Класифікація кредитування бюджету

Працюють розрахункові палати Державного казначейства, які саме і виконують функції перерахування коштів до бюджету. Відпала необхідність формування реєстрів доходів бюджету, тому що вся інформація міститься саме у файлах розрахункових палат Державного казначейства.

Державне казначейство - є учасником СЕП НБУ.

Казначейська система виконання Державного бюджету за доходами.

Виконання Державного бюджету за доходами регламентова­но наказом Державного казначейства України № 131 від 19 грудня 2000 року і має ряд особливостей:

Ці особливості змінили функції казначейства і порядок від­криття рахунків для обліку доходів бюджету:

Ø платники податків - юридичні та фізичні особи - перерахо­вують кошти до бюджету через уповноважені комерційні банки;

Ø комерційні банки через СЕП НБУ перераховують ці кошти в обласні управління Державного казначейства відповідно до ко­дів бюджетної класифікації та районів;

Ø обласні управління Державного казначейства щодня пере­дають звіт про виконання Державного бюджету за доходами і грошові кошти Державному казначейству України (центральний рівень).

Підставою для зарахування платежів до бюджету є розрахун­кові документи. Платіжні доручення та квитанції-повідомлення - є основни­ми первинними документами, якими оформляються надходження в бюджет, та вихідними документами для обліку.

Рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі обласних управлінь Державного казначейства відповідно до Пла­ну рахунків.

Органи Державного казначейства в процесі виконання дер­жавного бюджету за доходами здійснюють такі функції:

ü установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях Державного казначейства України для зарахування податкових надходжень до бюджетів та до державних цільових фондів;

ü ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету у розрізі ко­дів бюджетної класифікації доходів;

ü здійснюють розподіл платежів до державного бюджету від­повідно до нормативів відрахувань, затверджених законом Украї­ни про Державний бюджет України на відповідний рік, та перера­ховують за належністю розподілені кошти;

ü здійснюють розподіл у розмірах, визначених законодавст­вом, інших платежів, що зараховуються до державного бюджету та перераховують за належністю розподілені кошти;

ü готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на під­ставі висновків органів Державної податкової служби, рішень су­дових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нараху­ванням та сплатою платежів тощо;

ü здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів Державної податкової служби та рі­шень судових органів;

ü складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Операції з обробки платежів в органах Державного казначей­ства здійснюються у наступній послідовності:

v повернення надмірно та/або помилково зарахованих коштів;

v відшкодування платникам податку на додану вартість;

v розподіл платежів до бюджету за нормативами, установле­ними законодавчими актами;

v відрахування дотацій місцевим бюджетам.

Доходи державного бюджету складаються з доходів загаль­ного та спеціального фондів, тому операції з надходженню дохо­дів різні.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 5

ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ВИДАТКАМИ

1. Класифікація видатків бюджету.
2. Стадії виконання Державного бюджету за видатками.
3. Касове виконання видаткової частини бюджету. Особливості здійснення окремих видатків Державного бюджету.

1. Класифікація видатків бюджету.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підляга­ють поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми).

Бюджетний кодекс розрізняє такі категорії як видатки та ви­трати бюджету.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійс­нення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повер­нення надмірно сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету - це видатки бюджету та кошти на по­гашення основної суми боргу.

Категорія видатків не включає платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.

Видатки бюджету відповідно до статті 10 Бюджетного коде­ксу класифікуються за:

ü функціями (функціональна класифікація видатків);

ü

ü економічною характеристикою операцій (економічна класифікація видатків);

ü ознакою головного розпорядника коштів бюджету (відомча класифікація видатків);

ü бюджетними програмами (програмна класифікація видат­ків).

З метою удосконалення бюджетної класифікації з 1 січня 2005 року Наказом Міністерства фінансів України № 507 від 05 серпня 2004 року були внесені наступні зміни до бюджетної кла­сифікації:

Ø «класифікація видатків бюджету" отримала назву „класифі­кація видатків та кредитування бюджету", у складі якої були здій­снені відповідні зміни:

Ø «функціональна класифікація видатків бюджету" отримала назву „функціональна класифікація видатків та кредитування бю­джету;

Ø «програмна класифікація видатків Державного бюджету" -„програмна класифікація видатків та кредитування бюджету";

Ø «тимчасова класифікація видатків місцевих бюджетів" - „тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бю­джетів".

Функціональна класифікація видатків бюджету дає змогу проаналізувати динаміку державних видатків за функціональним призначенням та здійснити прогноз наступних витрат.

