Джерела фінансового права

Система і джерела ФП

Фінансово-правові відносини

Фінансові правовідносини – урегульовані НП суспільні відносини, які виникають в процесі формування, розподілу та використання публічних фондів. Розрізняють:

1. Матеріальний – фактична поведінка, самі дії учасників, в яких реалізуються права та обовязки

2. Юридичний зміст – права та обов’язки.

Особливості:

1. Один із обов’язкових учасників є держава або уповноважений орган держави та орган місцевого самоврядування, наділений владними повноваженнями.

2. Права та обов’язки суб’єктів фінансових правовідносин визначаються не договором, а безпосередньо в НПА(як правило – в ЗУ)

3. Відносини мають грошовий характер, але виникають вони тільки в результаті діяльності держави або органу місцевого самоврядування.

Класифікації фінансових правовідносин

· За матеріальним змістом:

· Бюджетні правовідносини

· Податкові правовідносини

· В галузі страхування

· З приводу регулювання грошового обігу

· В галузі кредиту

· В галузі розрахунку

· В галузі банківської діяльності

· За часом дії:

· Постійні

· Періодичні(наприклад, бюджетні)

· Разові(разові подати)

· За функціями:

· Регулятивні

· Охоронні

Юридичні факти – дії та події, які фінансово-правові норми визначають як підстави виникнення,зміни та припинення фін прав та обов’язків.

Дії: юридичні вчинки(подання скарги, виконання обов’язку, смерть платника,) та індивідуальні акти

Джерела фінансового права – різноманітні форми встановлення та вираження норм щодо мобілізації, розподілу та використання коштів публічних фондів, що видаються компетентними органами державної влади та місцевого самоврядування та складають певну систему, мають загальнообов’язковий нормативний загальновідомий ієрархічний характер. Види:

1. НПА:

· Конституція України

· Закони: загальні(ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні») та спеціальні (ЗУ «Про бюджет»)

· Декрети.

· Постанови Національного банку.

· Акти органів АРК

2. Судовий прецедент відображений у рішеннях КСУ, Європейського суду з питань прав людини.

3. Нормативно-правовий договір (тільки в теорії).

4. Правова доктрина

5. Принципи права

2 групи джерел:

1. Конституція України

2. Юридична база для фінансового законодавства.(2 кодекс: БК, ПК.)

- Закони, як джерело фін права: загальні, нормат-правові акти місцевого самоврядування,спец фін закони, закони щорічні про бюджет.

- Декрети 2011р «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» 1993р.

- Постанови КМУ

- Накази Міністерства дох і зборів

- Постанови НБУ

- Акти органів АРК

- Рішення КСУ від 16.01.2003 – податки встановл виключно законом(ст. 14 ПК).

Система фін права – це внутрішній розподіл норм по окремим фін правовим інститутам (підгалузям) відповідно до особливостей фін правовідносин, які регулюються цими нормами.

Для фінансового права характерний набір інститутів, що забезпечують усі сторони й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Слід ураховувати, що інститути фінансового права здійснюють єдине регулювання тільки в межах галузі і є спеціалізованими щодо визначеної групи правових норм.

Отже, галузь фінансового права містить весь комплекс норм, що регулюють відносини, що становлять предмет фінансового права і забезпечують правове регулювання руху державних коштів. Кожний з інститутів реалізує більш вузькі цілі.

Нині в системі правового регулювання фінансових відносин склалася специфічна ситуація, зумовлена швидким розвитком практично всіх складових фінансової системи держави. Йдеться про міру інституціональності фінансового права як галузі. Справа в тому, що галузевий режим регулювання визначається: методом регулювання, юридичним інструментарієм, принципами, наявністю галузі законодавства і кодифікованого акта. Водночас ці елементи для фінансового права характерні не в повному обсязі. І хоча фінансове право є галуззю права, воно формується через становлення й розвиток таких інститутів, як бюджетне право, податкове право та ін. Ця тенденція і її подальший розвиток можуть негативно позначитися на нормотворчих і правозастосовних процесах у фінансовій сфері, оскільки недооцінювання загальногалузевих засад у правовому регулюванні тих чи інших суспільних відносин може призвести до неузгодженості, розбіжностей і конфліктності всієї системи загалом.

