Психологічні правила, прийоми ефективного спілкування

Етапи спілкування: встановлення контакту; орієнтація в ситуації; обговорення питання, проблеми; прийняття рішення; вихід з контакту. У процесі спілкування важливу роль відіграють

психологічні механізми:

Зараження - ефект багаторазового взаємного посилення емоційних етанів людей, які між собою спілкуються. Заражен-

Підприємці, бізнесмени, авіа-пілоти, лікарі частіше за все на­лежать до цього типу. їх ціка­вить мета, результат. Вони люб­лять ризикувати, змагатися, ма­ють сильний характер, напористі. Іноді вони пригнічують оточую­чих, здатні навіювати страх. Дорожать часом. Більше за все бояться, що їх випередять.

З такими людьми слід трима­тися впевнено, але не вислов­лювати сумніву щодо їхнього авторитету, не розказувати, що і особливо як вони повинні робити. У спілкуванні з ними слід мати свою точку зору, але не нав'язувати її, одягатися стримано.

типу під час спілкування слід бути більш енергійними, рішучими, жва­вими, доброзичливими. З ними легко посміхатися, обмінювати­ся потиском рук. Слід одягати­ся помітно, яскраво, мати запас жартів, випадків, анекдотів, бути цікавим співрозмовником. Говорити ясно та однозначно.

Спілкуючись з людиною гармо­нійного типу, слід виявити терпіння, продемонструвати свою прихильність, поговорити про родину, дітей, роботу, а по­тім переходити до справи. її не слід підганяти, тиснути, говори­ти треба повільно, триматися доброзичливо, бути послідов­ним, розуміючим, виявляти особисту зацікавленість до спів­розмовника.

Емоційний тип

До людей емоційного типу, як 3 людьми цього правило, відносяться художни-

ки, торгові агенти, спеціалісти в сфері реклами, тобто люди твор­чих професій. Вони — генера­тори ідей, але їх ідеї досить часто втілюють інші, бо вони не особливо люблять та вміють цим займатися. Вони оригіналь­ні, багатослівні, схильні до фан­тазії, люблять веселитися, часто незібрані. Вони цінують у лю­дях гнучкість, не терплять замк­неності, потребують визнання.

Гармонійний тип

Людей цього типу частіше мож­на зустріти серед педагогів, пси­хологів, акторів, секретарів-ре-ферентів. їх основні риси — вірність, турботливість, терпін­ня. Вони відмінні слухачі, люб­лять давати поради, добро­зичливі. Рішення приймають повільно. Вони люблять комфорт, визнання. Вони не належать до тих, хто приймає рішення, про­те можуть бути дуже впливови­ми. Вони бояться втратити почуття впевненості, помилити­ся. Не люблять усе, що порушує плин життя.

Із властолюбними людьми завжди складно спілкуватися, вони взагалі не здатні поводитися по-товариськи. Що створено не ними і не знаходиться під їхнім керівництвом - на те див­ляться з презирством та прагнуть, як тільки можливо, зруйну­вати його.

Марнославний любить лестощі. Похвала для нього надзви­чайно приємна, тому слід говорити те, що він із задоволенням слухає, дозволити йому трохи підбадьорити приємною для нього похвалою або при нагоді дозволити хвалити самого себе.

Спілкування з впертими людьми зазнає великих труднощів. Інколи з ними ладнати можна, коли вони бувають розсудливими.

З людьми сварливими треба уникати всяких суперечок та одразу ж припиняти свою розмову, коли вони починають суперечити.

Запальні люди ображають інших без всякого наміру. Вони не можуть приборкати свого стрімкого темпераменту. Поступ­ливість та лагідність — єдині способи, якими можна надоумити запальну людину.

Недовірливі, потайні люди становлять таку частину сус­пільства, в якої розсудлива людина знаходить досить мало при­вабливості для спілкування. Потрібно зважувати кожне слово, щоб не давати їм ніякого приводу для підозри.

Хвальку треба дати зрозуміти, що ми не такі вже дурні, щоб йому повірити; або у той самий час, коли він починає говори­ти, раптом перепиняти розмову і зовсім не звертати увагу на його слова.

Скромних та сором'язливих, проте добрих людей, треба старатися підбадьорювати та навіювати їм більше довіри.

Ентузіастів слід повернути до здорового глузду з тим же ентузіазмом, з яким вони захищали свою правоту.

200

(прізвище, ім'я студента)

група

Контрольні запитання /Бланк відповідей Виберіть правильну відповідь.

