Способи сівби і садіння. Класифікація посівних і садильних машин

Розділ 3. МАШИНИ ДЛЯ СІВБИ І САДІННЯ

Сівба та садіння є одними з основних технологічних операцій при ви­рощуванні сільськогосподарських культур. Головне завдання при сівбі та садінні полягає в оптимальному розміщенні в ґрунті насіння, бульб, корене­плодів та розсади з метою створення найкращих умов для росту та роз­витку рослин і отримання в кінцевому результаті максимального урожаю.

Для сівби та садіння використовують посівний (садильний) матеріал, який повинен відповідати певним вимогам стандарту. Насіння має бути відібране і сортове. Перед сівбою насіння протруюють отрутохімікатами з метою знищення збудників хвороб. Насіння кукурудзи, цукрових буря­ків калібрують, тобто розділяють за розмірами на фракції.

Насіння деяких культур, наприклад, цукрових буряків, дражують, тобто покривають його поверхню клейкими і поживними речовинами, надають йому форму кулі. Це сприяє рівномірному розподілу насіння в ґрунті. Насіння, яке має досить тверду поверхню (конюшина, люпин) піддають скарифікації - пошкоджують оболонку з метою надходження вологи.

Якщо насіння опушене, то його звільняють від волосків та інших час­тинок механічним або хімічним способами, і цим самим підвищують його сипучість.

Загальна маса насіння, що висівається (висаджується) на один гектар, називається нормою висіву (садіння), її визначають, виходячи із схожо­сті насіння, ґрунтово-кліматичних умов, особливостей агротехніки виро­щування рослин тощо.

Важливим фактором при сівбі та садінні є глибина загортання насіння, бульб, коренеплодів, розсади. Вона повинна бути оптимальною для даної культури з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов. Якщо вона недо­статня, то це може призвести до вимерзання сходів зернових або інших культур.

Перед сівбою проводять культивацію і вирівнювання ґрунту, а після сівби - прикотковування.

Із метою створення найкращих умов для проростання насіння одночас­но з висіванням насіння в ґрунт вносять мінеральні добрива.

Застосовують такі основні способи сівби та садіння сільськогосподарсь­ких культур: рядковий, вузькорядний, перехресний, смуговий, розкид­ний, широкорядний, пунктирний, стрічковий, гніздовий, квадратно-гніз­довий.

Рядкова сівба (рис. 3.1,а) забезпечує розміщення насіння у ґрунті ряд­ками з відстанню між ними 12 і 15 см. Такий спосіб сівби застосовують при вирощуванні зернових та інших культур, які не вимагають міжряд­ного обробітку.

Вузькорядна сівба (рис. 3.1,6) - це розміщення насіння у ґрунті рядка­ми, але з малою шириною міжрядь (7-8 см). Такий спосіб забезпечує рів­номірніший розподіл насіння у ґрунті, ніж при рядковій сівбі. Площа живлення, що припадає на одну рослину, за формою замість видовженого прямокутника при рядковій сівбі наближається до квадрата, а це сприяє кращому росту і розвитку рослин.

Перехресна сівба (рис. 3.1,в) полягає в тому, що половину норми висіву насіння висівають під час руху сівалки в одному напрямку, а другу поло­вину - впоперек засіяних рядків або по діагоналі. При цьому відстань між зернинами в рядках збільшується, і насіння розподіляється в ґрунті рівномірніше, ніж при рядковій сівбі, що сприяє підвищенню врожаю.

Негативним при цьому способі є те, що збільшуються затрати праці на сівбу.

Смугова сівба (рис. 3.1,г) полягає в тому, що насіння розподіляється у ґрунті не в рядку, а у вигляді смуги шириною не менше 10 см. Насіння у смузі розподілене нерівномірно. Між засіяними смугами можуть і не за­лишитися несіяні проміжки. Цей спосіб застосовують для сівби насіння зернових культур по стерні. Відстань між центрами смуг 23 см. Смуговий спосіб застосовують і при вирощуванні деяких овочевих культур (цибуля, столові буряки та ін.).

Розкидна сівба (рис. 3.1,д) - це розкидання насіння по поверхні поля технічними засобами або вручну. Для загортання насіння у ґрунт викори­стовують зубові борони. Розкидний спосіб застосовують для сівби насіння трав на луках і пасовищах, деяких зернових та інших культур.

Широкорядна сівба (рис. 3.1,е) - це рядкова сівба із збільшеним від ЗО до 90 см і більше міжряддям. Широкорядний спосіб сівби застосовують для просапних культур. Він забезпечує механізований обробіток міжрядь.

Пунктирний спосіб (однозерновий), рис. 3.1,е. Полягає в тому, що на­сінини розміщують у рядках поодиноко, на однаковій відстані одну від одної, з міжряддям 45-90 см. Пунктирна сівба дає значну економію на­сіння, створює сприятливі умови для розвитку рослин, знижує затрати праці при догляді за рослинами та підвищує врожайність.

Пунктирним способом висівають кукурудзу, соняшник, цукрові буря­ки та інші культури.

Стрічкова сівба (рис. 3.1,є) полягає в тому, що насіння висівають у декілька (2-4) об'єднаних рядків, які утворюють стрічку. Відстань між стрічками значно більша, ніж між рядками у стрічці. За кількістю рядків у стрічці розрізняють дво-, три- і чотирирядкові посіви. Міжряддя між стрічками вибирають залежно від культури і при догляді за рослинами обробляють. Стрічковим способом висівають овочеві культури, просо.

