у Дюссельдорфі був відкритий перший у світі інститут готельного господарства. До 1930 р. а Англії була створена перша Асоціація хостелів, а з 1932 р. функціонує міжнародна асоціація хостелів.

Перші роки ХХ ст. вважаються часом початку будівництва готелів для бізнесменів і комерсантів. Першим перспективність цього напряму зрозумів Елсворт Статлер. У 1908 р. Він відкрив готель у м. Буфало під назвою «Buffalo Statler», що орієнтувався виключно на ділових клієнтів. Це була принципово нова концепція у готельній справі, заснована на наданні гостям максимальних зручностей. Збу-дований Е. Статлером готель «Буффало Статлер» у свій часвважався архітектурним шедевром — просторий вестибюль,ліфти, обставлені дорогими меблями номери, декоративнітканини, дорога сантехніка. У Лондоні у 1905-1908 рр. від-кривається подібний готель «Пікаділлі», в Амстердамі (Ні-дерланди) — готель «Вікторія», «Американський готель»,у Москві готель «Метрополь», «Гранд-Готель», «Париж» та ін.

Розвивалася готельна справа і в Російській імперії. Зазначимо, що на території Росії та України до 1916 року більша частина готелів (великих і на той час сучасних) належала чи контролювалася 10 великими акціонерними товариствами, які й визначали всі аспекти роботи готельного господарства (вартість номера, набір послуг тощо). Але поряд із фешенебельними готелями в Росії та Україні існувало дуже багато старих нічліжок, де не було елементарного санітарного обладнання й сервісу.

Інтенсивно збільшується кількість готелів і ресторанів у Європі і США. У Німеччині, в 1913 р. на-раховувалось 90 тис. готелів, Австро-Угорщині — 15 тис.,у Росії в 1910 р. — 4685 готелів і т.д. Будівництво нових готелів зумовлює чітку диференціацію у розмірах, умовах проживання, обслуговування. У великих нових готелях створю-ються комфортні умови проживання, вони розташовуютьсяв центрі міст поблизу важливих транспортних комунікацій — вокзалів, магістралей. Часто нові готелі будуються на місцізруйнованих старих, що не відповідали необхідним вимогамцього часу.

Існуюча система харчування була розрахована на вишукану і небідну публіку. Концепція ресторану процвітала в Європі. Безумовно першість у кулінарному мистецтві належала французькій кухні. Європейські ресторани пропонували вишукану кухню й відрізнялись високим сервісом, особливо славилися ресторани Англії (до високої французької кулі-нарії англійці додають власну декорацію та високий рівеньобслуговування, що зумовлює престиж англійських ресторанів). У фешенебельних ресторанах відвідувачам вручався список всього, що могла запропонувати кухня. Так, починалась епоха меню (а ля карт). У ресторанах досить довго великою популярністю користувалася французька кухня. У середині XIX ст. з'явилися книги, що описували безліч блюд. що містила, й соусів до них.

Апогеєм розвитку фешенебельних ресторанів можна вважати готель "Савой", відкритий в 1898 р. у Лондоні. Його управляючим був Цезар Рітц, а шеф-кухарем - Огюст Ескоф'є. Ці дві людини створили справжню революцію в організації ресторанів при готелях. Ескоф'є вважається одним з самих видатних кулінарів свого часу. Широку славу йому приніс "Довідник з кулінарії". Шеф-кухар "Савоя" відомий впровадженням на кухні бригадного підряду. Прізвище Рітц, у свою чергу, перетворилася на називне ім'я, ставши синонімом розкоші й назвою однієї з найпопулярніших готельних ланцюгів сучасності. Дотепер готелі Рітц-Карлтон носять це ім'я [8, с. 103].

Європейські ресторани перестають бути місцем збору виключно чоловічих компаній. їх охоче починають відвідувати представники вищих кіл суспільства. Для людей скромного достатку організовуються так звані "гриль-кімнати" – маленькі ресторанчики або окремі кімнати в ресторанах, де подавалися страви із смаженого м'яса або риби. Цей англійських винахід користувався популярністю, оскільки там можна було пообідати в розкутій, дружній обстановці.

