Жанри образотворчого мистецтва

Види та жанри образотворчого мистецтва, їх особливості. Засоби виразності.

Мистецтво — це невід'ємна частина культури, художня діяль­ність людей. Мистецтво дуже різноманітне: музика і архітектура, живопис і поезія...

Всі види мистецтва можна класифікувати на:

1) часові — види мистецтва, що існують обмежений час, не ма­ючи просторового носія (музика, декламація, література — в ній дія розгортається в часі);

2) просторові — існують в просторі; в обмеженому об'ємі необме­жений час (архітектура, образотворче мистецтво);

3) просторово-часові, змішані (театр, опера, естрадно-циркове мистецтво, балет тощо). Вони існують обмежений час і мають про­сторових носіїв — артисти, декорації.

Образотворче мистецтво — це реальне або фантастичне відоб­раження дійсності в зримих художніх образах.

Залежно від того, як, з якого матеріалу, якою технікою вико­нане твір, розрізняють такі види образотворчого мистецтва: живо­пис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, дизайн.

Інша класифікація розподіляє твори за їх змістом на жанри образотворчого мистецтва: портрет, пейзаж, натюрморт, анімалі­стичний жанр, історичний, батальний, релігійно-міфологічний, побутовий. Жанри образотворчого мистецтва.

У мистецтві стародавності, середніх віків і Відродження не було чіткого поділу між жанрами. Тільки в XVII—XVIII ст. естетика кла­сицизму створила строго визначену, нормативну, ієрархічну жанрову систему. У цей час у Франції входить до вжитку і термін «жанр».

Портрет — зображення людини з метою передати схожість — відомий з часів Стародавнього світу. Релігійні потреби спонукали древніх єгиптян до створення, мабуть, найвищих досягнень в пор­треті в ті часи. Згадаємо неперевершений по виразності й красі інди­відуальних рис скульптурний портрет цариці Нефертіті роботи скульптора Тутмеса. Прекрасні портрети грецької і, особливо, римської культури.

Портрет існує у всіх видах образотворчого мистецтва і має кілька типів: може бути зображена голова або голова і верхня частина фігу­ри (погрудний портрет з руками чи без рук, поколінний портрет); а може бути і портрет в повний зріст — фігурний портрет.

Якщо портретовано не одну людину, а більше, то це — парний або груповий портрет. Є сімейний портрет. Так званий парадний портрет зображує людину величною, урочистою.

Пейзаж — зображення місцевості, як елемент або фон викори­стовувався у живопису з давніх часів. Але як самостійний жанр пейзаж існує з XVII ст., він виник в стилі класицизму в творчості Н. Пуссена (героїчний пейзаж з фігурами героїв в античній міфо­логії) і К. Лоррена. Майстром пейзажу був і Пітер Брейгель (XVI ст.), але його пейзаж не має самостійного значення, він завж­ди наповнений фігурами людей.

Починаючи з творчості Клода Лоррена, пейзаж займає само­стійне місце в мистецтві. Але пейзажі класицизму не були реаль­ним зображенням природи. Це були умовні дерева, умовна міс­цевість — це був ідеальний пейзаж.

Найдавніші реальні пейзажі — це італійські ведути — точні пейзажі і міські види Венеції та інших міст Італії XVIII ст. (худож­ники Каналетто, Франческо Гвардт та ін.). Видатними майстрами реалістичного пейзажу були «малі» голландці (XVII—XVIII ст.), англієць Джон Констебл (XVIII — початок XIX ст.) і французькі художники барбізонської школи (К. Коро, Ф. Мілле та ін.) та імпре­сіоністи XIX ст. (Е. Мане, К. Моне, К. Піссаро та ін.). Великий вклад в розвиток цього жанру внесли російські та українські митці: І. Левітан, В. Полєнов, Ф. Васильєв, С. Васильківський, Н. Ромазін.

Розглядають такі типи пейзажу: природний, морський (мари­на), гірський, міський (урбаністичний, від слова «урбан» — місто), сільський.

Жанр пейзажу існує не в усіх видах образотворчого мистецтва. Так, він майже відсутній в скульптурі.

Натюрморт (фр. паtиге — природа, mогt — мертвий, англ. stil life — тихе, або непорушне життя) — жанр, головним чином, стан­кового живопису. Зображує неживі речі: вази, квіти, овочі і фрук­ти, музичні інструменти. Як самостійний жанр, натюрморт веде свій початок з епохи Відродження, від стилю класицизму XVII ст.

Анімалістичний жанр — зображення тварин, це найдавніший жанр, бо першим зображенням первісної людини був звір. Надзви­чайні взірці зображень тварин ми зустрічаємо в мистецтві Старо­давнього Китаю, Японії, Стародавнього Єгипту, Риму. Цьому жан­ру приділяли увагу П. Рубенс і А. Дюрер, Е. Делакруа і П.Жеріко, В. Суриков, В.М.Васнєцов та багато інших митців.

Історичний жанр — картини на історичний сюжет, наприклад, твори В. Сурикова, І.Ю.Рєпіна. Це також один з найдавніших жанрів, бо, починаючи з стародавнього світу, люди завжди нама­галися залишити нащадкам пам'ять про видатні події в стелах (пли­та фараона Мармера), фресках, картинах.

Батальний жанр — сцени баталій, військових дій. Картини (а цей жанр, перш за все, притаманний живопису, потім графіці) цього жанру дозволяють нам побачити очима художника сцени головних подій війн різних народів далеких і близьких часів. Видатними баталістами були В. Верещагін, М. Греков. Побутовий жанр — сцени побуту, сцени реального життя, сьо­годення. Наприклад, Ван Гог «Їдоки картоплі», Б.Є. Мурільо «Хлопець з собакою». Твори побутового жанру ще називають жан­ровими. Час становлення жанру — XVII ст. (творчість Д. Веласкеса та малих голландців). Багато художників зверталися до нього у подальші часи, велике місце він займав у творчості російських художників-передвижників.

Релігійно-міфологічний жанр існує з часів зародження перших релігійних уявлень первісної людини. Він включає в себе дуже широке коло художніх творів, які зображають богів, героїв міфів різних народів; картини, скульптури на релігійні та міфологічні сюжети. Цей жанр містить у собі незліченні шедеври світового мистецтва.

Дата добавления: 2014-12-25