1. Психологія спілкування - це характеристики, що визначають:

а. розуміння соціального статусу співрозмовника;

б. залучення до внутрішнього світу співрозмовника;

в. когнітивну, емоційну, вольову сумісність;

г. соціалізацію суб'єктів спілкування.

2. Більшість із нас вчиться розуміти людей у процесі спілкування:

а. вислуховуючи думки інших;

б. шляхом спроб і помилок;

в. у процесі комунікації;

г. слухаючи мову співрозмовника.

3. Свою позицію в спілкуванні ми обґрунтовуємо виходячи з того:

а. наскільки нами зрозуміла позиція іншого;

б. який статус співрозмовника;

в. які цілі спілкування;

г. усі відповіді правильні.

4. Інтерес до іншої людини невербально можна виявити:

а. покладеними на стегна руками;

б. пронизливим голосом;

в. пильним поглядом, спрямованим на співрозмовника;

г. жодна з відповідей неправильна.

5. Комунікатору легше впливати на наші установки, якщо він:

а. викликає довіру;

б. люб'язний;

в. схожий на нас самих;

г. усі відповіді правильні.

6. Для того, щоб повідомлення звучало переконливо, воно має:

а. не занадто сильно відрізнятися від думки
співрозмовника;

б. часто змінюватись;

в. вселяти головним чином, страх;

г. жодна з відповідей неправильна.

7. Наша сприйнятливість до повідомлення тим більша, чим більш воно:

а. стосується нас;

б. враховує ситуацію;

в. співрозмовник вселяє довіру;

г. усі відповіді правильні.

8. На етапі встановлення контакту слід розв'язати такі задачі:

а. спонукати співрозмовника до спілкування;

б. викликати інтерес до наступної бесіди;

в. створити доброзичливу атмосферу;

г. виявити самооцінку співрозмовника.

9. На етапі обговорення проблеми найбільш ефективними можна
вважати такі прийоми:

а. "ім'я власне";

б. вміння критикувати;

в. "золоті слова";

г. вміння говорити.

10.Спілкуючись із людьми "аналітичного" типу, слід звернути увагу на:

а. зовнішній вигляд;

б. факти та подробиці;

в. тон спілкування;

г. цілі та завдання.

11.До яких опосередкованих форм вираження почуттів належать на­ведені висловлювання?

а. "Не можна так витріщатися на людей, це нечемно"

б. "Ти ніколи не думаєш про те, як мені тяжко!"

в. "Ти що, ніколи не перестанеш спізнюватися?"

г. "Ти зовсім не дбаєш про свій вигляд!"

д. "Ти - неможлива людина!"

12. До яких безпосередніх форм вираження почуттів належать наве­дені приклади?

а. "Я розлютився"

б. "Я хотів би подарувати тобі найкращі в світі квіти!"

в. "Коли я дізнався, що ти накоїв, у мене ноги
підломились..."

г. "На душі у мене неспокійно..."

11.

а. б. в. г. Д. а. б. в. г. Д.

12.

д. "У мене зараз таке почуття, немовби я виграв приз!"
Відповіді на питання 11 та 12:

Психологічні задачі

І У попередніх експериментах із залученням значної кількості до­сліджуваних було виділено задачу, яку, працюючи індивідуально протягом ЗО хв., не міг розв'язати жоден з них. Потім їх об'єднали в діади, тріади тощо і вони вже спільно розв'язали ту саму задачу. Виявилось, що близько 70% груп знайшли розв'язок, не виходячи за межі того самого часу.

Про що свідчать результати цього експерименту? Як їх можна пояснити?

2. Людей з масивним підборіддям прийнято вважати вольовими, з
великим лобом - розумними, вузькими губами - хитрими, огрядних -
добродушними, низьких - владними. Є також тенденція сприймати
людей, що носять окуляри, розумними, які заслуговують на довіру,
старанними; у літніх і огрядних чоловіків вбачають надійних, упев­
нених у собі людей; у красивих - щирих, щасливих, урівноважених,
енергійних, люб'язних, витончених, духовно багатих.

Чи відповідає це дійсності? Про яку закономірність спілкуван­ня воно свідчить?

3. На магнітофонну стрічку було записано 38 фраз, проговорених ак­
торами. Одну фразу, наприклад, з відповідною інтонацією сказав
чоловік: "Дуже добре, хлопці, виходьте і покажіть їм", інша була вимо­
влена голосом маленької дівчинки: "Хтось зламав мою ляльку", третя -
офіційним тоном: "Зачиніть, будь ласка, двері". Досліджувані мали ви­
значити вік, стать, рід занять кожного мовця, висловити припущення
про його індивідуально-психологічні особливості та ситуацію мовлен­
ня. В результаті переважна більшість оцінок збіглася. Так, прослухав­
ши першу фразу, 90% досліджуваних вирішили, що її сказав тренер,
людина вольова і відповідальна, звертаючись до футболістів перед ви­
ходом на поле.

