Заходи адміністративного попередження і припинення

Поняття, особливості і мета адміністративного примусу.

Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'­єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо право­порушень, по-третє, заходів відповідальності за порушен­ня нормативно-правових положень.

Разом з тим адміністративний примус має ряд характерних рис, які дають можливість відрізнити його від судового й суспільного примусу:

- адміністративний примус застосовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державної діяльності;

- механізм правового регулювання адміністративного примусу встановлює підстави й порядок застосування відповідних примусових заходів;

- порядок застосування примусових заходів регулюється, як правило, нормами адміністративного права, що включають у себе норми адміністративного законодавства або адміністративно-правові норми актів виконавчих і розпорядницьких органів;

- застосування адміністративного примусу - це результат реалізації державно-владних повноважень органів державного керування й лише у винятковим, установленим законодавством випадках такі заходи можуть застосовувати суди (судді);

- адміністративний примус використовується для: а) попередження здійснення правопорушень; б) припинення адміністративних провин; в) залучення до адміністративної відповідальності.

Мета адміністративного примусу -виховання особи, яка вчинила адм. право­порушення, в дусі дотримання законів, по­ваги до правил співжиття, а також за­побігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і ін. особами. (ст.23)

Види адм.-прав. примусу: заходи адм. попередження, заходи адм. припинення, заходи адм. стягнення.

З аходами адміністративного попередження - дії вповноважених органів або посадових осіб, спрямовані на примусове забезпечення виконання громадянами суспільних обов'язків, забезпечення суспільної безпеки й громадського порядку, запобігання й боротьбу зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями й ліквідацію їхніх наслідків. Це попереджувальні, профілактичні заходи.

Умовами для виникнення конкретних відносин, пов'язаних з використанням адміністративно-попереджувальних заходів, є різного роду юридичні факти, у тому числі протиправні дії окремих осіб і організацій.

Найбільш типовими є такі засоби адміністративного попередження: а) вимога припинення окремих дій; б) перевірка документів; в) огляд речей і особистий огляд; г) тимчасове обмеження або заборона доступу громадян до окремих ділянок місцевості або об'єктам з метою забезпечення громадського порядку, суспільної безпеки, охорони здоров'я людей; д) обмеження або заборона руху транспорту й пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів при виникненні погрози суспільної безпеки; е) закриття ділянок державного кордону; ж) здійснення адміністративного нагляду за особами, у відношенні яких він установлений, а також контролю за засудженими за карні злочини у випадках застосування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; з) облік і офіційне попередження осіб; і) право входження на територію й у приміщення підприємств, установ і організацій, житлові й інші приміщення громадян; к) введення карантину при епідеміях і епізоотіях; л) медичний огляд осіб і огляд санітарного стану підприємств громадського харчування; м) реквізиція майна; н) контроль і наглядові перевірки.

Запобіжний заходи правопорушень - це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративної провини (у деяких випадках вони можуть мати й карний характер), спрямоване на недопущення негативних наслідків і забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення, а у виняткових випадках - і карного покарання.

Запобіжні заходи умовно можна розділити на дві групи: загального й спеціального призначення.

До запобіжних заходів загального призначення ставляться: а) адміністративна затримка; б) особистий огляд і огляд речей; в) примусове лікування; г) тимчасове відсторонення від роботи інфекційних хворих; д) примусове лікування осіб, що страждають небезпечними для навколишніми захворюваннями; е) тимчасове відсторонення від управління транспортними засобами; ж) припинення робіт і заборона експлуатації механізмів і ін.

Застосування цих заходів регулюється рядом законів: Коап (ст. ст. 260-263,267), ЗУ «Про міліцію» (ст. 11), Митним кодексом України й інших законодавчих актів.

Наведений перелік заходів адміністративного припинення загального призначення не є вичерпним.

До запобіжних заходів спеціального призначення відносяться: а) заходи фізичного впливу; б) спеціальні засоби; в) використання вогнепальної зброї.

Заходи фізичного впливу застосовуються міліцією й працівниками інших органів внутрішніх справ з метою охорони громадського порядку, суспільної безпеки й боротьби зі злочинністю на підставі Закону України «Про міліцію».

32. Поняття законності і дисципліни у державному управлінні.

Законність і дисципліна - основні умови існування будь-якої демократичної держави, його обов'язкові риси. Вони невіддільні друг від друга. Законність можлива тільки при чіткому дотриманні дисципліни всіма фізичними і юридичними особами, а дисципліна, у свою чергу, обумовлюється рамками закону. Словник визначає законність як «загальноприйняте, установлене правило співіснування, норму повеінки», що охороняється законами, а дисципліну - як «точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених правовими та ін. соціальними нормами правил поведінки у держ. і сусп. житті».

У юридичній науці під законністю розуміють «неухильне виконання законів і відповідних їм інших нормативних актів органами держави, посадовими особами, громадянами й громадськими організаціями». Це означає, що законність обов'язкова для всіх елементів держави (органів законодавчої, виконавчої й судової галузей влади, інших державних і недержавних організацій, громадян). Вона також є умовою, що забезпечує можливість безперешкодної реалізації прав громадян, суспільних організацій на самовираження й вільний розвиток.

Законність у сфері державного управління ґрунтується на таких принципах:

- загальнообов’язковість законів для всіх без винятку органів, закладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо.

- єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави.

-неприпустимості протиставлення законності і доцільності.

Ознаки законності:

-всі рішення, що приймаються державним органом, повинні відповідати чинному законодавству.

-рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити за межі повноважень цього органу.

-всі рішення державних органів приймаються у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам.

-взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та їх об’єднаннями здійснюються у межах взаємних прав і обов’язків, які визначені на законних підставах.

Законність можна розглядати і як метод державного управління, тобто сукупність прийомів, способів, за допомогою яких держава забезпечує належне поводження своїх суб'єктів.

Для того щоб забезпечити режим законності, держава повинна створити відповідну основу для цього. Такою основою (або гарантіями) законності в державному керуванні є наявність: 1) певних економічних умов; 2) розвинутої політичної системи; 3) механізму соціального захисту населення; 4) науково обґрунтованої системи норм права, що відповідає вимогам часу й доступна для розуміння всіма суб'єктами державного управління; 5) механізму примусу, що чітко працює в рамках закону.

Важливою умовою законності й дисципліни в державному керуванні варто визнати також високу правову культуру громадян і апарата виконавчої влади, що, у свою чергу, є слідством загального рівня утворення й культури суспільства.

Таким чином, законність і дисципліна - це обов'язкові риси правової держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять своє зовнішнє відображення в чинному законодавстві й за допомогою яких держава регулює взаємини в суспільстві, досягається стан законослухняного поводження об'єктів управління.

Дата добавления: 2015-05-10