Касове виконання видаткової частини бюджету

Стадія - використання товарів, робіт, послуг на вико­нання бюджетних програм.

Стадія - здійснення платежів.

Здійснення платежів органами Державного казначейства України за бюджетними фінансовими зобов'язаннями розпоряд­ників бюджетних коштів проводиться лише за наявності в обліку органів Державного казначейства України їх бюджетних фінансо­вих зобов'язань у межах помісячного плану асигнувань.

У разі нецільового використання коштів бюджету до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів застосовується механізм зменшення бюджетних призначень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від від 4 лютого 2004 р. № 112.

Коли товари або послуги отримано та за них сплачено, вони готові до споживання. Товари легко оцінити, віднісши їх до запа­сів. Важливими є питання оптимального обсягу замовлення та на­скільки ефективно використовуються товари в процесі надання послуг? Тому здійснюється постійний контроль за забезпеченням співвідношення ціни та якості отриманих товарів та послуг.

Відомі два методи здійснення видатків Державного бюджету:

Ø відкриття кредитів;

Ø перерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки голо­вних розпорядників коштів.

1) Відкриття кредитів - базуються на авансуванні витрат на кредитній основі. Цей метод припускає не перерахування кош­тів головним розпорядникам, а дозвіл фінансовим органам на ви­дачу коштів. Підстава для відкриття кредиту - бюджетний розпис.

Цей метод бюджетного фінансування використовувався в Україні до 1 липня 1993 року.

2) Здійснення видатків шляхом перерахування коштів з ра­ хунків бюджету на рахунки головних розпорядників коштів. Перерахування коштів здійснюється тільки при наявності їх на даному рахунку в даний момент.

Підставою для перерахування коштів головним розпорядни­кам є затверджені в бюджеті суми видатків. Цей метод застосову­вався в Україні в частині фінансування витрат місцевих бюджетів, а з 1 липня 1993 року і при здійсненні витрат з Державного бю­джету.

Для цього у Національному банку України Міністерству фі­нансів для концентрації бюджетних коштів і проведення видатківбув відкритий рахунок „Кошти Державного бюджету України". З цього рахунку фінансування видатків здійснювалося у межах наявних фінансових ресурсів у Державному бюджеті України.

Для фінансування підприємств, установ та організацій бю­джетної сфери були відкриті окремі поточні бюджетні рахунки для операцій з бюджетними коштами.

Для покриття тимчасових касових розривів Міністерство фі­нансів України на договірних засадах могло отримувати у Націо­нальному банку України внутрішньорічний кредит у розмірі до 10 відсотків від обсягу видатків Державного бюджету України на відповідний рік. Національний банк України щоденно надавав Міністерству фінансів України інформацію про залишки коштів на єдиному рахунку „Кошти Державного бюджету України", а та­кож щомісячні та річні звіти про доходи Державного бюджету України за підрозділами бюджетної класифікації.

Таким чином, починаючи з 1 липня 1993 року в Україні став застосовуватися єдиний метод здійснення видатків - шляхом пе­рерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки розпоряд­ників бюджетних коштів.

Державне казначейство України Наказом № 3 від 22 січня 2001 року затвердило „Порядок касового виконання державного бюджету за видатками".

Для якісного та безперебійного обслуговування органами Державного казначейства розпорядників коштів здійснюється фо­рмування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.

Порядок та правила формування головними розпорядниками коштів мережі розпорядників наступні:

1. Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бю­джетного року визначають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів за територіями (областями).

2. Розпорядники третього ступеня можуть бути включені або до мережі головних розпорядників або до мережі розпорядників другого ступеня. Не допускається включення їх одночасно до ме­режі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за однією бюджетною програмою.

3. За 15 днів до початку бюджетного року головні розпоряд­ники (крім розпорядників Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій і адміністрацій міста Києва і Севастополя) подають Державному казначейству України мережу установ, що одержують бюджетні кошти.

4. Державне Казначейство України узагальнює цю інформа­цію і доводить її до управлінь Державного казначейства.

5. До бази даних про мережі Державного казначейства Украї­ни заноситься інформація тільки про головних розпорядників, а інформація про нижчих - до управління Державного казначейства.

6. Управління Державного казначейства, одержавши інформа­цію, групують її по районах та містах і формують базу даних за мережею установ.

7. Органи Державного казначейства України є користувача­ми мережі головного розпорядника бюджетних коштів, який несе відповідальність за достовірність даних, наведених у мережі.

Новий порядок обслуговування Державного бюджету за ви­датками з метою розподілення інформаційних і грошових потоків бюджетних коштів розмежував поняття „асигнування" та „відкри­ті асигнування".

Згідно з Бюджетним кодексом „бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету".

Порядок ввів новий термін „відкриті асигнування -це право, надане головним розпорядникам та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих зобов'язань. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами у порядку, визначеному Державним казначейством України.

Таким чином, відкриті бюджетні асигнування - це практично дозвіл на розподіл та використання бюджетних асигнувань розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів, який непередбачає переміщення грошових ресурсів.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 6

ОБЛІК ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1. Організація обліку виконання бюджету.
2. План рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів.