Функціональна класифікація, що діяла з 1 січня 1998 року, була побудована відповідно до функцій держави і характеризувала видатки бюджету за галузями народного господарства (25 груп). Діюча класифікація містить 10 категорій (розділів), кожний з яких має чотиризначний код:

0100 - загальнодержавні функції;

0200 - оборона;

0300 - громадський порядок, безпека та судова влада;

0400 - економічна діяльність;

0500 - охорона навколишнього природного середовища;

0600 - житлово-комунальне господарство;

0700 - охорона здоров'я;

0800 - духовний і фізичний розвиток;

0900 - освіта;

1000 - соціальний захист та соціальне забезпечення.

Економічна класифікація видатків деталізує використан­ня коштів у відповідності до їх предметних ознак (призначення) - заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії.

Видатки бюджету за економічною класифікацією поділяють­ся на:

ü поточні видатки - код 1000;

ü капітальні видатки - код 2000;

ü нерозподілені видатки - код 3000.

Поточні видатки - це платежі, призначенням яких не є придбання капітальних активів.

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, що передаються одержувачам бюджетних коштів з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов'язаних з руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів.

- Капітальні трансферти — це невідплатні безповоротні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог, носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара), мають цільове призначення.

Капітальні трансферти за кордон включають невідплатні, безповоротні платежі органів державного управління, призначені для здійснення капітальних витрат, що передаються іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомерційним установам та іншим економічним одиницям, що не є резидентами.

Капітальні трансферти до бюджету розвитку - це кошти, які перераховуються із загального фонду до спеціального фонду в межах одного бюджету за відповідним рішенням (згідно зі статтею 71 Бюджетного кодексу України).

До нерозподілених видатків (3000) відносяться видатки з резервних фондів державного і місцевих бюджетів та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

Нерозподілені видатки - це видатки з резервних фондів Ка­бінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих ад­міністрацій, виконкомів місцевих рад. Склад цих видатків визна­чається у Законі України „Про Державний бюджет" і в рішеннях місцевих органів влади.

Відомча класифікація видатків та кредитування - це факти­чно перелік головних розпорядників бюджетних коштів, які за­тверджуються законом України про Державний бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет. На підставі цієї класифікації Державне казначейство веде ре­єстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Кожному розпорядникові привласнений дво- або тризначний код.

Наприклад, за кодом КВКВ:

11 - Апарат Верховної Ради України;

100 - Міністерство внутрішніх справ України;

300 - Державний комітет статистики України;

771 - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.

Програмна класифікація передбачає розподіл бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів за бю­джетними програмами. Ця класифікація застосовується при фор­муванні проекту бюджету програмно-цільовим методом.

Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і вибір програм на стадії стра­тегічного планування. На відміну від функціональної класифікації, що визначає загальну категорію видатків, кожна програма має чітко визна­чені цілі.

Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету має структуру кодування, представлену на рисунку 3.

Код програмної класифікації містить 7 цифрових знаків, які об'єднані у чотири групи.

1. Група визначає головного розпорядника бюджетних кош­тів; відповідає кодові відомчої класифікації видатків державного бюджету.

2. Група визначає відповідального виконавця бюджетної програми в системі головного розпорядника. Цифра „1" є части­ною коду у випадку, якщо відповідальним виконавцем є безпосе­редньо структурний підрозділ центрального апарату головного
розпорядника, щодо всіх інших відповідальних виконавців засто­совуються цифри від „2" до „9".

3. Група показує бюджетну програму в межах одного відпо­відального виконавця. Частина коду, визначена цифрами „01", відповідає розділу діючої функціональної класифікації у випадку, якщо бюджетна програма пов'язана з функціонуванням апаратів
органів державної влади. Цифри „02", 03", „04" і далі - в межах відповідального виконавця.

Для відстеження бюджетних програм п'ятій цифрі коду при­своюються номери:

Ø „6" - для програм, спрямованих на реалізацію діючих ін-ституційних та інвестиційних проектів;

Ø „7" - для програм, реалізація яких здійснюється за рахунок коштів резервного фонду;

Ø „8" - для програм, що складають капітальні вкладення;

Ø „9" - для програм, що складають виконання Національної програми інформатизації.

Ø 4 група - напрям діяльності в конкретній бюджетній про­грамі. Код визначається цифрами від „1" до „9".

З 1 січня 2005 року Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) запроваджено розподіл витрат загального та спеціального фондів бюджету на витрати розвитку і витрати споживання. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України Наказом № 4 від 05 січня 2005 року внесло доповнення до наказу № 604 від 27 грудня 2001 року „Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

У наказі надано роз'яснення щодо застосування визначень витрати розвитку та витрати споживання.

Видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема:

ü фінансове забезпечення капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення;

ü фінансове забезпечення структурної перебудови економіки;

ü інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
Витрати розвитку - це видатки розвитку та надання кредитів з бюджету.

Видатки споживання - частина видатків бюджетів, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, не віднесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.

Витрати споживання - це видатки споживання та погашення боргу.

Кредитування бюджету (код 4000) за своєю суттю не відно­ситься до видатків бюджету. Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків. Класифікація кредитування деталізує надання та повернення кредитів з бюджету. У результаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів у позичальників з'являються зобов'язання перед бюджетом. Ці кошти обов'язково мають бути повернуті до бюджету, вони є ресурсами бюджету, які можуть бути спрямовані як на подальше надання кредитів, так і на здійснення видатків. Виходячи з цього, сюди відносяться надання кредитів та їх повернення з відповідною деталізацією. При цьому за кодами, які передбачають надання кредитів, можуть бути здійснені видатки лише в частині безпосереднього надання кредитів їх отримувачам. У свою чергу, отримувачі кредитів здійснюють відповідні видатки за рахунок отриманих кредитних ресурсів.

Відповідно до роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України № 194 від 04 листопада 2004 року класифі­кація кредитування бюджету (код 4000 - кредитування) включає:

Ø внутрішнє кредитування (код 4100) - передбачає кредиту­вання органів управління, державних підприємств, фінансових установ;

Ø зовнішнє кредитування (код 4200) - включає в себе креди­тування і платежі за рахунок його погашення, які надаються зару­біжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, при­ватним особам та іншим економічним суб'єктам.

2. Стадії виконання Державного бюджету за видатками.

Виконання видаткової частини бюджету - це здійснення протягом бюджетного року асигнувань програм та заходів відпо­відно до закону України „Про Державний бюджет". Перелік про­грам визначений у 87 статті Бюджетного кодексу.

Бюджетним кодексом (стаття 51) передбачається виконання Державного бюджету за видатками відповідно до наступних стадій:

1) встановлення бюджетних асигнувань головним розпоряд­никам на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних ко­штів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бю­джетних програм.

Розглянемо більш детальніше стадії виконання бюджету за видатками.

1 стадія - встановлення бюджетних асигнувань головним розпорядникам на основі затвердженого бюджетного розпису.

Встановлення бюджет­них асигнувань розпорядникам бюджетних коштів здійснюється на основі затвердженого бюджетного розпису, який визначає процес виділення коштів відповідно до структури призначень.

Бюджетні асигнування - повноваження, надані розпоряд­никові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конк­ретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетні асигнування - це планові суми, у межах яких здій­снюються видатки з бюджету.

2 стадія - затвердження кошторисів розпорядникам бю­джетних коштів.

Видатки Державного бюджету здійснюються на основі річ­ного розпису асигнувань, що складається за головними розпоряд­никами і доводиться до них органами Державного казначейства.

Розпис асигнувань є підставою для затвердження коштори­сів, планів асигнувань, планів використання бюджетних коштів.

Кошторис - основний плановий документ, що надає право на одержання коштів з бюджету і здійснення видатків. Він визна­чає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною уста­новою своїх функцій та досягнення цілей відповідно до бюджет­них призначень.

Бюджетні призначення - це повноваження, надані голо­вному розпоряднику коштів законом про Державний бюджет, які дозволяють надавати бюджетні асигнування.

Кошторис - це розподіл розпису асигнувань в межах однієї бюджетної установи. Він є основним плановим документом бю­джетної установи, затверджується розпорядником бюджетних ко­штів, встановлюючи відповідальність його за цільове використан­ня коштів бюджету. Контроль за здійсненням видатків розпоряд­никами коштів відповідно до затверджених кошторисів здійсню­ють органи Державного казначейства, звіряючи звіти щодо вико­нання кошторисів з розписами. Невід'ємною частиною кошторису є план асигнувань. Ці два документи затверджуються спільно.

План асигнувань - це помісячний розподіл асигнувань за скороченою формою економічної класифікації.

Усі бюджетні установи складають кошториси і плани асиг­нувань для кожної бюджетної програми.

Плани використання бюджетних коштів - є підставою для одержання бюджетних коштів у вигляді фінансової підтримки (це підприємства, що не мають статусу бюджетних установ, але отримують кошти з бюджету безпосередньо через розпорядників для здійснення визначених програм).

Видатки розпорядників бюджетних коштів постійно звіря­ються з бюджетним розписом і контролюються органами Держа­ного казначейства.

Дата добавления: 2014-12-26