Які психологічні механізми спілкування виявляють себе у цьому випадку? Який бік спілкування вони характеризують?

4. Відомо, що у молодшому шкільному віці спілкування між дітьми
часто визначають зовнішні чинники (місце проживання, сусідство за
партою). Спілкування у підлітковому віці характеризується значною
інтенсивністю і вибірковістю. Це спілкування у межах певної групи,
грунтується на певних інтересах підлітків. У юнацькому віці коло
суб єктів спілкування звужується, спілкування стає довірливим,
інтимним.

Що лежить в основі цієї закономірності? Чим зумовлена зміна змісту спілкування з віком?

Список рекомендованої літератури

1. Берн 3. Игрьі, в которьіе играют люди. Психология чєловечєских взаимоотношений: Пер. с анг. - М: ФАИР-ПРЕС, 2000.

3. Бородулина Г.В. Психология делового общения: Учеб. пособие для вузов.
-М.: ИНФРА, 2000.

4. Виновславська О.В., Малигіна М.П. Людські стосунки: Навчальний посібник.

- К.: КВІЦ, 2001.

5. Загальна психологія: Навчальний посібник / О. Скрипченко, Л. Долінська.

- К.: А.П.Н., 1999.

6. Коваленко Ф.С. Культура спілкування: Наеч.-метод. посібн. - К.: 1997.
7.Сагач Г.М. Золотослів.: Навч. посібник з риторики для середніх і вищих
навчальних закладів. - К.: Школяр, 1998.

8. Статінова Н.П., Сень Г.П. Основи психології і педагогіки. Навч. посібник для
студентів економічних вузів. - К.: Київ. Най. торгово-економічн. унт, 2002.

9. Чалдини Р. Психология влияния. - СПб: Питер, 2001.

Пізнай себе... (місце для тестування)

10. Щекин Г.В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их
внешности и поведению: Монография. - К.: МАУП, 1995.

11. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія. Курс лекцій. - К.:
Наукова думка, 2000.

_200_р.

Тема 8.Психологія малої групи

Група - це дещо більше, ніж сума індивідів, утворена на

якийсь час.

Група може утворюватися з багатьох причин - досягнення

певної мети, отримання інформації, задоволення інтересів,

потреб. Група:

умовна - група відокремлена суттєвою ознакою (професія, ос­віта, політика); члени групи не взаємодіють безпосередньо.

реальна - утворюється для досягнення спільних цілей, поєд­нання зусиль, необхідних для спільної діяльності.

велика - характеризується опосередкованим характером спіл­кування і неможливістю прямих контактів.

середня - об'єднані спільною діяльністю, мають більш поширений простір для міжгрупових контактів.

мала - група, головною ознакою якої є взаємодії її членів, які можуть спілкуватися без посередників, мають спільну мету, певну організацію та структуру.

Ознаки малої групи:

внутрішня організація, що складається з органів управління, соціального контролю;

групові цінності, громадська думка;

власні правила відокремлення;

груповий тиск, вплив на поведінку членів;

спільні цілі та завдання діяльності;

прагнення до стабільності;

закріплення традицій та символіка.

Робоча група — один із видів малих груп (бригади, відділи, служби), головна ознака якої - зрілість, тобто здатність продук­тивно функціонувати, наявність мети та органів управління.

Класифікація малих груп

За типом основної діяльності: виробничі, соціально-

За формою власності: За соціальною спрямованістю

політичні, сімейні, навчально-виховні, спортивні, військові та ін. державні, приватні, акціонерні соціально-корисні, соціально-небезпечні

За тривалістю існування: За співвідношенням: За мірою розвитку:

Чинники: адміністративні технологічні правові Охороняється: соціальними інститутами законодавством інструкціями правилами

За мірою організації: цільові,

неорганізовані За типом домінуючої структури: формальні,

За мірою впливу на особистість: За мірою відкритості: За мірою згуртованості:

неформальні

первинні-вторинні, основні-неосновні, закриті, відкриті згуртовані, мало згуртовані, роз'єднані довготривалі, короткочасні, референтні, не референтні у стадії становлення, розвинені, високорозвинені Взаємовідносини у малій групі

Формальні взаємовідносини Неформальні взаємовідносини
'■........... Чинники:

симпатія-антипатія Охороняється:

груповими нормами

(неписаними правилами, що можна робити, а чого ні; яка поведінка припус­тима, а яка ні)

Дата добавления: 2015-03-31