1. Організація обліку виконання бюджету.

Важливе значення в умовах ринкових відносин для забезпе­чення ефективного процесу виконання Державного та місцевих бюджетів належить чіткій організації системи обліку.

Система обліку складається з:

1) бухгалтерського обліку;

2) бюджетного обліку;

3) управлінського обліку.

Складові системи обліку:

v взаємозалежні, тому що засновані на єдиній теоретичній та інформаційній базі;

v відрізняються формою та періодичністю розрахунку даних.

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відо­браження всіх операції органів Державного казначейства України. На його основі складається фінансова звітність.

Бюджетний облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, видатки, фінансування бюджетів, підведення результатів виконання бюджетів.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення інфор­мацією керівництва органів Державного казначейства України для ефективного планування, управління бюджетними коштами, кон­тролю за використанням бюджетних коштів. Управлінський облік ведеться органами Державного казначейства для внутрішнього користування.

Організація бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету регламентується наступ­ними нормативно-правовими актами:

Ø Бюджетним кодексом України;

Ø Законом України-про Державний бюджет на відповідний бюджетний рік;

Ø Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звіт­ності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Дер­жавного казначейства, затвердженим наказом Державного казна­чейства України № 19 від 28 листопада 2000 року „Про затвер­дження інструктивної бази";

Ø Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання держа­вного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України № 119 від 28 листопада 2000 року „Про за­твердження інструктивної бази";

Ø Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвер­дженою наказом Державного казначейства України № 119 від 28 листопада 2000 року „Про затвердження інструктивної бази";

Ø Інструкцією про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів в системі Державного казначейства, затвердженою наказом Державного казначейства України № 119 від 28 листопада 2000 року „Про затвердження інструктивної бази";

Ø Положенням про документальне забезпечення записів у бу­хгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінан­сів України № 88 від 24 травня 1995 року.

Бухгалтерський облік в органах Державного казначейства - це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для реєстрації, накопичення, узагальнення, збері­гання та обміну інформацією про операції виконання бюджетів.

За допомогою бухгалтерського обліку операції виконання бюджетів відображаються за відповідними рахунками в автомати­зованому режимі.

Основна мета бухгалтерського обліку виконання бюджетів -надання користувачам правдивої та повної інформації про фінан­совий стан, результати виконання бюджетів та рух бюджетних коштів. Користувачами економічної інформації бухгалтерського об­ліку є:

ü органи Державного казначейства та їх структурні підрозді­ли (внутрішні користувачі), які використовують отриману інфор­мацію з метою планування, оцінки та контролю за щоденними операціями органів Державного казначейства;

ü Міністерство фінансів України та його органи, інші органи законодавчої і виконавчої влади (зовнішні користувачі), які вико­ристовують інформацію з метою оцінки минулих та майбутніх ре­зультатів виконання державного та місцевих бюджетів.

Бухгалтерський облік виконує основні функції:

Ø запис інформації про операції з виконання бюджетів, що здійснюються органами Державного казначейства, та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналі­зу та управління;

Ø відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.

Суб'єкт бухгалтерського обліку виконання бюджету — орга­ни Державного казначейства, які встановлюють відповідно до за­конодавства єдині правила та порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності

Об'єктами бухгалтерського обліку виконання бюджетів є дохідна і видаткова частини бюджетів, а також ресурси і зо­бов'язання бюджетів, визначення результату та інші заходи, що здійснюються у бюджетному процесі. Предметом бухгалтерського обліку виконання бюджету є процес виконання державного бюджету, який відображає розподі­льчі відносини, що здійснюються через бюджет.

Методи бухгалтерського обліку виконання бюджетів - це сукупність спеціальних способів і прийомів, за допомогою яких вивчається предмет бухгалтерського обліку.

У бухгалтерському обліку застосовують такі методи:

1) хронологічне і систематичне спостереження - кожна бю­джетна операція, яка підлягає обліку, повинна бути оформлена документами, а дані занесені до регістрів б/о;

2) вимірювання бюджетних засобів і процесів здійснюється за допомогою оцінки бюджетних операцій, тобто процесу визнан­ня тієї суми коштів за якою ті статті мають визнаватися й обліко­вуватися у балансі та звіті про виконання бюджету;

3) реєстрація та класифікація даних з метою їх систематизації -поточне групування, тобто взаємопов'язане відображення бюдже­тних операцій проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису. Кожна операція записується за Д-т одного рахунку і за кредитом іншого рахунку на однакову суму;

4) узагальнення інформації.

Система бухгалтерського обліку виконання бюджетів забез­печує автоматичне щоденне формування балансу рахунків Держа­вного казначейства за грошовими операціями на підставі даних, отриманих із СЕП НБУ.

Принципи обліку - законність, повнота та достовірність усіх операцій з виконання бюджетів в органах Державного казна­чейства з забезпеченням всіх правил бухгалтерського обліку та вимог відповідних нормативних актів.