Також у XIX ст. було винайдено засоби збереження їжі шляхом консервації та вакуумної упаковки, що дозволяло готувати різноманітні якісні страви незалежно від сезону і перевозити їх на далеку відстань, що було зручно використовувати під час подорожі.

Перший ресторан у США відкрився у 1831 р. в Ньою-Йорку, сімєю Дельмоніко. Згодом під цією назвою країні сформується мережа дорогих, аристократичних ресторанів швейцарсько-французької кухні, які пропонують вишукані страви та бездоганне обслуговування, що стають взірцем взірцем для всієї американської кулінарії. Шеф-кухарі у престижних ресторанах США найчастіше були французами, тому тут панувала французька кухня та навіть меню та французькій мові.

До 1848 р. В США сформувала система різнокатегорійних ресторанів. Зокрема, у Нью-Йорку, окрім розкішних ресторанів «Дельмоніко», відома мережа менш елегантних ресторанів Брауна – це середньо категорійні ресторани з якісною їжею та ефективним обслуговуванням розраховане на людей з середніми можливостями. Для категорії малозабезпечених громадян функціонували дешеві заклади харчування з самообслуговуванням, досить часто з антисанітарними умовами.

Не межі ХІХ ХХ ст.. індустрія гостинності стає важливою сферою економіки країн.

Перші заклади гостинності на території України вини-кають у ХІІ-ХІІІ ст., у період економічного та політичногорозвитку Київської Русі. Вигідне географічне положенняКиївської Русі на перехресті торгових шляхів, культурні тарелігійні зв'язки з країнами Середземномор'я, Балтики, За-хідної Європи зумовлюють розбудову міст та появу спеціалі-зованих закладів розміщення.

Суттєвим фактором формування інфраструктури гостин-ності на Русі були риси слов'янського темпераменту, особли-ва увага до гостей, створення для них комфортних умов прирозміщенні, забезпечення їх їжею. Ставлення з повагою догостей заповідає синам в «Поучении» київський князь Воло-димир Мономах, оскільки ці люди «мимоходячи рознесуть посвіту добру або лиху вість». Прийом іноземних гостей київ-ськими князями найчастіше здійснювався у літніх резиден-ціях, серед яких найбільш відомими були Красний двір Воло-димира Великого на Печерську та Вишгород біля Києва.

Серед перших закладів гостинності у Київській Русі булипостоялі двори, розташовані один від одного на відстані кін-ного переходу, які тут називались «ямами». З розвитком пош-тового сполучення у XV ст. постоялі двори створюються біляпоштових станцій, підпорядкованих Ямському наказу. У ве-ликих містах виникають гостинні двори, що характеризу-ються вищим комфортом у порівнянні з постоялими дворами.Їхніми послугами користувались головним чином купці, дер-жавні службовці, для яких були створені умови для прове-дення комерційних операцій — у структурі виділялись крам-ниці, торгові ряди, складські приміщення. Гостинні дворибули небагаточисельними, проте виділялися значними розмі-рами, ізольованістю та самобутністю, особливо щодо розсе-лення іноземців за національною ознакою. Ззовні гостиннідвори часто огороджувались оборонними стінами, баштами,з декількома в'їзними воротами.

На чумацьких та торгових шляхах України послуги гос-тинності надавали корчми, що торгували хмільними напоями,були місцем зупинки для подорожніх, місцем розваг. Корчмив окремих реґіонах називались також «шинком», «корчмою-заїздом», характеризуються давньою історією, відомі ще з ча-сів Київської Русі.

В плануванні корчма найчастіше складалась з двох чіткорозділених частин: приміщення для харчування і ночівлі.У приміщенні для харчування виділялось два приміщення:в одному був шинок з прилавками, в другому — один або де-кілька масивних столів, де відвідувачі могли відпочиватиі розважатись.

У містечках і великих селах, на узбіччі доріг, були корчмиіз заїздами. У плануванні цього типу корчми посередині фа-садної стіни був в'їзд у формі брами у підсіння (коридор), щопроходив через усю будівлю. По боках розташовувались кім-нати для приїжджих, корчма і житло корчмаря.

тис.

Дата добавления: 2014-12-25