Гніздова сівба (рис. 3.1,ж) - це розміщення насіння в рядках гніздами з однаковим інтервалом між ними.

Відстань між гніздами вибирають залежно від особливостей культури. Найчастіше гніздовий спосіб використовують при вирощуванні овочевих культур.

Квадратно-гніздова сівба (рис. 3.1,з) - передбачає висів насіння у рядках групами або по одній насінині з певним інтервалом, але на одній лінії в поперечному напрямку в усіх рядках. При цьому насіння розміщене у вер­шинах квадрата або прямокутника. Якщо відстані між гніздами і рядками (міжряддя) однакові (найчастіше 70-90 см), то сівбу називають квадратно-гніздовою, якщо ж гнізда розміщені по кутах прямокутника, сівбу назива­ють прямокутно-гніздовою. Квадратно-гніздова сівба дозволяє проводити міжрядний обробіток як у поздовжньому, так і в поперечному напрямках.

За профілем денної поверхні поля розрізняють такі види сівби і садін­ня: на рівній гладкій поверхні поля, на попередньо нарізаних гребенях, або грядках, сівба в борозни, сівба по стерньових фонах. Той чи інший спосіб застосовують залежно від ґрунтово-кліматичних умов і особли­востей сільськогосподарської культури. Сівбу (садіння) на рівній поверх­ні поля (рис. 3.1,а-і) доцільно проводити в районах нормального або недостатнього зволоження. Гребеневий і на грядках способи сівби (са­діння) (рис. 3.1,к,л) застосовують при значній вологості ґрунту, недо­стачі тепла і при зрошенні. Сівбу в борозни (рис. 3,1,м) проводять в посушливих районах, в основному для просапних культур (кукурудза, сорго та ін.) з метою загортання насіння у вологий шар ґрунту, покра­щення зволоження рослин. Сівбу по стерні (рис. 3.1,н) проводять, здебіль­шого, в посушливих районах в умовах вітрової ерозії, стерня захищає ґрунт від видування вітром.

Рис. 3.1. Способи сівби та садіння сільськогосподарських культур: а - рядковий; б - вузькорядний; в - перехресний; г - смуговий; д - розкидний; е - широкорядний пунктирний; є — стрічковий; ж — гніздовий; з — квадратно-гніздовий; і - комбінований; к - сівба в гребні; л — сівба по грядці; м — сівба

в борозни; н - сівба по стерні

Класифікація посівних і садильних машин. Посівні та садильні маши­ни класифікують за призначенням, способом сівби, розміщенням (компо­нуванням) робочих органів і способом агрегатування з трактором.

Посівні машини або сівалки бувають універсальні і спеціальні. Сівал­ки, які одночасно з висіванням насіння вносять мінеральні добрива, на­зиваються комбінованими.

Універсальні сівалки призначені для сівби насіння багатьох сільсько­господарських культур. Спеціальними сівалками висівають одну або дві-три культури.

За призначенням сівалки поділяються на такі групи: сівалки для сівби зернових культур - зернові, зернотукові (комбіновані), зернотрав'яні; сі­валки для сівби просапних культур - кукурудзяні, бурякові, бавовникові та ін.; льонові; овочеві; сівалки для луків та парникові.

За способом сівби розрізняють сівалки рядкові, вузькорядні, пунктир­ні, гніздові, квадратно-гніздові, розкидні тощо.

За компоновкою складальних одиниць, робочих органів сівалки поділя­ють на моноблочні, роздільно-агрегатні та секційні. У моноблочних сівал­ках на основній рамі встановлені усі робочі органи, службові і допоміжні частини. До моноблочних сівалок належать зернові (зерно-тукові), зерно­трав'яні і деякі овочеві сівалки.

Роздільно-агрегатні сівалки складаються з окремих блоків (модулів) з набором робочих та допоміжних органів, з'єднаних між собою. Блоки встановлені на окремих рамах або деякі з них - на тракторі. Наприклад, бункери для насіння монтують на рамі трактора. Роздільно-агрегатні сі­валки, в основному, широкозахватні і їх використовують, здебільшого, для сівби зернових культур.

Секційні сівалки складаються із окремих посівних секцій, що шарнірно приєднані до основної рами або з'єднані в один ряд між собою і утворю­ють широкозахватний агрегат. Кожна секція обладнана бункером, висівни­ми апаратами і сошниками і працює в автономному режимі. Особливістю деяких секційних сівалок є те, що їх посівні секції можна переміщувати по

рамі і таким чином змінювати ширину міжрядь. До секційних сівалок відносять широкозахватні зернові стерньові, кукурудзяні, бурякові, ба­вовникові, деякі овочеві та інші сівалки.

За способом з'єднання з трактором сівалки поділяють на причіпні і начіпні. Зернові сівалки, в основному, причіпні. Сівалки овочеві, кукуруд­зяні і бурякові, здебільшого, начіпні. Начіпні сівалки значно легші при­чіпних і компактніш!. Посівний агрегат з начіпною сівалкою набагато маневреніший, ніж причіпний.

Садильні машини за призначенням поділяють на картоплесаджалки, розсадосадильні і висадко-садильні машини. За способом садіння їх поді­ляють на рядкові і гніздові. За способом агрегатування з трактором - на причіпні, начіпні та напівначіпні.

Дата добавления: 2014-12-27