В Україні застосовується касовий метод виконання бюдже­тів. Це означає, що доходи реєструються в бухгалтерському облі­ку під час зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету на єдиний казначейський рахунок. Видатки бюджету відображаються під час оплати рахунків розпорядни­ків та одержувачів коштів з рахунків. І доходи і видатки запису­ються в тому бюджетному періоді, в якому їх було здійснено. Організація обліку виконання бюджету включає 3 складові:

1 — первинні документи, якими оформляються операції з ви­конання бюджету;

2 - облікові регістри, у яких відображаються ті або інші опе­рації і порядок ведення записів у них;

3 - план рахунків бухгалтерського обліку виконання бюдже­ту країни.

Згідно з „Положенням про документальне забезпечення за­писів у бухгалтерському обліку":

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи:

ü складаються на бланках типових форм;

ü є підставою для бухгалтерського обліку операцій по вико­нанню бюджетов в органах Державного казначейства;

ü повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення;

ü для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, відповідно до законодавчо-нормативних актів, підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; на першому примірнику - відбиток печатки.

Усі операції органів Державного казначейства повинні офо­рмлятися відповідними документами і вміщувати інформацію про характер операції та бути підставою для відображення операцій в обліку.

Для безготівкових перерахувань за рахунками в Україні ви­користовуються наступні меморіальні документи:

1. меморіальні ордери;

2. платіжні доручення;

3. платіжні вимоги - доручення;

4. акредитиви;

5. векселі;

6. інкасові доручення (розпорядження);

7. чеки тощо.

Електронні документи - розрахункові документи, повід­омлення визначеного формату, які містять встановлені реквізити і несуть інформацію про перерахування коштів у вигляді файлу при передачі електронною поштою.

Облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові або електронні) у вигляді відомостей, книг, ордерів, журналів, ка­рток обліку тощо, призначені для хронологічного, систематичного чи комбінованого накопичення, групування та узагальнення інфо­рмації з первинних документів, що прийняті до обліку.

В Україні для здійснення обліку виконання бюджету викори­стовуються наступні форми облікових регістрів:

1. Регістри синтетичного обліку (агрегованого обліку). Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балансових рахунків четвертого порядку Плану рахунків бухгал­терського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. До реєстру синтетичного обліку відносять книгу «Журнал - головна» за формою № 1.

2. Регістри аналітичного обліку - фіксується детальна ін­формація про кожного контрагента та операцію; відображається на аналітичних рахунках.

До регістрів аналітичного обліку відносяться:

ü Книга поточних / реєстраційних рахунків розпорядників коштів і касових витрат (форма № 3-ф);

ü Книга розрахунків з іншими бюджетами (форма № 4-ф);

ü Книга доходів за формою № 5-ф та інші.

Дані аналітичних рахунків мають бути тотожними відповід­ним рахункам синтетичного обліку. Не рідше одного разу на мі­сяць відповідальними виконавцями здійснюється перевірка тото­жності даних аналітичних рахунків відповідним рахункам синте­тичного обліку. Звірка даних перевірочної відомості з балансом підтверджується підписами посадових осіб органу Державного ка­значейства - головного бухгалтера та його заступника.Надання Державному казначейству України статусу учасника системи електронних платежів НБУ та створення внутрішньої платі­жної системи Держказначейства-потребували зміни форми ведення бухгалтерського обліку - переходу до автоматизованої форми.

Для забезпечення функціонування автоматизованої форми об­ліку (а СЕП НБУ - це бухгалтерська модель обліку, розрахована на повну автоматизацію) використовуються такі форми облікових регіс­трів: щоденний оборотно-сальдовий баланс, оборотно-сальдова відо­мість та сальдова відомість за аналітичними рахунками.

У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за акти­вом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансо­вим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кож­ним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та зали­шків за активом і пасивом.

Автоматизована форма забезпечує щоденний облік всіх опера­цій з виконання бюджетів у хронологічному та систематичному по­рядку з мінімальними витратами на здійснення обліку. Дані про здій­снені операції з виконання бюджетів автоматично групуються за де­бетовими та кредитовими оборотами на синтетичних та аналітичних рахунках, визначається сальдо та формуються обігові відомості

2. План рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів.

Одним із головних елементів системи бухгалтерського обліку є План рахунків, відповідно до якого і здійснюється облік виконання Державного та місцевих бюджетів. Становлення діючої системи бух­галтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів розпочалося зі створення Державного казначейства України, на яке і було покладено функцію ведення бухгалтерського обліку.

До 1998 року бюджетні кошти обліковувалися відповідно до Плану рахунків, прийнятому ще у 1978 році. З метою недопущення порушення нормального бюджетного процесу в умовах запровадження нової бюджетної класифікації та неповної комп'ютеризації фінансових та казначейських органів необхідно було негайно створити нову систему бухгалтерського обліку. Наказом Міністерства фінансів України та Головним управлінням Державного казначейства України №137 від 24 груд­ня 1997 року було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Структуру кодів плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Цей документ було введено в дію з 1 січня 1998 року разом з впровадженням нової бюджетної класифікації України, затвер­дженої наказом Міністерства фінансів України № 265 від 03 груд­ня 1997 року.

План рахунків було побудовано відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та вимог казначейського вико­нання державного бюджету. Він складався із 7 класів:

Дата добавления: 2014-12-26