Структура адміністративно-правової норми

Реалізація норм адміністративного права.

Відміна адміністративно-правових норм від норм інших галузей права.

Відмінність норм адміністративного права полягає в особливій сфері їхнього регулювання - у сфері державного управління у зв'язку з виконанням відповідними державними структурами виконавчо-розпорядчих функцій. Норми цієї галузі права конкретизують управлінську волю держави, перетворюють її на обов'язкове правило поведінки для керованих суб'єктів.

Від­повідно проявляються і певні особливості, характерні для адміністративно-правових норм:

- в них закріплюються відносини по керуван­ню, державному контролю і нагляду, а також внутрішньоорганізаційній діяльності.

- метод впливу адміністративно-правових норм є імперативним, вольовим, державно-владним. Одна із сторін у відносинах, що регулюються даними нормами, завжди представляє державу, а відповідальність за їх недо­держання настає перед державою.

- виконання приписів адміністративно-право­вої норми гарантується державою за допомогою засобів: організаційних, роз'яснювальних, сти­мулюючих, примусових.

Реалізація норм — це практ. використання правил поведінки, що містяться в них, з метою регулювання управл. відносин, тобто втілення у життя волевиявлення, що вони містять.

Найчастіше виділяють 4 способи реалізації ад.-прав. норм: виконання, використання, додержання, застосування. Виконання — це акт. поведінка суб'єкта адм. правовідносин щодо виконання юр. обов'язків. До цього варіанта реалізації ад.-прав. норм належать такі дії, як сплата податків, подання звітів, здійснення реєстрації, одержання паспорта тощо. Використання — це акт. поведінка суб'єкта адм. правовідносин щодо здійснення наданих йому юр. прав. Діями щодо використання ад.-прав. норм є: подання скарги, заява про відпустку, використання наданих державою пільг тощо. Додержання — це пас. поведінка суб'єкта адм. правовідносин, який не допускає порушень адм.-правових заборон. Застосування — це діяльність держ. виконавчо-розпоряд. органів з вирішення управл. справ і видання індивід. юр. актів, що ґрунтуються на вимогах матер. або процес. норм.

Структура адміністративно-правової норми — це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв'язку, вза-ємообумовленості і взаємозалежності складових частин норми.

Структура адміністративно-правової норми, як прави­ло, традиційна і складається з трьох компонентів: гіпотези, диспозиції і санкції. Разом з тим, норми адміністративного права можуть містити разом із санкцією і заохочення.

Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися даною нормою. Вона може бути абсолют­но визначеною (досягши 16 років, громадянин зобов'яза­ний одержати паспорт) або відносно визначеною, тобто містити елементи адміністративного розсуду (містити вка­зівки на можливість її застосування за розсудом правозас-тосовника). Такі гіпотези, як правило, містять формулю-

Диспозищя — це саме правило поведінки, яке сформу­льовано у вигляді приписів, заборон, дозволень (16-річно-му громадянину необхідно здійснити низку дій, щоб одер­жати паспорт; призовник зобов'язаний особисто з'явитися до військкомату).

У нормах адміністративної відповідальності диспозиція часто формулюється у вигляді вказівок або опису діяння, яке тягне за собою накладення стягнення. З караності діяння випливає висновок, що воно забороняється.

Санкція вказує на вплив, який застосовується державою у випадку порушення тих чи інших правил, передбачених нормою, тобто це конкретний захід дисциплінарного або адміністративного примусу.

Заохочення як елемент правової норми — це публічне визнання заслуг юридичної і фізичної особи у виконанні адміністративно-правових або громадських обов'язків. Та­кі заслуги формулюються (перелічуються), як правило, в диспозиції норми. Підставою для заохочення є визначені нормою права на дії (поведінку), що стимулюються держа­вою.

Дата добавления: 2015-05-10