За визначенням галузь права є передусім відносно замкнутою частиною системи права, що охоплює сукупність норм, які регулюють суспільні відносини у певній сфері діяльності людей і мають принципову своєрідність. Саме замкнутою частиною системи права виступає фінансове право. Його норми зумовлені публічною, тобто загально-визначальною для країни діяльністю, а саме — діяльністю з формування грошових фондів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів і їх матеріально-фінансового забезпечення. У процесі цієї діяльності формується система бюджетів, що зосереджує кошти для загальних потреб. Такий самий публічний характер має і діяльність органів місцевого самоврядування з формування місцевих бюджетів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для певної території, забезпечує формування для цього муніципальних коштів. Тому публічний характер мають і норми права, якими регулюються відносини установлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння в місцеві бюджети. Відповідно всі ці відносини є владно-майновими.

Фінансове право охоплює досить велику сукупність фінансово-правових норм, що становлять певну систему і зумовлюють внутрішню будову цієї галузі, суть та ієрархію її інститутів.

Для фінансового права характерні:

1) однорідність фактичного змісту, що зумовлює регулювання певних відносин, пов’язаних із рухом централізованих і децентралізованих фондів;

2) єдність норм, яка забезпечує регулювання певних фінансових відносин, що не виключає спеціалізації юридичних норм усередині інституту;

3) законодавча відособленість, що означає зовні відособлене закріплення основних положень галузі в її нормах.

В основі класифікації як безпосередньо галузі права, так і інших підрозділів, традиційно лежить предмет правового регулювання, тобто коло суспільних відносин, регульованих нормами того чи іншого правового утворення як первинного, так і вторинного рівня. На первинному рівні виділяються галузі права, правові інститути (субінститути) і їх об’єднання — певні підгалузі. На іншому рівні виділяються вторинні утворення: комплексні галузі права, комплексні і змішані правові інститути, що використовують кілька юридичних режимів регулювання в їх об’єднанні. Якщо безпосередньо галузь права - це сукупність норм, що регулюють особливі види суспільних відносин, які за своїм економіко-правовим і соціальним змістом вимагають відособленого, самостійного регулювання, то правовий інститут - це підрозділ (група) юридичних норм усередині галузі.

Юридичні норми утворюють галузь права не безпосередньо, а через інститути: формування галузі може охоплювати кілька ступенів (інститут - складний інститут - підгалузь - галузь). Наприклад, податкове право займає чітко виражене положення. З одного боку, до нього входять інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних ооіб тощо), з другого - складний інститут податкового права є одним з елементів, що утворюють цільну галузь фінансового права.

Отже, фінансове право становить велику сукупність фінансово-правових норм, об’єднаних у певну систему. Остання поділяється на групи зі специфічними особливостями, логічною структурою, об’єктивним складом. Система фінансового права — об’єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру фінансового права, зміст і особливість розміщення фінансово-правових норм.

У системі фінансового права виокремлюють частини, підгалузі, інститути. Норми фінансового права залежно від особливостей регульованих ними відносин утворюють окремі структурні підрозділи. У системі галузі фінансового права існує кілька підсистем, інститутів, які можна виокремити в розділи.

Загальна частина фінансового права акумулює інститути, що закріплюють загальні підходи до регулювання фінансової системи, які стосуються всіх норм Особливої частини. Загальна частина охоплює норми, які ніби винесено за дужки. У дужках - інститути Особливої частини, і саме щодо них застосовуються положення Загальної частини, але вже в конкретному випадку, зумовленому характером інституту. До Загальної частини належать фінансово-правові норми, що закріплюють: основні принципи, форми і методи фінансової діяльності; поняття і функції фінансів; система фінансових органів, їх повноваження; правове положення інших суб’єктів фінансового права; загальні положення організації фінансового контролю.

Норми Загальної частини конкретизуються в Особливій частині, що складається з кількох розділів, підгалузей, які охоплюють відповідні інститути. Регулюючи більш вузькі й однорідні за змістом фінансово-правові інститути, вони утворюють певні підгалузі й розділи. Особливу частину становлять фінансово-правові норми» що регулюють відносини у сфері: бюджетної системи; державних доходів і видатків; обов’язкового державного страхування; кредитування; публічного регулювання банківської діяльності; валютного регулювання.

Дата добавления: 2015-05-10