Поняття сертифікації

Розвиток і сучасний стан сертифікації

1. Поняття сертифікації

2. Основні положення державної системи сертифікації УкрСЕПРО

2.1. Загальні відомості про систему

2.2. Структура системи і функції її органів і осіб

2.3. Основні принципи та загальні правила системи

Сертифікація – процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

З розвитком зовнішньоторгових і економічних відносин, науки і техніки виявилась необхідність проведення об¢єктивних випробувань виробів, незалежних як від виробника, так і споживача продукції, тобто третьою стороною, що гарантувало відповідність виробу певним вимогам якості. Так виникло поняття сертифікації.

Суттєвий вигляд у вирішенні питань сертифікації, а також захисту інтересів споживачів внесла ООН, яка розробила і затвердила основний міжнародно-правовий документ “Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів прав споживачів”.

В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів № 95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів, у відповідності з якими були розроблені перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО. Зараз в Україні діє 25 нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

Національним органом, який керує всіма роботами з сертифікації в Україні, є Держстандарт. Під його керівництвом розроблено всі нормативні документи державної системи сертифікації УкрСЕПРО. Він активно працює з питань сертифікації в міжнародних, європейсбких організаціях та міжнародній раді з питань Метрології, стандартизації та сертифікації СНД. Ця діяльність проводиться за такими напрямками:

1) підтримка вітчизняних виробників і захист прав споживачів засобами нетарифного регулювання ринку, а саме за допомогою сертифікації продукції, що імпортується в Україну, на відповідальність вимогам, які спрямовані на захист життя, здоров¢я громадян, довкілля, на боротьбу зі зловживаннями;

2) Створення сприятливого режиму для проникнення укоаїнської продукції на світовий ринок за допомогою підписанних двохсторонніх міжурядових та міжвідомчих угод про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації відповідно до Угоди про технічні бар¢єри в торгівлі. З цими напрямками діяльності тісно пов¢язана проблема стандартизації і сертифікації імпортних товарів, які стосуються імпортерів іноземних товарів, що продають в Україні товари іноземного виробництва.

2.1. Загальні відомості про систему

Перші шість нормативних документів системи сертифікації УкрСЕПРО розроблені в 1993 році Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом “Система” Держстандарту України, затверджені і введені в дію Наказом Держстандарту України від 30.06.1993 року за № 94. До них відносять:

- КНД 50-002-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

- КНД 50-003-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх апробації.

- КНД 50-004-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації.

- КНД 50-005-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.

- КНД 50-006-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення.

- КНД 50-007-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр систем.

Система всановлює основні принципи, структуру та правила Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг, призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції і відкритою для вступу до неї органів з сертифікації та випробувальних лабораторій іншіх держав та доступу до неї будь-яких підприємств і організацій. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів та вимоги, що предбачені чинним законодавством України, проводиться виключно в ній.

Система створена у відповідності до міжнародних нормативних документів ISO/IEC і передбачає такі взаємопов’язані види діяльності:

1 – сертифікацію продукції (процесів, послуг);

2 – сертифікацію систем якості;

3 – атестацію виробництва;

4 – акредитацію випробувальних лабораторій;

5 – акредитацію органів з сертфікації продукції;

6 – акредитацію органів з сертифікації систем якості;

7 – атесацію експертів-аудиторів за переліченими вмдами діяльності.

Загальне керівництво системи, організацію та координицію робіт з сертифкації здійснює держстандарт України – Національний орган з сертифікації, а його функції безпосередньо виконує Управління сертфікації Держстандарту.

2.2. Структура системи і функції її органів і осіб

Організаційну структуру Системи утворюють:

1. Національний орган з сертфікації – Держстандарт України

2. Науково – технічна комісія

3. Органи з сертифікації продукції

4. Органи з сертифікації систм якості

5. Випробувальні лабораторії (центри)

6. Експерти – аудитори

7. Науково-методичний та інформаційний центр

8. Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України

9. Український учбово – науковий центр з стандартизації, метрології та сертифікації

Дата добавления: 2015-04-30